Публікації за тегом: Театр

"Зберу насінини, всі ночі і днини,
лузатиму їх, ідучи по стежині,
і кожного ранку саджатиму зерня,
щоб квіткою – сонце
й малюнком – майстерня".
        
(Сергій Ґуберначук)

 

 

 

 

 

«Моє на підмостках життя... Вірші, роздуми, спогади, цитати» — збірка є багатосторонньою розвідкою, яка присвячена поетові, акторові, драматургу Сергію Ґуберначуку. Основний фокус уваги – його акторський шлях, театральні роздуми та відкриті питання, які автор ставить до себе, до мистецтва, до друзів і колег. Перший розділ складено з поезій, присвячених театру, акторам, друзям, вчителям, і відображають почасти враження, почуття і життєві події автора. Друга частина – вибрані цитати і роздуми, в основі яких – думки про мистецтво. Окремий розділ – спогади митців, які відтворюють період знайомства з Сергієм Ґуберначуком. Зібраний матеріал приваблює щирістю, повною відвертістю поета, оригінальністю його мислення, теплим ставленням до творчості і мистецтва, любов’ю до світу і людей, загальним оптимістичним настроєм, а інколи – і тонким дружнім гумором. Збірка розрахована на широке коло читачів.

 

"Мої думки – така маленька річ
у безконечності нічного зорекраю."

*  *  *
Лікую виключно любов’ю.

*  *  *
Усім тобі завдячую, Любове!

(Сергій Ґуберначук)

 

 

"Актор – це месія,
а місія в тому,
що те, що посіяв
крізь радість і втому,
збираєш потому.
Збираєш потому
так, ніби востаннє,
по світу простому
складні запитання,
прокльони й вітання."

(Сергій Губерначук)

 

"As singing a word.
As playing a character.
My voice is streaming.
How far in the world?
How far in the land?
How far in the sea?
How far in the air?
How far in the war?.."

(Kurama)

 

 

Трагікомедія на дві дії "Про що говорять коти" у 2018 році увійшла до збірника п'єс Олега Гончарова "Сім кроків до театру" у перекладі Раїси Гончарової (видавництво "Фенікс", стор. 282-331). У 2019 році трагікомедія "Про що говорять коти" увійшла до Long List V «ГаШоТю?» АТ "АМПЛУА". 

 

2004: "Сім кроків до Голгофи" (Драма на дві дії) входить до Антології сучасної української драматургії "Страйк ілюзій", видавництво Соломії Павличко "Основи", м. Київ. (стор. 51-94).
2012: Драма "Сім кроків до Голгофи" включена до Інформаційного Збірника сучасної української драматургії "Авансцена" (Ел. стор. 40-42), а в 2013 році - включена  до Інформаційного Збірника сучасної української драматургії "Авансцена" (книжковий варіант).
2018: Фантасмагорична драма "Сім кроків до Голгофи-2" увійшла до збірника п'єс Олега Гончарова "Сім кроків до театру" (на українській мові), видавництво "Фенікс", стор. 14 -77.
2012-2019: Вистава "ГОЛГОФА" (на укр. мові) Олега Гончарова - театр "Вавилон" НПУ ім. Драгоманова, м. Київ (режисер Ірина Савченко).

 

Олег Гончаров – драматург, сценарист, композитор, дизайнер. Друкувався в "Страйк Ілюзій", "Авансцена", Драмовичок", в журналі "Дніпро", збірнику творів переможців "Корнійчуковська премія" (видавництво "Плутон"), "Як тебе не любити...", в Дебют-газеті, має збірник семи п'єс "Сім кроків до театру". Є автором 30 п'єс, котрі були в репертуарах театрів України, Білорусії, Німеччини, Канади, Росії; романи: "Савейна", "Юлька", "Ігри хакерів";  автор 39 реалізованих к/м анімаційних кіносценаріїв; є ілюстратором: "Савейна", "Сім кроків до театру", "Дзвони долі". "Казкові історії Русани та Данилка".

"Добрий день.
І добра осінь.
Сцена. Сцена. Сцена. Сцена. 
Навіть тиха роль голосить.
Всіх нас грає Мельпомена..."

(Сергій Губерначук)

"Квартира Баконіних. На величезному ліжку, укрившись з головою верблюжою ковдрою, копошаться, попискуючи, Юхим Баконін і Інга. Дзвонить телефон, включається автовідповідач, Юхим неохоче виповзає з-під ковдри, піднімає з підлоги розшитий драконами халат. Юхим підходить до відкритого вікна, декілька секунд нерухомо стоїть, підставивши міцні груди легкому протягу, що мляво роздмухує тюлеву фіранку. Раптово він, коротко зойкнувши, хапається рукою за груди, повільно осідає на підлогу. З-під притиснутої до грудей долоні струменіє кров. Напіводягнена Інга, запищавши від переляку, блискавкою зіскакує з постелі і кидається до дверей. Через мить вона повертається і, скиглячи від страху, підповзає до  розпростертого на підлозі коханця. Юхим не подає жодних ознак життя. Забруднена кров'ю Інга підхоплюється на ноги, хапає з журнального столика свою сумочку, босоніжки, джинси, понишпоривши по кишенях баконінського піджака, знаходить його портмоне, тремтячими пальцями виколупує з нього гроші і, ще раз озирнувшись, зникає за дверима..." (Олег Гончаров)

"За  драматургією  Івана Карпенка-Карого  -  майбутнє, бо це наша класика, яка  ніколи  не  стане  байдужою  наступним  поколінням  читачів  і  глядачів."  (Р. Я. Пилипчук)

 

 

 

 

 

 

 В  історії  української  культури Іван Карпенко-Карий  займає  одне  з  найпочесніших  місць. Активний  діяч  аматорського  театру  в  60 - 70-х  роках ХІХ століття, театральний  рецензент,  прозаїк,  драматург,  актор  і  організатор  театральної  справи  -  ось  ті  означення,  які  складають  узагальнену  формулу історичної особистості  Івана Карпенка-Карого.

Видатний драматург, актор, режисер, один із основоположників українського професіонального театру, Іван Карпович Тобілевич (псевдонім - Іван Карпенко-Карий, 1845-1907) належить до тих славних діячів вітчизняної культури, якими пишається наш народ. Продовжуючи традиції Тараса Шевченка, він відіграв велику роль у боротьбі за реалізм, народність, ідейність української літератури й театрального мистецтва.