"Якось Тефнут, донька бога Ра, богиня вологи, посварилася з батьком і покинула Єгипет. З нею пішла і волога. На єгипетську землю впала страшна посуха. Довго роздумував Ра, як повернути богиню вологи. Покликав він синів бога повітря Шу та бога мудрості Тота: "Світ гине без життєдайної вологи! Подумайте, як повернути Тефнут додому. Поспішайте!" Шу з Тотом вирушили у далеку путь..." (з єгипетського міфу)
"Був час, коли земля і небо ще не відділилися одне від одного і, злиті разом, складали щось схоже на куряче яйце. Тут і зародилася, як курча в жовтку, перша людина Пань-гу. Минуло вісімнадцять тисяч років, перш ніж вона прокинулася. Навколо була суцільна липка темрява, і серце людини заніміло від жаху. Але ось її руки намацали якийсь предмет. Це була не знати звідки взялася сокира. Пань-гу розмахнувся що є сили і вдарив перед собою. Пролунав сильний грім, ніби від того, що розкололася гора. Нерухомий світ, у якому перебував Пань-гу, почав рухатися. Все легке і чисте спливло вгору, а важке й брудне опустилося на дно. Так виникли небо і земля..." (з китайського міфу)
"Пігмаліон" (міф Давньої Греції)
"Колись на острові Кіпрі був великий митець Пігмаліон. Жив він самотньо, родини не мав і навіть не думав одружуватись, бо гордував жінками. Дізналась про це богиня кохання Афродіта, розгнівалась і надумала покарати зухвальця. Єдиною втіхою Пігмаліонові було різьбярство. У довгі години виснажливої праці він був справді щасливий. Якось — і, певне, на те була воля богині! — взявся він різьбити з найкращого мармуру, яким славився острів Парос, жіночу постать, таку гарну, вродливу, що подібної і на світі немає..." (з грецького міфу)
До близького знайомства з писанкою мені здавалося, що всі традиційні українські писанки – це море поясків, безліч крапок і ромбиків, і все це залито розмаїттям веселки. Коли проглянула сотні традиційних зразків з різних куточків України, зрозуміла: писанка – це переважно поздовжнє розташування символів і дует кольорів – червоного та чорного... Отже, чим краще забарвити писанку в насичений червоний колір, аби він був стійким, рівним, надійним?...
"Одного разу до нас прилетіли голуб і голубка. Сіли на ґанку та й воркочуть. Ніби дивляться на мене й щось просять. Я поліз на дах, відчинив маленьке віконце. Голуби заховалися в нього. Я виніс їм зерна, вони поклювали й знову сховались у віконці. Наступного ранку я знову погодував їх і поставив коритце з водою. А потім було так — коли погодую, а коли й забуду. Більше було таких днів, що я забував погодувати голубів. Вони сидять на ґанку, дивляться на мене, а я все кудись поспішаю. Коли це йду, а голуб летить наді мною, немов збирається на плече мені сісти. Я думав, що голуб грається. І не догадався, що йому їсти хочеться..." (Василь Сухомлинський)
Різдвяна пісня "Коляда", "Новий рік", "Зима", "Сніжиночка", "Морозець", "Рушничок", "Мамина казка" - пісні для дітей, створені харківським композитором Миколою Ведмедерею і поетесою Юлією Хандожинською з Вінниччини. Тут надаються і слова пісень, і ноти. Тож, беріть їх та співайте – усі, хто прагне виконувати гарні українські пісні!
