На сайті
укр рус Дошка оголошень Додати оголошення

До дня народження Ліни Костенко: красива добірка пісень на слова геніальної української поетеси (відео, текст)


До дня народження Ліни Костенко, красива добірка пісень на слова Ліни КостенкоЛіна Костенко є видатною сучасною українською поетесою. Усім своїм життям і творчістю вона довела світові свою незламність і палку любов до України. Творчість Ліни Костенко — визначне явище в українській літературі новітнього часу, її прикметною рисою є інтелектуалізм — рух, поезія, злети думки, яка осягає великі історичні простори... Тому не дивно, що поезія Ліни Василівни так красиво і легко лягає на музику. Українські митці створили чимало романсів і пісень на слова Ліни Костенко. Пропонуємо вам насолодитися відео-концертом наших українських виконавців та композиторів:

 

Оксана Муха. «В пустелі сизих вечорів» (сл. Ліни Костенко, муз. Лілії Кобільник):

 

 

 

В пустелі сизих вечорів,
В полях безмежних проти неба
О, скільки слів
І скільки снів
Мені наснилося про тебе!

Не знаю, хто ти,
Де живеш,
Кого милуєш і голубиш.
А знаю – ти чекаєш теж,
Тривожно вгадуєш і любиш.

І я прийду в життя твоє.
Тебе, незнаного, впізнаю,
Як син вигнанця впізнає
Прикмети батьківського краю.

Не знаю, хто ти,
Де живеш,
Кого милуєш і голубиш.
А знаю – ти чекаєш теж,
Тривожно вгадуєш і любиш.

Я ради цього ладна жить.
Всі інші хай проходять мимо,
Аби в повторах не згубить
Одне,
Своє,
Неповториме.

Нехай це – витвір самоти,
Нехай це – вигадка й омана!
Моєму серцю снишся ти,
Як морю сняться урагани.

 

* * *

 

 

Ольга Богомолець. Романс "І як тепер тебе забути?" (сл. Ліни Костенко, муз. Ольги Богомолець):

 

 

 

 

І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
Я ще ніколи не пила

Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.

Такої зоряної тиші.
Такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не пісня,
А квіти, кинуті тобі,
А квіти, кинуті тобі...

І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
Я ще ніколи не пила,
Я ще ніколи не пила...

 

* * *

 

 

Лариса Лещук. "Моя любове" (сл. Ліни Костенко, муз. Лариси Лещук):

 

 

 

Моя любове! Я перед тобою. 
Бери мене в свої блаженні сни. 
Лиш не зроби слухняною рабою, 
не ошукай і крил не обітни! 
Не допусти, щоб світ зійшовся клином, 
і не присни, для чого я живу. 
Даруй мені над шляхом тополиним 
важкого сонця древню булаву. 
Не дай мені заплутатись в дрібницях, 
не розміняй на спотички доріг, 
бо кості перевернуться в гробницях 
гірких і гордих прадідів моїх. 
І в них було кохання, як у мене, 
і від любові тьмарився їм світ. 
І їх жінки хапали за стремена, 
та що поробиш,— тільки до воріт. 
А там, а там... Жорстокий клекіт бою 
і дзвін мечів до третьої весни... 
Моя любове! Я перед тобою. 
Бери мене в свої блаженні сни.

 

* * *

 

 

Наталія Марківська. "Але про це не треба говорити" ("Осінній день березами почавсь") (сл. Ліни Костенко, муз. Ганни Гаврилець):

 

 

Осінній день березами почавсь. 
Різьбить печаль свої дереворити. 
Я думаю про тебе весь мій час. 
Але про це не треба говорити. 

Ти прийдеш знов. Ми будемо на «Ви». 
Чи ж неповторне можна повторити? 
В моїх очах свій сум перепливи. 
Але про це не треба говорити. 

Хай буде так, як я собі велю. 
Свій будень серця будемо творити. 
Я Вас люблю. О як я Вас люблю! 
Але про це не треба говорити. 

 

* * *

 

 

Сергій Мороз. "Буває мить якогось потрясіння" (сл. Ліни Костенко, муз. Сергія Мороза):

 

 

 

 

Буває мить якогось потрясіння:
побачеш світ, як вперше у житті.
Звичайна хмара, сіра і осіння,
пропише раптом барви золоті.

Стоїш, як стогін, під склепінням казки.
Душа прозріє всесвітом очей.
Кричить гілля. З облич спадають маски.
Зі всього світить суть усіх речей.

І до віків благенька приналежність
переростає в сяйво голубе.
Прямим проломом пам'яті в безмежність
уже аж звідти згадуєш себе.

