Лариса Денисенко, "Шуша і побиті байдики" (оповідання для дітей)


На відео: Лариса Денисенко, "Шуша і побиті байдики". Уривок з Хрестоматії для 1-2 класів.
#Книгищоговорять - Вір в Україну.

 

 

Лариса Денисенко

ШУША І ПОБИТІ БАЙДИКИ

 

Лариса Денисенко. Шуша і побиті байдики. Оповідання для дітей. Ілюстрація Марисі Рудської

 

Одного разу Шуша збирався до Гаги в гості. Йому подобалося кубельце Гаги. Він годинами міг бавитися яскравими скельцями та блискучими цяцьками, які Гага збирала по цілому світу й ховала у своєму кубельці. 
А інколи Гага щось йому дарувала — прикрасити оселю. 
Цього разу Гага покликала Шушу подивитися на годинник, який вона знайшла під кущем у старому парку.
— Привіт! — покликав Шуша. Він хотів, щоб Гага спустилася вниз і допомогла йому дістатися кубельця. Але Гага не відповідала. 
— Гей, Гаго! Я прийшов подивитися на годинник, — мовив Шуша. Гага не звертала на нього жодної уваги. Задерла дзьоба догори. «Може, небо щось транслю́ є *1?» — подумав Шуша і сам глянув угору. На небі навіть не танцювали хмаринки. «Отакої», — подумав Шуша. 
— Гаго! — покликав ще раз. Уже наполегливіше.
— Ти не бачиш, що я зайнята? — нарешті почув він голос Гаги. 
— Не бачу, — сказав Шуша. 
— А я зайнята! — запевнила Гага. 
— Як же годинник? Хіба ти не запросила мене, щоб я подивився на нього? — запитав Шуша. 
— Іншим разом. 
— Але ж ти зараз нічого не робиш! — образився Шуша. 
— Роблю! — наполягала Гага. 
— І що ти робиш? — не відступав Шуша. 
— Б’ю́  ба́йдики *2. 
— Нікого ти не б’єш! Ти просто лежиш у кубельці, — набурмосився Шуша. 
— Б’ю! Ти їх просто не бачиш, бо вони замалі, — відповіла Гага. 
— А що вони тобі заподіяли, ці байдики? — запитав Шуша. Він був дуже допитливий. 
— Кепкували з мене! Дражнили мене байдиканкою! 
— А чого ти відразу битися? Можна було б і собі покепкувати з них, — мовив Шуша, бо він дуже не любив бійок. 
Гага сказала, що кепкування не допомогло. 
— А скільки їх? — поцікавився Шуша. 
— Кого? 
— Та тих байдиків! 
— Щонайменше двоє. Я так думаю. Вони — брати. 
Брати байдики, — сказала Гага. 
— А які вони? — Шуша нічого не бачив, крім її дзьоба, бо кубельце було дуже високо. 
— Сірі. Або зелені. Важко визначити... Але схожі на камінці або на мох, — зауважила Гага. 
— Тобі допомога не потрібна? — запитав Шуша, бо він знав, що дівчаток, навіть якщо вони ворони, треба захищати. 
— Взагалі-то так, — відповіла Гага й нарешті приземлилася біля Шуші. І допомогла йому дістатися кубельця. 
І от друзі були вже разом в оселі Гаги. 
— І де байдики? — запитав Шуша, роззираючись. 
У кубельці нікого не було. 
— Втекли, — відповіла Гага. 
— А годинник? — поцікавився Шуша. 
— Мабуть, вони його вкрали... — мовила Гага й зашарілася, бо про годинник вона Шуші вигадала. 
Потім вони сиділи поруч, смакували льодяниками й вигадували історії про байдики, які зникли і вже не з’являлися. Тому що байдики завжди втікають, коли в когось самотнього з’являється приємна компанія. 

*1  Транслюва́ти — передавати інформацію (звуки, зображення) з допомогою пристроїв.
*2  Ба́йдики би́ти — нічого не робити, нічим не займатися; байдикувати.


За матеріалами: Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в 1, 2 класах серії «Шкільна бібліотека». Укладання Тетяни Стус. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2016, стор. 78 - 81. Ілюстрація Марисі Рудської.

 

 Більше творів Лариси Денисенко на нашому сайті:

Лариса Денисенко, оповідання для дітей
«Література для мене – можливість прожити кілька різноманітних життів. Дитяча література – можливість, насамперед, подарувати дитині друга». (Денисенко Лариса)

Останні коментарі до сторінки
«Лариса Денисенко, "Шуша і побиті байдики" (оповідання для дітей)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми