"Їхали раз зимою пан і мужик в ліс по дрова. А було дуже холодно, морозно, то обидва лаялись. "От проклятий мороз", - каже пан, кутаючись у хутро. "От проклятий мороз, бодай ти сказився!" - каже й мужик, щулячись у старій кожушині. А шляхом гуляли собі старий Мороз і молоденький Морозенко. "Е, - каже Мороз, - як вони мене лають! Треба ж їх провчити!" Як заходився старий Мороз біля пана, так той і коміра підіймав, і полами загортався, - ні, таки дойняв лютий Мороз. Ледве-ледве пан додому добрався. А Морозенко подався до мужика та й собі почав його пробирать: то за комір лізе, то дірочку в кожушині знайде. А мужик приїхав у ліс, витяг сокиру та як почав рубати, то й упрів та й скинув кожуха..." (українська народна казка)
Тетяна Винник. Дитячі вірші про рослини
"Пісенька лісових грибів", "Гриби", "Пiдснiжник", "Сироїжка", "Сироїжка", "Грибочки", "Полуничка", "Каштанчик" - такі вірші Тетяни Винник увійшли до цієї добірочки поезій про рослини.
Е
Езоп
"Надворі було темно, тільки сніжинки, як змерзлі метелики, кружляли біля освітленого вікна. Оля лежала в ліжку й сумно дивилася на ялинку. Світло ламп відбивалося від кольорових дзеркальних кульок, смішних клоунів, вухатих мавпочок і зайців. Скільки подарунків у неї в ці новорічні свята! Тато й мама так хотіли, щоб вона не журилася. Але навіщо їй ці ляльки й машинки, шоколадки й жувачки? Усі діти бігають надворі, граються у сніжки, їздять на санчатах і лижах, а вона все лежить і лежить у ліжку хвора... Відчинилися двері, і в Олину кімнату зайшла мама. Нахилилася, погладила дочку по гарячому чолу й шепнула: "Не сумуй! Сьогодні різдвяна ніч, а цієї ночі збуваються всі бажання. Треба тільки дуже захотіти! Засинай і прокидайся завтра здоровою..."" (Леся Воронина)
"Алло! Алло! Святий отче Миколаю, тут я, дуже нечемний Данко. Я кличу тебе зі свого маленького телефону, що мені татко подарував. Я прошу, прийди до мене і принеси мені малий літак. Такий зовсім малий, малюсенький - такий, щоб міг трошки, трошечки літати по кімнаті, якщо я його накручу." "Святий Миколаю! Я дуже нечемний хлопчик, але я хочу бути чемним, тільки ніяк не можу. Прошу, не гнівайся на мене і прийди!""(Олена Цегельська)
"Зима" - дитяча новорічна пісенька від Юлії Хандожинської та Миколи Ведмедері (текст та ноти)
"Завітала в гості зимонька-зима
І біленьким снігом всюди замела.
Білий сніг пухнастий до дітей летить,
Діти всі радіють - Новий рік біжить."(Юлія Хандожинська)
Є
"Морозець", пісня поетеси Юлії Хандожинської та композитора Миколи Ведмедері (текст та ноти)
"Не чіпай, не щипай, морозець біленький!
Ми тебе не боїмося, хоч іще маленькі.
Не чіпай, не щипай носа, вушка, щічки!
Заховаємо усе ми під рукавички!"
(Юлія Хандожинська)
"Малесенька сніжинка
Кружляла у дворі,
Її чарівна сукня
Подобалась мені.
Вона, немов пушинка,
Із вітром танцювала,
А потім на долоньку
До мене завітала." (Юлія Хандожинська)
Ж
Тетяна Винник. Зимові вірші для дітей
"Перший сніжок", "Сніговик", "Іній", "Хуртовина ", "Метелиця", "Синичкa", "Снігурі", "Панчішки для киці", "Сон", "Новорічна пісенька", "Святий Микола", "Лист до Святого Миколая", "Миколай Чудотворець", "У Святвечір", "Вертеп", "Бiлий янгол", "Колядка", "Йде Рiздво по Hiжину", "Родивсь Христос!", "Щедрий вечiр", "Засівка", "Водохреща" - чудові вірші Тетяни Винник у добірочці дитячих поезій про зиму.
З
До збірки Юлії Хандожинської "Незабутнє тепло" увійшли поезії, написані серцем...
І
"За сивими хмарами, високо в небі, де Місяць-молодик пасе золоторунні отари зірок, живе дядько Мороз. Не хатина у дядька — справжній палац. Двері різьблені, а на вікнах — візерунки, вгорі на гострому шпилі срібний човник горить. Коли сади та діброви, ліси і гаї своє вбрання поскидали й приготувалися до довгого сну-відпочинку, спустився на землю дядько Мороз. Була в нього шапка-бирка, мов з молока, довгий білий кожух з туману, на срібно-золотому поясі — чарівне кресало. Біля лісової заводі присів на старезний пеньок, вуса мов з льону пригладив, кресанув чарівним кресалом об берег — білі холодні іскри посипалися навкруги..." (Василь Мельник)
Олександр Єна. Абетка
Ведмедик попiд вишнею на вулик погляда,
Бджолиний рiй iз вулика сердито вилiта:
«Iди-но геть, ведмедику, ти тут не поласуєш,
Iнакше так пожалимо, що дуже пожалкуєш». (Олександр Єна)
"Заєць прокинувся від голосного «Б-ррр!». «Б-ррр!» - лунало знову і заєць сполохано насторожив вуха. "Це в мене в животі!" – дослухаючись, полегшено зітхнув заєць. І від гарячого заячого подиху пішов легенький пар. Заєць жадібно вдихнув морозяне повітря і йому на мить здалося, що його живіт прилип до спини. "Я не їв сім днів! – чмихнув заєць і висунув носа з-під міцного соснового гілля, під яким сьогодні ночував. – Треба шукати харчі!" – подумав заєць..." (Тетяна Винник)
"Недарма один з місяців року називається лютим. Навіть тоді, коли заметілі стихають, і в лісі стає тихо-претихо, морози не спадають. Трісь-трісь! Трісь-трісь! — тільки й чути довкола. То дерева, великі й малі, тріщать на холоді. І птаство, і дрібні й великі звірі туляться тоді до людських осель, шукаючи і захистку, і порятунку від голоду та холоду..." (Анатолій Давидов)
"Учитель фізики будить учня, що заснув:
— І кого ти бачив уві сні?
— Ломоносова. Він вам, Петре Івановичу, вітання передавав!".. ;)
"Були собі дід та баба. От раз у неділю бабка спекла пиріжків з маком, повибирала їх, поскладала в миску та й поставила на віконці, щоб прохололи. А лисичка бігла повз хатку та так нюхає носом; коли чує — пиріжки пахнуть. Підкралась до вікна тихенько, вхопила пиріжок моторненько та й подалась. Вибігла в поле, сіла, виїла мачок із пиріжка, а туди напхала сміттячка, стулила його та й біжить...." (українська народна казка)
