Ліна Костенко. Вірш "Крила".

Ліна Костенко

КРИЛА

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
 
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
 
В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина? А що ж людина?
 
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
 
Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,
А з правди, чесноти і довір'я.
 
У кого - з вірності у коханні.
У кого - з вічного поривання.
 
У кого - з щирості до роботи.
У кого - з щедрості на турботи.
 
У кого - з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
 
Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!

За матеріалами: Ліна Костенко. Вибране. Київ. Видавництво художньої літератури „Дніпро", 1989.

На відео: вірш Ліни Костенко "Крила" читає незабутній Богдан Ступка:

Більше творів Ліни Костенко на нашому сайті:

На поетичному Олімпі України серед інших славних імен уже багато років і навіть десятиліть живе "нерозгадане чудо", "неймовірний птах", "казка казок", "голос народу", "пілігрім вічності", "і мудра, і дитя", котра нічим не осквернила душу - Ліна Костенко.