|
Сергій Губерначук Багатство День побагатшав на Феба, День побагатшав на сонце, Багате моє світило, То ж маю я сенс під сонцем |
|
|
Ода грошам "Куплю – продам." Вигадуючи власні величини, Я бачу райдугу – радію і живу, Я мав кохання горде й безкоштовне, Коли вмирає дорога душа, Між статком і нестатком – середина, "Куплю – продам." |
|
|
Не горюй... Не горюй, що загубив багато, Вони жадібні, як і ти, були. Ось візьмуть від тебе срібла удосталь – Що даремне воно – потім дізнаєшся. А що найкраще – то труд. Я вже бачу, як радієш ти, То ж зберігай себе і остерігайся |
|
|
* * * Оба́біч дороги вморожений місяць Здавалося б, світ на чудне́ призволяще |
|
|
* * * Після довгої праці нема заробітку. Є кохана, в якої нема заробітку. Є бабуся, в якої нема заробітку. Мама й тато чекали свого заробітку, Сестри й брат ще й не мали свого заробітку. Ось країна, в якої нема заробітку,
|
|
|
* * * Космос, удостоєний кількаярдів зірок, Тоді законно постає питання: Саме над цим і слід би попріти астрономам,
|
|
|
Чуже Усе, що здобуте не власним горбом,
|
|
|
* * * Який тут Господь-Бог?! Самі погрози! На всі віки, на всі премногі літа Тепер про Ад. Він тут, між нас, безвірих.
|
|
|
* * * І пишу – і пишу – і писатиму. У маленькій скарбничці
|
|
|
Скарб мій Хай кожен твій сон – Так, ми на десятому поверсі… І межі твої
|
|
|
* * * Не виходить легко – Побудуєш сходи
|
|
|
* * * У чорному тілі тримали тебе,
|
|
|
* * * У море окунувся лиш на старість я. Серед піску шатро із шовку зводив я. За всю пустелю лиш два дощі мене холодили. Тепер у мене хурма і гранати цвітуть У морі, по коліна все скінчи́лося.
|
|
|
* * * Гроші з’їли планету. Я хотів заробити на книжку, Гроші ходять окремо,
|
|
|
* * * Зламаю плани! А тим, хто залишається, – скажу… В останні дні, які ламають грудень, Я полечу з цілунками крізь вічність, Як жаль дітей і їх, старих, не їхніх, Заломлюймося в зовсім інший ракурс! За матеріалами: http://lukl.kiev.ua/ |
|
Більше поезій Сергія Губерначука на нашому сайті: