Сергій Губерначук
РОЗМОВА НА ЩИРІСТЬ
(цикл поезій)
|
* * * Єдине, що вірно зроблю – Сумнівайся – я маю кулак Сумнівайся – а я докажу Ти не бачила справжньої міці, 30 серпня 1995 р., Київ |
|
|
Відповідь Не смійся, мамо. Мабуть, це не смішно. Людину ту, яка мене спіткає, 28 вересня 1994 р., Київ |
|
|
* * * Якби мені зір коршака, Нехай життя б котилося Знаття б пустопорожнього 2 жовтня 1993 р. (початок), Київ; |
|
|
Я Коли надходить натхнення – 7 серпня 1990 р., Київ |
|
|
Сільська, весняна і весільна Ой, тільки б не випав сніг літом, Ой, радуйся, радуйся, мила, Як чайка летить над водою, Ми в праці себе загартуєм, Ще зранку нас дощик сполоще – Ой, тільки б не випав сніг літом, 8 серпня 1994 р., Богдани́ |
|
|
* * * А ось і ти, мій непоспішний ранку, Вона позаронила в тебе звізди, Я кинутий крізь тебе, вічний ранку, Ледь теплим збоченням я зупиню потвору "О, юносте, – скажу, – ти з білим бісом Тож, юносте, – скажу, – йди обережно, Щоб ти досяг вершин своєї слави Затим уже я юності не вглежу 22 червня 1997 р., Київ |
|
|
* * * Розлогі простори розораних нив, Я йду по ріллі на те світло земне, Коли з висоти обрій – кругла земля, Я йду по терезах чутливих, земних, Лиш грудочка ґрунту – планети вага, 12 січня 1995 р., Київ |
|
|
* * * Я відчув подих Святого Духа, За тим голосом почутим і піду… 13 квітня 2004 р., Київ |
|
|
Деміург Тоді я мову знаходив. З попруг тонкошкірого тіла Навпомацки світ зондував Тепер позолочена рака, 21 січня 1998, Київ --------------------------------- |
|
|
* * * Важко тримати чужі таємниці. 14 серпня 2001 р., Богдани́ |
|
|
* * * Бог підказав мій сенс – 29 квітня 2003 р., Київ |
|
|
А ти говориш… Розплутати клубок мого життя Вона ж підкаже радісно чи з болем А ти говориш: жити нащо… 7 листопада 1988 р. |
|
|
* * * Ой, не треба, не треба, не треба Ти вже їдеш на довгому возі. Не дивися на нас, не давися Я кладу інші руки на груди, 12 травня 1995 р., Київ |
|
|
* * * Поверни мені її в цілості, Дай мені її ту, неклопітну, Стиглий мак – знак мойого хаосу, – 11, 14 червня 1995 р., Київ |
|
|
* * * Я кві́тну, люба радосте, й тужу Людське́ хробаччя їсть, ніяк не з’їсть Моє коріння, сотане з праднів, Од шибеників зламане гілля 23 грудня 2000 р., Київ |
|
|
Є – ніч Є – ніч, облудлива химеро! Я вийду сам до тебе в темінь Мої любові потаємні, Куди ж ти йдеш? В обхід надії? Що не ефір – з твоїм гарчанням! 15 серпня 2003 р., Богдани́ |
|
|
* * * Хай кожен день, мов скромна ікебана, Можливо, я свій сором загубила, Як вабить ніч – так день пересторога, Ти щедрий, поки тьма, де я примара. 23 липня 1995 р., Київ |
|
|
* * * О, добре як, що любиш ти! 21 жовтня 1995 р., Київ |
|
|
* * * Я від злив потерпаю, Повечеряю хлібом. Де ти, щастя?! Де ти, щастя?! Серед синього гаю Не покинь мене, щастя! Де ти, щастя?! Здрастуй, щастя! 12 серпня 1995 р., Богдани́ |
|
|
* * * Не жахайся мене. А на чреслах небес, Я лежу при траві 21 травня 2004 р., Київ |
|
|
Гадина Немає тут нена́висті. Погорджена, закублена, Тут випадок – не випадок Біжать стежинки вусами, Любив, тепер – ненавиджу. Без мира і без ладану, 25 травня 2004 р., Київ |
|
|
* * * Покликання свого не розумію. Мій частоколе по огрудах серця! Загину скоро у твоїй долині 28 березня 2004 р., Київ |
|
|
Окремішність і перевтома Плакатиму – лише прочитаю тебе, Кроком прямую – у масу проблем, Чи, навпаки, десь на дні свого раю Ніби поліно, обжерте вогнем, Божі грози сповідують віру мені, Попри мрії старі передохлі, Я збрешу, прочитавши себе, й розпишу Хай мій колір – геть інший, між інших мрій. Хо́роше як, коли перевтома Десь, поміж віршів, зовсім за зошитом, Мене вчено серйозному шарму, я – впертий, Плакатимеш, прочитавши мене. 11 грудня 2006 р., Київ |
|
|
* * * Арсенальна станція метро. 27, 28 грудня 1994 р., Київ |
|
|
* * * Я твій помічник, о, часу далекоглядний, 28 серпня 1995 р., Київ |
|
|
* * * У залах тихих дух мигдальний, Я ніч провів у кріслі слави, Я експонат твого музею, Твої слова – французькі вина – 9–10 листопада 1995 р., Київ |
|
|
* * * Колись любив я, в білому ходив, Тепер мій колір – жовтий, золотий, 22 листопада 1995 р., Київ |
|
|
* * * На четвертому спомині – гріх! За тобою йдучи слід у слід, Розчинити чотири стіни? Обернутись на гострий граніт? Як було, так і буде ніяк! Тілько це вже – без сумніву – гріх! 27 липня 2002 р., Богдани́ |
|
|
Жаль Жаль, що на волі моя печаль, Жаль, що сьогодні в останній день, Жаль, що за вереснем сніг летить Жаль – не з кохання все почало́сь, 21 вересня 1996 р., Київ |
|
|
Туман Опісля зливи в ліс осіла хмара, 19 червня 1996 р., Київ |
|
|
* * * Моїми мріями не хтив, Коли ти зводиш нанівець Ці мрії вищі за любов, Але тобі лишу́ я хліб, Не зводь дві істини в одно! 15 червня 2000 р., Київ (у соборі) |
|
|
* * * Я зрозумів зими нестачу, 5 вересня 1999 р., Київ |
|
|
* * * Наперекір, усу́переч Такого наговорюєш, Тобі видніше – з темного, Тобі так чутно здалечку, Захочу – зацілуюся, Захочу – завтра викину 7 лютого 2001 р., Київ |
|
|
* * * На відрозі чарівно́го сумніву Хай спізнюся, як за́вжди, на свя́то я Ти найлегша від сяйва до спомину. 14 серпня 2001 р., Богдани́ |
|
|
* * * Господе, мій Боже, прости цю провину, Незвичайна скарга на се́бе самого, Я не вірю, Боже! Тепер що робити? Учини ж зі мною найре́вніше диво! 28 липня 2002 р., Богдани́ |
|
|
* * * Тонке́, ледь помітне торкання ранкове, В імлі передчасно поси́віли скроні, На тлі перехресть, між пітьмою і світлом, 31 липня 2002 р., Богдани́ |
|
|
* * * Я дивуюся, що вже четвертий рік Не струми єлеєм, не гальмуй 7 лютого 2004 р., Київ |
|
|
* * * Запали мені вогник! 29 березня 2004 р., Київ |
|
|
Усе – твоє! Твоїм є все занадто й досить, Усе – твоє, але без мене. Я б осоромився накраще Але звикає плоть до плоті, Бо й далі ти чатуєш серцем Щоб сміх (не недолугий стогін) Щасливий я – усе твоїм є! 6 листопада 2002 р., Київ |
|
|
Перстень Я перенесу перстень з руки на руку. Ой, у золоті п’ю. 12 травня 1994 р., Київ |
|
|
* * * Мій перший загублений перстень – це ти. Люби́стки твої я тримаю в руках. Любив тебе зразу, всім духом своїм, 15 березня 2004 р., Київ |
|
|
* * * Надіє моя! Хіба я повинен про це 28 березня 2004 р., Київ |
|
|
* * * Шмат увірву твойого часу 23–24 серпня 1995 р., Київ |
|
|
* * * Я винен кожній травинці, Нехай розтану в сніжинці, 3 серпня 2003 р., Богдани́ |
|
|
Згага Ступаємо ра́зом Як чада блаженні Нехай шлях – не вихід, 8 лютого 2006 р., Київ |
|
|
* * * Сію дні крізь сито – Виросте на дріжджах І ріку молочну, 1 вересня 1994 р., Київ |
|
|
* * * Лиш промайне мій день, Зоря вечірня йде 7–8 серпня 1994 р., Богдани́ |
|
|
У духовному спостереженні Усе почалося зі слова – і скі́нчиться в слові. ~ 2005 р. |
|
Цикл поезій складено за матеріалами: http://lukl.kiev.ua/
У розділі використано картини сучасних художників – майстрів акварелі.
Більше віршів Сергія Губерначука на нашому сайті:
ПЛАЧУ!!!!!!!
ДУЖЕ ЩЕМЛИВО!!!!
Гарно..
Щиросердечні, живі, справжні поезії!!!
Вкрай відверто написані!
Вельми дякую за публікацію!