На відео: Лариса Денисенко "Як Шуша познайомився з Гагою" (Уривок з Хрестоматії 1-2 класів).
#Книгищоговорять Вір в Україну
"Частина моїх дитячих книжок живе в моїй квартирі, у них є своя особлива полиця, я з ними вітаюся, гортаю їх, перечитую, вірю, що вони — щасливі. Книжки для мене — друзі. Мені варто тільки розпочати читати книжку, як я уже знаю: ми дружитимемо. Тому обираю книжки, з котрими хочу спілкуватися. Я стільки разів перечитувала «Повість про Малюка та Карлсона», а також всю серію про Мумі-тролів, що можу проводити екскурсії в Мумі-домі та дахами Стокгольма. А ще я знаю, як зробити справжнє болото для собаки Баскервілів." (Лариса Денисенко)
Лариса Денисенко
ЯК ШУША ПОЗНАЙОМИВСЯ З ГАГОЮ
Якось Шуша надумав літати. «Усі літають. Птахи у небі, діти — у снах. А я?» Шуша знав: щоб літати, треба або мати крила, або заснути. До ночі ще було далеченько, тож Шуша вирішив змайструвати собі крила.
Клей він мав. Нитки з голкою також. І картон.
Залишилося назбирати пташиного пір’я. Пір’я Шуша збирав дуже довго. У червоне відерце, яке знайшов на пляжі. Коли він бачив якусь пір’їнку, то відразу замислювався: а яка то була пташка? Велика чи мала? Як високо вона може літати? Чи вміє вона стрибати? Чи вміє вона співати і передражнювати? А чи боїться котів?
Де вона мешкає? Як її звуть і що вона любить? Пір’їни були різними. Крихітне пір’ячко — у горобців. Трохи більше — голубине. Ще більше — у ворон, шпаків та сорок. Нарешті відерце наповнилося.
І Шуша почав майструвати крила. Копирсався він довгенько, але й крила вийшли чудові! Наче справжні!
Тоді Шуша поліз до своєї шухлядки і знайшов окуляри на гумці. Бо літати без окулярів — це неправильно.
Обов’язково щось потрапить в око. Літати без окулярів можуть тільки пташки. Але це так тільки здається, що вони літають без окулярів. Насправді птахи теж мають окуляри — але вони в самих очах.
Шуша прикріпив крила спеціальними нитками, надів окуляри і спробував злетіти. Та йому не вдавалося. Натомість вдавалися стрибки! І Шуша взявся стрибати, щоб вистрибати увесь смуток від того, що злетіти він так і не зміг. Коли смуток було майже вистрибано, біля Шуші з’явилася велика кумедна ворона з блискучими очиськами.
— Привіт, — сказала вона. — Я — Гага. А ти хто такий?
Шуша відповів, що він Шуша. І зняв окуляри, щоб краще роздивитися Гагу. Бо окуляри в Шуші були не для того, щоб краще бачити, а для того, щоб вправно літати.
— Так-так, — мовила Гага. — Отже, очі в тебе знімаються...
Гага ніколи не бачила окулярів.
— Це не очі, це — окуляри, — пояснив Шуша.
— О-ку-ля-ри? Якась комаха зі скельцями... і хто її так назвав?
Шуша знизав плечима. Йому було байдуже, хто й чому так назвав цей чудовий та зручний пристрій.
Натомість він торкнувся крил Гаги.
— У тебе є крила... — зітхнув він. — Справжні?
Гага тим часом чепурила свої крильця.
— Справжнісінькі. Хочеш подивитися, як вони працюють? — запитала Гага.
Звісно, Шуша дуже хотів. Навіть тричі плеснув у долоні. І тоді Гага легенько підхопила Шушу й закружляла з ним навколо галявини.
— Я лечу! — заволав Шуша і почав махати своїми крильцями. — Я лечу!
— Так, ми летимо! — відповіла Гага.
І вони засміялися. Саме так Гага й Шуша подружилися. І Шуша нарешті полетів. Бо друзі можуть подарувати тобі крила!
За матеріалами: Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в 1, 2 класах серії «Шкільна бібліотека». Укладання Тетяни Стус. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2016, стор. 77 - 78. Ілюстрація Олени Гаврищук.
Більше творів Лариси Денисенко на нашому сайті:
