Володимир Миколайович Сосюра - один з найщиріших ліриків XX століття - увійшов у слов’янську поезію як співець любові й вічної світозміни, що злилися в єдиному понятті прекрасного, у відчутті вільного і терпкого смаку життя, якому немає кінця-краю. Майстер загадкової простоти і ясної незглибимості почувань, поет ніжний і тривожний, як надвечірнє світло, він пройшов через кілька історичних та культурних епох у житті України: від УНР до хрущовської “відлиги”. Творчість Сосюри, котрий лишив близько шістдесяти поетичних книжок, десятки поем, автобіографічну прозу, - це безмежний світ, це історія, що переживаються в любові й ненависті, радості й журбі - гостро, до сліз, до млості. Пристрасне слово поета народжується з безумовної віри в життя, що упереджує всі питання про доцільність існування особистості. У глибинах цього слова коливається пантеїстичне відчуття світу, що підносить людину на рівень вічних, непроминальних мет і дарує дивовижну, романтиками омріяну свободу.
За матеріалами: Володимир Сосюра. Вибрані твори в двох томах. Том 1. Поетичні твори. Київ. Видавництво "Наукова думка", 2000, стор. 5.
---------------------
Поезії Володимира Сосюри про рідну мову
У своїх віршах Володимир Сосюра називає українську мову "солов'їною". Він закликає любити й берегти рідну мову, бо без неї не буде країни. Читайте вірші про мову і слово: "Як не любити рідну мову", "Я знаю силу слова", "О мова моя".
"Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні."(Володимир Сосюра)
Читайте вірші Володимира Сосюри про Україну: "Любіть Україну", "Сад", "Люблю я слухати у полі", "Знову пахне липа юністю, весною", "Співи", "Україна", "Моя любов, як пісні дужі крила", "Гнів", "О, ми знаєм, що так не буде", "Перлами, росою, сонцем, далиною", "Весняний сад, квітки барвисті", "Проклятий крук тебе терзає", "Як не любить той край".
Вірші Володимира Сосюри про кохання та любов: "Так ніхто не кохав", "Васильки", "Марії", "Марія" ("Задуманий вітер над городом віє"), "Марія" ("Зеленіють жита, і любов одцвіта"), ""Я - квітка осіння… Дощі мене мочать", "Коли потяг у даль загуркоче", "Бiлi акацiï будуть цвiсти", "Ну чому ті хвилини кохання", "Зима", "Сині квіти, ясні очі" (На спомин - Катрусі), "Неначе це було учора", "Пам’ятаєш, як літом", "Моя душа - як арфа золота", "Я губ твоїх дихання п’ю", "Небо гасне", "Туди, де в синім неба морі", "Як сонце в небі, ти в душі моїй", "Моя зірка погасла остання", "Після дощу", "Я вітру спитаю: “Чи любить вона?”", "Ніяк од щастя не засну я".
"Учитель мій! Як ми тебе любили,
як слухали тебе в полоні юних мрій!
У пам’яті моїй тримає років сила
твій тихий карий зір і кашель твій сухий..."(Володимир Сосюра)
Володимир Сосюра народився 6 січня 1898 року на станції Дебальцево (нині Донецької області). Мати поета - Антоніна Дмитрівна Локотош, робітниця з Луганська, займалася домашнім господарством і дітьми, яких у родині було восьмеро. Батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною різнобічно обдарованою і непосидющою, змінив багато професій, вчителював по селах, був сільським адвокатом, шахтарем....