Сергій Губерначук. "Роздуми про життя, долю, щастя" (зі збірки "Дай, я буду таким, як хочу...")​

*  *  *

Життя вишиває гладдю рубці на серці.

*  *  *
Ще один день подаровано нам…

*  *  *
Життя в однині не розжилось, 
де смерть в множині нависає.

*  *  *
Життя – менший ризик, ніж влади полум’я.

*  *  *
Життя – рівняння. 
Кількість невідомих 
дорівнює сукупностям людей.

*  *  *
Над кожним днем ще вище небо,
бо нижчає земля.
Пітьом та сонць смугаста зебра
носила немовля. 

Воно зросло на чоловіка.
А згодом – старика.
З тих літ між поколінь без ліку
і ллється ця ріка.

*  *  *
За все йде розплата –
за добре і зле.
Твій розум – палата,
чийсь – збіжжя мале,
комусь – виростати
та цвітом буяти,
когось – поховати
і жити, але…

*  *  *
Життя – до нестями вражаюче –
цвіте драматичними творами.

*  *  *

Чим шлях наш вечорніше,
тим ще страшніша ціль, 
хоч падай, хоч кричи…

*  *  *
Смерть – це свобода, несумісна з життям.

*  *  *
Смерть – це подія, 
бо так звичне життя навкруги.

*  *  *
Сон – необхі́дна ланка в системі самозахисту.
Шок – обхідна́ ланка в системі самозахисту.
Смерть – остаточна ланка в системі самозахисту.

*  *  *

Ховаймося, люди, від смерті своєї, 
чужій – оддаваймо данину.

*  *  *
Що то бажання і що то надії. 
Супроти смерті нічого не діє.

*  *  *
Маленька – смерть, 
а все Велике вміло вигравати!

*  *  *
Потураючи долі, невпинно живи!

*  *  *
Не хвалися долею! 
А долю спокутуй!

*  *  *
О, доле, ти – вершина й діл. 
Свята, мов німб, земна, як куля! 
Для душ – мембрана з тіл!

*  *  *
Чекаєш долі золотої, 
на ранок випестившись скною…

*  *  *
Скажи "люблю" своїй змученій долі.

*  *  *
На фото хлопчик  
з примхливою посмішкою 
його майбутньої долі.

*  *  *
Ніколи не пізно стати тим, 
ким судилося бути.

*  *  *
Доля ніколи не лестить.

*  *  *
Набралася жінка лиха, 
плаче тихо, 
сміється тихо.

*  *  *
Щастя від горя рятує.

*  *  *
На дні не нашого раю 
шукаємо власне яблуко.

*  *  *
Де ти, щастя?! 
Золоте причастя? 
Молоде кохання, 
перше і останнє?

*  *  *
Багато щастя не треба. 
Безмежно багато людині не треба. 
У зайвому сяйві осліп. 
Шукай джерело…

*  *  *
На таємних задвірках раю 
щастя по краплині я збираю.

*  *  *
Моє щастя таке велике, 
що б'ється у скронях.

*  *  *
Я не зневірююся у житті!

*  *  *
Уміння жити – це змога сміятися 
над сльозами, навіть коли сльози 
ще не висохли.

*  *  *
Дай, Боже, вам так само, як мені,
цінити ночі й зустрічати дні!