На відео: "Спатіфілум" ("Жіноче щастя"): як доглядати, умови для цвітіння.
Карина Гусельникова
ЖІНОЧЕ ЩАСТЯ
(оповідка)
Кожна жінка мріє про жіноче щастя! Але щастя в умовах війни — це щось інше.
Усі жінки різні та і поняття щастя у кожного різне. Якщо поставити питання: "Що таке щастя?", то на мою думку половина відповість: "Кохання!"
Але..
До війни всі ми жили звичайним життям — у кожного були турботи, радість і смуток, плани на майбутнє. Але з початком війни все змінилось. Плани на майбутнє стали іншими, а головною мрією стала наша перемога.
Прекрасна половина людства — багато жінок вступили до лав збройних сил, інші стали волонтерами та найголовніше — кожна наближає нашу перемогу.Багато прикладів, як жінки без медичної освіти стали парамедикинями й рятують життя, дякуємо їм.
Щастя — це в першу чергу — коханий чоловік та діти. Кожна жінка насамперед мріє бути коханою. Кохання надихає, дає крила, натхнення. У коханні жінка розцвітає. Є гарна квітка "спатіфілум", у народі ця квітка має назву «жіноче щастя». Цій рослині потрібне тепло, вода. Для того, щоб квітка постійно і рясно цвіла необхідно забезпечити їй достатню вологість повітря. З жінками ситуація схожа: якщо їх любити, дарувати їм тепло і правильно доглядати — ви отримаєте жінку, в яку будете закохуватись знову і знову. Жінка відчуває себе щасливою, коли стає коханою дружиною та мамою: сім'я — найбільший дар.
Бог наділив жінку розумом та інтуїцією. Є такі жінки, які намагаються бути сильними, але насправді кожна хоче бути слабкою біля сильного чоловіка.
Для щастя жінці треба небагато — кохати та бути коханою. Навіть в такий не простий час, коли іноді опускаються руки, жінці треба те щастя, яке дає сил і не дає впасти духом. Ловіть кожну хвилину: кожна жінка — це унікальна квітка, яка буде квітнути при "правильному догляді"...
Матеріали надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Читаймо також на "Малій Сторінці":
Молода поетка Карина Гусельникова народилася в селі Байрак, що на Полтавщині. Цей квітучий край дарує авторці натхнення писати вірші віддавна... Але коли розпочалася війна почала писати, для того, щоб "заспокоїтися"... Читаймо, співпереживаймо, молімося за нашу перемогу.