Iнтимна лiрика Володимира Сосюри - це найбiльша частина його поетичноï спадщини.
Майже у кожному вiршi поета звучить щось особливе: i величне, i щире, i нiжне, задушевне - звучить те велике почуття, що вкладається в маленьке слово - люблю.
Лiричний герой вiршiв Володимира Сосюри - це полум'яний патрiот, людина з глибокими i сильними почуттями...
"Я губ твоїх дихання п’ю,
як промінь сонця — роси ранні,
і у очей твоїх сіянні
я бачу душу всю твою..."(Володимир Сосюра)
"Падав сніг, ласкавий і лапатий,
обнімав нас, крилами немов...
І хотілось вічно так стояти...
Перший сніг і першая любов..."(Володимир Сосюра)
"Я жду тебе, я кличу, літо!
Тобі пісень моїх слова.
Люблю, коли в вікно розкрите
шумлять безжурно дерева..."
(Володимир Сосюра)
Вірші Володимира Сосюри про кохання: "Нам", "Зима", "Сині квіти, ясні очі" (На спомин - Катрусі), "Неначе це було учора", "Пам’ятаєш, як літом", "Моя душа - як арфа золота", "Небо гасне", "Туди, де в синім неба морі", "Як сонце в небі, ти в душі моїй", "Моя зірка погасла остання", "Після дощу", "Я вітру спитаю: “Чи любить вона?”", "Ніяк од щастя не засну я".
"Ну чому ті хвилини кохання
я не можу забути ніяк!?
Десь далеко у білім убранні
моя люба, тепер не моя..."(Володимир Сосюра)
"... Будем iти ми з тобою тодi
в нiжному вiтрi до рання,
вип'ю я очi твоï молодi,
повнi туману кохання... "(Володимир Сосюра)
"Коли потяг у даль загуркоче,
пригадаються знову мені
дзвін гітари у місячні ночі,
поцілунки й жоржини сумні..."
(Володимир Сосюра)
"Я - квітка осіння… Дощі мене мочать,
рве вітер мої пелюстки…
І сонце на мене світити не хоче,
тумани пливуть од ріки..."(Володимир Сосюра)
"Зеленіють жита, і любов одцвіта,
і волошки у полі синіють.
Од дихання мого тихий мак обліта,
ніби ім’я печальне - Марія'..."(Володимир Сосюра)
"Задуманий вітер над городом віє,
Ідуть перехожі невпинним прибоєм,
І я поміж ними йду, повний тобою,
горять ліхтарі, мов шепочуть:
"Маріє!.."..."(Володимир Сосюра)
"Васильки у полі, васильки у полі,
і у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щасті у душі моїй..."(Володимир Сосюра)
"Якби помножити любов усіх людей,
ту, що була, що є й що потім буде,
то буде ніч. Моя ж любов — як день,
не знають ще чуття такого люди..."(Володимир Сосюра)
"Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..."(Володимир Сосюра)
Прекрасно!
Неоднозначний поет,мабуть тому і найкращий.
Це живі слова,наче молитва для душі.
Його вірші не просто читаю, насолоджуюсь ними!
Вірші торкаються серця. Беруть за душу ❤️