«Література для мене – можливість прожити кілька різноманітних життів. Дитяча література – можливість, насамперед, подарувати дитині друга». (Денисенко Лариса)
Денисенко Лариса - письменниця, адвокат, авторка та ведуча культурологічної програми «Документ +» на телевізійних каналах «Студія 1+1» та «1+1 International». Має литовсько-грецьке походження з домішками угорської, польської, ромської та української крові. Закінчила юридичний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Фахівець із міжнародного публічного права. На «1+1» веде культурологічну програму «Документ +». Лариса Денисенко - авторка шістьох художніх романів. Має авторські колонки в «Жіночому журналі» та дитячому журналі «Соняшник». У 2006 році дебютувала як дитячий автор у видавництві «Грані Т» з книжкою «Ліза та Цюця П.» Кілька років очолювала українське відділення міжнародної неурядової антикорупційної організації Transparency International, працювала на керівних посадах у Міністерстві юстиції України. Мандрувала з виступами на конференціях по всіх континентах світу, крім Австралії, тому не переконана, що ця країна існує...
Джерело: http://old.grani-t.com.ua/
На відео: Відеозвернення Лариси Денисенко, чиї твори було включено до оновленої програми з літературного читання для початкової школи.
«Ліза та цюця П.» – справжня пригодницька історія про пошуки вірних друзів: зі шпигунами, таємними агентами-горобентами, Кущовою Тітонькою та ще багатьма героями з чудернацькими прізвиськами, яких вигадала письменниця Лариса Денисенко. Ця книжка – перша збірка творів для дітей відомої сучасної письменниці. Авторка вдало використала дотепну дитячу звичку давати предметам свої власні назви з тим, аби вони ожили і заговорили, й наповнила цими фантазіями книгу. Це історія про те, як Ліза вигадала Цюцю П. та пішла її розшукувати. Маленька героїня казки Лариси Денисенко нікого не залишить байдужим. Адже вона знайшла власний спосіб спілкування зі світом, працює, не покладаючи рук, і сміливо долає перешкоди.
"Жоден мандрівник поки що не натрапив на Країну Диварликів, хоча лежить вона в Україні, на звичайному острівці в Чорному морі. З неба острівець можуть помітити лишень гострозорі птахи та швидкісні літаки. Проте ні ті, ні інші нічого не повідають людям. А з глибин моря острів бачать тільки найуважніші риби, а також шпигунські підводні човни. Та вони теж тримають його існування у таємниці. А тимчасом у Країні Диварликів живе дуже багато незвичайних істот. Звати це дивовижне плем’я диварликами. У кожного диварлика є своє ім’я — зовсім як у нас, у людей. Звідки взялися диварлики? Їх колись вигадали діти — намалювали чи нафантазували. У кожного диварлика є своя особлива риса характеру. Вони не дуже лагідні, не надто симпатичні, багато хто з них страшенно вередливий! Може, тому що ніхто не дбає про їхнє виховання. Ніхто не бавиться з диварликами і не любить їх. Тож вони живуть так, як живеться. Сваряться диварлики щодня..." (Лариса Демченко)
"Якось Шуша надумав літати. «Усі літають. Птахи у небі, діти — у снах. А я?» Шуша знав: щоб літати, треба або мати крила, або заснути. До ночі ще було далеченько, тож Шуша вирішив змайструвати собі крила. Клей він мав. Нитки з голкою також. І картон. Залишилося назбирати пташиного пір’я. Пір’я Шуша збирав дуже довго. У червоне відерце, яке знайшов на пляжі. Коли він бачив якусь пір’їнку, то відразу замислювався: а яка то була пташка? Велика чи мала? Як високо вона може літати? Чи вміє вона стрибати? Чи вміє вона співати і передражнювати? А чи боїться котів? Де вона мешкає? Як її звуть і що вона любить? Пір’їни були різними. Крихітне пір’ячко — у горобців. Трохи більше — голубине. Ще більше — у ворон, шпаків та сорок. Нарешті відерце наповнилося. І Шуша почав майструвати крила...." (Лариса Денисенко)
Одного разу Шуша збирався до Гаги в гості. Йому подобалося кубельце Гаги. Він годинами міг бавитися яскравими скельцями та блискучими цяцьками, які Гага збирала по цілому світу й ховала у своєму кубельці. А інколи Гага щось йому дарувала — прикрасити оселю. Цього разу Гага покликала Шушу подивитися на годинник, який вона знайшла під кущем у старому парку..." (Лариса Денисенко)
круто