"Чотирирічний Мирончик, рихтуючись до сну, дістав з-під подушки м'якого клаповухого слоника та міцненько, як це робив мало не щоночі, притулив флісову іграшку до себе й слухав засинаючи голос матусі, що читала його улюблену ''Рябу казку'' з ''Кольорових казок'' Іманта Зієдоніса. — ''Час від часу, як читатимете цю казку, позирайте в дзеркало — як там ваші очі. Якщо рябіє, то час і відпочити'', — завершила читати матуся й поправила подушечку й коцик. Трошки згодом звична подушка, чого й слід було очікувати, вискочила з-під голівки малюка й скотилась на край, а вірний добрий слоник натомість відразу заступив її місце. Роль подушки слоник завжди виконував залюбки, чим допомагав малому солодко й спокійно спати, згадуючи приємне через запаморочливо цікаві сни..." (Галина Мирослава)
"...Фотосесія справді відбулася, але вона була весільною. Нарешті настала довгоочікувана дата. На весіллі — друзі і привітання... і замість "Гірко" — "Слава ЗСУ!" Молоді люди, здавалося б, без життєвого досвіду, допомогли тисячам людей і довели, що кохання існує, не дивлячись на те, що відбувається навколо. Ми, українці, — незалежні! Але дуже тяжко виборювати незалежність такою ціною. Віримо у нашу перемогу і дякуємо ЗСУ!"
(Карина Гусельникова)
Карина Гусельникова. Вірші про кохання
"Закохана жінка гуляє у парку,
а поруч — онуки і дітвора...
Закоханій жінці — знов 18...
Як швидко пройшли безтурботні літа..."(Карина Гусельникова)
"До пітьми не звикли очі.
Та одначе – пам’ятаймо:
Найгустіша темінь ночі –
За годину до світання.
Йди поволі, але вперто.
Не оглянься, не спіткнися.
Не шукай доріг затертих:
Ними ходять темні й ниці.
Вмій навпомацки впізнати,
Друг чи ворог із тобою.
Не спокушуйсь на принади.
Переймись лиш боротьбою..."(Любов Сердунич)
"У розкішному двоповерховому будиночку, вікна якого завжди були закриті шторами й відкривалися лише у повний місяць, а вхідні двері зачинялися на сім замків, жила собі одна графиня, Емма ван Пігінґтон. Стильна леді із дуже зависокою самооцінкою, яка отримала у спадок від батька цей будинок разом із титулом та великою кількістю коштовностей. Не дивлячись на свої пишні форми, Емма завжди намагалася виглядати красунею. Одягала тісний одяг, який дуже вдавлював її неслухняний живіт, взувала черевички на два розміри менше й все це прикрашала асиметричним каре з діагональним чубчиком. Їй було байдуже, якої думки про неї були незнайомі люди, адже вона завжди себе вважала найпрекраснішою на світі. Життєвим гаслом Емми, була фраза: «Гарної жінки не повинно бути мало!», тож, їжа для неї мала велике значення..." (Євген Дмитренко)
"У козирках відбивається
Сонця яса,
І сходить останній сніг,
А разом з ним і журба...
Ніжний спів ластівок,
Журавлів хоровод.
Ми знов з тобою удвох —
Звучить кохання акорд!"(Evgeniy Lenov, Alex Marti)
Галина Мирослава. «Кохаю»
"Ти поспішаєш до найближчої крамниці. У тебе нема часу. У думках проскакує, що ця мандрівка надто довга, тож раз за разом прискорюєш ходу. Залишається кілька кроків, кожний на вагу золота. Чуєш дзвінок. Мить — і хапаєшся за трубку: “Так, серденько. Зараз. Лише придбаю ґудзики, тканину на обрус і мереживо, плетене човником, тиждень поспіль не вдається заскочити, хоча й поруч, а товаришка казала, що майже не залишилось. Може яку прикрасу до хати пошукаю. Чогось мені бракує, але досі не визначилась”..." (Галина Мирослава)
До другої частини добірки ліричних пісень на слова Сергія Губерначука (музика композитора Володимира Чернявського) увійшли: «Твоїм очам», «Рубінове яблуко», «Пошепки», «Про що мій лист тобі говорить?», «Зоряний коханий», «Сяйво ясного дня», «Повертайся, мій любий, додому», «Висота», «Сни твої розвіються», «Цілуй мене», «Некрасива, «Луна засніжених гір», «За склом», «Юна», «Прощай».
До цієї добірки ліричних пісень на слова Сергія Губерначука увійшли: «Віола», «Склади мене» (Моїй любій дружині Єлені), «Синій птах», «Яблунева весна», «Щось тебе не видно…», «Пливу всім плином по Тобі…», «Ходить вітер по дорозі…», «На зоряній естраді», «Матіоловий сон», «Зустріч», «Ця світла ніч», «Серпневі сни», «За хмарами», «Сопілка», «Юний вітер», «Не спокушай мене», «Гладіолуси в осіннім саду».
Марія Яновська. Поезії про кохання
"Подаруй мені щастя в галузці бузку!
Ніжним поглядом, словом привітним.
Пригорни, мов берізку біленьку, тонку,
Щоб злетіла крилато над світом.
Це весняне цвітіння таке нетривке...
Ген обсипалось пишне пелюстя.
Поведи мене в літо гаряче, п’янке!
Я джерельцем гірським розіллюся..."(Марія Яновська)
Пісня "Пляж" (виконує Alixa): слова та музика — Evgeniy Lenov (адаптація українською — Аlex Marti)
"Стрілися з тобою ми на пляжі
Двоє в бронзовому камуфляжі
Вирішив Амур — зробив нам Love
Я мов капітан, а ти штурвал..."(адаптація українською — Аlex Marti)
До п'ятої частини збірки пісень Володимира Чернявського на слова Сергія Губерначука увійшли такі: «Журавлиная криниця», «Юна», «Цілуй мене», «Там, где любовь», «Песня о море», «Март», «Сложно» (танго).
"чи та ти
котра
стоячи по вуха в шумах
уміє читати простір
занурений з головою в хустини* туманів
що приховують сльози на очах..."(Галина Мирослава)
"Коли за обрій сховається Сонечко,
Землю осяє Зоря,
Сяду замріяно біля віконечка
Миленького дожидать...
Щоб не спіткнувся ж ти, серденько-легіню,
Я промету всі стежки!
Щоб не забув ти про мене, мій суджений,
Буду для тебе цвісти."(слова і музика Галини Римар)
Пісня "Коли за обрій сховається Сонечко" – слова Галини Римар, музика Миколи Ведмедері (текст, ноти)
"Коли за обрій сховається Сонечко,
Землю осяє Зоря,
Сяду замріяно біля віконечка
Миленького дожидать...
Щоб не спіткнувся ж ти, серденько-легіню,
Я промету всі стежки!
Щоб не забув ти про мене, мій суджений,
Буду для тебе цвісти..."(Галина Римар)
Галина Римар. "Коханому" (балада)
"Коли за обрій сховається Сонечко,
Землю осяє Зоря,
Сяду замріяно біля віконечка
Миленького дожидать...
Щоб не спіткнувся ж ти, серденько-легіню,
Я промету всі стежки!
Щоб не забув ти про мене, мій суджений,
Буду для тебе цвісти..."(Галина Римар)
До цієї збірки пісень на слова Сергія Губерначука, музику до яких написав композитор Володимир Чернявський, увійшли: "До України", "Небо України", "Тарасова гора", "А красива дівчинка була", "Висота", "Твоїм очам", "Гладіолуси в осіннім саду", "Не спокушай мене", "Сяйво ясного дня", "Яблунева весна", "Щось тебе не видно", "Синій птах".
"Різьблю свій сон... От ніби вчора ми
Зійшлись, — і стріча та жива.
На землю тканками прозорими
Лягли осінні дерева.
Акордами проміннострунними
День хвилював і тихо гас.
Над килимами вогнелунними
Венера кинула алмаз."
(Микола Вороний)
"Висота" – пісня на слова Сергія Губерначука у виконанні Оксани Пекун (композитор – Ігор Корнілевич)
"Ми згоріли у полум’ї щастя свого.
Ми, коханням окрилені, йшли на вогонь.
Ми літали над містом, над часом, над снами.
А сьогодні немає нічого між нами…
…немає."(Сергій Губерначук)
"Феодосія – трошки заспане курортне місто. Але там є великий порт і можна цілісінькими днями дивитися, як до нього приходять великі кораблі і як гігантські крани знімають вантажі. Чи поблукати кривенькими затишними вуличками. Або піднятися на Генуезьку фортецю, сидіти на широчезних стінах, дивитися, як від відкришуються від них шматочки і намагатися докинути ці камінчики у далекі густо-сині хвилі з білими баранцями. Море синє-синє. Сонце яскраво-сліпуче. Вода майже тепла. Тут чудово але… нудно. Особливо, коли ти тут знаєш тільки тітоньку – господиню будинку і свою маму, яка найбільше любить лежати на пляжі. Нууудно! З такими думками Марина крутилася на жорстких камінчиках пляжу, будувала з них вежі і цим шурхотом відволікала маму від нового детективу. Нарешті мама не витримала..." (Оксана Давидова)