Іван Франко
КОЛИ ЧАСОМ В ВАЖКІЙ ЗАДУМІ
Коли часом в важкій задумі
моя поникне голова,
легенький стук в вікно чи в двері
потоки мрій перерива.
Озвуся, вигляну — даремно,
не чуть нікого, не видать,
лиш щось у серці стрепенеться,
когось то хочеться згадать.
Чи щирий друг в далекім краю
тепер у лютім бою згиб?
Чи плаче рідний брат, припавши
лицем до прадідівських скиб ?
Чи може ти, моя голубко,
моє кохання чарівне,
далеко десь з німим докором
в тій хвилі згадуєш мене?
Чи може, гнучи в собі горе,
ти тихо плачеш у тиші,
а се твої пекучі сльози
мені стукочуть до душі?
За матеріалами: Іван Франко. Із днів журби. Поезії. Друге видання. Львів-Київ, 1922. З друкарні Наукового товариства ім.Шевченка, стор. 7.
Останні коментарі до сторінки
«Іван Франко. Збірка " Із днів журби" - "Коли часом в важкій задумі "»:
Всьго відгуків: 0
+ Додати коментар