 

* * *

 

 

Ігор Якубовський. "Двори стоять" (сл. Ліни Костенко, муз. Ігоря Якубовського):

 

 

 

Двори стоять у хуртовині айстр.  
Яка рожева й синя хуртовина!  
Але чому я думаю про Вас?  
Я Вас давно забути вже повинна. 
 
Це так природно – відстані і час.  
Я вже забула. Не моя провина,  –  
то музика нагадує про Вас,  
то раптом ця осіння хуртовина.  

Це так природно – музика і час,  
і Ваша скрізь присутність невловима.  
Двори стоять у хуртовині айстр.  
Яка сумна й красива хуртовина!

 

* * *

 

 

Сестри Галина і Леся Тельнюк. "І знову пролог" (сл. Ліни Костенко, муз. Лесі Тельнюк):

 

 

 

Маю день, маю мить,
Маю вічність собі на остачу.
Мала щастя своє,
Проміняла його на біду.
Голубими дощами сто раз       
Над тобою заплачу.            
Гіацинтовим сонцем сто раз    
Над тобою зійду!              

Ми з тобою такі безборонні
Одне перед одним.
Ця любов не схожа
На таїнство перших причасть -
Кожен ранок був ніччю,        
Кожна ніч була передоднем.    
Кожен день був жагучим чуттям 
Передщасть.                   

А тепер... Що тепер?
Моє серце навіки стерпне.
На пожежах печалі
Я пам'ять свою обпалю.
Якби ти знав,                 
Як солодко, як нестерпно,     
І як спочатку я тебе люблю!

 

* * *

 

BRUTTO. "Вечірнє сонце" (сл. Ліни Костенко, муз. Сергія Михалка):

 

 

 

Вечірнє  сонце,  дякую  за  день!
Вечірнє  сонце,  дякую  за  втому.
За  тих  лісів  просвітлений  Едем
і  за  волошку  в  житі  золотому.

За  твій  світанок,  і  за  твій  зеніт,
і  за  мої  обпечені  зеніти.
За  те,  що  завтра  хоче  зеленіть,
за  те,  що  вчора  встигло  одзвеніти.

За  небо  в  небі,  за  дитячий  сміх.
За  те,  що  можу,  і  за  те,  що  мушу.
Вечірнє  сонце,  дякую  за  всіх,
котрі  нічим  не  осквернили  душу.

За  те,  що  завтра  жде  своїх  натхнень.
Що  десь  у  світі  кров  ще  не  пролито.
Вечірнє  сонце,  дякую  за  день,
за  цю  потребу  слова,  як  молитви. 

 

* * *

 

 

Андрій Литвин. "Душа" (сл. Ліни Костенко, муз. Андрія Литвина):

 

 

 

    
Душа моя, знайдибіда!
Знайди біду, не вернешся.
Яку біду надибала?
Стоїш і не одвернешся.
Душа моя обпалена,
І, як ти ще жива?
Шукаєш, мов копалини, –
Слова, слова, слова!

Оголеними нервами
Угадуєш словам
Нестачу мікровольта
І зайвий міліграм.

Душа з очима снайпера
В трагічній німоті,
Здається, що вже знайдено.
І знову – ні, не ті!
У легкості вітрила
І в попелі згорань
Ти знаєш слово-брилу
І слово-філігрань.

Оголеними нервами
Угадуєш словам
Нестачу мікровольта
І зайвий міліграм.

Ти дома – тільки в невідомості,
Ще кожен вірш, як перше "ма"
І десь над гранями свідомості
Є те, чого іще нема.
Душа моя, знайдибіда!
Знайди біду, не вернешся.
Яку біду надибала?
Стоїш і не одвернешся.

 

За матеріалами: Ліна Костенко. Вибране. Київ. Видавництво художньої літератури "Дніпро", 1989 рік. http://www.pisni.org.ua/

 

* * *

 

Читайте на нашому сайті поезії Ліни Костенко та її життєпис:

Ліна Костенко. Творчий шлях, поезії.

Ліна Костенко. Творчий шлях, поезії.На поетичному Олімпі України серед інших славних імен уже багато років і навіть десятиліть живе "нерозгадане чудо", "неймовірний птах", "казка казок", "голос народу", "пілігрім вічності", "і мудра, і дитя", котра нічим не осквернила душу - Ліна Костенко.


Останні коментарі до сторінки
«До дня народження Ліни Костенко: красива добірка пісень на слова геніальної української поетеси (відео, текст)»:
Всьго відгуків: 0    + Додати коментар