Іван Франко
ІЗ ДНІВ ЖУРБИ
(збірка поезій)
I. День і ніч сердитий вітер
II. В парку є одна стежина
III. У парку
IV. Колп часом в важкій задумі
V. Де я не йду, що не почну
VI. Не можу забути
VII. Вже три роки я збираюсь
VIII. Безсилля — ах!
IX. Не довго жив я ще
X. І знов рефлексії!
XI. Я поборов себе
XII. З усіх солодких, любих слів
За матеріалами: Іван Франко. Із днів журби. Поезії. Друге видання. Львів-Київ, 1922. З друкарні Наукового товариства ім.Шевченка.
"З усіх солодких, любих слів,
які я чув із твоїх уст,
одно лишилося мені,
і наче срібний дзвоник той,
і досі в серці гомонить, —
одно маленьке словечко:
Слухай!..."
(Іван Франко)
"Вже три роки я збираюсь,
щоб побачити тебе,
та коли лиш соб наверну,
щось усе зверта цабе..."(Іван Франко)
"Не можу забути!
Не гоїться рана!
Мов жалібні нути
із струн теорбана
чи голосно грають,
чи ледви їх чути,
все жалем проймають -
не можу забути!.."(Іван Франко)
"Де я не йду, що не почну,
все тінь твоя зо мною,
і кождий сміх, момент утіх
тьмить хмарою сумною..."(Іван Франко)
"Коли часом в важкій задумі
моя поникне голова,
легенький стук в вікно чи в двері
потоки мрій перерива..."(Іван Франко)
"В парку є одна стежина,
де колись ходила ти, —
бачиться, в піску сріблястім
міг би ще твій слід знайти..."(Іван Франко)