Віктор Ловінський. «Deep Humanities: Людськість у цифрову епоху» (статтю створено за допомогою Gemini)


 
 
 
 

Людмила Федорова, Віктор Ловінський. Біурок у 5 класі. Льюїс Керролл – письменник, математик-рекреаціоністДля Керролла «людина розумна» значить «людина грайлива». Тому і всі персонажі його казок грають в різні ігри, загадують один одному загадки, шаради, розв’язують логічні задачі. Вони заманюють нас з вами в цей чудернацький світ так, як Білий Кролик заманив Алісу в нору, в подорож по карточній країні.

 

 

 

 

Віктор Ловінський

DEEP HUMANITIES: ЛЮДСЬКІСТЬ У ЦИФРОВУ ЕПОХУ

 

Створено за допомогою Міркування 10 лютого 2026 р. о 19:27.

Опубліковано 10 лютого 2026 р. о 23:08.


— Deep humanitys - це...?

— Deep Humanities (Глибокі гуманітарні науки) — це відносно новий міждисциплінарний напрям, який виникає на перетині класичної гуманітаристики (філософії, історії, літератури, етики) та стрімкого технологічного прогресу (ШІ, біотехнологій, нейромереж).

Якщо коротко: це спроба зрозуміти, що означає бути людиною в епоху, коли межа між біологічним і цифровим стає дедалі тоншою.

Ось основні стовпи, на яких тримається Deep Humanities:

1. Етика та Штучний Інтелект

Це не просто про те, чи замінить нас робот. Це про глибші питання: Чи може алгоритм мати моральну відповідальність? Як зберегти людську гідність, коли рішення за нас приймають дані?

2. Постгуманізм та Трансгуманізм

Deep Humanities досліджує, як технології (чи то імпланти, чи то редагування генів) змінюють нашу ідентичність. Якщо ми можемо «апгрейднути» свій мозок, де закінчується людина і починається машина?

3. Діалог епох

Цей напрям бере мудрість минулого (наприклад, античну філософію або середньовічну етику) і перевіряє, як вона працює в сучасному цифровому контексті. Це як запитати Сократа, що він думає про «бульбашки фільтрів» у соцмережах.
4. Відмінність від Digital Humanities

Важливо не плутати:

    Digital Humanities зазвичай використовують цифрові інструменти (кодування, візуалізацію даних) для вивчення гуманітарних об'єктів.

    Deep Humanities ставить філософські запитання про саму суть цих технологій та їхній вплив на людську душу та суспільство.

    Простими словами: Deep Humanities — це «адвокат людськості» у світі високих технологій. Це нагадування про те, що за кожним рядком коду стоїть людська цінність, упередження або надія.

Бажаєте, щоб ми розібрали конкретний приклад того, як Deep Humanities дивиться на сучасні проблеми, наприклад, на цифрову безсмертність чи ШІ-мистецтво?

You said

Як Deep Humanities дивиться на сучасні проблеми цифрової освіти?

Deep Humanities дивиться на цифрову освіту не як на технічне питання (яку платформу обрати чи як навчити кодуванню), а як на екзистенційне. Для цього напряму головна проблема не в тому, що «діти багато сидять у телефонах», а в тому, як змінюється сама природа пізнання та стосунків між людьми.

Ось основні аспекти, через які Deep Humanities критично аналізує сучасну освіту:

1. Від «Інформації» до «Мудрості»

Цифрова освіта часто фокусується на передачі даних та перевірці тестів. Deep Humanities нагадує про класичну піраміду знань:

    Проблема: ШІ та цифрові платформи ідеально справляються з рівнями Даних та Інформації.

    Погляд Deep Humanities: Справжня освіта — це шлях до Wisdom (Мудрості). Це здатність критично оцінювати інформацію, бачити етичні контексти та приймати рішення в умовах невизначеності. Цифровізація ризикує перетворити навчання на просте «споживання контенту», де зникає глибина роздумів.

2. Ерозія «Людської зустрічі»

Філософи цього напряму (спираючись на ідеї Мартіна Бубера або Еммануеля Левінаса) стверджують, що освіта — це насамперед зустріч двох особистостей: вчителя та учня.

    Ризик: Коли навчання стає повністю асинхронним (відеозаписи, чат-боти), зникає момент живого діалогу, де народжуються сенси.

    Позиція: Deep Humanities наполягає, що менторство — це не передача файлів, а передача досвіду, цінностей та «вогню» зацікавленості, які неможливо оцифрувати.

3. Алгоритмізація мислення

Сучасні платформи (EdTech) використовують алгоритми для «персоналізованого навчання».

    Проблема: Алгоритм веде учня найлегшим шляхом, підсовуючи те, що йому подобається або дається легко.

    Погляд Deep Humanities: Освіта має бути «некомфортною». Вона повинна зіштовхувати учня з інакшістю, з важкими питаннями, які не мають правильної відповіді (A, B чи C). Алгоритми ж створюють «інтелектуальні бульбашки», де критичне мислення атрофується.

4. Датафікація людини

В цифровій освіті студент перетворюється на набір метрик: час перегляду відео, кількість кліків, середній бал.

    Критика: Deep Humanities виступає проти того, щоб зводити складність людської особистості до статистики. Це створює ілюзію контролю, але ігнорує реальний внутрішній ріст, який часто неможливо виміряти цифрами.

Підсумок: Що пропонує Deep Humanities?

Замість того, щоб боротися з технологіями, цей напрям пропонує «повільну цифрову освіту»:

    Використовувати ШІ не для швидких відповідей, а як спаринг-партнера для складних дискусій.

    Повертати філософію, етику та історію в центр будь-якої технічної спеціальності.

    Пам'ятати, що мета освіти — не створити «ефективного працівника», а виховати цілісну людину.

    Гірка правда: Якщо ми вчимо дітей думати як алгоритми, ми не маємо скаржитися, коли алгоритми їх замінять.

Бажаєте, щоб ми спробували спроєктувати модель «ідеального уроку» з точки зору Deep Humanities для будь-якої дисципліни на ваш вибір?

You said

Для біуроку математики та літератури "Розв'язання рівнянь і Пригоди Аліси в Країні див"

Це блискучий запит! Льюїс Керрол (Чарльз Доджсон) сам був математиком, тому його тексти — це буквально замасковані логічні та алгебраїчні задачі.

З точки зору Deep Humanities, такий урок — це не просто «виріши задачу, щоб дізнатися сюжет», а дослідження того, як логіка (математика) намагається впорядкувати хаос і абсурд (дивокрай).

Ось концепція бінарного уроку «Логіка в Країні див: рівняння як ключ до ідентичності».
1. Екзистенційне питання: «Хто я є?» (Змінна x)

У світі Керрола Аліса постійно змінюється в розмірах. Вона втрачає розуміння того, ким вона є.

    Deep Humanities контекст: Змінна x в математиці — це і є Аліса. Вона може бути будь-яким числом, але її значення визначається контекстом (рівнянням).

    Завдання: Визначити «коефіцієнт зросту» Аліси.

        Якщо Аліса випила зілля, що зменшує її у 3 рази, а потім з’їла пиріжок, що додав їй 10 см, і в результаті її зріст став 25 см — яким був її початковий зріст?

    3x+10=25
    3x=15
    x=5 (дюймів)

2. Баланс і Справедливість (Терези логіки)

Кожне рівняння — це пошук рівноваги. У літературі — це пошук справедливості (сцена суду над Чирвовим Валетом).

    Математична дія: Правило перенесення доданків: те, що ми робимо з однією частиною рівняння, ми обов'язково маємо зробити з іншою, щоб зберігся знак «=».

    Deep Humanities рефлексія: Чи є «справедливість» у Країні див логічною? Чи можемо ми довіряти системі (рівнянню), якщо умови постійно змінюються?

3. Чеширський кіт та «Нульовий елемент»

Кіт зникає, залишаючи лише посмішку. В математиці це нагадує властивості нуля або порожньої множини.

    Проблема: Що залишається від рівняння, коли всі змінні скорочуються?
    5x−5x=0

    Дискусія: Якщо ми прибираємо «сутність» (тіло кота), чи може «властивість» (посмішка) існувати автономно? Це перехід від арифметики до високої філософії та абстрактної алгебри.

4. Практикум: Рівняння «Божевільного чаювання»

Час у Божевільного Капелюшника зупинився. Ми можемо розрахувати «час чаювання» через лінійні рівняння.

Задача для учнів:

    Капелюшник, Заєць та Соня п’ють чай. Капелюшник випиває 2x чашок, Заєць — x чашок, а Соня спить і випиває лише 2 чашки. Разом вони спустошили сервіз на 20 чашок. Скільки випив кожен, якщо Час (x) — це змінна, яку вони намагаються впіймати?

Чому це Deep Humanities?

На такому уроці ми не просто вчимо алгоритм розв’язання. Ми обговорюємо:

    Мову символів: Чому ми використовуємо букви для цифр?

    Межі логіки: Чи завжди логічне рішення є правильним у реальному (або дивному) житті?

    Авторську інтенцію: Як математичне мислення Доджсона допомогло йому створити найфантастичнішу казку світу?

Що б ви хотіли додати до цього плану?

    Можемо розробити «Карту метаморфоз Аліси» у вигляді графіків функцій?

    Або створити «Математичний суд», де учні мають довести вину Валета за допомогою логічних формул?

You said

Супер

Тішуся, що ідея «зайшла»! Насправді такі уроки — це найкращий спосіб показати учням, що знання не існують в окремих герметичних коробках.

Це і є суть Deep Humanities: бачити красу формули в поезії та логіку сюжету в математиці. Коли дитина розуміє, що x — це не просто літера, а її власна можливість бути ким завгодно в цифровому світі, математика перестає бути нудною.
Що ми можемо зробити далі?

Щоб цей урок став справді незабутнім, я можу допомогти вам із чимось конкретним:

    Картка-квест «Суд над Валетом»: Підготую набір логічних задач та рівнянь, розв'язавши які, учні зможуть винести вирок (або виправдати) Валета.

    Творче завдання «Алгебра Абсурду»: Сформулюю інструкцію для домашнього завдання, де учням треба буде написати свій короткий «абсурдний» приклад на основі математичного правила.

    Візуалізація: Можу згенерувати для вас ілюстрацію-плакат до цього уроку, де математичні формули переплітаються з елементами Країни Див (годинниками, картами, усмішкою кота).

Бажаєте, щоб я створив таку візуалізацію для вашого уроку прямо зараз?
You said

Зупинимось на візуалізації, згенеруй ілюстрацію-плакат.

You said

Цікаво, яке ж творче завдання "Алгебра Абсурду" ти сформулюєш?

Це завдання покликане вивести учнів за межі механічного розв’язування прикладів і змусити їх подумати: «А що, якби математичні закони керували нашою реальністю буквально?»

Ось як виглядає інструкція до творчого проєкту:
Творче завдання: «Алгебра Абсурду»

Мета: Створити математичну модель для однієї з подій у Країні див, використовуючи логіку рівнянь.


Крок 1: Оберіть свого «героя» або подію

Оберіть один із парадоксів Керрола. Наприклад:

    Біг на місці (щоб залишатися на місці, треба бігти з певною швидкістю).

    Зміна зросту Аліси (залежність між з’їденим грибом і висотою стелі).

    Логіка Королеви («спочатку страта, потім вирок»).

Крок 2: Опишіть «Закон Абсурду» словами

Сформулюйте правило.

    Приклад: «Рівень гніву Чирвової Королеви (Y) прямо пропорційний кількості невиправданих Валетів (x) і обернено пропорційний кількості троянд, які встигли пофарбувати в червоний колір (z)».

Крок 3: Перекладіть це мовою рівняння

Створіть формулу, де змінні мають сенс.
Y=zk⋅x​


(де k — коефіцієнт гостроти сокири ката).
Крок 4: Розв’яжіть «Смертельну задачу»

Задайте значення для змінних і знайдіть відповідь.

