Публікації за тегом: Кохання, любов

"Я виходжу з-за клуба, в новенькому дешевому костюмі (три вагони цегли розвантажив з хлопцями-однокурсниками, то й купив) і з чемоданчиком у руці. І перше, що бачу - хату Карпа Яркового. А перед нею - молоденька сосна рівними рядочками на жовтому піску. На ґанку Карпової хати стоїть Марфа Яркова і веде мене очима. Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса - колись її волосся сяяло проти сонця золотим, тепер не сяє. Видно, думаю собі, волосся умирає раніше, ніж людина…" (Григір Тютюнник)

 

 

 

 

"Ніч яка місячна, ясная, зоряна,
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!..."

(слова Михайла Старицького)

"– Чом ти не прийшов,
Як місяць зійшов,
Я тебе чекала.
Чи коня не мав,
Чи стежки не знав,
Мати не пускала?..."

(українська народна пісня)

"Любов як самозречення легка", "Ти прийшла ясновида", "Щоб я не знеміг од щастя", "В понеділок зустрівся з дівчиною", "Гарноброва, пожежностанна", "В.П. ("І не те, щоб жити — більше")", "Не любити тебе — не можна", "Вимріяна і близька донині", "Ти освідчувалась очима", "Тільки тобою білий святиться світ", "Вимріяна і жива донині", "Коли б ти знала, як ми є удвох" — вірші Василя Стуса про любов.

 

 

 

 

Ми підготувалися заздалегідь до Дня святого Валентина, адже це свято — чудовий привід поповнити сімейну колекцію невеликою романтичною антологією. Крім того, всім відомо, як якісна поезія надихає дітей до власного віршування, а підлітки напевно знайшли б кому подарувати подібну книжку на 14-те лютого...

"Обновилась, яко орля,
Юность мого серця;
Розпустила душа крила;
Пісня ллється, ллється…"
(Пантелеймон Куліш)

Поезії до Дня Святого Валентина від знаних українських поетів: Пантелеймона Куліша, Олександра Олеся, Ліни Костенко, Івана Коваленка, Василя Симоненка, Миколи Вороного, Христі Алчевської, Миколи Томенка, Павла Грабовського, Григорія Воробкевича, Сергія Мартоса, Василя Щурата.

 

Поезії Івана Коваленка про кохання - це розповідь про його щасливе кохання, що тривало більше піввіку:

"Тобі одній душі моєї звуки,
Моя печаль і сум безмежний мій,
Тобі одній палкого серця муки –
Тобі одній!"  (Іван Коваленко)

 

Любовна лірика Роберта Бернса у перекладі Миколи Лукаша: "На колосистій ниві", "Ой дівчино-бережанко", "Моя люба Неллі", "Поцілуймося восстаннє", "Остання пісня".

 

 

 

 

"Мені здається,— може, я не знаю,
Було і буде так у всі часи:
Любов, як сонце, світу відкриває
Безмежну велич людської краси."
(Василь Симоненко)

 

У цій добірці публікуємо поезії про любов, які написали: Ліна Костенко, Олександр Олесь, Василь Симоненко, Іван Франко, Іван Малкович, Микола Вороний, Іван Коваленко.

 

В любовній ліриці Ліни Костенко розкривається вся краса її душі. Вона вражає чистотою і ніжністю, якоюсь особливою цнотливістю почуттів. У її поетичному голосі поєдналися, здається, непоєднувані речі: жіноча таємничість, незбагненність, емоційність, філософська глибина і ясність думки... Читайте вірші Ліни Костенко про кохання: "Недумано, негадано", "Не знаю, чи побачу Вас, чи ні…", "Очима ти сказав мені: люблю", "Хуртовини", "В дні, прожиті печально і просто", "Я ніколи не звикну", "Розкажу тобі думку таємну", "Напитись голосу твого", "Світлий сонет".

 

 

У цю добірку входять глибоко ліричні поезії Івана Франка з його збірок "Зів'яле листя" та "Із днів журби", такі як: "З усіх солодких, любих слів", "Не знаю, що мене до тебе тягне", "За що, красавице, я так тебе люблю", "Не можу забути", "Де я не йду, що не почну", "В парку є одна стежина", "Раз зійшлися ми случайно", "Так, ти одна моя правдивая любов", "Твої очі, як те море", "Я не надіюсь нічого", "Не раз у сні являється мені".

 

 

 

 

Вірші Василя Симоненка про кохання та любов: "Я чекав тебе з хмари рожево-ніжної", "Любов", "Моя вина", "У вагоні", "Малюсі", "Компаньйонка", "Ти спішила од мене", Вірш "Вона прийшла", "Є в коханні і будні, і свята", "Щось нове у серці забриніло", "Я тобі галантно не вклонюся", "Коли б тобі бажав я сліз і муки", "Ніби краплі жовті, в темну воду", "Всі образи й кривди до одної", "Я і в думці обняти тебе не посмію", "Ти до мене прийшла не із казки чи сну", "Не бажаю я нічого, хочу тільки одного", "Чекання".

 

"Кохання — спів, зальот душі — не тіла,
Зоря з-за хмар, веселка дощова;
Вона ростить у нас незримі крила
І до країн незнаних порива..."

(Михайло Старицький)

"Коли б тобі бажав я сліз і муки,
І кари найстрашнішої бажав,
Я б не викручував твої тендітні руки
І в хмурім підземеллі не держав."

(Василь Симоненко)

 

На поетичному Олімпі України серед інших славних імен уже багато років і навіть десятиліть живе "нерозгадане чудо", "неймовірний птах", "казка казок", "голос народу", "пілігрім вічності", "і мудра, і дитя", котра нічим не осквернила душу — Ліна Костенко.

 

 

 

 

Збірка поезій „Із днів журби" вийшла друком 1900 року, і в ній вміщені поезії  1897 - 1900 років. Ліричні вірші подані в трьох циклах: „Із днів журби", „Спомини" та „В пленері". В збірці надруковані дві поеми: „Іван Вишенській" та „На Святоюрській горі". Написання збірки було наслідком численних особистих драм і невдач.

 

Вперше збірку надруковано у книзі «Зів’яле листя. Лірична драма Івана Франка» у Львові, 1896 року. Деякі вірші із «Першого жмутка» друкувалися в періодичних виданнях ще за кілька років до виходу збірки «Зів’яле листя».

В добірці "Вірші про кохання" публікуємо поезію видатних українських і зарубіжних поетів різних епох: Богдана Ступки, Василя Стуса, Роберта Бернса, Лесі Українки, Павла Тичини, Миколи Вінграновського, Олександра Олеся, Володимира Підпалого, Володимира Сосюри, Івана Коваленка, Ліни Костенко, Івана Франка, Василя Симоненка, Михайла Старицького, Івана Малковича, Андрія Малишка, Миколи Вороного, Христі Алчевської, Миколи Томенка, Павла Грабовського, Григорія Воробкевича, Сергія Мартоса, Василя Щурата, Пантелеймона Куліша, Ганни Черінь, Ігоря Калинця, Леоніда Талалая, Сергія Губерначука, Тетяни Строкач, Юлії Хандожинської, Надії Кир'ян, Марини Брацило, Марії Дем'янюк, Марії Яновської, Людмили Кибалки, Інни Паламарчук.

 

"Іду навшпиньки до любові
В таємній тиші вечоровій.
Все буде приязно і гречно.
На відстані душі — безпечно.
Цілунків не боюсь гарячих
Очима. Їх ніхто не бачить,
Не чує і не розуміє,
Але душа моя німіє.
Шугає притьмом у провалля,
В морську глибінь, а може, й дал..."

                                           (Надія Кир’ян)

Іван Юхимович Коваленко  – видатна особистість в історії української літератури та культури. Учитель, поет-шістдесятник, дисидент-політв’язень радянських часів.