Сергій Губерначук
ДУША, СЕРЦЕ, ДОЛЯ
(роздуми, вірші, цитати)
* * *
Що ми найбільше цінуємо в людині?
Душу.
У глибокій душі завжди горить
іскра любові.
* * *
Почуй найтихіше зітхання душі,
що молиться.
* * *
Людська душа прагне волі вічно.
* * *
Душа ж разом з тілом –
колодязь,
з водою чи бе́з рідини.
* * *
Без таїни душі не зрозуміти.
* * *
Люблю душу, підкинуту в небо.
* * *
Ти лівшею лишаєшся чи правшею?
А з ким мрієш одружитися –
з кулею чи з мішенню?
Мабуть, з душею…
* * *
Тихе зло на дні душі –
то пекельний рай.
* * *
Судороги душі від зради,
болю і печалі.
* * *
У духовному спостереженні
Усе почалося зі слова – і скі́нчиться в слові.
Безмовна душа відійде́ у німі небеса.
Нечу́тно одхиляться двері живої любові –
і тишею тиш заговорить космічна краса!
* * *
Наша душа належить не нам.
* * *
Кожна душа полетить
у свої небеса.
* *
Змішай доброту з любов'ю
і розсип у душі, як зерна.
* * *
Душа прагне волі,
а серце – любові,
мозок – думки,
а тіло – нових відчуттів.
* * *
Між нагромаджених думок
і чакр, зачинених навічно,
душа говіє, мов димок,
про щось сиґналить потойбічно.
* * *
Душа жива – співає
і проростає крізь квіти.
* * *
Душею ввийся ввись,
бо небеса – основа.
* * *
Серце замкнене
так глибоко у грудях,
а любов прихована
так далеко в серці.
* * *
Відоме лише одне місце
позбавлення волі.
Серце, і тільки серце.
* * *
Серце – годинник.
* * *
Серцю не накажеш ні за що́,
бо серце гаряче.
* * *
З гарячим серцем
і гарячою головою
чи з холодним серцем
і гарячою головою,
чи все ж таки
з гарячим серцем
і холодною головою?
* * *
Не завше мозок
до серця тулиться.
* * *
У кожному серці –
жага жити.
* * *
Навіщо ж серцю
святкувати роки?
* * *
Серце прагне любові.
* * *
Панове!
У кого добре серце?
* * *
Палким серцям – віва́т!
* * *
Серце
Правда, що серце
в неволю прагне.
Правда.
Тільки у серця є
деякі пільги,
оскільки,
воно – як вино,
одурманює все одно
і веде на власні
святки і поми́нки,
без зупинки.
Дійсно, серце нічого
не робить навмисне.
Дійсно.
Просто, безліч думок
п’ють його кров без тосту.
Просто.
Так, був чоловік з головою,
і раптом – інфаркт.
Факт!
Отже,
схоже, що серце
нічого не може.
Боже!
* * *
Якщо в серці
любові нема –
аварія серця.
Аварія серця –
найбільша у світі.
* * *
Нестача любові
завдає серцю біль.
* * *
Перестрой своє серце –
не терпи нелюбові –
не вчись прощати,
її не прощай.
* * *
У серці
більше страхів,
ніж любові.
* * *
О, серце, навідайся до мене.
Пролийся наскільки можливо
від берега почуттів до крові.
* * *
Життя вишиває гладдю
рубці на серці.
* * *
Безліч думок п’ють
кров серця без тосту.
* * *
Серце – це місце
позбавлення волі,
це біль
і прожиті роки.
* * *
Симптоми розбитого
серця прикрі.
* * *
Як зняти шви з серця!?
* * *
Скандал –
серце без клапана.
* * *
Суворі очі
глибоко прорізають
м'якість серця.
* * *
На залізному серці іржа,
залізні нерви – корозія.
* * *
Розум ніколи
не втішить серце,
примушене йти.
* * *
Серце прокляне
кожну дію злу,
кожну частку «не-»,
збільшено малу.
* * *
Хай серце
вірить в чудеса,
а світом
править красота.
* * *
Не зачиняйте
двері серця,
нехай вони
будуть відкриті.
* * *
Ніколи не пізно
стати тим,
ким судилося
бути.
* * *
Доля:
то в чорну воду
на колоду –
то за найцарший
стіл.
* * *
Доля ніколи не лестить.
* * *
Не розумію.
Що це?
Фатум?
Зла доля
чи такий собі
маразм
як дивний прояв
особистої історії
у схемах
світових надбань?
* * *
На неоднаковому полі,
що сяє від зорі́ до сну,
я зустрічав мінливу долю,
нечисту і ясну.
Вона то в санях серед снігу,
застрягне, лізе чи повзе,
то в яґуаровому бігу
на Сонце завезе.
Я не збагну її природу
між маятників, цифр і стріл.
То в чорну воду на колоду –
то за найцарший стіл.
* * *
О, доле, ти –
вершина й діл.
Свята, мов німб,
земна,
як куля.
Для душ –
мембрана з тіл.
* * *
Жебрак
– …а все ж таки,
мене жаліли дуже… –
упав на землю
і втонув в калюжі…
* * *
Хто сказав,
що доля
не твоя
тобі
подарована?
* * *
Не хвалися долею,
а долю спокутуй.
* * *
Чекаєш долі золотої,
на ранок випестившись
скною.
* * *
На фото – хлопчик
з примхливою посмішкою
його майбутньої долі.
* * *
Зірка ночами – талан
і талант розвиває.
* * *
Скажи «люблю»
своїй змученій долі.
* * *
Потураючи долі,
невпинно живи.
* * *
Господен кілок –
не стеблинка.
* * *
Наші долі вже
у вимірах нових,
бо не стоїть на місці
світовий прогрес.
У розділі представлено картини сучасної британської художниці-пейзажистки
Енн Марі Бон (Ann Marie Bone).
Публікацію створено за книгою Сергія Губерначука "Розсипане золото літер".
Більше творів Сергія Губерначука на нашому сайті:
"Я вбачаю у цьому крила..." — поезії Сергія Губерначука
«Душа ж разом з тілом – колодязь, з водою чи без рідини» – так писав поет Сергій Губерначук і сам був глибоким колодязем, чистою криницею, наповненою живою і животворною водою. Така «вода» має силу освітлювати й підносити наші душі.
Майстерно! Стисло викладені думки, точно передані, прості для розуміння, а іноді потребують і розміркування. Наприклад: природно і необхідно відкривати свої серце і душу перед високим, не зачиняти їх для любові, щирого співчуття, допомоги людям, для добра і світла. Саме у такому сенсі розуміється вислів: "Не зачиняйте двері серця, нехай вони будуть відкриті".
Дякую за отримане задоволення!