Поезія Ліни Костенко — це музика слова.
Пристрасна і велична.
Музика в поезії Ліни Костенко — це душа.
Безмежна і непізнана.
Музика і поезія Ліни Костенко — це два космоси.
І кожен — неосяжний.
На відео: ексклюзивне інтерв'ю геніальної поетеси Ліни Костенко: «Росіян терпіти не можу».
19 березня — день народження Ліни Василівни Костенко (стаття, відео)
«Немає часу на поразку...» (Ліна Костенко)
Ліна Костенко є видатною сучасною українською поетесою, своїм життям і творчістю вона засвідчує несхитну мужність, палку любов до України. Вона — одна з тих митців, хто не втратив людської гідності в часи переслідувань, не йшов на компроміс з владою, бо свою позицію поетеса завжди виражала прямо і відкрито: «...не боюсь донощика в трактирі, бо все кажу у вічі королю».
.jpg "До дня народження Ліни Костенко, красива добірка пісень на слова Ліни Костенко")
Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. у місті Ржищеві на Київщині. Батьки майбутньої поетеси вчителювали й з ранніх літ прищеплювали дитині високі моральні, етичні та естетичні смаки, подавали літературні, фольклорні та історичні взірці для наслідування. На все життя Ліна перед собою мала приклад батька - Василя Костенка, поліглота-самородка (він знав 12 мов), педагога від Бога, який за потреби міг на найвищому рівні викладати всі предмети у школі...
"Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, –
у мене жодних претензій нема
до Долі – моєї обраниці."
(Ліна Костенко)
Ліна Костенко. Збірка віршів для дітей "Бузиновий цар"
Читайте усі вірші збірки Ліни Костенко для дітей "Бузиновий цар":
"Баба віхола", "Бабуся-Ягуся", "Березовий листочок", "Берізки по коліна у воді", "Білочка восени", "Бузиновий цар", "Вербові сережки", "Веселий дощ", "Вже брами літа замикає осінь", "Горобець із білою бородою", "Дід Ревило", "Заячий карнавал", "Здивовані квіти", "Зелені дзьобики бруньок", "Зимові горобці", "Ліс на світанку", "Місяць уповні", "Мурашки думають про зиму", "Осінні хмари, сірі, як слони", "Перекинута шпаківня", "Перший пароплав", "Пісенька про космічного гостя", "Польові дзвіночки", "Пряля", "Синички на снігу", "Соловейко застудився", "Сунички", "Телеграма-блискавка", "Чародійне слово".
"Words terrify when they remain not spoken,
When suddenly, they tuck themselves away,
When you don’t known how silence can be broken,
For someone else has said all you might say..."(Lina Kostenko, translated by Ivan Doan)
"По сей день Посейдон посідає свій трон.
У правиці тримає тризуба.
В голубій одіссеї реліктових крон
причаїлась і зваба, і згуба."(Ліна Костенко)
"Богдан Хмельницький. Катарсис" - текст післямови Володимира Панченка, українського літературного критика, літературознавця, письменника, професора Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктора філологічних наук, члена Національної спілки письменників України, до перевидання історичного роману Ліни Костенко «Берестечко» (Київ, видавництво «Либідь», 2010 рік).
Це книга про одну з найбільших трагедій української історії — битву під Берестечком. Написана ще в 1966 — 1967 роках, вона згодом не раз дописувалась на всіх етапах наступних українських трагедій — і після поразки 60-х років, і в безвиході 70-х, і в оманливих пастках 80-х. Протягом цього часу з конкретної поразки під конкретним Берестечком тема цього роману переростала у філософію поразки взагалі, в розуміння, що "поразка — це наука, ніяка перемога так не вчить" , а відтак і в необхідність перемоги над поразкою. І, відкидаючи попередні варіанти як відгорілі ступені ракети, на сьогодні, вже в незалежній Україні, в часи, коли вона стоїть перед загрозою вже остаточної поразки, — ця книга з необхідності бути написаною переросла для автора в необхідність бути опублікованою.
Поема-балада "Скіфська одіссея" Ліни Костенко - ретроспективний твір. Її поетичний світ спроектований у віддалений план історичної пам'яті, характерні ознаки якої втілені насамперед в специфічних часопросторових відносинах.
