Юрій Гундарєв. Вірші про війну в Україні


 

 

 

 

Юрій Гундарєв

УКРАЇНСЬКИЙ АХІЛЛ


Що таке війна?

Це коли весна,

неба свіжа блакить…

А в труні - юнак,

наче просто спить.


Що таке війна?

Це коли весна,

чорний вітер зник…

А в труні - юнак,

твій і мій захисник.


Що таке війна?

Це коли весна,

малюків голоси…

А в труні - юнак,

чоловік чийсь чи син.


Що таке війна?

Це коли весна,

скрізь хорали птахів…

А в труні - юнак,

український Ахілл.

 

* * *

 

СИРЕНА


Сирена…

    Спускайся до сховища!

На кухні - термос із кавою,

візьми для душі Андруховича

чи, може, Акутагаву…


А я нагорі залишусь

закрити молитвою небо,

щоб нам повернути тишу…

Щоб бути знов біля тебе.

 

* * *

 

БІЛИЙ ПТАХ З ЧОРНОЮ ОЗНАКОЮ


Приснився сон, що вже війни немає:

по «зебрі» весело крокують дітлахи,

і дзеленчать, як дзвоники, трамваї,

і неба посміхається блакить…


Та раптом - біля спаленої хати

підводиться загиблий воїн із землі,

руками сірий попіл отряхає

і тихо посміхається в імлі.


А я кажу йому: «Ти чуєш, друже?»

Слова незграбно застигають на вустах.

«Спасибі, що живий, - кричу. - Одужуй!»

Та він - вже білосніжний птах.


Повільно розправляє довгі крила

і розчиняється ген-ген за небокраєм,

лиш хмари пропливають на вітрилах…

Приснився сон, що вже війни немає.

 

* * *

 

ХВИЛИНА МОВЧАННЯ


Щодня рівно о дев‘ятій
вся Україна зупиняється, щоб хвилиною мовчання
вшанувати світлу пам‘ять наших захисників і захисниць,
які віддали своє життя у боротьбі з жорстоким ворогом,
і з вдячністю згадати й подумки помолитися за тих,
хто зі зброєю у руках боронить нашу землю…

 

Це вселенський стоп!

Зупиняється рух,

застигає у небі прозорім птах,

завмирають квіти - свідки розлук,

зупиняється страх.


Це вселенський стоп - аж серце щемить,

застигають сльози на сивих очах,

завмирає білявий маля на мить,

що сидить, як козак у сідлі, на плечах.


В цю хвилину ми всі як одна сім‘я -

справедливого Бога прочани…

Зупинилось небо.

Зупинилась земля.

Хвилина мовчання.

 

* * *

 

ШОЛОМ АЛЕЙХЕМ!


Шолом-Алейхем (справжнє ім‘я Соломон Рабинович) -
видатний єврейський письменник, основоположник
сучасної художньої літератури мовою їдиш.
Народився на Київщині. Жив і працював у Києві,
Білій Церкві, Львові… Помер у Нью-Йорку.
Шолом алейхем у перекладі - "мир вам".

 

Пане Соломоне, шановний киянине,

хто розв‘язав руки катам?

Ви бачите, що чинять сучасні Каїни?

Мир вам!


Пане Соломоне, шановний киянине,

скільки горя ще винести нам?

Ви бачите міста, ракетами спалені?

Мир вам!


Пане Соломоне, шановний киянине,

скільки ще сліз виплакати матерям?

Ви бачите тіла дітей розчавлені?

Мир нам!

Мир нам!

Мир нам!

 

* * *

 

ЛЮБИТИ СЛОВОМ


Світлина українського воїна,
який читає книгу Тімоті Снайдера в окопі
на Донеччині, облетіла увесь світ…


«…бо словом можна любити»
   Юрій Іздрик, «Молитва»


Трепітно книги складали

на приміському вокзалі,

самотній тепер перон…

Їдуть до наших героїв

Борхес, Ремарк і Снайдер -

всі вони поруч з нами

в битві за чисте небо,

їдуть тому що треба,

тому що це надважливо,

тому що це наджахливо,

коли помирають діти,

коли засихають квіти,

коли вже немає сліз,

коли вже немає слів…

Їдуть в купе на фронт

Хемінгуей і Франко…

Будуть у мерзлих окопах

до віковічного скону

словом, як автоматом,

наших бійців захищати,

стануть духовним заслоном,

будуть любити словом,

разом молитимуть Бога -

за перемогу…

за перемогу…

за перемогу

 

* * *

 

ТРАВА


Війна вбиває.

Земля змучена стогне.

Сумно б‘є дзвін на спомин.

Багряна трава.


Війну вбивають.

Сонце цілує землю.

Птах будує оселю.

Зелена трава.


Цілюща трава.

Неба прозора блакить.

Вмить зупиняється мить.

Життя триває.

 

* * *

 

АЛІЛУЯ!


Традиція вставати під час виконання хору "Алілуя",
що завершує другу з трьох частин ораторії
Генделя «Месія», народилася після того,
як приголомшений музикою британський король Георг II
скочив на ноги, змусивши встати і всіх присутніх…

 

«Алілуя!» - тихо промовляють уста.

Уламки бомб розривають дітей,

щодня ракети нищать міста…

Отче,  скажи - ти де?


Мертвими вулицями гуляє вітер,

завмер на разбитих рейках трамвай…

«Алілуя!» - шепочуть зірвані квіти.

«Алілуя!» - благає червона трава.


«Алілуя!» - хвилею здіймає на ноги,

біль голкою серце точить…

«Алілуя!» - багатоголосий стогін.

Чи чуєш ти нас, Отче?

 

* * *

 

ТЕСТ


Війна - це тест на порядність.

Той, хто мовчить,  - зрадник.

Він зраджує батька,

дружину,

землю,

мову,

країну.


Війна - це тест на надію,

на віру,

на біль,

на довіру,

на будь-яку, хай маленьку, дію

для перемоги й миру.


Війна - це тест на пам‘ять

про наших святих загиблих…

Це той на душі камінь,

що з нами аж до могили.

 

* * *

 

РОЗРІЗАНЕ НЕБО


У травневу ніч безжальну

небо різали «кинджали».


А на ранок -

небо в ранах,

що від ночі

кровоточать…


А тепер птахи-кравці

зашивають рани ці.


Лиш на серці нам на спомин

додаються зайві коми.

 

* * *

 

БЛАГА ВІСТЬ КРІЗЬ СТОГІН ВИБУХІВ


Навіть у такий Світлий день
хтось натискає на кнопку запуску ракет-вбивць…

Нічого святого!

 

Благовіщення Святої Діви:

до церков ідуть дідусі,

до шкіл і садків - діти,

а до Бога - ми всі.


Благовіщення Святої Діви:

над дахами - кривавий спалах,

смертоносних «шахедів» злива

повсюди - і зліва, і справа…


Благовіщення Святої Діви:

у небі блага вість від Бога -

ластівок стайка грайлива…

Отже, це перемога.

 

* * *

 

ВИСОКОТОЧНИЙ БІЛЬ

 

У Кремлі цинічно запевняють,
що завдають високоточних ракетних ударів…

 

Високоточні удари…

На когось чекає дитсадок чи робота…

Високоточні вандали

плюють на Бога.


Високоточні удари…

У вогні палає будинок пологовий…

Високоточні вандали

плюють на Бога.


Високоточні удари…

Голос з-під завалів кличе на допомогу…

Високоточні вандали

плюють на Бога.


Високоточні удари…

Хтось вкотре втрачає чи руку, чи ногу…

Високоточні вандали

плюють на Бога.


Високоточні удари…

До самого дна випито чашу скорботи…

Високоточні вандали

плюють на Бога.

 

* * *

 

ЧЕРНІГІВ: ДІТИ НЕ ВИННІ!


Уранці 17 квітня російські варвари
завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених.
Серед них четверо дітей…

 

Старенький Чернігів - в крові без сил…

Кремлінський палець униз: вбий його!

Святі мовчки виходять з могил.

Сльози в очах Коцюбинського.


Син бачить розірвану мати.

Мати з-за хмари за сином тужить.

А на валу бастіонні гармати

відповідь готують потужну…

 

* * *

 

КУЛЬБАБКА


Зруйновано. Знищено. Вбито.

Лиш сум, наче тінь, біля тебе…

Як вірити вже? Як любити?

Чи чує нас хтось там, на небі?


І вмить припиняє дебати

хлопчик-кульбабка з телеекрану:

«На фронті б‘ється мій батько,

а я маю битися з раком!»


Сльоза застилає очі -

ти мусиш тепер пам‘ятати,

що десь із тобою поруч

б‘ються кульбабка і тато.

 

* * *

 

СЕРГО ГОРНАКАШВІЛІ, ВОЇН СВІТЛА

У бою на Харківському напрямку
поліг доброволець,
грузин Серго Горнакашвілі.
Він виступав за український
футбольний клуб «Колос».
У нього залишилося троє дітей…


Він покинув свою родину,

хоч у серці забрав Грузію…

Та для себе відкрив Україну,

тут знайшов собі вірних друзів.


Ось його омріяна доля -

український футбольний «Колос»,

в білих смугах зелене поле,

сльози щастя від забитого голу…


Та як поле стало червоним,

він пішов боронити волю…

Чуєте, б‘ють по ньому дзвони!      

Він сам обрав свою долю.

 

* * *

 

БІЛІ ХРЕСТИ


Небо кров‘ю полите,

на святій самоті

сяють наші молитви,

наче білі хрести:

про загиблих героїв,

і, на щастя, живих,

про потужнішу зброю

і про захист від тих,

хто вночі, як гопОта,

б‘є по мирних містах:

високоточна робота -

«русский мир» на кістках…

Душі підло убитих -

на святій самоті…

Наші світлі молитви,

наче білі хрести.

 

* * *

 

БІСИ


ЗавждИ у темряві біси точать роги -

всі темні справи коять саме вночі.

Оскільки Бог спить і не чує нічого,

а тому допоки, напевно, мовчить…


І хтось запускає крилату ракету:

- Та що ж ти робиш?

- Наказ виконую!

Летять на місто пекельні комети,

тремтять від вибухів шибки віконні.


Не спить півночі руденький хлопчина,

він кличе маму, а краще - тата…

А вранці з заплющеними очима

до дитсадка за руку на самокаті.


Та Бог вже не спить - вкрай безсоння мучить,

він бачить очі без вини закатованих,

Ірпінь, Маріуполь, Бахмут і Бучу,

страждання і кров - знову і знову…


Ні, Бог не спить - він все чує і бачить,

в його очах - відчайдушний щем…

Він знає твердо - ніяких пробачень!

Катам ніколи - жодних прощень!

 

* * *

 

ЗОРЯНІ ОЧІ

 

Справ щоденних й не так, щоб дуже,

йду на балкон за повітря ковтком -

раптом зірка срібною смужкою

з неба збігає, мов крихітний гном.


Чітко бажання встигаю замовити,

гномику пункти всі перелічую:

щоб повернулися воїни зморені

тільки живими і нескаліченими,


щоб діточок віддали нам скоріше,

їх матері напоїли теплом,

щоб одне одного бачили зриміше,

наче крізь збільшувальне скло,


щоб ми навчились прощати образи

враз припиняти чвари і склоки,

хамство рубати під корінь одразу -

адже життя надзвичайно коротке…


Гномик небесний ніби був поряд,

вмить розчинився у темряві ночі.

Ти відчуваєш магічний погляд -

зоряні…

 зоряні…

 зоряні очі.
 
 
 
* * *

 

НАМАЛЮЙ ПЕРЕМОГУ!


Ось хлопчик малює: танк,

широка вільна дорога,

вгорі - синьо-жовтий стяг

і літери: «Перемога».


Цей хлопчик малює: танк,

широка вільна дорога…

А в серці лунає: «Так,

це попроси у Бога!..»


А в серці лунає: «Так,

ще чекати недовго…»

Ось хлопчик малює: танк,

у квітах вільна дорога…

 

 

Дитячий малюнок про перемогу України 9-річного школяра Дмитра Забавського.

Дитячий малюнок про перемогу України 9-річного школяра Дмитра Забавського.

Матеріали люб'язно надіслані автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

Читаймо також на нашому сайті:

Юрій Гундарєв, заслужений журналіст України, Київ.Юрій Гундарєв — заслужений журналіст України. Художні твори публікувалися в Україні та за кордоном, зокрема в США — українською мовою. Виступав із концертними програмами — поезія і власні фортепіанні композиції — в Національній філармонії, Будинку вчених, Будинку актора та інших залах Києва.

 

 

 

 

Вірші про війну"Коли закінчиться війна,
Я хочу тата обійняти,
Сказати сонячні слова
І повести його до хати,
Ти – наш Герой! Тепер щодня
Я буду дякувати Богу 
За мирне небо, за життя,
Всім, хто здобув нам ПЕРЕМОГУ!"
 
(Ірина Мацкова)​
 

 

Вірші про Україну

УкраїнаДумки українських поетів про рідну країну, їхні відчуття до української землі і нашого народу — все це юні читачі зможуть знайти в представленій добірці віршів про Україну від Ганни Черінь, Юрка Шкрумеляка, Наталки Талиманчук, Іванни Савицької, Уляни Кравченко, Яни Яковенко, Василя Симоненка, Івана Франка, Володимира Сосюри, Катерини Перелісної, Богдана-Ігоря Антонича, Марійки Підгірянки, Миколи Чернявського, Володимира Сіренка, Іванни Блажкевич, Грицька Бойка,  Миколи Вінграновського, Платона Воронька, Наталі Забіли,  Анатолія Камінчука, Анатолія Качана,  Володимира Коломійця, Тамари Коломієць, Ліни Костенко, Андрія Малишка, Андрія М’ястківського, Івана Неходи, Бориса Олійника, Дмитра Павличка, Максима Рильського, Вадима Скомаровського, Сосюра Володимир, Павла Тичини, Петра Осадчука, Варвари Гринько та інших відомих українських поетів.


Останні коментарі до сторінки
«Юрій Гундарєв. Вірші про війну в Україні»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми