Ліна Костенко
СТРАШНІ СЛОВА, КОЛИ ВОНИ МОВЧАТЬ
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
За матеріалами: Ліна Костенко. Вибране. Київ. Видавництво художньої літератури „Дніпро", 1989, стор. 138.
Більше творів Ліни Костенко на "Малій Сторінці":
Останні коментарі до сторінки
«"Страшні слова, коли вони мовчать" (Ліна Костенко)»:
Всьго відгуків: 2
+ Додати коментар
"голос народу"
Ору с вас ребят, Вы это называете рэпчиком.Позовите мне эту вашу Костенко я ее отъебашу позорит Украину