Юрій Гундарєв. Вірші про війну в Україні


 

 

 

 

Юрій Гундарєв

МОЛИТВА ДО ВСІХ СВЯТИХ

(до Дня усіх Святих українського народу)

Я на колінах попрошу Святих,

щоб рідні всі були здорові,

а поруч ти була завжди

у буднях чорно-білих й кольорових.


Не дайте дітям гинути, Святі,

хай біль такий не точить струмом душу,

коли на цвинтарі на крихітній плиті

сидить ведмедик під дощем із плюшу...


Проситиму навколішки Святих

очистити від бруду і від блуду,

щоб істини великі і прості

нам нагадали: ми же люди!


Благаю, щоб на нашому віку

для Веделя відкрились вуха,

щоб квіти дарувала Білокур,

і щоб Тарас озброїв вічним духом.


Молю вас я всім серцем: о, Святі,

не дайте розіп‘яти Україну,

щоб після «операції» катів

онукам не дістались лиш руїни!


Я на колінах попрошу Святих,

щоб небо щільно перекрили

молитвою дзвінкої чистоти,

яка летить на білосніжних крилах…


Благаючи про вічні рубежі,

прошу не ліків від глухого болю,

а щоби вистачило до останньої межі —

любові.

 

 

 

 

 

 

УКРАЇНСЬКИЙ АХІЛЛ


Що таке війна?

Це коли весна,

неба свіжа блакить…

А в труні - юнак,

наче просто спить.


Що таке війна?

Це коли весна,

чорний вітер зник…

А в труні - юнак,

твій і мій захисник.


Що таке війна?

Це коли весна,

малюків голоси…

А в труні - юнак,

чоловік чийсь чи син.


Що таке війна?

Це коли весна,

скрізь хорали птахів…

А в труні - юнак,

український Ахілл.

 

* * *

 

СИРЕНА


Сирена…

    Спускайся до сховища!

На кухні - термос із кавою,

візьми для душі Андруховича

чи, може, Акутагаву…


А я нагорі залишусь

закрити молитвою небо,

щоб нам повернути тишу…

Щоб бути знов біля тебе.

 

* * *

 

БІЛИЙ ПТАХ З ЧОРНОЮ ОЗНАКОЮ


Приснився сон, що вже війни немає:

по «зебрі» весело крокують дітлахи,

і дзеленчать, як дзвоники, трамваї,

і неба посміхається блакить…


Та раптом - біля спаленої хати

підводиться загиблий воїн із землі,

руками сірий попіл отряхає

і тихо посміхається в імлі.


А я кажу йому: «Ти чуєш, друже?»

Слова незграбно застигають на вустах.

«Спасибі, що живий, - кричу. - Одужуй!»

Та він - вже білосніжний птах.


Повільно розправляє довгі крила

і розчиняється ген-ген за небокраєм,

лиш хмари пропливають на вітрилах…

Приснився сон, що вже війни немає.

 

* * *

 

ХВИЛИНА МОВЧАННЯ


Щодня рівно о дев‘ятій
вся Україна зупиняється, щоб хвилиною мовчання
вшанувати світлу пам‘ять наших захисників і захисниць,
які віддали своє життя у боротьбі з жорстоким ворогом,
і з вдячністю згадати й подумки помолитися за тих,
хто зі зброєю у руках боронить нашу землю…

 

Це вселенський стоп!

Зупиняється рух,

застигає у небі прозорім птах,

завмирають квіти - свідки розлук,

зупиняється страх.


Це вселенський стоп - аж серце щемить,

застигають сльози на сивих очах,

завмирає білявий маля на мить,

що сидить, як козак у сідлі, на плечах.


В цю хвилину ми всі як одна сім‘я -

справедливого Бога прочани…

Зупинилось небо.

Зупинилась земля.

Хвилина мовчання.

 

* * *

 

ШОЛОМ АЛЕЙХЕМ!


Шолом-Алейхем (справжнє ім‘я Соломон Рабинович) -
видатний єврейський письменник, основоположник
сучасної художньої літератури мовою їдиш.
Народився на Київщині. Жив і працював у Києві,
Білій Церкві, Львові… Помер у Нью-Йорку.
Шолом алейхем у перекладі - "мир вам".

 

Пане Соломоне, шановний киянине,

хто розв‘язав руки катам?

Ви бачите, що чинять сучасні Каїни?

Мир вам!


Пане Соломоне, шановний киянине,

скільки горя ще винести нам?

Ви бачите міста, ракетами спалені?

Мир вам!


Пане Соломоне, шановний киянине,

скільки ще сліз виплакати матерям?

Ви бачите тіла дітей розчавлені?

Мир нам!

Мир нам!

Мир нам!

 

* * *

 

ЛЮБИТИ СЛОВОМ


Світлина українського воїна,
який читає книгу Тімоті Снайдера в окопі
на Донеччині, облетіла увесь світ…


«…бо словом можна любити»
   Юрій Іздрик, «Молитва»


Трепітно книги складали

на приміському вокзалі,

самотній тепер перон…

Їдуть до наших героїв

Борхес, Ремарк і Снайдер -

всі вони поруч з нами

в битві за чисте небо,

їдуть тому що треба,

тому що це надважливо,

тому що це наджахливо,

коли помирають діти,

коли засихають квіти,

коли вже немає сліз,

коли вже немає слів…

Їдуть в купе на фронт

Хемінгуей і Франко…

Будуть у мерзлих окопах

до віковічного скону

словом, як автоматом,

наших бійців захищати,

стануть духовним заслоном,

будуть любити словом,

разом молитимуть Бога -

за перемогу…

за перемогу…

за перемогу

 

* * *

 

ТРАВА


Війна вбиває.

Земля змучена стогне.

Сумно б‘є дзвін на спомин.

Багряна трава.


Війну вбивають.

Сонце цілує землю.

Птах будує оселю.

Зелена трава.


Цілюща трава.

Неба прозора блакить.

Вмить зупиняється мить.

Життя триває.

 

Painting by Kseniia Borysova.

            Painting by Kseniia Borysova.

 

 

АЛІЛУЯ!


Традиція вставати під час виконання хору "Алілуя",
що завершує другу з трьох частин ораторії
Генделя «Месія», народилася після того,
як приголомшений музикою британський король Георг II
скочив на ноги, змусивши встати і всіх присутніх…

 

«Алілуя!» - тихо промовляють уста.

Уламки бомб розривають дітей,

щодня ракети нищать міста…

Отче,  скажи - ти де?


Мертвими вулицями гуляє вітер,

завмер на разбитих рейках трамвай…

«Алілуя!» - шепочуть зірвані квіти.

«Алілуя!» - благає червона трава.


«Алілуя!» - хвилею здіймає на ноги,

біль голкою серце точить…

«Алілуя!» - багатоголосий стогін.

Чи чуєш ти нас, Отче?

 

* * *

 

ТЕСТ


Війна - це тест на порядність.

Той, хто мовчить,  - зрадник.

Він зраджує батька,

дружину,

землю,

мову,

країну.


Війна - це тест на надію,

на віру,

на біль,

на довіру,

на будь-яку, хай маленьку, дію

для перемоги й миру.


Війна - це тест на пам‘ять

про наших святих загиблих…

Це той на душі камінь,

що з нами аж до могили.

 

* * *

 

РОЗРІЗАНЕ НЕБО


У травневу ніч безжальну

небо різали «кинджали».


А на ранок -

небо в ранах,

що від ночі

кровоточать…


А тепер птахи-кравці

зашивають рани ці.


Лиш на серці нам на спомин

додаються зайві коми.

 

* * *

 

БЛАГА ВІСТЬ КРІЗЬ СТОГІН ВИБУХІВ


Навіть у такий Світлий день
хтось натискає на кнопку запуску ракет-вбивць…

Нічого святого!

 

Благовіщення Святої Діви:

до церков ідуть дідусі,

до шкіл і садків - діти,

а до Бога - ми всі.


Благовіщення Святої Діви:

над дахами - кривавий спалах,

смертоносних «шахедів» злива

повсюди - і зліва, і справа…


Благовіщення Святої Діви:

у небі блага вість від Бога -

ластівок стайка грайлива…

Отже, це перемога.

 

* * *

 

ВИСОКОТОЧНИЙ БІЛЬ

 

У Кремлі цинічно запевняють,
що завдають високоточних ракетних ударів…

 

Високоточні удари…

На когось чекає дитсадок чи робота…

Високоточні вандали

плюють на Бога.


Високоточні удари…

У вогні палає будинок пологовий…

Високоточні вандали

плюють на Бога.


Високоточні удари…

Голос з-під завалів кличе на допомогу…

Високоточні вандали

плюють на Бога.


Високоточні удари…

Хтось вкотре втрачає чи руку, чи ногу…

Високоточні вандали

плюють на Бога.


Високоточні удари…

До самого дна випито чашу скорботи…

Високоточні вандали

плюють на Бога.

 

* * *

 

ЧЕРНІГІВ: ДІТИ НЕ ВИННІ!


Уранці 17 квітня російські варвари
завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених.
Серед них четверо дітей…

 

Старенький Чернігів - в крові без сил…

Кремлінський палець униз: вбий його!

Святі мовчки виходять з могил.

Сльози в очах Коцюбинського.


Син бачить розірвану мати.

Мати з-за хмари за сином тужить.

А на валу бастіонні гармати

відповідь готують потужну…

 

* * *

 

БІЛІ ХРЕСТИ


Небо кров‘ю полите,

на святій самоті

сяють наші молитви,

наче білі хрести:

про загиблих героїв,

і, на щастя, живих,

про потужнішу зброю

і про захист від тих,

хто вночі, як гопОта,

б‘є по мирних містах:

високоточна робота -

«русский мир» на кістках…

Душі підло убитих -

на святій самоті…

Наші світлі молитви,

наче білі хрести.

 

* * *

 

БІСИ


ЗавждИ у темряві біси точать роги -

всі темні справи коять саме вночі.

Оскільки Бог спить і не чує нічого,

а тому допоки, напевно, мовчить…


І хтось запускає крилату ракету:

- Та що ж ти робиш?

- Наказ виконую!

Летять на місто пекельні комети,

тремтять від вибухів шибки віконні.


Не спить півночі руденький хлопчина,

він кличе маму, а краще - тата…

А вранці з заплющеними очима

до дитсадка за руку на самокаті.


Та Бог вже не спить - вкрай безсоння мучить,

він бачить очі без вини закатованих,

Ірпінь, Маріуполь, Бахмут і Бучу,

страждання і кров - знову і знову…


Ні, Бог не спить - він все чує і бачить,

в його очах - відчайдушний щем…

Він знає твердо - ніяких пробачень!

Катам ніколи - жодних прощень!

 

* * *

 

ЗОРЯНІ ОЧІ

 

Справ щоденних й не так, щоб дуже,

йду на балкон за повітря ковтком -

раптом зірка срібною смужкою

з неба збігає, мов крихітний гном.


Чітко бажання встигаю замовити,

гномику пункти всі перелічую:

щоб повернулися воїни зморені

тільки живими і нескаліченими,


щоб діточок віддали нам скоріше,

їх матері напоїли теплом,

щоб одне одного бачили зриміше,

наче крізь збільшувальне скло,


щоб ми навчились прощати образи

враз припиняти чвари і склоки,

хамство рубати під корінь одразу -

адже життя надзвичайно коротке…


Гномик небесний ніби був поряд,

вмить розчинився у темряві ночі.

Ти відчуваєш магічний погляд -

зоряні…

 зоряні…

 зоряні очі.
 
 
 
* * *

 

НАМАЛЮЙ ПЕРЕМОГУ!


Ось хлопчик малює: танк,

широка вільна дорога,

вгорі - синьо-жовтий стяг

і літери: «Перемога».


Цей хлопчик малює: танк,

широка вільна дорога…

А в серці лунає: «Так,

це попроси у Бога!..»


А в серці лунає: «Так,

ще чекати недовго…»

Ось хлопчик малює: танк,

у квітах вільна дорога…

 

 

Дитячий малюнок про перемогу України 9-річного школяра Дмитра Забавського.

Дитячий малюнок про перемогу України 9-річного школяра Дмитра Забавського.

 

 

 

 

 

КУЛЬБАБКА


Зруйновано. Знищено. Вбито.

Лиш сум, наче тінь, біля тебе…

Як вірити вже? Як любити?

Чи чує нас хтось там, на небі?


І вмить припиняє дебати

хлопчик-кульбабка з телеекрану:

«На фронті б‘ється мій батько,

а я маю битися з раком!»


Сльоза застилає очі -

ти мусиш тепер пам‘ятати,

що десь із тобою поруч

б‘ються кульбабка і тато.

 

 

 

 

 

ОХМАТДИТ: РАКЕТАМИ — ПО ХВОРИХ ДІТЯХ


Уранці 8 липня 3034 року російські окупанти завдали ракетного удару по дитячій лікарні Охматдит у Києві. Наразі там тривають розбори завалів, адже під зруйнованим корпусом можуть бути люди, зокрема діти…

 

 

  Дитяча лікарня.

Ракетний удар.

Розплющений камінь.

Ридання. Кров. Гар.


Кульбабка-онкоголівка

притиснута до мами.

Розкидані ліки,

кардіограми…


Чи чуєте ви, вандали

з кривавої банди,

крики з-під завалів

онкокульбабок?!


Дитяча лікарня…

Дитячі очі…

Де твоя кара,

  скажи, Отче?!

 

 

 

Painting by Kseniia Borysova.

Painting by Kseniia Borysova.

 

 

 

 

 

БЕЗЖАЛЬНО


Не бійся ніколи крилатих ракет…

Хай боїться той, хто віддає наказ!

Подивіться уважніше на його портрет:

руки тремтять, мов напав сказ,

очі впали і покотилися по стОлу —

довгому і мертвому, наче мінне поле,

яким він відгородився від живого життя…

Мабуть, сподівався дожити до ста,

а ось чи встигне витратити свої мільярди,

коли вже плачуть за ним гаазькі нари,

а по ночах приходить вісімнадцятирічна Вероніка,

харківська художниця — юна, але вже велика,

яка малювала українських поетів

і яку він безжально спалив ракетою?..

 

 

 

 

 

 

Ілюстрація Марії Лонюк.

Ілюстрація Марії Лонюк.

 

 

ПОЛТАВСЬКИЙ БІЛЬ


3 вересня окупанти завдали ракетного удару по Полтаві.

Дві балістичні ракети — одну за одною - вони скерували в Інститут зв'язку та

сусідню з ним лікарню. Атака сталася у той момент, коли люди спускалися в укриття після сигналу повітряної тривоги. Відомо про  55 загиблих та 328 постраждалих…

 

Ті, хто наказ цей віддавали,

мабуть, ніколи не були студентами,

а отже, ніколи не ховалися по підвалах

під вибухами ракетними,

не відчували ліктями холод стіни,

наче солодкий подих труни,

не стояли над прірвою в житі,

не кричали: мамо, я хочу жити!..

Ті, які наказ цей віддавали…

Вандали!

 

 

 

 

 

ЧОРНИЙ ДЕНЬ ЛЬВОВА


4 вересня у Львові сталася страшна трагедія. Внаслідок чергової російської ракетної атаки загинула вся родина Ярослава Базилевича — 43-річна дружина Євгенія і три дочки: 21-річна Ярина, 18-річна Дарина та Емілія, якій було лише сім рочків… Батько чудом залишився живий — саме у цей момент пішов по воду.


Пішов за водою —

зустрівся з бідою…


Євгенія, Ярина, Дарина, Емілія…

Надіялись. Прагнули. Вчились. Любили.


Пішов за водою —

зустрівся з бідою…


Євгенія, Ярина, Дарина, Емілія…

Чому така широка могила?


Пішов за водою —

зустрівся з бідою…


Євгенія, Ярина, Дарина, Емілія…

Господи, спаси і помилуй!

 

 

Ілюстрація Нікіти Тітова.

Ілюстрація Нікіти Тітова.

 

 

 

 

 

СУМ У СУМАХ


19 вересня російська авіабомба влучила у пансіонат для літніх людей у Сумах.
Одна людина померла, ще дванадцять поранено…

 


Будинок для літніх людей.

Багатостраждальні Суми.

Совість, пропитана кров’ю, де?

Сумно…

Мабуть, для кривавих бомб і ракет

наші бабусі,

й дідусі —

теж воєнний об‘єкт?!

 

 

На відео: Суми: ворог вдарив по пансіонату (відео з місця події).

 

 

Матеріали люб'язно надіслані автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

Читаймо також на нашому сайті:

Юрій Гундарєв, заслужений журналіст України, Київ.Юрій Гундарєв — заслужений журналіст України. Художні твори публікувалися в Україні та за кордоном, зокрема в США — українською мовою. Виступав із концертними програмами — поезія і власні фортепіанні композиції — в Національній філармонії, Будинку вчених, Будинку актора та інших залах Києва.

 

 

 

 

Вірші про війну"Коли закінчиться війна,
Я хочу тата обійняти,
Сказати сонячні слова
І повести його до хати,
Ти – наш Герой! Тепер щодня
Я буду дякувати Богу 
За мирне небо, за життя,
Всім, хто здобув нам ПЕРЕМОГУ!"
 
(Ірина Мацкова)​
 

 

Вірші про Україну

УкраїнаДумки українських поетів про рідну країну, їхні відчуття до української землі і нашого народу — все це юні читачі зможуть знайти в представленій добірці віршів про Україну від Ганни Черінь, Юрка Шкрумеляка, Наталки Талиманчук, Іванни Савицької, Уляни Кравченко, Яни Яковенко, Василя Симоненка, Івана Франка, Володимира Сосюри, Катерини Перелісної, Богдана-Ігоря Антонича, Марійки Підгірянки, Миколи Чернявського, Володимира Сіренка, Іванни Блажкевич, Грицька Бойка,  Миколи Вінграновського, Платона Воронька, Наталі Забіли,  Анатолія Камінчука, Анатолія Качана,  Володимира Коломійця, Тамари Коломієць, Ліни Костенко, Андрія Малишка, Андрія М’ястківського, Івана Неходи, Бориса Олійника, Дмитра Павличка, Максима Рильського, Вадима Скомаровського, Сосюра Володимир, Павла Тичини, Петра Осадчука, Варвари Гринько та інших відомих українських поетів.


Останні коментарі до сторінки
«Юрій Гундарєв. Вірші про війну в Україні»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми