Більше...

"Ну чому ті хвилини кохання.." (Володимир Сосюра)


Володимир Сосюра

Із книжки "Поезії" (1930)

НУ ЧОМУ ТІ ХВИЛИНИ КОХАННЯ

Ну  чому  ті  хвилини  кохання
я  не  можу  забути  ніяк!?
Десь  далеко  у  білім  убранні
моя  люба,  тепер  не  моя.

Так.  Кінець.  Вже  назад  не  вертати.
Я  у  синій  кімнаті  сиджу.
Мені  губи  фарбують  дівчата,
обертають  мене  на  раджу.

Скоро-скоро  піду  я  за  грані
із  простреленим  мертвим  чолом,
а  тепер  по  ночах  в  ресторані
заливаю  я  душу  вином.

Ліза,  Оля,  і  Вєра,  і  Ніна,
поцілунки  і  сльози  в  гаю...
Так  заграй  же  мені,  піаніно,
про  загублену  юність  мою!

0     згадки!  У  яснім  хороводі
хто  в  житті  вас  не  любить,  кляне!..
Я  ж  забув,  як  колись  на  заводі
всі  Володькою  звали  мене.

А  тепер  я  лечу  у  безодню...
Десь  далеко  любов  і  бої...
Не  цілуй,  неживі  і  холодні
нафарбовані  губи  мої.

Ліза,  Оля,  і  Вєра,  і  Ніна,
І     пісні,  і  ридання  в  гаю,
годі,  годі,  не  грай,  піаніно,
про  загублену  юність  мою!
(1925)
 
За матеріалами: Володимир Сосюра. Вибрані твори в двох томах. Том 1. Поетичні твори. Київ. Видавництво "Наукова думка", 2000, стор. 198 - 199.


Останні коментарі до сторінки
«"Ну чому ті хвилини кохання.." (Володимир Сосюра)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
На сайті