Еліна Іванівна Заржицька — українська письменниця, драматургиня, журналістка, громадська діячка, майстриня народної та сімейної педагогіки. Народилася 27 листопада 1960 року в місті Дніпро. Здобула освіту в Національному гірничому університеті, Дніпропетровському обласному інституті патентознавства, Дніпропетровському університеті ім. А. Нобеля. Маючи технічну освіту, обрала шлях діяльності на творчій ниві дитячої книги, створюючи свої зразки літературної казки, легенди на основі фольклорних традицій, сюжетних і мовних особливостей Придніпров’я. Наслідуючи засоби народної педагогіки – казку - змінює розуміння дитячого читання у нашій країні. Переймаючись проблемами, як у наш прагматичний час зі зміненими ідеалами залучити дітей до читання, як за допомогою книги навчити дітей пізнавати світ, позитивно мислити, наслідувати традиції пращурів, бути патріотами своєї країни, письменниця пропонує свій жанр твору, своїх героїв, свою манеру викладання тексту з елементами народної та сімейної педагогіки. Особливо хвилює авторку, як надихнути дітей на творчість, зокрема дітей з особливими потребами, і в цьому питанні вона пропонує свої методи: нетрадиційний формат книги (електронний), озвучування та малювання мультфільмів за творами авторки, інтерактивні зустрічі з дітьми, лексичні пояснення слів в тексті, висновки-приказки, незвичайне поліграфічне оформлення книг — особливий почерк авторки. Пані Еліна -— з тих людей, які на своїх раменах тримають наше духовне небо. А подвижництво, любов до красного письменства, до книги та читання, до дітей, мабуть, передався їй у спадок.
Любов до читання маленькій Еліні у дитинстві прищепили бабуся та дідусь. Школа навчила мислити творчот — тоді й з’явилися прозові та поетичні «проби пера». Та визнання прийшло після народження сина, коли у 1996 році перемогла пані Еліна на міжрегіональному конкурсі «Письменники — дітям» (Одеса), а в дитячому журналі «Сакура» була надрукована її перша казка. Того ж року її прийняли до секції літератури для дітей і юнацтва «Джерело» при обласній організації НСПУ, з того часу і пише, і публікується постійно, передаючи дітям у спадок любов до книги.
"Зібралися якось козаки у похід проти турків. Збудували чи вісімдесят, а чи й сто чаєчок, повсідалися, веслами змахнули і – гайда! Пливуть, шаблі гострять, мушкетики заряджають, оповідки старих запорожців слухають та пісні співають. Так і спустилися Дніпром аж до Кінбурзької коси, а вночі й у Чорне море вийшли. Тільки виправили курс на Кафу, як розігралася на морі буря. Завив вітер, закружляв поміж чайками, побігли по морю сиві хвилі із білими чупринами, побігли та й на чаєчки кинулися. Схопила кожна хвиля по чайці, угору підняла і міцно тримає, не випускає. Не встигли козаки здивуватися, як випливають з глибин морських дивні риби. Луска в них червона, хвости сині, а над пащами вуса звисають – ну справжнісінькі тобі запорожці! Підпливають риби до головної чайки, якою отаман козацький правив, вклоняються низенько й чемно промовляють..." (Еліна Заржицька)
Читаймо цікаві казки-легенди від Еліни Заржицької: «Про молодого музику Звенигора», «Про рибалку та русалку», «Сонячний чоловічок».
"– А-а-а! – плакало кучеряве янголятко. Річ у тім, що перед Різдвом на небі відбувалося велике прибирання: пралися хмари, начищався Місяць, купалися зірки. Але янголятко перестаралося – від холоднючої води в однієї з молодих зірочок відколовся промінчик. Перелякане янголятко поплакало, а тоді вирішило якось прилаштувати той маленький уламок на місце. Від дорослих воно чуло, що на Землі є така рідина, яка має дивні властивості – скріплює все розбите й розламане, навіть серця. Подумало сердешне, й вирішило: – Треба летіти! Тож змахнуло крильцями і попрямувало до далекої блакитної кулі..." (Еліна Заржицька)
Читаймо залюбки добірку цікавих казок Еліни Заржицької з книги «Як черепаха Наталка до школи збиралася»: «Як черепашка Наталка Тришку та Соню хазяйнувати вчила», «Як черепаха Наталка у Школі Пішохода навчалася», «Як черепаха Наталка до школи збиралася».
До цієї добірки казок, які написала для вас Еліна Заржицька, увійшли: «Дбайлива Доріжка», «Допитлива Стружка», «Мрії Маленької Ложечки», «Як у Червоного крана голова розболілася», «Пилинки-пустунки», «Про Пищика молодця, школи "Сакура" бійця».
"Голод прийшов до села непомітно. Він ретельно нишпорив домівками, влізаючи до комор, клунь, льохів. Його м'які лапи не залишали слідів, тільки іноді людина оглядалася з подивом – чи то дійсно почула, чи то здалося? – ніби за спиною хтось розсипав на підлогу сухі вишневі кісточки... Марічка перша побачила Його. Сталося це того дня, коли мати повернулася з роботи як завжди втомлена і сердита. – От дияволи! – незрозуміло вилаялась Олена. – І все їм замало! Як не працюй, а трудодень виробити неможливо... Марічка подала матері чистого рушника і з очікуванням уп'ялася очима на "чарівну" кишеню, з якої мати майже кожного дня діставала або шматочок моркви, або морхле яблучко, або жменьку кислуватих ягід. Цього вечора на Марічку очікувало розчарування..." (Еліна Заржицька)