Карина Гусельникова
ЛЮБЛЮ
(правдива історія)
"Скажеш моїй Іринці, що я її люблю", — ці слова сказав поранений боєць, якому відірвало стопу. Павло — військовослужбовець ЗСУ, який героїчно служив на Луганщині. Йому 28, попереду його чекало світле майбутнє, та все змінила війна. У лютому 2022-го, одразу після московитського вторгнення, він пішов воювати. Досвіду поводження зі зброєю у нього не було, тож хлопець пройшов навчання, і тільки тоді потрапив на "нульову" позицію.
Незадовго до повномасштабного вторгнення Павло познайомився з Іриною — ця мила брюнетка відразу запала в серце. Але ж війна... Він не міг спокійно бути вдома в той момент, коли молоді хлопці в окопах відстоюють нашу незалежність. Дівчина не стала відмовляти коханого і підтримала його.
І ось Донеччина.. Постійні обстріли... Ночі без сну... Кожен квадратний метр рідної землі дається важкою боротьбою та втратами... такими болючими втратами...
Коли з'являлась хвилинка на відпочинок, боєць намагався телефонувати коханій, або хоча б написати повідомлення. Ірина активно підтримувала підрозділ, в якому служив Павло, збирала кошти на авто та дрони й сама донатила. Такі реалії сьогодення — молоді дівчата чекають з війни наречених, жінки — чоловіків, матері — синів, а діти — татусів. Ніхто не міг уявити, що у 21-му столітті може бути така жахлива війна.
І ось ранок літнього дня на Донеччині, земля здригнулася від сильного звуку — ворожі авіабомби наче засіювали українську землю. Підрозділ Павла в цю ніч пішов на завдання, яке, нашим мужнім воїнам вдалося успішно виконати. Вранці поверталися на свою позицію, і Павла спіткала ворожа міна. Товариші по службі евакуювали бійця, відвезли до найближчої лікарні, але стопу хлопцю, на превеликий жаль, зберегти не вдалось.
Павло розповів коханій про те, що сталось. Чесно кажучи, він не знав, чи залишиться з ним дівчина після цього. Будемо відвертими, не кожна дівчина зможе жити з хлопцем, який, наприклад, не зможе ходити, чи який залишився без руки. Це реальність, люди різні, сприйняття теж у кожного різне. Та Ірина відразу, щойно бійця перевели у госпіталь для військових, поїхала до нього. Відважна та закохана, Ірина зробила все для того, щоб Павло успішно пройшов лікування та реабілітацію. Вона ні на мить не давала хлопцю засумніватись в ній. В результаті юнак почав ходити й зробив дівчині пропозицію одружитись.
Зараз подружжя чекає на поповнення в родині, волонтерить і вірить в нашу перемогу. Якщо кожен з нас буде допомагати армії, це пришвидшить нашу перемогу. А події сьогодення залишаться в нашій пам'яті назавжди.
Матеріали надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Читаймо також на "Малій Сторінці":
Молода поетка Карина Гусельникова народилася в селі Байрак, що на Полтавщині. Цей квітучий край дарує авторці натхнення писати вірші віддавна... Але коли розпочалася війна почала писати, для того, щоб "заспокоїтися"... Читаймо, співпереживаймо, молімося за нашу перемогу.