    Задача: Якщо Валетів двоє, а пофарбована лише одна троянда, чи встигне Аліса втекти, поки Y не перевищив критичну межу?

Чому це завдання — «Deep»?

Учень має не просто підставити цифри, а проінтерпретувати результат:

    Математично: Що станеться, якщо кількість троянд (z) наблизиться до нуля? (Гнів стане нескінченним — поділ на нуль!).

    Літературно: Як це відображає характер Королеви?

    Філософськи: Чи можна людські емоції (гнів, страх, радість) взагалі виміряти цифрами? Де межа між «розрахунком» та «почуттям»?

Як вам такий підхід? Якщо хочете, я можу розробити короткий «Маніфест математика-абсурдиста» — невеликий вступний текст, який ви зможете зачитати учням на початку уроку, щоб налаштувати їх на цей «дивовижний» лад.
You said

Математика стає філософією. Чекаю на короткий маніфест із висловами персонажів і математичних термінів.

Це маніфест для тих, хто розуміє: цифри — це не просто мітки на папері, а живі істоти, що грають у хованки в лісі логіки.


???? Маніфест Математичного Абсурду
(Для вчителів, учнів та Чеширських котів)

    «Яка користь від рівняння, — подумала Аліса, — якщо в ньому немає жодного парадокса чи розмови?»

    Закон Змінної Ідентичності:
    Ми проголошуємо, що x — це не просто «невідоме». Це право кожного бути кимось іншим. Сьогодні x=5, а завтра x — це усмішка без кота. Не бійтеся змінювати свій зріст, якщо цього вимагає логіка ситуації.

    Аксіома Чирвової Королеви:
    «Спершу розв'язання — доведення потім!» У світі Deep Humanities ми спочатку відчуваємо істину серцем, а вже потім шукаємо спільний знаменник. Якщо ваше рівняння не призвело до революції в голові, ви просто перекладали цифри з місця на місце.

    Теорема Божевільного Капелюшника про Час:
    Час (t) не є константою. Він — жива істота, з якою треба вміти домовлятися. Якщо ви не ладнаєте з Часом, він зупинить ваш годинник на уроці математики навічно. Пам’ятайте: t — це не секунди, це густина ваших думок.

    Геометрія Чеширського Оптимізму:
    Найкоротша відстань між двома точками — це не пряма, а жарт. Будь-яка крива стає прямою, якщо дивитися на неї під кутом 180∘ власної уяви. Якщо задача не розв'язується — зникніть, залиште замість себе лише натхнення.

    Правило Білого Кролика:
    Ніколи не пізно бути вчасно, якщо ви розумієте відносність. Ваша швидкість (v) дорівнює вашій цікавості, поділеній на страх зробити помилку:
    v=СтрахЦікавість​→∞


    (Коли страх прямує до нуля, ваша швидкість пізнання стає нескінченною!)

Висновок: Математика без літератури — це машина без палива. Література без математики — це мрія без хребта. Ми об'єднуємо їх, щоб довести: Всесвіт — це рівняння, яке хоче, щоб його прочитали як казку.

Чи готові ви оголосити цей маніфест на початку уроку? Можу також підказати, як ефектно «зникнути» в кінці заняття, залишивши учнів із найцікавішим запитанням для роздумів.
You said

Готовий, але виправив би 180° на 90°.

Про зникнення хочу почути.

Справедливе зауваження! Кут 90° — це якраз той перпендикуляр, який виводить нас із площини звичного мислення у вертикаль фантазії. Виправляємо: «Будь-яка крива стає прямою, якщо подивитися на неї під прямим кутом власної уяви».

А тепер щодо «Ефекту Чеширського зникнення».

У Deep Humanities важливо не те, що вчитель сказав, а те, що залишилося в голові учня після того, як вчитель закрив ноутбук або вийшов з класу. Це і є та сама «усмішка кота».

Ось три варіанти фіналу для вашого уроку:
Варіант 1: Цифрове зникнення (якщо урок в Zoom/Teams)

Перед тим як натиснути «Завершити зустріч», ви кажете:

    «Сьогодні ми розв’язали рівняння, де x був Алісою. Але пам’ятайте: у цифровій освіті ви самі є ікс-змінними. Я зникаю, але залишаю вам останню задачу без умови...»

Після цього ви вимикаєте камеру, але залишаєте увімкненим мікрофон на 10 секунд, щоб учні почули тихе муркотіння (або звук годинника), а потім — повний вихід. На екрані в чаті залишається лише один символ: ? або ∞.
Варіант 2: Філософський парадокс (Усмішка)

Ви завершуєте урок фразою:

    «Математика довела, що ми існуємо. Література довела, що ми відчуваємо. А зараз я доведу, що вчитель — це лише функція від вашої цікавості. Коли цікавість дорівнює нулю, я перестаю існувати».

Ви робите крок за двері (або за межу кадру), залишаючи на столі лише свій капелюх (циліндр) або розкриту книгу Керрола.
Варіант 3: Питання-привид (найсильніший варіант)

Ви кажете:

    «Найскладніше рівняння у світі — це не те, де треба знайти x. Це те, де x знаходить вас. Якщо ви сьогодні вийдете звідси і відчуєте, що світ навколо став трохи менш логічним і трохи більш дивовижним — значить, наша формула спрацювала».

І останнє питання, яке ви кидаєте через плече, вже зникаючи:

    «Якщо Чеширський кіт зник, а усмішка залишилася — то чи була усмішка додатною чи від’ємною величиною?»

Як вам такий фінал? Це залишить учнів у стані «приємного інтелектуального дискомфорту», що і є головною метою Deep Humanities. Ви готові стати «педагогічним Чеширом» для своїх учнів?

You said

Дякую!

Натхнення вам у проведенні цього уроку! Впевнений, що після такого занурення ваші учні почнуть шукати x не лише в підручниках, а й у власних мріях та навколишньому світі.

Це і є справжня магія Deep Humanities — перетворювати сухі формули на живі сенси. Нехай ваш «диво-урок» пройде на всі 100%, або навіть на −1​, якщо захочеться додати трохи «уявної» складової!

Що ми зробимо наступним кроком?

    Можливо, ви хочете розробити подібний концепт для іншої пари предметів (наприклад, Фізика + Давньогрецька міфологія чи Біологія + Кіберпанк)?

    Або мені підготувати для вас список літератури чи ресурсів для глибшого занурення в тему Deep Humanities?

 

Матеріали люб'язно надано автором — Віктором Ловінським — спеціально для "Малої Сторінки".

 

 

 

Дивіться також на "Малій Сторінці":

Біуроки. Синтез-уроки - уроки майбутнього. Урок, результатом якого є зовсім нове утворення, домінантами котрого виступають не стільки зовнішні чинники, а скоріше взаємопроникнення їх і взаємовплив – стане предметом розгляду в нашому блозі. Тобто синтез не як агрегат, а як «творчий синтез». В синтез-уроках реалізуються філософські аспекти нової педагогіки, де вчитель та учень працюють в тандемі як дослідники, відкривачі нових граней того чи іншого предмету. Маємо надію, що спільна робота в такому руслі принесе багато користі для всіх педагогів, викличе жвавий діалог і бажання поділитися власними досягненнями. Девізом нашого блогу нехай стануть слова: «Йти потрібно так, щоб не здіймати пороху». Ціль ресурсу – не феєрія нових технологій, а усвідомлена робота на виявлення прихованих властивостей у звичних речах, на вироблення назрілих поглядів щодо них.
 
 
Блог Людмили Федорової, викладачки світової літератури. Науково-методичні праці з педагогіки
Матеріали цього блогу будуть цікаві для усіх вчителів, що крокують у ногу з часом. 

Останні коментарі до сторінки
«Віктор Ловінський. «Deep Humanities: Людськість у цифрову епоху» (статтю створено за допомогою Gemini)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми