Юрій Гундарєв
Кілька слів про себе:
Народився 8 вересня 1955 року в грузинському місті Поті, де служив мій батько, військовий інженер. Згодом сім‘я повернулася до Києва. Моя мати після закінчення Київської консерваторії ім. П.Чайковського все життя викладала мистецтво бельканто у столичних вузах. Серед її учнів — відомі співаки, зокрема соліст Львівської опери Василь Дудар.
Після загальної і музичної шкіл я закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка.
Працював редактором у провідних видавництвах, зокрема в Політвидаві України. Серед моїх авторів — Леонід Кравчук і Володимир Щербицький, Борис Олійник і Володимир Яворівський.
Понад 20 років очолював редакційне управління апарату Верховної Ради України. Один із редакторів і перший публікатор Конституції України.
Заслужений журналіст України.
Художні твори публікувалися в Україні та за кордоном, зокрема в США — українською мовою.
Виступав із концертними програмами — поезія і власні фортепіанні композиції — в Національній філармонії, Будинку вчених, Будинку актора та інших залах Києва.
|
|
Юрій Гундарєв МОЯ УКРАЇНА До Дня Незалежності
ніколи не станеш ти на коліна, ніхто не кине тебе за грати… З тобою — Тарас, з тобою — Ліна.
з тобою — воїн світла Да Вінчі, ті, хто не повернувся з бою, — навічно двадцятирічні…
чи можна матір відірвати від сина? Довічне пекло — кривавим катам… Ти вистоїш, адже є сильна!
хтось скиглить, що немає шансів… Чи бачиш: тобі посміхається дівчинка у вишиванці?
ніколи не станеш ти на коліна, ніхто не кине тебе за грати… З тобою — я, моя Україно!
* * *
МОЯ ВИШИВАНКА На кістках тривають бісові танці, пологові будинки лежать у руїнах… Я сьогодні у вишиванці, адже я — українець.
заховались в деревах птахи, б’ють на сполох сирени-дзвони, знов біжать в укриття дітлахи…
вібрує в серці Леонтовича пульс, я — представник вільної раси, зі мною поруч Василь Стус.
ніж «русский мир на крови»… Зі мною — Валер‘ян Підмогильний, зі мною — В‘ячеслав Чорновіл.
пісня вільна у небо полине… Я сьогодні у вишиванці, адже я — українець. |
|
30 червня 2024 року — День усіх Святих українського народу
|
|
МОЛИТВА ДО ВСІХ СВЯТИХ Я на колінах попрошу Святих, щоб рідні всі були здорові, а поруч ти була завжди у буднях чорно-білих й кольорових.
хай біль такий не точить струмом душу, коли на цвинтарі на крихітній плиті сидить ведмедик під дощем із плюшу...
очистити від бруду і від блуду, щоб істини великі і прості нам нагадали: ми же люди!
для Веделя відкрились вуха, щоб квіти дарувала Білокур, і щоб Тарас озброїв вічним духом.
не дайте розіп‘яти Україну, щоб після «операції» катів онукам не дістались лиш руїни!
щоб небо щільно перекрили молитвою дзвінкої чистоти, яка летить на білосніжних крилах…
прошу не ліків від глухого болю, а щоби вистачило до останньої межі — любові. |
|
БАБИН ЯР
29 вересня — День пам‘яті жертв Бабиного Яру
"… На вулиці Артема вже було суцільне стовпотворіння. Люди з вузлами, з колясками, різні двоколки, підводи… Серед вузлів і валіз лежали хворі, гронами сиділи діточки. Немовлят іноді везли по двоє, по троє в одній колясці. Дуже багато було тих, що проводжають: сусіди, друзі, родичі допомагали нести речі, вели хворих, а то й несли їх на запліччі…"
(Анатолій Кузнєцов, «Бабин Яр»)
Це мій друг Фіма,
літні сандалі…
Зустрілись очима,
проходить далі.
Ось іде Софа —
дівчина з бантом,
я був закоханий…
Тепер — панна.
Це мій вчитель музики —
комірець зім‘ятий,
відірвані гудзики…
Стакато … сто катів…
Це іде мій сум,
це крокує пам‘ять
про людську красу,
що розіп‘яли…
Картина художника Василя Овчиннікова.
"Цей хлопчик малює: танк,
широка вільна дорога…
А в серці лунає: «Так,
це попроси у Бога!..»
А в серці лунає: «Так,
ще чекати недовго…»
Ось хлопчик малює: танк,
у квітах вільна дорога…"
(Юрій Гундарєв)
Цей ужинок симфо-віршів (коли ритмізована проза поєднується власне з віршами, утворюючи своєрідну поетичну симфонію) присвячено нашим героям. Тим, хто, на превеликий жаль, вже на небі, і тим, хто, на щастя, на землі виборює нашу з вами свободу:
|
|
ВАСИЛЬ СЛІПАК ІГОР БЄЛАНОВ |
"Візьму абетку — літер країна.
Які — головні? Які — командири?
Звичайно, У — моя Україна.
Звичайно, М — буква Мами і Миру.
Знову лунає сирени набат —
в темряві ночі ракети летять.
День на захист дітей…
День руїн і смертей?!.."
(Юрій Гундарєв)
Кожен текст добірки «Мій читацький щоденник» побудовано за таким принципом: власне мій невеличкий есей вставлено у середину розрізаної навпіл цитати з твору героя нарису. Читаймо!
ВАЛЕР‘ЯН ПІДМОГИЛЬНИЙ
ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ
ВІКТОР ДОМОНТОВИЧ
ВАЛЕРІЙ ШЕВЧУК
ЮРІЙ ВИННИЧУК
ЮРІЙ ІЗДРИК
ДМИТРО БЛИЗНЮК
ВОЛОДИМИР ДУБОВЕЦЬ
ІЛАХІМ
ВОЛОДИМИР КАРАЗУБ
ІВАН ПОТЬОМКІН
Читаймо поезії Юрія Гундарєва й пишаймося нашими видатними спортсменами:
ОЛЬГА ХАРЛАН
ЯРОСЛАВА МАГУЧІХ
ВІКТОР БАННІКОВ
ОЛЕКСАНДР УСИК
ІГОР БЄЛАНОВ
СЕРГІЙ КУЛІШ
ВЛАДИСЛАВ ВАЩУК
"Гудуть сирени, працюють хаймерси,
хтось скиглить, що немає шансів…
Чи бачиш: тобі посміхається
дівчинка у вишиванці?"
(Юрій Гундарєв)
"Порожня, мов кімната, голова,
в якій гуляє одинокий вітер…
Я часом чую, як росте трава,
поміж собою розмовляють квіти,
освідчуються в коханні риби —
все навкруги освячене любов‘ю,
і гребені на хвилях, наче німби,
спалахують над темною водою…"(Юрій Гундарєв)
«Злотоцінний» — це метафорічне слово пішло у світ із легкої руки геніального Павла Тичини, з якого я й хочу почати свою оповідь про видатних діячів української культури. Але це не просто традиційна поезія. Коли пишеш про таких неабияких людей, будь-яка трафаретність здається якоюсь недоречною. А тому я обрав новий жанр, який можна назвати маленькою поетичною симфонією, — своєрідний симфо-вірш. Це коли поетична проза і власне поезія утворюють, за словами того ж Тичини, щось енгармонійне… Читаймо симфо-вірші про визначних діячів української культури:
ПАВЛО ТИЧИНА
МИКОЛА ЛЕОНТОВИЧ
КВІТКА ЦІСИК
МАРІЯ ПРИМАЧЕНКО
БОГДАН СТУПКА
НІНА МАТВІЄНКО
ВЛАДИСЛАВ ГОРОДЕЦЬКИЙ
КАТЕРИНА БІЛОКУР
ВОЛОДИМИР КОЖУХАР
ВАЛЕР‘ЯН ПІДМОГИЛЬНИЙ
ІВАН МАРЧУК
ІГОР РИМАРУК
МАРИНА СЕМЕСЮК
ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО
ЄВГЕНІЯ МІРОШНИЧЕНКО
АНАТОЛІЙ ХОСТІКОЄВ
МИКОЛА ГЛУЩЕНКО
ВАЛЕНТИН СИЛЬВЕСТРОВ
РОМАН КОФМАН
ВОЛОДИМИР СОСЮРА
ТАМАРА ЩЕРБАТЮК
ТАРАС ПЕТРИНЕНКО
ВОЛОДИМИР ШЕВЧЕНКО
НАТА ЖИЖЧЕНКО
"Хоку... Для нас, українців, доволі незвичне слово. Проте трирядковий неримований вірш, народжений в Японії, дедалі впевненіше крокує планетою, згуртовуючи навколо себе цілі товариства поціновувачів. Творець хоку, які пропонуються вашій увазі, вважає, що українській поетиці органічно притаманна рима. І тому складає римовані хоку, які вже охрестили музичними..." (Юрій Гундарєв)
Читаймо усією родиною такі захоплюючі, такі щемливі оповідання про життя українців у мирний та воєнний час, коли ми боремося з ордою за нашу свободу, за наше життя...
Зміст збірки:
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕ
МОУРІНЬЮ
СЕРЦЕБИТТЯ
БОЖЕСТВЕННА КОМЕДІЯ
ВАЖКО БУТИ БАХОМ
СОБОЛЯТКО
НЕЧУЙ
РОЗІНА
ТОЙ
МАРКО ТВЕНЯ
ПОДВІЙНИЙ ЮВІЛЕЙ
ЦЕНТР ВСЕСВІТУ
БІЛОСНІЖКА
ПРО БІЛОК І ЛЮДЕЙ
"Єгору через два місяці виповниться лише п’ять років, але він вже зовсім дорослий. Недарма мама каже: «Ти мій єдиний тепер мужчина, мій захисник». Вони з мамою удвох живуть у гуртожитку. Кімната велика, світла. Високі старовинні вікна з видом на парк. Просто під вікном — його «кабінет»: маленьке дерев’яне ліжко і такі ж маленькі стіл і стільчик. Щоправда, туалет і душова — поверхом вище. Але мама повторює, що це нічого, дурниця, що люди й не у таких умовах живуть, а в них і взагалі королівські хороми. І ще мама каже, що вони незабаром отримають квартиру. Так їй сказали після того, як тато загинув на війні — уламок влучив прямо в татусеве серце..." (Юрій Гундарєв)
Читаймо повчальні казки-байки українського письменника Юрія Гундарєва для дітей та дорослих:
ЛІТЕРА «А»
РАХІВНИК ЗІРОК
ДАРКО
ЛЕВ І СОБАЧА