Сергій Губерначук
На кожен день
(цикл поезій)
|
Соняшник У бе́резі – сонце на чільному місці, Над цвітом тим – неба священна заграва, Зберу насінини, всі ночі і днини, |
|
|
* * * Якщо цей день і означає щось, Якщо цей день і означає щось, Якщо цей день і означає щось,
* * *
На кінчиках пальців твоїх
|
|
|
* * * Заснув поет у світлій спальні літа, Що з нами буде? і куди піти нам? Якісь потраплять до макулатури Поет знайшов для кожного годину У цьому вірші він говорить просто,
* * * Знову розвидніли озеро Знов прилетіли з космосу |
|
|
Тост Ото ідеш, а навкруги – весна, І я носій – її бокал. Розбігались коти на лоскіт хромосом, І хочеш втнути щось в кінці кінців, Та й втнеш, і утічеш, і пропадеш Розмокніть, сухарі! Уже давно весна.
|
|
|
Алфавіт Осінні дива́ злива змива, А. Апельсин. Сонця син. Бе. Барвінок аж до сніжинок. Ве. Виноград. Божественний сад. Ге. Гриби. Де. Дуби. Є – це вже плід. Є вічний світ. Зе. Земля. Озимі поля. Ї. Їжак не носить рюкзак, Ка. Калина у лузі достигла. Льон на те́рниці треться, терниться. Мак у сту́пі, мов зорі вкупі. О! Огірочки. Солоні з бочки, Ер. Русалку кохаю палко. Соняшник сірий тулився без міри Те. Трактор трахкає трактом, Фарби розводжу, мов скарб віднаходжу. Цибуля. Часник. – І вірус зник, Юнак розквітав і вірші складав, І Бог сказав: "Ти дав, що мав. Осінні дива́ злива змива,
* * *
Осінь золотом листи писала, А я ж знаю, що у тих листах
|
|
|
* * * Сплю в пелюстці екзотичній
* * *
Розбавляється барва бірюзова Злети, Як бузку наламаю О! О! О! Букет – мов скрипічний оркестр! Злети,
|
|
|
* * * Постукайте тихо у двері мої. Тут пнеться в окутанні ніч молода, Я знаю, що сталось уже напере́д. Я вам не відмовлю, лиш чемно ввійдіть,
* * *
Чому народилося так само
|
|
|
* * * Я з вітром полечу –
Арфа в оркестрі Арфістка схилилась на арфу Оркестр задрижав, Страшна увертюра, Виходив балет, Пустою літаврою Арфістку щасливу Постали в її переливах Усе поверталось від арфи повз арфу до арфи.
|
|
|
Забувай минулий день Розбуджу тебе вночі,
* * * Відкинь щодення! Зажди ще мить… А лабіринт?
|
|
|
Весна Я чую: йде весна,
* * *
Злам Немає сумніву. Є певні докори. Привіт, метелики!
|
|
|
* * * Мріє жадана, ось золото, Мріє моя цикламенова, Декотрі, гетьте за смертію! Світе, в віках перевтілений! Стань-но на мо́сті орантовім
* * * Є дві бандури. Чекаєш долі золотої, |
|
|
За поворотом сну За поворотом сну Хай осідлаю ніч – За поворотом сну З глибин тортурних ям –
* * *
Чи Ніко́ли чи ні́коли? |
|
|
* * * Мені сниться – не насниться Мені сниться, не насниться Десь сховаюсь без нужди
Але "Але" з останньої сльози |
|
|
Течія Я кладу тебе в човник, Кореандрові запахи Там покажеться небо, Тільки з’являться гори – Помаранчева чайка Океан Океанів, Течія́ – ти чи я?
* * * На лихолітті вдавлена нудьга |
|
|
* * * У світі є одна І диво чуда Так – тільки так |
|
|
Вітер Колихай мене, вітре, Розчеши мої коси А пото́му з лісів, |
|
За матеріалами: http://lukl.kiev.ua/
У статті використано картину Вінсента ван Гога "Соняшники"
та картини голландського художника Віллема Хайєнраєтса (Willem Haenraets).
Більше поезій Сергія Губерначука на нашому сайті:
Виважено і дуже гарно!
Дякую за публікацію!
Сергієва "Арфа" у божевільному оркестрі – це навіть не драма, не трагедія. Це німий крик Чарлі Чапліна у байдужому світі. Це зойк підсніжника під вагою чобота. Це скиглення загубленого кошеняти під бемкання пустих літавр. ДОЛІ? Плати за талант? Так, за ту диво-мелодію арфи, струни якої були з нервів і жил арфістки. У якому стані писалося, видно по кардіограмі твору. Не можу заспокоїтися, тут валідол не допоможе. Це поезія найвищого ґатунку. За враженням від прочитаного можу порівняти хіба що з "Галілеєм" Євгена Плужника.