Сергій Губерначук. «Любов, кохання, вірність» — роздуми, вірші, цитати зі збірки «Розсипане золото літер»

 

 

 

Сергій Губерначук

ЛЮБОВ, КОХАННЯ, ВІРНІСТЬ

роздуми, вірші, цитати

(зі збірки «Розсипане золото літер»)​

* * *
Перед любов’ю завмирає час,
наповсякчас і ще на повсякчас.

 

* * *
Невимовний і незліченний світ любові.

 

* * *
Любов свята, як Церква.

 

* * *
Любов – почуття Христове.

 

* * *
Любов – вершина великодніх мрій.

 

* * *
З любові лише починається
дорога у зоряний рай,
і саме з Землі починається
дорога у зоряний рай.

 

* * *
Любов ладаном дише.

 

* * *
Любов не йде, а струменить віковно.

 

* * *
Любов – оркестр.

 

* * *
Диво народження слова «люблю» –
у таїні неймовірно глибокій.

 

* * *
Лише любов є випадковим винятком,
є винятковим випадком у (життєвій) дорозі.

 

* * *
Лише Любов рятує нас.

 

* * *
Любов безсмертна, як справжня поезія.

 

* * *
Любов – це тривке джерело.

 

* * *
Любов – вічний двигун.

 

* * *
Страшна помста Любов’ю.

 

* * *
Любов (душі) не має статі.

 

* * *
Аби любов – буде все гаразд.

 

* * *
Запорукою високої любові є
душевна краса людини
та її велика вдача.

 

* * *
Любов…
Обережно, обережно,
двері відкриваються,
можете ввійти в країну,
де усе збувається.

 

* * *
Любов ховається мелодією в словах.

 

* * *
Любов – чиста, як сльоза,
її образити не можна.

 

* * *
Полюбилися двоє.
І немає вже сну,
і немає вже дня
без молитви…
Помолилися двоє.
І немає вже сну,
і немає вже дня
без любові…

 

 

 

* * *
З любов'ю справдиться все,
що інакше не справдиться.

 

* * *
Без любові нікуди-нікуди
не йди.
Не знайти без неї
благословенної путі.

 

* * *
Без любові втрачаються дні.

 

* * *
Багато любові не буває.

 

* * *
Бережи любов, немов причастя.

 

* * *
Там, де любов,
збудеться все, що інакше
не збудеться.
Там, де любов,
здається рідною будь-яка
вулиця.

 

* * *
Спробуй, зачепи сильне
почуття любові,
і воно,
як грім серед ясного неба,
вибухне
чи то рясним дощем
сліз коханої дівчини,
чи то гнівною блискавкою
промайне і зникне
назавжди.

 

* * *
Май любов свою і серце май.

 

* * *
Без любові ми самі́
і безцільно минають дні.

 

* * *
Моя любове, не сліпа, а зряча.
Чому ж мене ти обійшла неначе?
Чому від мене ти все далі одступаєш?
Невже і краплі у душі тепла не маєш?
Куди тепер? Так щастя ти не зловиш…
Невже і слова більше не промовиш?
А може, ти кохання загубила?
Моя любове, може, й не любила?
Любове, ти ж.., ти не сліпа, а зряча.
Я ж бачу – твої очі плачуть.
Я ж чую – твоє серце б’ється…
Воно повернеться, воно знайдеться…

 

* * *
Моя душа з твоєю полетіла,
тримаючи зв’язок міжгалактичний.

 

* * *
Святкувати мир між мною й тобою –
я величаю святою любов'ю.

 

* * *
Мости любові, як веселки на небі.

 

* * *
Я з тобою, як з Богом
ця ікона при стіні.

 

* * *
Склади мене у рухи неповторні,
як Дух Святий, повз пальці відпусти,
а всі думки мої, мов землі орні,
осяй-осій зерном густо-густим!

 

* * *
Хор вогнів осяє наш шлях.
Хор вогнів буде музикою
у дорозі.

 

* * *
Та – ти,
до кого в змозі довго йти.

 

* * *
Йду від тебе до тебе.

 

* * *
Ми пройдемо крізь мільйони шипів
і мільйони троянд.

 

* * *
Ти без мене,
ти без мене,
а я з тобою.

 

* * *
По-перше – ти,
по-друге – ти,
по-третє – ти,
по-соте – я.

 

* * *
Любов – не кривда,
достоїнство – не скверна.

 

* * *
Любов – золота,
а кохання – червінне.

 

* * *
Кохання красний квіт
сяйне й благословить
любити цілий світ.

 

 

 

 

* * *
Де ти, щастя?!
Золоте причастя?
Молоде кохання,
перше і останнє?

 

* * *
Так і я лишаюсь
лікувати крила,
десь моїй любові
пора не ступила.

 

* * *
Кохання – Церква,
тільки-от свою
я не возведу
на диких пустирях.

