Сергій Губерначук
РІДНИМ, ДРУЗЯМ, ВЧИТЕЛЯМ
(цикл поезій)
Завантажити цикл поезій Сергія Губерначука "Рідним, друзям, вчителям" (txt.zip)
|
Предкам, які стали соснами, На могилу з трав великих, синіх, На зозулин льон сніжинки ллються, Ой, яка ж вона висока, мамо! |
|
|
Бабусі Марії Ти життя в пеленý збирала: |
|
|
Надії Михайлівні Хрещена матінко моя, Велике серце у тобі |
|
|
Моїй любій дружині Єлені
Склади мене… Склади мене у рухи Прокинься, люба мріє ясночола, На всій меті своїй Це звершення – твої, |
|
|
Академіку Андрію Сахарову І він побачив, |
|
|
Жаку Преверу По колії ходить картате пальто, |
|
|
Герману Гессе
Мурчить і грається з тобою, мов з клубком, Ти не псуєш нас, мову джунґлів знаєш ти, Якби диктатором ти був, я все б забув |
|
|
Еммі Андієвській
Химера. Видиво поезій. Така неправда в гримі, примі, римі. Сентенцій крах. |
|
|
Ліні Василівні Костенко
Вічно сьогодні жива Ліно! Найвища моя казко. Сіно з тобою хай всохне в не сіно – Рибо не з Ворскли, Хохори чи О́стра, Хочеш на мене, як хоч, ображайся – І не пекелься життям солов’їним – |
|
|
Юрієві й Світлані Цвєтковим з удячністю Ховала ніч закохані дощі Ця вірна пара і єди́н поет Як свято мати друзів при собі! Дай, Боже, вам так само, як мені, |
|
|
Тамріко Ґвердцителі Чуєш? |
|
|
І. Мартинюкові, Тебе немає, друже, ти загинув, Ти нанівець розбився – і розсипав Безповоротно згорблено прикуто |
|
|
Моєму театральному педагогові Ставицькому Не встиг Ти цей день зачепити То друзі Твоєї кончини, Спинилося стомлене серце, У вічності, Вчителю, нині За колом малим і великим Хай пам’ятним словом для Тебе Хай пізно, хай прі́сно – він "мушу", – Прощай..!.. |
|
|
Андрію Басі У день тяжкий, Хай не мене, а ту обожнив Ти, |
|
|
Оксані Швець
Не кажи мені, скільки, А тим більш – для актриси, Ой, Оксано-Оксано, Перша втіха – розмова Далі руки і рухи, І коли в твої очі Я ж коли в них дивлюся, |
|
|
Ярославові Ґранкові Ярий Славе мій дивний! Наспіваймо пісень 28-ої ночі, 28-го дня ра́зом зді́ймемо очі Я без тебе у тузі – часом, інший зовсі́м. ... чорну правду чи пам’ять, накопичено злу. Ярославе мій любий! Друже многості сцен! Голос їхній про тебе – тільки тему згадай! ------------ |
|
|
Валерію Івановичу Шептекіті Зливаєш сотні тон потів Опісля сцени, у думках, Хай замалюється чоло, Ти кожне слово пронесеш, Мистецтво – вишуканий гріх! |
|
|
Ользі Радчук
Однаково тобі. |
|
|
Олені Узлюк
Діамантове кольє Зимове діамантове кольє, Ти даремно мене спокушаєш Усе, що ти мені подарував, Ти даремно мене спокушаєш |
|
|
Миколі Диченку
В осінній каламуті Такий стрибок форелі А світ сидить закутий |
|
|
Олені Хижній Народилася та́! Хто, як я, чатував Їм далеко до нас. Обійнявшись, ми йшли Ми ступали в життя, й сонце бачачи, я Підкупають когось Народилася та́! |
|
За матеріалами: Ґуберначук Сергій Григорович. Поезії розбурханих стихій. – Збірка поезій – Київ: ArtHuss, 2019, 192 с.
Більше віршів Сергія Губерначука на нашому сайті:
Хотіла б я бути тою Достойною Людиною, якій присвячуються ТАКІ ВИСОКІ ПОЕЗІЇ!!!!
"Ти життя в пеленý збирала:
роси, сльози, німби, фібри.
Лантух тепер ущерть.
І не лякає смерть?
І не лякає смерть."
Які слова.......
Дякую превелике за Ваші публікації!!!
Гарно!!! Дякую!!!
"Перехрестися серцем і любов’ю,
закохана собою по мені." – Як гарно!
Пречудовий розділ! Дякую за публікацію!