"Вже переїхало з полів
Зерно у затишні комори
І відчинились для птахів
Ворота вирію над морем."(Анатолій Качан)
"Бабине літо" (легенда)
"Восени багато роботи для жінок. Не встигне жінка вибрати цибулю і часник, як вже квасоля проситься — тріскають стручки і показують білі зуби. А кукурудза, буряки, картопля... А сливи, яблука, груші! Треба ж назбирати і грибів, ожини, горіхів. Та що там казати: роботи по вуха. Бо треба й посадити, й пересадити, й розсадити... Зібрати, перебрати, перекласти, висушити, змолотити, очистити, поскладати, дозбирати... Зима спитає, де літо було. Зібралися жінки на раду. Вирішили вирядити до цариці Осені свою посланницю — чесну і працьовиту дівчину, щоб переказала Осені їх вічний жаль і попросила полегшити клопоти. А жила цариця Осінь не далеко, не близько, а за сімома горами, за п’ятьма лісами, за трьома річками. Та й дорога була небезпечна..." (з легенди)
"Жили собі в одному селі чоловік та жінка і був у них один-єдиний син. Коли син народився — зраділи вони: буде кому доглянути їх до старості. Ось виросте син і буде поле орати, худобу пасти, дрова на зиму запасати, а вони, старі, відпочинуть. Та от син виріс, батьки постаріли, а відпочинку їм немає. Син вийде на сонечко, розляжеться на траві і лежить, а батьки працюють. Лежить їхній син і мріє про те, як піде він у місто і знайде під кущем торбу із золотими монетами..." (з народного)
"Лаппі і Тапіо" (фінська легенда)
"Давно це було. Лаппі, сміливий мисливець, покликав друзів поганятися за оленями. Цілісінький день вони були в лісі. А коли настала ніч, заночували в лісовій хатинці. Уранці Лаппі погримів лижами й сказав..." (з фінської легенди)
Продовжуємо знайомство з традиційними зразками з центральної України. Пропоную розглянути, а потім і написати неймовірно красиву, з вдалим геометричним орнаментом писанку «Заступці». Походження: село Софіївка, Компаніївського району, Кропивниччина.
"Після жнив залишилася на полі пшенична зернина. З нетерпінням чекала вона дощу, щоб заритися в сиру землю до настання холодів. Мимо пробігала мурашка й помітила зернину. Зраділа знахідці, узяла на спину важку ношу й повільно поповзла до мурашника, щоб до вечора встигнути додому..." (Леонардо да Вінчі)
М
"Для нашого Федота не страшна робота.
До роботи в Гриця порвані чоботи.
Робота мучить, кормить і вчить.
Робота не дає журбі журитися.
Чи літо, чи зима, в мене робота одна.
Яка робота, така й зарплата.
До роботи боком, а з роботи скоком.
За роботу не платять тим, що на печі сидять." (з народного)
"Яблуня" (народна притча)
"Син спостерігав за стареньким батьком, котрий щодня багато трудився, а навесні взявся садити сад. Юнак підійшов до батька, поглянув на маленьку яблуньку, яку той старанно обкопував, і запитав: «Батьку, я бажаю тобі ще багато літ життя, але невже ти ще сподіваєшся їсти плоди із цієї яблуньки?»..." (з народної притчі)
14 вересня за церковним календарем — Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, або, як кажуть у народі, Здвиження. З ним пов'язані напрочуд цікаві вірування і уявлення, котрі дійшли до нас ще з дохристиянської доби.
Пишемо писанки за зразками з колекції Володимира Ястребова. Пригадуємо астрономічні закони. Є писанки, в які вкладають багато праці, насичений орнамент забира чимало сил, зате потім готова робота дивує і притягує погляд лабіринтом ліній. А є писанки, які писати приємно, вони не відбирають сили, а навпаки – наснажують. До таких належить писанка «Зірочки». До колекції Володимира Ястребова вона потрапила з села Катеринівки, Ананьївського повіту (ймовірно, тепер це село входить до Одеської області). Орнамент зіткано з шести однакових восьмипроменевих рож, розташованих на рівній відстані одна від одної. Як же досягти такої точності?..
Поезії Анатолія Мойсієнка
"Анатолій Мойсієнко – поет не зі самоспонукання до творчості, не з нав’язливого самопримусу бути поетом, а від природи своєї, а за станом душі... за манерою письма – образний, метафоричний." (Євген Гуцало)
«Поезія Анатолія Мойсієнка відкриває унікальні можливості пізнання естетичної, зображальної, змістової, звукової цілісності поетичного твору». (Микола Жулинський)
"Либідь", "Сонет про Батиєву гору", "Сніг", "Дума про українську пісню", "Зимовий етюд", "Рідна мова", "Елегія", "Мить", "На спомин", "Над затокою", "На Дніпрі", "Елегія на березі Дніпра", "Запросини до мандрів" - поезії Володимира Підпалого, що увійшли до запропонованої добірки.
Н
