"О дивна Квітко України..."
Квітка Цісик народилася 4 квітня 1953 року в Нью-Йоркському районі Квінзі, у сім’ї Іванни та Володимира Цісиків, післявоєнних емігрантів із Західної України.
Дитячі і юнацькі роки Квітки Цісик проходили за звичними для української емігрантської родини школярсько-вишкільними заняттями. В буденні дні Квітка Цісик навчалася в звичайній американській школі, а по суботах прямувала до школи українознавства, куди її записали батьки, намагаючись зберегти зв’язок з батьківщиною та українським людом. Крім того, більшість українського емігрантського юнацтва, мала за честь перебувати в рядах пластунів, де їх наставники продовжували виховувати та спрямовувати в любові до України.
З 7 до 16 років юна пластунка Квітка відвідувала ці тритижневі табори в горах — жили в наметах, щовечора збиралися довкола великої ватри, вчили українські пісні, пізнавали українські обряди та звичаї. 1967 року організувала з одинадцяти дівчат 30-го куреня імені Софії Галечко в Нью-Йорку співочий гурт «Соловейки». Дівчата виконували пластові, народні та популярні пісні, супроводжуючи спів грою на гітарах. Квітка Цісик виступала з гуртом на пластових таборах, на різноманітних великих культурних заходах української громади.
Після закінчення 1970 року Вищої школи музики і мистецтва у Нью-Йорку Квітка Цісик навчалася протягом одного року в Харпер-коледжі — складовій частині Університету штату Нью-Йорк у Бінгемтоні. Тоді вже мала декілька записаних власних пісень. Була видана платівка “Ivanku and other favorite songs of young ukrainians” на якиій записано чотири пісні у виконанні Квітки Цісик.
Повернувшись з Бельгії, Квітка продовжила навчання в Маннес-коледжі у Нью-Йорку по класу скрипки. Але, зрештою, пісня переважила. Через рік Квітка покинула скрипку та перейшла на навчання по класу академічного співу. Вчилась у відомого хранителя та популяризатора віденської оперної традиції Себастьяна Енгельберга. 1974 року закінчила Маннес-коледж. За час навчання декілька разів була стипендіатом братсько-допомогового Українського Народного Союзу.
1983 року Квітка разом з матір’ю відвідала Україну. Це був неафішований і перший (як і останній) раз, коли Квітка побувала в історичній батьківщині. На той час її пісні були в Україні заборонені. Цей візит обмежився гостюванням у приватних помешканнях. Перший альбом з українськими піснями «Пісні України» був записаний 1980 року, другий «Два кольори» - 1989 року.
1989 року Квітку намагалися запросити для участі в концерті діаспори в рамках фестивалю «Червона рута»; 1992 року — в концерті з нагоди 2-ї річниці незалежності України з піснею «Я піду в далекі гори»; пізніше були перемовини про серію концертів на Батьківщині. Як зазначала двоюрідна сестра Квітки Цісик, вона мала певну засторогу перед виступами на надто людних концертах, відтак це, та її постійне студійне навантаження ставали перепонами в запланованих гастрольних турах, і по Україні в тому числі.
Співачка мала рідкісне колоратурне сопрано. За оцінками музикознавців, голос Квітки мав неймовірний вокальний тембр, у якому виділявся особливий, дзвінковий обертон, притаманний лише сопрановій колоратурі; рідкісний вокальний тембр Цісик містив у собі очевидні скрипкові тони. До того ж, Квітка вміла співати так званим «білим голосом» — своєрідною манерою жіночого фольклорного співу, яку можна почути в карпатських селах. У Квітки є кілька пісень в альбомі «Kvitka», заспіваних «білим голосом».
1992 року у Квітки Цісик був діагностований рак молочної залози. Почався довгий, болючий семирічний шлях терапії, а Квітка продовжила наполегливо працювати. Останній професійний джинґл вона наспівала за декілька місяців до смерті.
29 березня 1998 року, не доживши 5 днів до свого 45-річчя, Квітка згасла. Поминальні служби пройшли по обидві сторони Атлантики — 30 березня була проведена невелика приватна служба у Верхньому Вест-Сайді Мангеттена, 2 квітня панахида відбулася в каплиці на Аскольдовій могилі в Києві.
Співачка планувала випустити третій український альбом з колисковими, але цьому не судилося статися — її життя передчасно обірвалося. Останньою піснею, записаною Квіткою, були «Журавлі» на слова Богдана Лепкого. Згодом пісня стала символом трагічної долі самої співачки:
Чути кру-кру-кру
В чужині помру,
Заки море перелечу —
Крилонька зітру.
За матеріалами: http://svitua.org/
Єдине відео-інтерв'ю з американською співачкою українського походження Квіткою Цісик записав Олександр Горностай у Нью-Йорку у 1992 році (відео).
«Присвячую поривам нескореного українського духа і його безнастанним змаганням по обидвох боках океану».
«Ця збірка пісень є бажанням мого українського серця вплести радісні нитки в розшарпане життям полотно, на якому вишита доля нашого народу».
(Квітка Цісик)
«Володимирові Цісику, скрипалеві-віртуозу, моєму незабутньому батькові присвячую цю збірку пісень». (Квітка Цісик)
Свій перший альбом українських пісень Квітка записала у 1980 році. Вона його назвала: "Квітка". Слухаємо...
«Два кольори» — це одна з найвідоміших українських пісень нашого часу. Слова до неї написав у 1964 році Дмитро Павличко, а музику до пісні створив Олександр Білаш. У виконанні Квітки Цісик пісня звучить дуже проникливо.
Квітка
То не жайворонок в полі
Пісню заспівав
То не в гаю соловейко
Солов’їху звав
То не трави шелестіли
Вздовж ріки в долині,
Не трембіти з жалю мліли
У Карпатах синіх
То не грали музиканти,
Оркестр не гримів
Не струмок поміж горами,
Весело дзвенів...
Це співала Квітка Цісик
Голосом своїм…
А я слухав і лив сльози,
І від щастя млів
07.04.2009
Пане Володимире, дякуємо за чудового вірша!!!