|
Тетяна Винник
Пісенька лісових грибів
Нас не всі знають,
Хоч нас не минають,
Зривають, зминають,
Переступають!
Під капелюшками
Ми засинаємо.
Перед ножем
Голови не схиляємо!
Не боїмося чорнії хащі –
Любимо осінь.
Отруйні, корисні, але найкращі –
Ліки для лосів!
* * *
Гриби
В лiсi на осоннi
Грiлися гриби.
Ось лисички соннi
Й лисячi слiди.
Бiлий в капелюсi –
Iз листком зеленим.
В чобiтки узувся
Золотий опеньок.
Панi сироїжка
Поламала нiжку.
I ридає – ух! –
В синiй капелюх.
Зеленушки за горою –
позливалися з травою.
I стоїть, як семафор,
На узбiччi мухомор.
* * *
Пiдснiжник
Ще снiг iскриться у рiллi,
Блукають хитрi лиси
Слiдами зляканих зайцiв,
Але ти їх не бiйся!
Ще холод в´ється мiж ялин
I тоншає, мов нитка,
Вже у снiги забрiв один
Пiдснiжник хтозна-звiдки.
* * *
Сироїжка
На галявинi у лiсi
Сироїжка плаче:
- Сонце моє, подивися:
Качка в травах кряче,
Пролiтають в небi бабки,
Пташки – за горами,
Скаче на зелених лапках
Жабеня до мами.
Тiльки я стою – на юшку –
У рожевiм капелюшку!
* * *
Грибочки
В лiсi тепло i волого,
Лиш гляди собi пiд ноги:
У вишиваних сорочках
Тут ростуть малi грибочки!
* * *
Полуничка
Прокинулась, протерла вічка
Тендітна біла полуничка.
Коли вона червона стане –
Її зірве для мене мама.
* * *
Каштанчик
На язичок гостренький,
Пустунчик зелененький,
На гілочці руками
Тримався він за маму.
Неслухався, гойдався,
Допоки не зірвався.
В травичку закотився –
Богдасику відкрився!
|