 

* * *
У коханні
стільки таємниць,
як у морі – риб,
а в небі – птиць.

 

* * *
Від кохання – нерівна дорога.
До кохання – одна лише зустріч.

 

* * *
Можливо, зустріч, –
можливо, згуба.

 

* * *
Кохання ладаном пахне.

 

* * *
Кохання сховане мелодією в слові.

 

* * *
Холодна зброя гарячого кохання.

 

Коли тебе чекати?
В яку весну?

 

* * *
Чи буває кохати невчасно?

 

* * *
Не поспішай, не поспішай,
інакше – ми не зрозуміємо любові.

 

* * *
Проблеми всі вирішуються швидко?..
З любов’ю.

 

* * *
Якби ти знала, хто ти є така!..
Твоя душа давно живе у мене.
Я – щастям переповнена ріка.
Ти – кров моя, що випинає вени.

 

* * *
Кохання – це завжди політ.

 

* * *
У коханні пройде
непоміченим зло,
і покора солодкою
за́вжди здається.

 

* * *
Святе надкохання.

 

* * *
Лиш кохання одне допоможе
подолати розбіжність світів.

 

* * *
Коли коханню – край,
любові – са́ме час.

 

* * *
Як прекрасні упущення!

 

* * *
Обі́йми більш жадані,
 якщо в них кохана.
 
 
 
* * *
Смак щастя в обіймах твоїх.

 

* * *
Заколисав не пристрасть,
а біль в обіймах.

 

* * *
З тобою я завжди
і всюди в своєму домі.

 

* * *
З любов’ю – в одній небесній упряжці.

 

 

 

 

* * *
Передчуття
На кінчиках пальців твоїх
миттєвості, стиснені в вічність.
Лише доторкнися смичком –
і ти їм даси свободу…
Вони утічуть аритмічно
повз нерви натягнених струн.
Це буде твій власний струм
із звуків чужого століття…
Це сльози моєї скрипки
на кінчиках пальців твоїх…

 

* * *
Гімн твого сміху та щастя
торжествує зранку.

 

* * *
Вранці я подарую коханій квіти.
Весь день її стіл нагадуватиме
найкращий з букетів палісадник.
А з вечора, що йде на всю ніч,
знову вийде щасливий ранок.

 

* * *
Я в траві золотій був до пояса
і літнє сонце стрічав,
вранці слухав твій лагідний голос
і здивований мовчав.

 

* * *
Твоє серце б’ється у моїх грудях.

 

* * *
Ластівка звила
гніздо на скелі,
неприступно гладкій.
Ти – ластівка.
Я – скеля.

 

* * *
На високій горі,
де синій птах щастя,
я збудую наш замок
кохання.

 

* * *
Коралове намисто для тебе
збираю я по краплі.

 

* * *
Моя любов через плоть і кров
розливалась золотим вогнем.

 

* * *
Два кохання – це на двох
одна любов.

 

* * *
Я скучив за твоєю посмішкою.

 

* * *
Яскраво осяється розум –
що до́ля ти –
й ледь не вискочить
серце з живого порогу.

 

* * *
Ти біля входу в рай
руку мені подай.

 

* * *
Твій білий стан вустами розмалюю.

 

* * *
Кожен поцілунок – зіронька з пітьми́.

 

* * *
Поцілунок, поцілунок,
по мені губами ти малюнок,
ти не їдь: між нами наш малюнок
про любов.

 

* * *
З вустами цими розмовляв,
з моїм я щастям розмовляв –
у губи щастя цілував.

 

* * *
Твій поцілунок, мов дим, зникав.

 

* * *
Солодка сльоза – гіркий поцілунок.

 

* * *
Врятуй мене для нас.

 

* * *
Немає любові без любові.

 

* * *
У неї – своє життя
з глибокою душевною раною –
десь посередині чи збоку! –
колись вона любила.

 

* * *
Ти загубила оберіг,
який я завжди сам стеріг,
який за щастя я купляв
і сам на тебе почіпляв.
То був споріднення рушій,
то теплий маятник душі,
то праведна поверхня серця.
то те, об що все зло зітреться,
то знак і візерунок долі,
то доказ літ, що йшли поволі,
то враз з твоєї шиї зник
мого кохання провідник.

 

* * *
У голосі моєму
згоряє хворий нерв:
винний я в тобі,
тебе я не віддам.

 

* * *
Боже, любов бережи,
адже від неї усі біди.

 

 

 

 

* * *
Я прощу тебе
між чорним дощем
і білою зливою,
щоб сонце світило нам.

 

* * *
Ти… якось крила мав
обрізані до крові
і присягнув чужій любові.

 

* * *
Не пали любов,
адже після вогню
навіть земля чорна.

 

* * *
Ревнощі стиха підточують
щастя скирту,
немов миші, нала́джують
хо́ди повсюди.

 

* * *
Нищать ревнощі
факти і аксесуари,
палять пам’ять, листи,
цигарки, мемуари.

 

* * *
Нема війни – але й немає миру
між нами, мій ревнивий.

 

* * *
Уламки ревнощів твоїх
на дні осінніх днів.

 

* * *
Не ревную, бо не люблю.

 

* * *
Хай відверне Господь
муки в просторі й часі.
Закінчилось кохання,
а ніч почала́ся.

 

* * *
Вірність – не порок,
а лише пролог
великого кохання.

 

* * *
А вірність,
як пташка-затворниця.
Рятуйся!
Лети – а не хочеться.

 

* * *
Любов – наш міст.
Він лиш тоді впаде,
коли по ньому інший
хтось пройде.

 

* * *
Кохання і зрада
б’ються на мечах.

 

* * *
Від зради до любові –
кілометри.

 

* * *
Як зрадиш хоч раз, –
не пробачу вини.
Тільки дім свій замкну
і тебе проведу
до найближчої зірки,
з якої впаду.

 

* * *
Сліди зради – це зуби,
а розплата – це кров.

 

* * *
Обра́за, як лід,
замерзає й чекає.
Як же можна забути?..
Тільки пам'ять спливає –
вона всі рахунки зведе.
І обра́за моя
всі рахунки зведе –
вся образа моя,
а не я, а не я...

 

* * *
Там, де зрада, –
з болем зітхання,
там, де зрада, –
лише мовчання.

 

* * *
Моє віросповідання –
твоє мовчання.

 

* * *
Шкода –
любов лише погостювала
і пішла.

 

* * *
Розлука, мов ріка,
мов снігом ніч пере́рвана.

 

* * *
Любов під впливом –
не просте злодійство –
панічний час
з преображенним гадом.

 

* * *
Обряд прощання –
світлий не кінець,
а тільки крок
до звільнення сердець.

 

* * *
Промчалося кохання –
почався горизонт.

 

* * *
Між зорями
твоїми і моїми
буває тільки ніч.

 

 

 

* * *
Твоя і моя любов –
це дві любові.

 

* * *
Від тебе холоду
буває стільки,
що, Боже мій,
я мертвим почуваюсь.

 

* * *
Ти – вода?
То на́що ж серце точиш?
Міць моя –
то не камі́нна твердь.

 

* * *
Твій океан великий, як безумство,
як Всесвіт поміж мною і тобою.
Його любов’ю звати я не смію,
він – скоєна луна мойого болю.

 

* * *
Є – система любові і еґоїзму.

 

* * *
Де ти?! Повернись!
Ти ж мені болиш.

 

* * *
Тільки торкнися мого «прощай»…

 

* * *
Роза любові, як роза вітрів.

 

* * *
Карай лише любов'ю.

 

* * *
За зраду плачу́ незрадливістю.

 

* * *
Не зароби «незадовільно» з любові.

 

* * *
Навіть вітер калатає
у дзво́ни забутого кохання.

 

* * *
Забути кохання –
не просто помста,
не тільки гріх,
печаль і біль.

 

* * *
Вівтар любові
полум'ям покритий.

 

* * *
Прости́ прасотнею «прощай».

 

* * *
В обох очах
я біль твій розцілую
і розщеплю любов
на дві любові.

 

* * *
Знімаю шви з серця.

 

* * *
Забуду тебе в любові.

 

* * *
Ось – я очистив
любов свою.
У спокої.

 

* * *
Віки минуть,
і ти мене забудеш.
Настане мить,
і ти мене відчуєш.

 

* * *
Ти мене тихесенько поклич –
і побачиш лик моєї любові.

 

* * *
Уміння відстоювати
свою любов,
свої погляди на любов
треба вистраждати.

 

* * *
Вилікував я знов минулу любов.

 

* * *
Сміливим рукостисканням
заповідаю – жити
усім розлюбившим браттям.

 

* * *
Там, де любов,
час – дрібниця,
а відстань смішна.

 

* * *
Без тебе світ –
розбурхана пустеля.
З тобою – розцвітають
дні веселі.

 

* * *
Ти – любов моя,
а я – її сила.

 

* * *
Перехрестися серцем і любов’ю,
закохана собою по мені.

 

* * *
Таємниця любові
так і не зрозуміла.

 

* * *
Тільки любов нам в оправдання.

 

* * *
За все тобі є прощенням любов…
я серце віддаю тобі і кров.

 

У розділі використано картини сучасної болгарської майстрині акварелі
Венети Дочевої (Veneta Docheva).

Публікацію створено за книгою Сергія Губерначука "Розсипане золото літер".

 

 

Більше творів Сергія Губерначука на нашому сайті:

"Я вбачаю у цьому крила..." — поезії Сергія Губерначука