Публікації за тегом: Українська література

Грицько Бойко (5.09.1923 р. – 25.09.1978 р.) – знаний український поет і перекладач, член Спілки письменників СРСР з 1951 року. Григорій Пилипович - один із найулюбленіших дитячих поетів. "Дядько Вереда" - так любили називати його дітлахи після виходу з друку однойменної невеличкої поеми про вередливого хлопчика. Секрет його успіху криється в рідкісному дарі підмічати й поетично осмислювати кумедні ситуації, що трапляються з дітьми. У віршах, казках, смішинках, лічилках, загадках, скоромовках-спотиканках, веселинках (два останні терміни вигадані автором) звучить щирий доброзичливий гумор. Як педагог Грицько Бойко вважав, що гумор найкраще виховує дитину та спонукає виправити недоліки. 

"...Знаєте, я ще в дитинстві знала, що навіть якщо буду одна-єдина українка у всьому світі, але хотітиму по-справжньому, то вона буде. Україна буде! Все!" (Емма Андієвська)

 

 …Була така в Галичині поетка. Її знають переважно як дитячу авторку. Свого часу вона активно брала участь в українських галицьких шкільних, просвітницьких справах, багато писала для дитячих журналів ("Світ дитини" і ін.), допомагала в складанні букварів та читанок. Наразі продовжують виходити її дитячі збірки, можна знайти її і в сучасних читанках (дитяча класика на кшталт  "Українка я маленька, українці – батько й ненька…" чи "Мати наша мати, як голубка сива…" або такі шедеври дитячої поезії, як "Безконечні казочки"). Але насправді Марійка Підгірянка була не лише дитячою письменницею. У 1919 вона видала зовсім не дитячу поему "Мати-страдниця". Недитячими були її перші збірки: "Відгуки душі" (1908), втрачена "Краплини крові". Більшість її творів розкидано в різних тогочасних часописах. Марійка Підгірянка багато писала не тільки "актуальних" патріотичних, "виховних" віршів, але й чимало і чистої лірики – світлої, сумної, гіркої і трагічної. 

Шевченківську премію з літератури 2018 року отримала Емма Іванівна Андієвська, авторка 45 поетичних і прозових книжок та 17 тисяч картин, українка, що живе в Мюнхені. Українська письменниця в еміграції Емма Андієвська народилася у Донецьку, потім із родиною переїхала спочатку до Вишгорода, а згодом – у 1939 році – до Києва, де її батька вбили енкаведисти. А під час Другої світової війни разом із мамою Емма виїхала до Німеччини і прожила там майже все життя, але ні на хвилину не забувала про Україну, якій присвятила свою творчість. Емма Іванівна є однією з найвідоміших у світі українських мисткинь, а її роботи є своєрідні та неповторні і такі ж впізнавані, як і картини Марії Примаченко, Марка Шаґалла чи Пабло Пікассо, з якими часто порівнюють твори Емми Андієвської. Її картини виставлялися в багатьох країнах світу.

 

Читайте у цьому розділі твори Марійки Підгірянки, Олександра Олеся, Нелі Шейко-Медведєвої,  Івана Франка, Івана Андрусяка, Тетяни Строкач та інших українських авторів. 

"Проклятий  крук  тебе  терзає,
і  кров  із  серця  п’є  змія.
Я  так  люблю  тебе,  мій  краю,
Вкраїно  змучена  моя!"

На Святвечір, 6 січня 1898 року на станції Дебальцеве (тепер - Донецька область) народився Володимир Сосюра, відомий український поет-лірик.

6 січня 2018 року легендарному поету, полум'яному сину України і борцю Василю Стусу виповнилося б 80 років. Стус - поет страдницької долі. Він обрав беззавітне служіння рідному народові. Він йшов тернистою дорогою та приймав безкінечні удари долі. Україна була для нього серцевим болем, з якого й народжувалася його полум'яна поезія. У неймовірно важких умовах тюрми, куди його запроторили за антирадянщину, Василь Стус тримався стійко, голови не схиляв. Він усвідомлював, що за ним «стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу одстояти до загину". Так, поет знав, що загине у своїй боротьбі із тією системою, але був упевнений, що через свою смерть повернеться до рідного народу: "Народе мій, до тебе я ще верну, як в смерті обернуся до життя...".

"Мій ангел такий маленький,
ну просто крихітка —
я навіть не бачу,
чи він сидить
на моєму плечі..."

(Галина Кирпа)

Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка запрошує тих, хто відчуває бажання і потребу писати художні тексти (вірші, прозу), перекладати, а також рецензувати літературні твори і явища культури, взяти участь у конкурсі. Роботи приймаються до 25 грудня 2017 року.

 

"Коли до вас темної ночі
прийде Лев, ви не кажіть йому нічого
про зоопарк.
Нехай він не знає, що на світі є зоопарки.
Нехай хоч один Лев
цього не знає..."

 (Галина Кирпа)

"То не чорні хмари над Богуславом стояли, то турки-яничари на місто напали, людям руки путами в’язали і гнали їх у далеку землю турецьку, в тяжку неволю. Спіймали й дівчину-білявку, попівну Марусю Богуславку. Вродлива, справжня красуня була Маруся. Тож, коли її в Стамбулі на базарі продавали, вподобав її багатий паша турецький. "Не годиться таку пишну квітку важкою каторгою в’ялити, візьму її до свого дому, скажу її виховати в мусульманській вірі та в звичаях турецьких, туркенею стане, за дитину мені буде." Купив паша Марусю, у свою палату привів, у турецьку одежу зодягнув і найняв учителів, щоб дівчинку по-своєму вчили, щоб її потурчили-побусурменили. І пильнували вчителі, щоб вона українського слова не чула, хреста не бачила, щоб не до Христа, а до Аллаха молилася. Але дівчинка глибоко в серці, мов чарівний образок, носила спогад про рідний край — про чудовий краєвид із сріблистою рікою, крутими скелястими берегами й білими хатками у вишневих садках..." (Роман Завадович)

"Зникли печеніги, але не поселився в руських степах мир. Новий, небезпечний ворог з’явився там - половці. На легких, прудконогих конях вихором налітали вони на села й міста. Грабували, палили, гнали людей у рабство. І ніяк не могли руські князі зібрати сили для відсічі їм. Бо все сварилися поміж собою за владу у Києві. А половці дедалі більше нахабніли. Вже й до стольного Києва докочувалися хвилі кінноти кочівників.Переяславський князь Володимир Мономах умовив Святополка Київського виступити проти ворога спільними силами. І рушили їхні війська вздовж Дніпра у пошуках половців. Розвідники кочівників давно помітили руські дружини й передали звістку про них своїм ханам. Зібрали хани раду, щоб вирішити, як діяти проти князів. Оскільки вони були твердо переконані в своїх силах, то постановили: вирушити назустріч руським і дати бій..." (Михайло Слабошпицький)

"Сварог був дуже працелюбний, завжди зайнятий ділом бог-коваль. Бачив Сварог із небесної висі, як тяжко люди працюють, щоб роздобути собі хліб щоденний. Бачив, що їхній труд, їхні старання далеко не завжди винагороджуються так, як це годилося б. І захотілося йому полегшити їхню працю. Отож і послав він людям на землю кліщі та навчив їх своєму ковальському ремеслу. Насамперед показав, як викувати плуг і як ним орати землю. Хлібороби, які доти дряпали свої нивки дерев’яними мотиками, почали збирати у кілька разів більші врожаї пшениці та ячменю. А коли на хліборобів напали із диких степів кочові племена, Сварог навчив, як захиститися від зайд. Він відкрив ковалям тайну кування мечів і броні..." (Євген Шморгун)

Читаймо легенди, які записали такі відомі українські письменники, як: Іван Франко, Сергій Плачинда, Катерина Гповацька, Ольга Бондарук, Юрій Мосенкіс, Євген Шморгун, Михайло Слабошпицький, Роман Завадович, Надія Кир'ян, Ольга Горянка, Сергій Губерначук та інші автори.

"Анатолій Мойсієнко – поет не зі самоспонукання до творчості, не з нав’язливого самопримусу бути поетом, а від природи своєї, а за станом душі... за манерою письма – образний, метафоричний." (Євген Гуцало)

«Поезія Анатолія Мойсієнка відкриває унікальні можливості пізнання естетичної, зображальної, змістової, звукової цілісності поетичного твору». (Микола Жулинський)

Ім’я видатної української письменниці-демократки, яка пройшла благородний шлях самовідданого служіння народові, віддала йому всі думки і помисли у тяжкий час соціального і національного поневолення, і в світлий час його возз’єднання, духовного відродження, оповите в нашій країні глибокою шаною і любов’ю, відоме у широкому світі. У своїй кращій частині літературна спадщина Ольга Кобилянської вливається у скарбницю загальнолюдської культури як неперехідна художня цінність, сприяючи духовному зближенню, і взаємозбагаченню народів.

Чому звірі покидають людей і відпливають на чарівному кораблі? Адже наша Земля така велика… Про це ви дізнаєтесь, прочитавши перший філософсько-казковий роман для дітей відомої «дорослої» письменниці, лауреата Шевченківської премії Галини Пагутяк. «Я й досі не знаю, — зізнається письменниця, — звідки взявся Каспар Гаузер, хлопчик, у якого не було дитинства. Можливо, він з'явився всупереч Пітеру Пену. А дівчинка, яку кличуть Доня, наприкінці книги здобуває ім'я, на яке заслуговує, і разом з ним місію: гармонізувати Всесвіті підтримувати в ньому лад. Маленька богиня...». Роман для дітей середнього шкільного віку. Цю книгу можуть читати й дорослі, і діти. Можна спробувати її прочитати також звірятам.

«Лісом, небом, водою» - це пригодницько-фантастичний роман для підлітків, написаний на матеріалі питомої української міфології. За сюжетом, Сергій Іванюк, відпочиваючи на дачі зі своїм кумом, знайшов машину часу, а в ній – рукопис, автором якого є Сергій Оксеник, який він розшифровує та долучається до його видання. Дія твору відбувається в далекому майбутньому, в умовах постекологічної катастрофи. Перед головним героєм, Лисим, стоїть важлива місія – знайти «живу» воду, інакше кажучи, чисту, незабруднену наслідками людського існування. У цьому йому допомагає дівчина з багатодітньої родини Леля, історія якої розвивається у другій частині твору. Відправляє Лисого в небезпечну мандрівку Інженер – головний герой третьої книжки. Загалом це не тільки книга для розважання, а й спроба говорити з підлітками про те, що їх хвилює в їхньому віці.

Ігор Павлюк - відомий український письменник та науковець, член Асоціації європейських письменників. Він - автор багатьох книг. Окремі його вірші стали піснями. За композиціями віршів Ігоря Павлюка створено театральні постановки. Його п’єсу «Вертеп» ставить Львівський драматичний театр імені Лесі Українки. Твори Ігоря Павлюка перекладені російською, білоруською, польською, англійською, латиською, болгарською, японською мовами. Ігор Павлюк представлений у книзі «European writer Introduction». Книга "Політ над Чорним морем" Ігоря Павлюка посіла перше місце за підсумками відкритого голосування і була визнана книгою року у Великобританії ("A Flight Over the Black Sea", переклав Стівен Комарницький). Вірші Ігоря Павлюка, зібрані в книзі, запрошують читача відправитися на прогулянку українським поліссям, описуючи зустрічні явища за допомогою витончених метафор.

У підрозділі представлені повісті Лесі Ворониної для дітей: "Таємне Товариство Боягузів, або засіб від переляку №9", "Пастка для синьоморда, або Таємне Товариство Брехунів"  
та «У пащі крокодила», «Пастка у підземеллі», «Таємниця підводного міста», «У залізних нетрях» і «Таємниця золотого кенгуру», що увійшли до книги "Суперагент 000: Таємниця золотого кенгуру".