Юрій Гундарєв: поезії та проза


 

Юрій Гундарєв, заслужений журналіст України, Київ.

 

 

Юрій Гундарєв

Кілька слів про себе:

Народився 8 вересня 1955 року в грузинському місті Поті, де служив мій батько, військовий інженер. Згодом сім‘я повернулася до Києва. Моя мати після закінчення Київської консерваторії ім. П.Чайковського все життя викладала мистецтво бельканто у столичних вузах. Серед її учнів відомі співаки, зокрема соліст Львівської опери Василь Дудар.

Після загальної і музичної шкіл я закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка.

Працював редактором у провідних видавництвах, зокрема в Політвидаві України. Серед моїх авторів Леонід Кравчук і  Володимир Щербицький, Борис Олійник і Володимир Яворівський.

Понад 20 років очолював редакційне управління апарату Верховної Ради України. Один із редакторів і перший публікатор Конституції України.

Заслужений журналіст України.

Художні твори публікувалися в Україні та за кордоном, зокрема в США українською мовою.

Виступав із концертними програмами — поезія і власні фортепіанні композиції — в Національній філармонії, Будинку вчених, Будинку актора та інших залах Києва.

 

 

 

 

 

Юрій Гундарєв

МОЯ ВИШИВАНКА


(16 травня 2024 — День вишиванки)


На кістках тривають бісові танці,

пологові будинки лежать у руїнах…

Я сьогодні у вишиванці,

адже я українець.


По ночах небо геть червоне,

заховались в деревах птахи,

б’ють на сполох сирени-дзвони,

знов біжать в укриття дітлахи…


Але в жилах моїх кров Тараса,

вібрує в серці Леонтовича пульс,

я представник  вільної раси,

зі мною поруч Василь Стус.


Краще в рідній землі могила,

ніж «русский мир на крови»…

Зі мною Валер‘ян Підмогильний,

зі мною В‘ячеслав Чорновіл.


Та ще будуть з трембітами танці,

пісня вільна у небо полине…

Я сьогодні у вишиванці,

адже я українець.

 

 

 

 

 

"Цей хлопчик малює: танк,
широка вільна дорога…
А в серці лунає: «Так,
це попроси у Бога!..»
А в серці лунає: «Так,
ще чекати недовго…»
Ось хлопчик малює: танк,
у квітах вільна дорога…"

(Юрій Гундарєв)

 


Ілюстрація Нікіти Тітова."Єгору через два місяці виповниться лише п’ять років, але він вже зовсім дорослий. Недарма мама каже: «Ти мій єдиний тепер мужчина, мій захисник». Вони з мамою удвох живуть у гуртожитку. Кімната велика, світла. Високі старовинні вікна з видом на парк. Просто під вікном — його «кабінет»: маленьке дерев’яне ліжко і такі ж маленькі стіл і стільчик. Щоправда, туалет і душова — поверхом вище. Але мама повторює, що це нічого, дурниця, що люди й не у таких умовах живуть, а в них і взагалі королівські хороми. І ще мама каже, що вони незабаром отримають квартиру. Так їй сказали після того, як тато загинув на війні — уламок влучив прямо в татусеве серце..." (Юрій Гундарєв)

 


Останні коментарі до сторінки
«Юрій Гундарєв: поезії та проза»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми