Сергій Губерначук
НА МЕЖІ
(цикл поезій)
|
Небожеві Фріпулі привіт з Земної кулі
Галактична ніч. Сонце живе за дванадцятьма знаками ночі. Тринадцятий знак Змієносця – найменший. Сходяться знаки, Добре ходити по небу, 15 травня 1995 р., Богдани́ ___________________
* * *
Ґламур Знов обличчя це – не налице́, Я надмірно – в самому собі – Знов у дзеркалі – рана, мов рай! Хай би був я маленьким, як щур, 23 листопада 2006 р., Київ |
|
|
Жаба Камінь металевий – троном у воді Тіняви густої мало з берегів – Крижані потоки вимивають бруд, Майже все згоріло, а вона жива, На поминках зранку їла комарів, Їх не залякала обвуглена яв, Уцілілий камінь, металевий трон, 8, 13, 14 вересня 1994 р., Київ |
|
|
Печаль Печаль – це сумний чоловік, І треба печаль, щоб була, 23 лютого 2010 р., Київ
|
|
|
Аморальний вчинок І було світло в усьому домі, Грала музика в ма́зі, І вибило світло в одному під’їзді, І став неформал – формально нормальним, А вас сповістили про вчинок неформала, |
|
|
Бездітність
Протяжливі звуки тонкі Чи я руки ці не цілував, Я не спав. 7 липня 1994 р., Київ
* * *
Розбрат Не взнаки́ тобі плакати, 15 березня 2004 р., Київ; |
|
|
Зрадниця
Триває правда з вуст моєї зрадниці, Минає середа, четвер і п’ятниця – Нічого більш страшнішого не станеться, 16 вересня 1996 р., Київ
* * * Її вікно – щоразу без завіс, Роздягнена – прасує білий бант, Вона озвучено стоїть перед вікном; 11 січня 1995 р., Київ |
|
|
Транс З червоної лінії встануть перші слова – 19 липня 1993 р., Київ |
|
|
Мораль
Вислуховую мораль. Винуватець у мені Ти влаштовуєш теракт Чую, як тривожно це Що мені старовина! Висих твій ґотичний шарм Тільки вийду в коридор А вчиню зворотний хід – Що лишається? Мораль. 3–4 січня 1998 р., Київ |
|
|
Депресія Уже на Другій Пречистій Через постійне напруження – Бачиш, як гарно? П’ятниця, 4 листопада 2005 р., Богдани́
* * *
Турботи* Світе милостивий! Жодної з причин 20 травня 2015 р., Київ
|
|
|
Свята повія
Знала в небі тільки Бога, 8 травня 2003 р., Богдани́
Коли кажуть: "Я не ревную", – не вірте. 21 березня 1995 р., Київ |
|
|
Горе
Той ранок дійшов до рук, У відчаю плаче час, 27 червня 2009 р., Київ
* * * Останній день своєї злої долі Собаки грали, бились поліцаї, Сопіло місто носом через труби, Двірник газету зняв з твойого лоба Спустила дух о шостій на алеї, 28 вересня 1994 р., Київ |
|
|
* * * Він сидів, розбитий сонцем, Дві красуні говорили, "Він на тебе подивився Він лежав біля калюжі 18 липня 1995 р., Київ |
|
|
Аборт О, як же ти хотіла, Здавалося, весь світ того жадав. Ти нишком вени різала собі. Ти падала вагітна з висоти… Ти через висоту з жердиною стрибну́ла в спорт. Прийшов коханець твій пейсатий уночі. Ай, як же ти хотіла..! Вино стояло на столі. Лежали гроші. Тринадцять спроб фіаско зазнавали, Бо навіть ваші резуси співпали. Ти нарождала і крізь зуби відмовлялась, Твою грудину ссе обтяжливий малюк. Він знає смак твоєї нелюбові. Ти матір, ти повинна попри все – Оскільки ти хотіла, 3 серпня 1995 р., Київ
* * *
Шлях у Національні Збори Який до Себе довгий марафон! Це, певне, все, про що я розповів. 3 червня 1996 р., Київ |
|
|
Жирандолі Миготіли жирандолі Ніч мовчала і повчала, Канделябри з колосками Так юнак казився з волі… 29 липня 2008 р., Київ
Гнів Сунеться хмара волосся, Чи вартий твій подих гнівний Хочеш ти біса торкнутись, Хочеш, я вийду із себе Бажаєш найняти вітер – Далі ця злість недоречна, 7 липня 1996 р., Богдани́ |
|
|
Схованка
Схований за ширмою старості, Відданість – мов нива незрошена – Схований у стані останньому, – Хто ти, Ганно? Дай мені відповідь… Стомлено, гризотно й докучливо, 3 листопада 2002 р., Київ |
|
|
Руйнація Строк гідності моєї сьогодні вийшов; Тому тільки твій дзвоник, 28 липня 1992 р., Київ
Розлуючення А в сльозах, ой, не гарно додому йти… Ай, не скигли, як чайка на руїнах моря! Ну що я тобі зробив, заразо? Нас розлучютив гнів Богів. 25 червня 2005 р., Київ |
|
|
Чужі небеса Набридло це все, А всюди – народ! Чужі небеса. 1 жовтня 2008 р., Богдани́ |
|
|
Корозія
Ось іржавого серця останні гудки Ти в сухій халабуді, а тут під дощем Хоч зліпив і не ти мій чудни́й механізм Це напруження вище, ще більший тягар – Я – людина, і серце зове, мов сурма, Ти даремно мене в голубе фарбував 2 січня 1998 р., Київ |
|
|
Амнезія Ані згадаю, Я під землею міста, Ані згадаю… …Ось дно. |
|
|
Яма
Серце поступово відхиляється від норми, Це страшно, бо люди з’їжджають з розуму, Що ти зробиш тепер, паранормальна людино, Цікаво, які ти ями копатимеш І чи потрібна буде тобі ялинка 23 січня 2010 р., Київ |
|
|
Чудо
Я вже був колись… Пам’ятаю Я вже був колись. Бачив небо 19 грудня 1989 р., Київ |
|
Цикл поезій складено за матеріалами: http://lukl.kiev.ua/
У розділі використано картини сучасного українського художника Юрія Козяра.
Більше віршів Сергія Губерначука на нашому сайті:
Неймовірна поезія...
Душа болить.........
Дякую, що публікуєте!
так пронизливо аж у серці коле!!!
Справді, на межі......
Майстерно і сильно!
Дякую!!!