"Пробудження". Художник — Іван Марчук.
Юрій Гундарєв
ЗЛОТОЦІННІ. ВЕЛЕТИ УКРАЇНСЬКОЇ ДУХОВНОСТІ
«Злотоцінний» — це метафорічне слово пішло у світ із легкої руки геніального Павла Тичини, з якого я й хочу почати свою оповідь про видатних діячів української культури. Але це не просто традиційна поезія. Коли пишеш про таких неабияких людей, будь-яка трафаретність здається якоюсь недоречною. А тому я обрав новий жанр, який можна назвати маленькою поетичною симфонією, — своєрідний симфо-вірш. Це коли поетична проза і власне поезія утворюють, за словами того ж Тичини, щось енгармонійне…
На відео: живий голос Павла Тичини (1955 р.).
ПАВЛО ТИЧИНА
Сьогодні чернігівська земля, яка подарувала світові геніального поета, здригається під ударами смертоносних ракет північного агресора…
Творчий діапазон Тичини просто вражає: від символізму і футуризму до реалізму. Проте він — поза всіма цими напрямами. Він сам — напрям, школа. Адже такий один.
Мрійника з очима дитини і розумом філософа ламали-ламали, проте так і не зламали. Він щоразу, наче з піни морської, відроджувався — зморений, але нескорений…
Гадаю, йому, щоб назавжди залишитися в європейській поезії, вистачило б написати лиш оці три слова:
Очима чесними,
Христовоскресними…
|
|
Він — сам. Як завжди. Вікно. Сніги. Ламали пристрасно. Ламали невпинно. Та все мовчало тоді навкруги… Але відроджувався знов із піни.
слово-гра, слово-дзвін, слово-зміна… Захмарна якась слово-магія — злотоцінна. |
|
На відео: історичні матеріали про вбивство композитора Миколи Леонтовича.
МИКОЛА ЛЕОНТОВИЧ
Різдвяна колядка "Щедрик» Миколи Леонтовича стала символом новорічних свят у всьому світі. Вона надзвичайно популярна в англомовному аранжуванні як світовий хіт "Carol of the Bells".
Український композитор трагічно загинув від рук катів тогочасної влади. Йому було лише 43 роки…
|
|
Тримав він небо, як атлант, хоч на землі був безпорадний… Його вбивали за талант, його вбивали за порядність.
за те, що був він значно вище… Дружина стримала сльозу, але не посміхалась більше…
з‘єднавши в ціле полюсИ, лунає «Щедрик» Леонтовича — мов символ віри і краси. |
|
На відео: Квітка Цісик. «Пісні України / Songs of Ukraine» (перший альбом, 1980).
КВІТКА ЦІСИК
Українка Квітослава Цісик народилася і все життя прожила у США. Батько, скрипаль родом зі Львова, називав її Квіткою...
Цісик мала колоратурне сопрано, тембр якого нагадував звучання скрипки. Вона з легкістю експериментувала зі стилями – від джазу до класики. Із нею працювали Майкл Джексон, Вітні Г‘юстон та інші світові зірки.
У 1978 році пісня «Ти осяюєш моє життя», яку виконала Квітка Цісик в однойменному фільмі, отримала «Оскар» і «Золотий глобус».
Вона записала два україномовні альбоми – «Квітка» у 1980 році, а також «Два кольори» у 1989-му. Це їй коштувало близько 200 тисяч доларів. Для їхнього запису вона наймала кращих музикантів Нью-Йорка.
«Ще ніхто і ніде так не заспівав пісні мого друга Володимира Івасюка, як це зробила Квітка», – згодом зізнається Назарій Яремчук.
Квітка Цісик побувала в Україні лише один раз. У 1983 році вона приїхала із мамою до Львова, але ця поїздка не афішувалася і була майже таємною. Тут вона так і не почула власних пісень.
Унікальна співачка, чарівна тендітна жінка, яку близькі порівнювали з білочкою, пішла у засвіти за п’ять днів до свого 45-річчя…
|
|
Ось двері вона причинила, земне окресливши коло. До сонця пішла на крилах, залишивши голос.
на часі для нас, як ніколи, мов першочергова потреба у ліках — від болю.
Але дізнатися звідки про зовсім просте питання: чи може співати квітка? |
|
"О дивна Квітко України..." — американська співачка з українською душею Квітка Цісик (відео онлайн)
На відео: історія Марії Примаченко (програма "Зе Інтерв'юер").
МАРІЯ ПРИМАЧЕНКО
Мені пощастило бачити її картини — чудернацькі звірі з людськими очима, фантастичні птахи, яскраві рожево-малинові квіти, розлогі павутиння-дерева…
Вона малювала лівою рукою — ближче до серця…
Її унікальними роботами були просто зачаровані Пабло Пікассо і Марк Шагал.
Тепер розумію, що на мій вибір майбутньої дружини підсвідомо вплинуло її дівоче прізвище — Примаченко…
|
|
Цей світ — мов чарівна казка, неначе малюк малював… У захваті був ПікАссо, не стримував сліз Шагал.
від Бога їй це далося… Всі фарби — бурхлива злива променів, що падають з сонця! |
|
На відео: "Відомі львів'яни" — Богдан Ступка.
БОГДАН СТУПКА
Коли прощалися з геніальним актором біля його рідного театру, стояла приголомшуюча тиша.
Але раптом її порушили аплодисменти — спочатку поодинокі, тремтливі,
а потім пристрасні, бурхливі, наче водоспад…
|
|
Целофан шкребе, наче миша… Маестро завершив гру. Ось оплески ріжуть тишу — так проліски пробивають грунт. |
|
На відео: Ніна Матвієнко: концерт-автопортрет "Сильна доля".
НІНА МАТВІЄНКО
До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій план.
Ніби чарівний ліхтарик висвічує в твоїй душі якісь потаємні залаштунки,
і ти сам непомітно відчуваєш, що в тобі відкривається щось чисте,
джерельне, що йде від дитинства…
|
|
Є народні артисти і просто статисти. Ще зірки з німбами, у планетарії ніби… А є єдина, як сама Україна, — Ніна. |
|
На відео: добірка цікавих матеріалів про видатного архітектора Владислава Городецького.
ВЛАДИСЛАВ ГОРОДЕЦЬКИЙ
Владислав Городецький — видатний український архітектор польського походження. Автор Будинку з химерами, Костелу святого Миколая, Караїмської кенаси та інших архітектурних шедеврів у Києві. Пана Владислава по праву називають «київським Гауді».
Він усе своє насичене творчими планами життя був у русі. Знайшов свій вічний спокій аж у Тегерані. На сірому камені польською мовою викарбувані слова: «Професор архітектури. Нехай чужа земля йому буде легкою»…
|
|
Хіба ми маленькі діти? Повірте, не до Майн-Ріда! Оці всі слони, крокодили, ті ящірки та нереїди…
будинок, химер різних повний? Залишив нам київський Гауді автограф в цементі на спомин.
про те, що реальні дні — це теж щось схоже на казку, але без химерних слонів… |
|
На відео: добірка цікавих документальних фільмів та сюжетів про життєівй шлях та творчі здобутки неймовірної художниці Катерини Білокур.
КАТЕРИНА БІЛОКУР
Квіти Катерини Білокур упізнають одразу, бо вони ніби завмерли у повітрі, випромінюючи світло…
Утім, вона, як і всі українські селяни на той час, не мала навіть паспорта. Сама навчилася робити пензлі, вибираючи волосинки із котячого хвоста, і фарби – із усіх природних барвників.
Квіти для Катерини були втіленням краси буття. Вона їх ніколи не рвала, а йшла з мольбертом до них, інколи чимало кілометрів…
Батьки дорікали доньці тим, що ніхто її не сватає, та принижували. Такі скандали, зазвичай, завершувалися забороною малювати та нищенням малюнків.
Восени 1934 року, доведена до відчаю, вона побігла топитися до річки. Зайшла по груди у крижану воду і стояла там, прощаючись із життям...
Якось, навесні 1940 року, почула по радіо пісню «Чи я в лузі не калина була» у виконанні Оксани Петрусенко. Це так вразило Катерину, що вона сіла за стіл і написала співачці листа, поклавши у конверт шматок полотна зі своїм малюнком калини.
І стається диво: славетна примадонна, вражена малюнком, показує його своїм знайомим художникам...
У 1949 році Катерину Білокур прийняли до Спілки художників України. А вже через п‘ять років три її картини були включені до експозиції на Міжнародній виставці у Парижі. Там їх побачив Пабло Пікассо і сказав захоплено: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ»…
|
|
Тікай від річки мерщій, Катерино, пиши листа негайно Оксані, народжуй свої сонцесяйні картини - не може стати цей день останнім!
щось не відкриє для себе ПікАссо, поблякнуть фарби золотої блакиті… Без тебе проза вичавить казку… |
|
На відео: "Маестро Володимир Кожухар" (Укркінохроніка 2005 р.).
ВОЛОДИМИР КОЖУХАР
Доля подарувала мені радість упродовж кількох десятиліть насолоджуватися мистецтвом цього блискучого диригента, народного артиста України.
Хоча, на превеликий жаль, Маестро вже відійшов у засвіти, він — не з тих, хто сидітиме склавши руки на вічному відпочинку. Переконаний, диригент від Бога і зараз десь за хмарами очолює небесний оркестр…
|
|
В руках у мене — абонемент.
Мені — п‘ятнадцять, я ще школяр. В програмі — «Реквієм», диригент — лауреат конкурсів Кожухар.
ковтаю повітря у вирі емоцій, здається, за пультом навпроти хору — сам Вольфганг Амадей Моцарт…
І знов овація, перегомін оркестру — сидить біля пульту щасливий і виснажений до останньої ноти ваш Маестро. |
|
На відео: добірка матеріалів про видатного прозаїка Валер'яна Підмогильного.
Аудіокнига "Місто".
ВАЛЕР‘ЯН ПІДМОГИЛЬНИЙ
3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох у Карелії було вбито видатного українського письменника, одного з найяскравіших прозаїків «Розстріляного відродження» Валер‘яна Підмогильного.
У двадцять сім він написав роман "Місто", який міг би прославити художню літературу будь-якої європейської країни.
А у тридцять шість його життя трагічно обірвалося. Точніше, обірвали…
|
|
Час покинув свій, долаючи втому… Я — у Києві сто років тому.
Трамваїв густоголосся. Міліціонери на тумбах завмерли, як колОси.
яка вибирає буси прямо з вітрини — останні, можливо, моя прабабуся.
що так зворушливо плаче, ми розминемось у часі… Пробач, не до побачення!
як то кажуть, камо грядеши, здається, побачив першим нас — прийдешніх…
падає срібне намисто… Валер‘ян Підмогильний «Місто». |
|
На відео: добірка матеріалів про видатного українського художника Івана Марчука.
ІВАН МАРЧУК
Славетний український художник Іван Марчук, який потрапив до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності», створив унікальний стиль у живописі, що сам жартома назвав «пльонтанізм» — від «плести», «пльонтати». І справді, його картини ніби складені з клубочків чудернацьких ниток…
Пишаюся, що у мене є альбом пана Івана з присвятою мені.
Він якось сказав: «Дайте мені тисячу років — і я розмалюю небо»…
|
|
Гроші? Жінки? Мандати? Що найголовніше для тебе? Тисячу рОків дайте — і я розмалюю небо! |
|
На відео: запис здійснено 16 січня 2008 року у літературній кав’ярні «Кабінет». Записано для радіо Наталкою Космолінською. Авторський проект Юрія Кучерявого.
Ігор Римарук (1958-2008) видатний український поет. Автор збірок поезії «Висока вода», «Упродовж снігопаду», «Нічні голоси», «Goldener Regen» («Золотий дощ», німецькою та українською мовами), «Діва Обида», «Бермудський трикутник», «Сльоза Богородиці», «Доброе время Твое» («Твій добрий час», (2011), у російських перекладах Наталії Бельченко та Володимира Ільїна та в картинах Сергія Слєпухіна), «Божественний вітер: останні вірші». В 1991 році за збірку "Нічні голоси" нагороджений премією ім. В. Булаєнка. За збірку "Діва обида" в 2002 році нагороджений Національною Шевченківською премією. Головний редактор журналу "Сучасність".
ІГОР РИМАРУК
У мене особливе ставлення до Ігоря. Ми вчилися на одному факультеті, він опікувався моїми першими творчими кроками... Римарук справляв зворушливе враження — тоненький, довге волосся, окуляри з потужним склом.
Але у цьому тендітному тілі відчувався незламний дух. І, найголовніше, — Дар.
Деякі викладачі жартома лякали його, мовляв, от прийдеш на іспит із такою зачіскою, тоді… А він приходив і неодмінно отримував «відмінно»…
Ігор Римарук пішов за небокрай молодим. І це зовсім не дивно, адже він завжди жив ближче до неба…
|
|
Тихий, сумний і ввічливий. Вдумливі очі-скельця. Тендітний, стрункий, наче дівчина. Але незламний — мов скеля.
випробувані мужі… Доступ до всякого генія — навшпиньках і до межі.
далека від земних ігор лунає божественна ліра… Прислухайтеся уважно: Ігор! |
|
Картини художниці Марини Семесюк.
МАРИНА СЕМЕСЮК
Крихітні акварельні мазки, наче кольорові божі корівкиі і бджілки, злітаються докупи і завмирають.
Ви вже бачите золотаві соняшники, смарагдові маківки церков на помаранчових пагорбах, м‘ясисті гарбузи…
Перед очима оживають сторінки Нечуя-Левицького і Довженка…
Марина всім крихким серцем любила Україну, пропускала крізь нього Майдан перший і особливо кривавий другий.
Навряд чи воно витримало б жахи війни…
Поети і художники нерідко йдуть за небокрай надто рано.
Марина відійшла у вічність молодою…
|
|
Художник обирає землю —
єдину, саме цю. В кутку залишає свій підпис: Марина Семесюк.
єдину, саме цю. В кутку залишає свій підпис: Марина Семесюк.
єдину, саме цю. В кутку залишає свій підпис: Марина… |
|
На відео: живий голос Василя Симоненка.
ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО
Йому було відпущено лише 28 років земного життя.
Його вірш «Люди — прекрасні» вже вдвоє старший від нього самого.
А хіба можуть колись щезнути такі рядки:
«Воскресайте, камінні душі,
Розчиняйте серця і чоло,
Щоб не сказали
Про нас грядущі:
їх на землі не було»?
|
|
Ми — одиниці! Ми — не нулі! Чуєте звуки органні? Це випливають, мов кораблі, наші вірші із гавані.
дути повітря у скло! Ні, не про нас написав Василь: «Їх на землі не було». |
|
На відео: неповторне колоратурне сопрано Євгенії Мірошниченко (список відтворення).
ЄВГЕНІЯ МІРОШНИЧЕНКО
Євгенія Мірошниченко — неповторне колоратурне сопрано.
Одна з найкращих у світі виконавиць надскладної партії Лючії в опері Гаетано Доніцетті «Лючія ді Ламмермур» і романсу «Соловей».
Професор Київської музичної академії, яка вивела на сцену цілу плеяду сучасних оперних зірок.
Пишаюся, що моя мама Світлана Вікторівна Єрмакова, яка не одне десятиліття викладала мистецтво бельканто у Київському університеті культури і мистецтв, була однокурсницею і подругою божественної Євгенії.
|
|
Геній — якщо це мужчина, а якщо жінка — Євгенія: найкраща у світі Лючія, оперна офігенія! |
|
На відео: Європа відкрила перед юним художником Миколою Глущенком широкі двері для навчання мистецтву. За кордоном його підтримували останній гетьман України Павло Скоропадський та колишній прем’єр-міністр Української Народної Республіки Володимир Винниченко. Вони виховали у талановитого художника патріотичні почуття до України, яку він змушений був покинути 1918 року. Глущенко прагне повернутися на батьківщину. Якою була ціна повернення? Про це — у документальному серіалі „Гра долі” від студії «ВІАТЕЛ» з ведучою Наталкою Сопіт.
МИКОЛА ГЛУЩЕНКО
Микола Глущенко — видатний художник, єдиний український імпресіоніст.
Легендарний розвідник.
Підтримував приятельські стосунки з Пабло Пікассо, Анрі Матіссом, Володимиром Винниченком.
Сьогодні його картини належать до числа найдорожчих творів українських художників.
|
|
Мазки, мов коричневі хрущики, плавно злітають вниз… Віртуозний маестро Глущенко — український імпресіоніст.
завсідник паризьких кав‘ярень, здавалося, жив на повне крещендо — на взліт, артистично, яро.
масштабу Ріхарда Зорге. Амплітуда неразв’язаної теореми — від аскези до богемних оргій.
це зовнішній бік медалі. Сонячний світ парижан, життя — як шаблі в бокалі…
світло ікон святих, тихі пісні, гнівні вірші, над прадідами хрести…
змолодів душею і тілом, як рукою, зняло втому — переболіло.
створив ужинок пейзажів, з мольбертом щодня сам-на-сам, життя — як ланцюг вернісажів…
Роки добігають вниз… Віртуозний маестро Глущенко — український імпресіоніст. |
|
На відео: цікава розповідь про життя та творчість геніального композитора Валентина Сильвестрова.
ВАЛЕНТИН СИЛЬВЕСТРОВ
Сильвестров – геній. Його тиха музика звучить у концертних залах багатьох країн світу, де є музиканти з консерваторською освітою. Адже на слух тут не зіграєш. Це вища математика.
Творчість Валентина Сильвестрова, видатного композитора сучасності, з одного боку, тісно пов’язана з музичною традицією, насамперед з німецьким романтизмом (і тут, звісна річ, особливе місце належить Роберту Шуману), а з іншого – являє собою один із найяскравіших і найсамобутніших зразків поставангардної мелодичної мови.
|
|
Звук неземний пливе над оркестром, пальці стискають ручку крісла… Вимкніть мобільні! Лунає Сильвестров — «Реквієм для Лариси».
Думки розбігаються від хвилювання… Який тут аналіз? Тиха музика не підлягає анатомуванню.
і на очах розправляє крила… А у душі непомітно воскресло те, що, здавалось, перегоріло. |
|
На відео: у Національній філармонії відзначили ювілей першого українського диригента Кофмана. Письменник, композитор, а ще перший український диригент, який 5 років очолював найбільший оперний театр в Європі. У свої 80 років Роман Кофман не припиняє займатися улюбленою справою, та керує оркестром, навіть сидячи у кріслі. Відзначити ювілей Кофмана взялися і в рідних стінах у Національній філармонії. Новий концертний сезон присвятили великому майстру. Випуск ТСН — 19:30 за 30 вересня 2016 року.
РОМАН КОФМАН
Роман Кофман — не лише блискучий диригент, який завжди втілюється у того чи іншого композитора (і це вже справжній, скажімо, Бетховен, а не Бетховен Кофмана), а й неперевершений вихователь публіки…
Якось під час виконання бетховенської симфонії на весь зал філармонії пролунав сигнал мобільного телефону. Диригент одразу зупинив оркестр, рішуче поклавши паличку на пюпітр… Після хвилинної паузи маестро продовжив виконання величного твору. Жодних дзвінків вже не було…
|
|
Бетховена так не слухають, припавши гарячими вухами до телефонів мобільних — всесильних… Бетховен — не кава розчинна чи щось на кшталт капучіно. Бетховен — потужне еспресо, тут слухати треба серцем, печінкою, шлунком, нирками, а не абияк уривками… Чи взагалі ви готові? Вслухайтеся: Бетховен! |
|
На відео: Володимир Сосюра. Живий голос поета.
ВОЛОДИМИР СОСЮРА
Наскрізна тема пронизливого українського лірика, який, до речі, мав французьке коріння, — «Любіть Україну».
Іван Багряний у передмові до українсько-англійського вірша з такою назвою у видавництві “Україна” (1952, США) писав: “Відколи я знав Сосюру особисто, він все був у конфлікті з окупаційною владою через свою полум’яну любов до свого народу”. Через такі конфлікти поетові час від часу доводилося “каятися” і “спокутувати вину”… Таке протистояння давалося дорогою ціною.
Якось студенти попросили Володимира Сосюру прочитати вірш «Так ніхто не кохав». Після хвилинної паузи поет відповів, що не зможе цього зробити, бо плакатиме…
|
|
Та нехай серце вкрилося лАтками, все ж кохатиму — навіть без сил… Зуби стисну, щоб не заплакати, й кров візьму замість мертвих чорнил. |
|
На відео: Тамара Щербатюк у гостях передачі "Рано-вранці" (16.11.2012).
ТАМАРА ЩЕРБАТЮК
Вона присвятила телебаченню все своє професійне життя — від перших телемостів на початку 60-х років до останнього проекту для літніх людей «Надвечір‘я». Тож її недаремно називають мамою Українського телебачення.
Тамара Володимирівна разом із своїм чоловіком — відомим режисером і викладачем Вадимом Львовичем Чубасовим — являли собою унікальний творчий тандем, що вивів у люди плеяду справжніх ТБ-подвижників — журналістів, режисерів, операторів.
Пригадую, як нам, свіжоспеченим студентам, представляли тогочасних метрів факультету журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. І навіть серед тих зірок своєю харизмою, елегантністю і водночас якоюсь домашністю виділялася Тамара Щербатюк — вродлива, недоступна, сорокорічна…
Мені пощастило бути її учнем. Що й казати, інколи подумки раджуся з нею й досі. Навіть зараз, коли набираю ці рядки, відчуваю її погляд — вимогливий, але такий доброзичливий…
|
|
Життя — наче колесо огляду: буває сонячно і раптом хмари… Завжди відчуваю Ваш погляд. Аве Тамара.
тож це реальність і зовсім не мара… Дякую за безкорисну підтримку. Аве Тамара.
здається, років різношерста отара, вже добігає до небокраю… Аве Тамара. |
|
На відео: добірка сюжетів про життя та творчість Анатолія Хостікоєва.
АНАТОЛІЙ ХОСТІКОЄВ
Діапазон голосу співака визначають октавами. Чотири октави — це дуже добре. П‘ять — це просто супер…
Акторський діапазон Анатолія Хостікоєва, — напевно, всі п‘ять!
Від потішного гротеска до пронизливої трагедіїї.
Еней, професор Хіггінс, Кін, Алексіс Зорба…
Сам себе запитую: а яка моя найулюбленіша роль цього справді великого артиста? Одразу відповідаю: поручик Лукаш у виставі «Швейк», де Хостікоєв грає практично всі ролі, крім хіба що Швейка. А чому саме Лукаш? Відверто кажучи, не знаю. Здається, коли чітко можеш розкласти, за що любиш, то, може, і не зовсім вже любиш, якщо взагалі любиш…
Мені пощастило спілкуватися з Анатолієм Георгійовичем під час творчої співпраці в театрі «АкадеміЯ», штаб-квартира якого знаходиться на Андріївському узвозі. Це людина не лише надзвичайної зовнішньої краси, а й внутрішньої — доброзичлива, толерантна, музично обдарована, з тонким почуттям гумору…
Якщо біля кас франківського театру величезна черга, можу з трьох разів вгадати, хто сьогодні виходить на сцену.
А можу і не гадати, а просто сказати: народний артист України Анатолій Хостікоєв!
|
|
Театр Франка. Черга до каси. Нам пощастило — ми на балконі. У залі яблуку нІде впасти. У світлі софітів — Хостікоєв.
Синьйор з вищого світу. Страждання. Зустрічі та розлуки… Овація. Сльози. Квіти.
Ця мить з тобою до скону… У залі яблуку нІде впасти. У світлі софітів — Хостікоєв. |
|
На відео: як було створено пісню Тараса Петриненка «Україно».
ТАРАС ПЕТРИНЕНКО
Якщо треба було б відправити позаземним цивілізаціям украй стислу інформацію про мою країну, але яка всеосяжно охоплювала б усі наші чуття — історичні, моральні, політичні, поетичні, музичні тощо, я (можливо, й не лише я) зупинив би свій вибір на пісні Тараса Петриненка «Україно»…
|
|
«Україно» — не просто пісня,
автор — Тарас Петриненко… Це — нині, вовіки і прісно, те, що закладено в генах.
а оберіг від наруги. Це з небом наша розмова… Щасти Вам, Тарасе Другий! |
|
На відео: Українськиий цирковий колектив, під керівництвом Народного артиста України та СРСР Володимира Шевченка, 1989 рік.
Виступ Володимира Шевченка дивіться на відео від 1.05 год. до 1.28 год.
ВОЛОДИМИР ШЕВЧЕНКО
Кажуть, коли знаменитого українського дресирувальника Володимира Шевченка проводжали в останню путь, над київським цирком стояло справжнє ревіння — леви і тигри вголос ридали…
|
|
Усміхнений, з довгим волоссям…
Та в зАсвіти час іти… Над цирком — багатоголосся: ридають гігантські коти… |
|
На відео: Чернігів і чернігівці — лідерка гурту «Оnuka» Ната Жижченко.
НАТА ЖИЖЧЕНКО
Ната Жижченко — духовний лідер і вокалістка культового гурту «Онука».
Це харизматична особистість, чарівна жінка. Справжня патріотка — і не лише на словах.
«Онука» гармонійно поєднує українську етнічну музику й сучасний електронний саунд.
Сьогодні композиції Нати та її однодумців можна почути в багатьох куточках світу…
|
|
Ната — онука Олени Пчілки. Ната — дочка Михая КретУ. Це водночас нью-ейдж і сопілка — як уві сні на мостУ. |
|
На відер: відеоверсія концерту ONUKA у супроводі симфонічного оркестру - ONUKA Live in Kiev [Feat. Brevis Orchestra]. Матеріал був записаний під час аншлагового виступу групи, який відбувся 14 березня 2015 в одному зі столичних клубів. Симфонічний супровід забезпечив оркестр BREVIS під керівництвом диригента Геннадія Фіськова.
ГАМЛЕТ ЗІНЬКІВСЬКИЙ
Це не просто звичайний художник, а стріт-артист, який перетворив вулиці рідного Харкова на цілу галерею графічних робіт — справді філософських, навіть поетичних.
Сьогодні він творить своє унікальне мистецтво під обстрілами у деокупованих містах. Його напис «Живі. Контужені. Щасливі» можна побачити на зруйнованому мості в Куп‘янську…
|
|
Намалюй мені місто — красиве і чисте, де забули — що таке страх і спокійно сплять по ночах, де не чути вибухів бомб, де згадали, що Бог — це любов, де контужених більше не буде, будуть просто щасливі люди… Намалюй мені місто у яскравих вогнях, як намисто… |
|
На відео: Гамлет Зіньківський – один із найвідоміших стріт-артистів України.
Матеріали люб'язно надіслані автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
. |
. |
. |
Читаймо також на нашому сайті:
Юрій Гундарєв: поезії та проза
Юрій Гундарєв — заслужений журналіст України. Художні твори публікувалися в Україні та за кордоном, зокрема в США — українською мовою. Виступав із концертними програмами — поезія і власні фортепіанні композиції — в Національній філармонії, Будинку вчених, Будинку актора та інших залах Києва.
Земля Українська є батьківщиною багатьох визначних учених і культурних діячів, що зробили неоціненний внесок до розвитку світової науки й культури. В останні роки стараннями окремих дослідників і подвижників поступово почали зникати білі плями в нашій культурі і науці. Повертаються незаслужено забуті й штучно вилучені імена вчених і творців української культури. Але вже так повелося, що про українських письменників, діячів культури ми знаємо набагато більше, ніж про вчених-природодослідників і винахідників. За деякими підрахунками більше кількох сотень українців наприкінці ХІХ та у першій половині ХХ століття працювали за кордоном і користувалися неабияким авторитетом у науковому світі. Серед них було чимало таких, чиїми відкриттями пишається весь світ...