Сергій Губерначук
АКТОРИ, ТЕАТР
(роздуми, цитати)
* * *
Актор – це месія,
а місія в тому,
що те, що посіяв
крізь радість і втому,
збираєш потому.
Збираєш потому
так, ніби востаннє,
по світу простому
складні запитання,
прокльони й вітання.
* * *
Актори ж – блаженні,
їх нищить добробут..,
бо добре – должно буть?
* * *
Акторе,..
полум’я по ролі, в рампах ніч!
Тривога у тобі ще змалку мліє…
В оглядинах тупих і божевільних віч
твій Гамлет помилятися не вміє.
* * *
Актор, який дожився до сивин, –
вертепів син і водевілів модних.
* * *
Театр – одна сім’я,
де кожен має творче «Я».
* * *
Лише актор на щоглі сцени вмре,
* * *
Не в театрі щастя, а на вулиці,
й не на вулиці горе, а в театрі.
В актора не завше душа на варті,
не завше й мозок до серця тулиться,
як у простої людини з вулиці.
* * *
Актор вимагає себе, а інших – дратує.
З актором трапляються дивні метаморфози.
Він для вас – рятунок, собі ж – загроза,
себе калічить – вас демократує.
* * *
Я люблю перевтілитись
в те, що не зветься – собою,
і не можу від імені тих не звучать.
* * *
Хто є Актором – той блукає в ро́лях.
Але Поет – щасливий, як Актор,
виводячи з безсоння пісню кволу
на Божий світ, на свій-таки престол.
Хто є Поетом – той згубився в пісні.
Але Актор – щасливий, як Поет,
коли своє життя чужим притисне
до німоти, після якої – злет!
* * *
Який театр – таке і свято.
* * *
Театр – не конвеєрна паприка!
Не стильний салон! і не вулиця!
Актори – не цех і не фабрика!
Актори – то ті, хто проснулися!
То ті, хто свій подив знаходячи,
тримаючись купи – на відстані,
з людьми – найтає́мніші родичі.
То ті, хто експромтом розхристані.
* * *
Між нами, акторами, кажучи,
усі вже давно є акторами.
Підігнано ролі під кожного –
супутнього і перехожого,
довірливого і безбожного –
герой на героя не схожого.
Підігнано – та не розіграно
інтриґ вирішальної партії.
Мистецтвом ще стільки не ввібрано
експромтів акторської братії!
* * *
Чи життя – театр
і чи театру присвятити варт
усе життя, як нені чи дитині?
* * *
Зливаєш сотні тонн потів
у океан ударів серця.
Вміщаєш тисячі життів –
в одне, яке акторським зветься.
Опісля сцени, у думках,
стоїш над світом, як лелека,
бо кожен о́браз твій, мов птах,
сягає у блакить далеку.
* * *
Перевтілення – чи не найбільший гріх
для когось (чи актора), що може викликати
стрес, тривогу, страх.
* * *
Живучи у театрі, де сцена гортає героїв,
де волосся і грим насувають на образ печать,
я люблю перевтілитись в те, що не зветься – собою,
і не можу від імені тих не звучать.
* * *
Актор своє життя чужим притисне
до німоти, після якої – злет.
* * *
Мистецтво – вишуканий гріх.
Театр – розкиданий по світу.
* * *
Сліпий театр – абсурд, а без Йонеску!
Є рамка – тільки вкрадено ікону!
* * *
Не може бути режисер повноцінним,
не відчувши вповні акторської роботи.
* * *
Сцена. Сцена. Сцена.
Навіть тиха роль голосить.
Всіх нас грає Мельпомена.
* * *
Сцена гортає героїв.
* * *
Сцено, моя плахо: сам не заспіваю,
як немає птахи – то й пісень не маю.
* * *
Навіть сцена може бути чотирма стінами.
* * *
З ніку́ди йде в ніку́ди мимо нас
своїх прекрасних п’єс бібліотека.
* * *
Акторське перо – активне перо.
* * *
Театр – без форми, без нужди,
без дріб'язковостей надуманих сюжетів –
не піде звідси, бо не йде сюди,
де тхне стоїчним потом від естетів.
* * *
Мій театр і любов,
возз'єднавшись в одному законі,
мають право
моє на підмостках життя розіп’ять.
* * *
Український театр має бути кращим європейським театром, про що мріяв ще Лесь Курбас, але втілити це до сих пір не вдалося. Що потрібно: новий підхід до питань подальшої (після інституту) долі молодих акторів; згуртований колектив, талановиті актори, перевірені часом стосунки; діючий репертуар (3 вистави різного плану – і для дорослих, і для дітей), що користується у глядача успіхом; відомі й талановиті педагоги, режисери.
У розділі представлено картини французького художника Роже Сюро (Roger Suraud).
Публікацію створено за книгою Сергія Губерначука "Розсипане золото літер".
Більше творів Сергія Губерначука на нашому сайті:
"Я вбачаю у цьому крила..." — поезії Сергія Губерначука
Дякую! Це думки і переживання справжнього актора і мудрої людини.
"Всіх нас грає Мельпомена". Недаремно згадується муза трагедії Мельпомена, адже час від часу життя підносить нам складні випробування і несподівані негаразди для нашого ж врешті-решт блага.