Слухайте радіо-театр "Маруся Чурай" (у чотирьох частинах), поставлений за історичним романом у віршах Ліни Костенко (відео).
Драматична поема "Сніг у Флоренції" – вершинний твір і певний підсумок роздумів Ліни Костенко над проблемою ролі художника у суспільному житті, про вписаність таланту у часопросторі. Парадоксальна назва твору і промовистий підзаголовок – "Сад нетанучих скульптур" забирають увагу читача, котрий прагне розкодування загадки. Рідкісний сьогодні жанр драматичного диспуту з одного боку потверджує невмирущість традиції психологічної драми Лесі Українки, а з іншого – вписує поему у світовий контекст, де проблема вибору, здійсненого творчою натурою, віддавна тривожила таланти.
"Дума про братів неазовських" - драматична поема, старовинний лейтмотив якої звучить то тихше, то голосніше, залежно од вітрів історії. (Ліна Костенко)
Читаємо драматичну поему Ліни Костенко, дивимось відео-постановку на цей твір (режисер-постановник - Інна Страшко).
"Недумано, негадано
забігла в глухомань,
де сосни пахнуть ладаном
в кадильницях світань..."
(Ліна Костенко)
"Хай буде легко. Дотиком пера.
Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.
Цей білий світ – березова кора,
по чорних днях побілена десь звідтам..."(Ліна Костенко)
"Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись..."(Ліна Костенко)
"... Дивна людино! Я ж маю крила,
Нащо крилатим ґрунт під ногами?"(Ліна Костенко)
"Весна прийшла. Скасовано угоду.
Вся Україна знову у вогні.
Цвіте земля, задивлена в свободу.
Аж навіть жити хочеться мені."(Ліна Костенко)
"Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!"(Ліна Костенко)
"Я додому пишу нечасто..." - проникливий вірш-звернення Ліни Костенко до мами:
"Я додому пишу нечасто,
хоч забралась в таку далечінь.
Заважає мені то щастя,
то розваги, то просто лінь.
Мамо моя, не сумуй..."
(Ліна Костенко)
"Над шляхом, при долині, біля старого граба,
де біда-біла хатка стоїть на самоті,
живе там дід та баба, і курочка в них ряба,
вона, мабуть, несе їм яєчка золоті..."
(Ліна Костенко)
"Я вранці голос горлиці люблю.
Скрипучі гальма першого трамваю
я забуваю, зовсім забуваю..."(Ліна Костенко)
Поезія Ліни Костенко - це музика слова. Пристрасна і велична. Музика в поезії Ліни Костенко - це душа. Безмежна і непізнана. Музика і поезія Ліни Костенко - це два космоси. І кожен - неосяжний.
Читайте вірші Ліни Костенко:
"В дні, прожиті печально і просто",
"Вже почалось, мабуть, майбутнє",
"Відмикаю світанок скрипичним ключем",
"Доля",
"Затінок, сутінок, день золотий",
"Крізь роки і печалі",
"Мій перший вірш написаний в окопі",
"Напитись голосу твого",
"Не знаю, чи побачу Вас, чи ні…",
"Ой ні, ще рано думати про все",
"Очима ти сказав мені: люблю",
"Пелюстки старовинного романсу",
"Пишіть листи і надсилайте вчасно",
"Розкажу тобі думку таємну",
"Світлий сонет",
"Старий годинникар",
"Три принцеси",
"Хуртовини",
"Щасливиця, я маю трохи неба",
"Я ніколи не звикну".
Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. у місті Ржищеві на Київщині. Батьки майбутньої поетеси вчителювали й з ранніх літ прищеплювали дитині високі моральні, етичні та естетичні смаки, подавали літературні, фольклорні та історичні взірці для наслідування. На все життя Ліна перед собою мала приклад батька - Василя Костенка, поліглота-самородка (він знав 12 мов), педагога від Бога, який за потреби міг на найвищому рівні викладати всі предмети у школі...
"Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, –
у мене жодних претензій нема
до Долі – моєї обраниці."(Ліна Костенко)