Сергій Губерначук. «Бог, небеса, святе, віра» — роздуми, вислови, цитати зі збірки «Розсипане золото літер»

 

 

 

Сергій Губерначук

БОГ, НЕБЕСА, СВЯТЕ, ВІРА

(роздуми, вислови, цитати
із збірки «Розсипане золото літер»)

* * *
Священний подарунок від Бога – й до Бога
для кожної живої душі – дорога Віри, Надії й Любові,
аби пізнати справжнє торжество Розуму і Духа.

 

* * *
Золотом пишеться Боже ім’я
і промовляється золотовусто.

 

* * *
А Бог єдиний. І Він Православний.
І ім'я Йому – Ісус Христос.
І не тому, що Ви всі так бажаєте,
або знаєте, або співпереживаєте,
а тому, що Сам Господь Бог
імені Собі Самому не зажадав…
Бог же єсмь Бог…
А Синові Своєму Ім'я те дав.

 

* * *
Є Святий Дух, але з Вічністю (Богом)
Він єдино поєднаний.

 

* * *
Єдин Святий Дух –
душ вічний пастух –
спрямовує Розуму Рух!

 

* * *
Дух живіший за все живе.
І Він рухає людською душею від її народження
аж до кінця, не сподіваючись на подяку.

 

* * *
Легше позбутися власних очей,
ніж бачити на власні очі
спотворення Твоїх вчень, Отче!

 

* * *
Бачиш Бога в Небесах?

 

* * *
Хвала як Отцю і Сину
з нас за ціле й за частину!
За життя й за землю пухом
хвала скрізь Святому Духу!

 

* * *
Усе почалося зі Слова й на Слові скінчиться.

 

* * *
Божі думки́ з осяяних небес –
мов пахощі єванґельських чудес.
Вбираймо вчасно їх, несі́мо їх у світ,
де сонце тонко точить віковічний лід.

 

* * *
Господи, щедроти Твої безмежні,
турботи Твої належні.
Ми минулі й прийдешні.

 

* * *
Господи! Дай чисту віру грішному миру.

 

* * *
Пŏшли же нам, Боже, на кожен наш час
Покро́ву, Рŏздво, Паску, Трŏйцÿ і Спас.

 

* * *
О, Боже наш, Ти віру для життя вручив.

 

* * *
Ніхто не знищить віри нашої – Христової –
в якій душа до раю входить.

 

 

 

 

* * *
Я молитися не перестану – за віру.

 

* * *
Як Молитва стає реальною в своєму відображенні
крізь час до зірок, які такі мінливі?

 

* * *
Якби ж основою молитви не було Небо,
то не було б і життя тут.

 

* * *
Тихий світ однієї молитви
упокоєно і сокровенно
став Твоїм, став моїм знаме́ном –
небом..,
небом чистих святих сподівань.

 

* * *
Є єдина сила, хаотична сила – небесний рух.

 

* * *
Боже наш, навчи нас терпеливості
в молитвах пречистих до очей Твоїх святих.

 

* * *
Плоди молитов – діючі, сильні і то́чні.

 

* * *
Твердої віри та безмежної любові всім нам!

 

* * *
Нас малює Бог.

 

* * *
Не бійся, брате, давно в нас Бог закохався,
тому що Він – Любов i дороговказна зірка.

 

* * *
Боже наш, усе – з Твоєї милості.

 

* * *
Ісус багато що сказав, але Його почули мало.

 

* * *
Бог мріє серцем кожним переважить
з «мінусів» на «плюс».

 

* * *
Швидше вищу мову вчи.

 

* * *
На жаль, Людина – не Бог,
хоча за подобою Божою Богом
була створена.
На жаль, Людина жахлива,
хоча прекрасною створена була.

 

 

 

 

* * *
Як нам на землі обжити свої Небеса!?

 

* * *
Надто дороге твоє спасіння!

 

* * *
Біжіть до церкви всі,
щоб час вам став на небесі.

 

* * *
Які небеса міцні й високі!

 

* * *
Не розмінюй рай на окови земні.

 

* * *
По колу ходимо від миру до війни
і Бога славимо, бо грішні ми.

 

* * *

 

Полуда

Горбатого чіпляли на хреста.
Він грішник і просив у себе вмерти.
Він від життя натхнення не дістав,
так тужився його почути в смерті.
Зібрався суд і не відмовив жертві,
хтось згоду дав від імені Христа,
люд з горбаня сміявся –
й не признав
Ісуса,
Що прощався вдруге,
втретє…

 

* * *
Рятує всіх Господь, одного разу... і в кінці.
Обтяжує – плоть, всім злом в одному лиці.

 

* * *
На дні не нашого раю
шукаємо своє власне яблуко.
Всі яблука побито ще весною,
ще квітами занесено у пекло.

 

* * *
Людино, ти Богу смерть розпочала,
а Бог – живий, бо не фанатик.

 

* * *
Нескінченний рахунок – яскраві гріхи.

 

* * *
Різні – всі, а гріх – подібний.

 

* * *
На́с гріхи ведуть на Божий Суд.

 

* * *
Немає гріхів після старості.

 

* * *
Гріх, як грім, за ним – полуда, –
дасть Ісус, Аллах та Будда.

 

* * *
Коли в душі блукає ніч,
а світ мигтіє в міражі,
як може сповідь помогти,
коли зневірився в житті?

 

 

 

 

* * *
В усіх обрядах світу будь святим.
Не зневажай святих обрядів світу.

 

* * *
У кожного із нас є свій секрет,
який Бог дав, а диявол вкрав.

 

* * *
Поквапся на сповідь.
Бо в мандри Христові
гріхи не пустять тебе…

 

* * *
Додай до любові
слова, вже готові
здійснитися тут і тепер…
Ти йдеш на воскреслість?
Ти йдеш до загину!,
не знаючи, хто́ ти такий.

 

* * *
Бог усе простить,
якщо Він в душі звучить.

 

* * *
Причащаймось частіше й чистішими,
інакше – упадемо в розпусту.

 

* * *
Творець вручає кожному
свій талант і терпіння.

 

* * *
Не кидай камінь у небо,
все одно він упаде на землю.

 

* * *
У небі – зірки.
А ми – земля.
Боже, як важко жити
з власним «я»!

 

* * *
Кричи за небо й хліб!

* * *
Забудься про все – хай працюють молитви,
якими ми встигли півнеба полити.

 

* * *
Молитва здійснила рейд багатьма жилами
вже вмираючого минулого.

 

* * *
Слава Тобі, Господи,
за священні ро́зклади!
За духовний наш багаж –
хвала Тобі, Боже наш!

 

* * *
За лаштунками неба
завжди сховано рай.

 

* * *
Квітка в раю вічністю жива.

 

 

 

 

* * *
Відпочинок є,
і місце відпочинку – рай.

 

* * *
Пекло просочене раєм.

 

* * *
Пекло – нескінченне,
а рай – не на Землі
і Бог – не між людьми.

 

* * *
Тепер про пекло.
Воно тут, між нас, безвірих.

 

* * *
На Бога надійся –
і сам не гріши.
Не плач і не смійся –
не псуй, не бреши.

 

* * *
З любові лише починається
дорога в зоряний рай,
і саме з Землі починається
дорога в зоряний рай.

 

* * *
За небесною межею – маячня земна.

 

* * *
Собор на свято стає свічкою,
замість хрестів – вогні.

 

* * *
У свято посміхається
місто сонцем крізь куполи.

 

* * *
Віруй, Надіє, в Любов!

 

* * *
Чому у віри, надії, любові жіночі імена?

 

* * *
Надію викорінити неможливо.

 

* * *
Надія – біле дерево в пустелі.

 

* * *
Дві краси.
Одна з них – земна.

 

* * *
Йди поза час, Боже праведний мій,
йди, обминай нерозкаяних.

 

* * *
Призупиняй свій погляд й темп,
а з Неба сподівайся на підтримку.

 

* * *
Тим, хто любить читати тишу,
хто мовчить, хто людей не будить,
думку Божу знайти простіше.
Без людей Любов їх людить.

 

* * *
Гідно неси свій хрест,
щоб Господь у душі воскрес.

 

У розділі використано фрески Кирилівської церкви (місто Київ) останньої третини ХІІ століття:
https://uk.wikipedia.org/
http://st-sophia.com.ua/

Публікацію створено за книгою Сергія Губерначука "Розсипане золото літер".

 

 

Більше творів Сергія Губерначука на нашому сайті:

"Я вбачаю у цьому крила..." — поезії Сергія Губерначука