Олег Гончаров – драматург, сценарист, композитор, дизайнер. Друкувався в "Страйк Ілюзій", "Авансцена", Драмовичок", в журналі "Дніпро", збірнику творів переможців "Корнійчуковська премія" (видавництво "Плутон"), "Як тебе не любити...", в Дебют-газеті, має збірник семи п'єс "Сім кроків до театру". Є автором 30 п'єс, котрі були в репертуарах театрів України, Білорусії, Німеччини, Канади, Росії; романи: "Савейна", "Юлька", "Ігри хакерів"; автор 39 реалізованих к/м анімаційних кіносценаріїв; є ілюстратором: "Савейна", "Сім кроків до театру", "Дзвони долі". "Казкові історії Русани та Данилка".
Олег Гончаров – драматург, сценарист, композитор, дизайнер. Друкувався в "Страйк Ілюзій", "Авансцена", Драмовичок", у журналі "Дніпро", збірнику творів переможців "Корнійчуковська премія" (видавництво "Плутон"), "Як тебе не любити...", в Дебют-газеті, має збірник семи п'єс "Сім кроків до театру".
Є автором 30 п'єс, котрі були в репертуарах театрів України, Білорусії, Німеччини, Канади, Росії; романи: "Савейна", "Юлька", "Ігри хакерів"; автор 39 реалізованих к/м анімаційних кіносценаріїв; є ілюстратором: "Савейна", "Сім кроків до театру", "Дзвони долі". "Казкові історії Русани та Данилка".
Відзначений:
2005 – "Коронація слова" ("Vita varia est");
2010, 2011 – "Відродимо забутий жанр": ("Життя мінливе", "Пригоди лівого черевичка");
2011 – "Тиждень актуальної української п’єси" ("Доктрина Менделя. 1933");
2013 – "Корнійчуковська премія" 1-е місце (п'єса "Зоряна");
2014 – "Корнійчуковська премія" Шорт-лист (П'єса "Венечка");
2014 – "МоноЛІТ" НЦТМ ("Vita varia est");
2015 – "Корнійчуковська премія" ( К/с "Сборщики мёда");
2017, 2019 – "Кіноскрипт" Шорт-лист ("Проблеми у спадок", "Син Аскольда").
Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Трагікомедія на дві дії "Про що говорять коти" у 2018 році увійшла до збірника п'єс Олега Гончарова "Сім кроків до театру" у перекладі Раїси Гончарової (видавництво "Фенікс", стор. 282-331). У 2019 році трагікомедія "Про що говорять коти" увійшла до Long List V «ГаШоТю?» АТ "АМПЛУА".
2004: "Сім кроків до Голгофи" (Драма на дві дії) входить до Антології сучасної української драматургії "Страйк ілюзій", видавництво Соломії Павличко "Основи", м. Київ. (стор. 51-94).
2012: Драма "Сім кроків до Голгофи" включена до Інформаційного Збірника сучасної української драматургії "Авансцена" (Ел. стор. 40-42), а в 2013 році - включена до Інформаційного Збірника сучасної української драматургії "Авансцена" (книжковий варіант).
2018: Фантасмагорична драма "Сім кроків до Голгофи-2" увійшла до збірника п'єс Олега Гончарова "Сім кроків до театру" (на українській мові), видавництво "Фенікс", стор. 14 -77.
2012-2019: Вистава "ГОЛГОФА" (на укр. мові) Олега Гончарова - театр "Вавилон" НПУ ім. Драгоманова, м. Київ (режисер Ірина Савченко).
У 2012 році електронне видання "Фаворит його Нікчемності" (комедія-фарс на дві дії) було включено до Інформаційного Збірника сучасної української драматургії "Авансцена", а у 2013 році побачило світ й книжкове видання.
У 2018 році комедія-фарс "Фаворит його Нікчемності" увійшла до паперового видання збірника 7 п'єс "Сім кроків до театру" (видавництво «Фенікс»).
2019 рік - вистава за мотивами п'єси "Фаворит його Нікчемності" (комедія-фарс на дві дії) Олега Гончарова - Харківський національний університет мистецтв ім. І.П. Котляревського, театральний факультет, кафедра режисури драматичного театру (режисер - Марина Захарова).
"Особняк Еліота Льовена. Полудень. Мсьє Льовен, загіпсований по саму маківку, лежить на жорсткому залізному ліжку та марно намагається натиснути шиною, котра стирчить з гіпсу, на кнопку дистанційного управління телевізором... Пробує поворухнутися, знову ж таки, без бажаного успіху. Повільно до спальні заходить мадам Шарлотта..." (Олег Гончаров)
"Затемнена сцена. Крізь тишу починає повільно просочуватися голос далекого органа. Стрімко приростаючи в силі, мелодія раптово змовкає, залишивши після себе сумне й тривожне післязвуччя – завивання вітру, шалений гавкіт собак та різкі окрики людей. Прожектор висвічує на лівій половині сцени частину барачної стіни та двох'ярусні нари. На верхніх нарах прикрита брудним простирадлом нерухомо лежить людина. Ляскають вхідні двері. Два санітари у подертих тілогрійках, одягнутих поверх брудних халатів, вносять худого, сивого чоловіка й кладуть його на нижні нари. Слідом за санітарами в барак заходить лікар Кузнєцов..." (Олег Гончаров)
"Загородній будинок Гордєєва. Гордєєв, одягнутий в досить забруднений глиною фартух з клейонки, зайнятий ліпкою. В станку стоїть споруда, котра досить віддалено нагадує людський торс. Час від часу Гордєєв відходить на деяку відстань від скульптури, фальшиво наспівуючи при цьому: "Очі чорнії". Під час чергового візуального огляду своєї роботи, Гордєєв на декілька секунд завмирає: десь за вікном починає кукувати зозуля..."
(Олег Гончаров)
"Готель. Хол. За стійкою під магнітофон дрімає Дрюкін. Роза Рудольфівна та Варя зайняті кожна своєю справою: Варя, стараючись не шуміти, шваброю протирає підлогу, Роза Рудольфівна – листя фікуса, який стоїть біля гостьової канапи. У хол через парадні двері невпевнено заходить Виквин, екіпірований явно не по сезону. На ньому унти, хутряні штани, за спиною величезний рюкзак та широченні лижі. На лівому плечі дулом униз висить мисливська рушниця. Виквин піднімає ногу для наступного кроку й у цей момент чується дзенькіт розбитого скла, тріск дерева та скрегіт металу. Кілька секунд нічого не відбувається, усі ніби чекають "чогось". І це "щось" в особі Марини з перекошеним від жаху обличчям кулею влітає в хол..." (Олег Гончаров)
"Багато іграшок, мабуть,
Зібрав Дідусь малятам!
Він скоро вирушає в путь
На Новорічне свято.
Щоб вранці кожен з малюків
Під ялинковим віттям
Знайшов би те, чого хотів
Сильніш за все на світі!"
(Олег Гончаров)
"Новий рік не за горами, можливо комусь з керівників театральних груп, або ж класних керівників шкіл захочеться побачити на сцені нові п'єси, нових героїв. Тож, будь ласка, заходьте, знайомтесь, думайте, ставте, або ж просто гуртом читайте та дискутуйте..."
(Олег Гончаров)
П’єса-казка Олега Гончарова "Пригоди лівого черевичка" у 2010 році була успішно поставлена дитячим театром у Калгарі (Канада). А у 2015 році музичний театр "Лускунчик" МБОУ ДОД "Дитячої музичної школи" міста Іскитим представив на суд фахового журі XV Міжрегіонального фестивалю аматорських театрів "Золота кобра" виставу за цією ж п’єсою. Театральний колектив за цю виставу було відзначено Дипломом Лауреата III ступеня фестивалю. Опубліковано п’єсу-казку "Пригоди лівого черевичка" у виданні "Драмовичок" НЦТ Леся Курбаса (2017 р.)
У 2013 році п'єса посіла 1-е місце на Всеукраїнському конкурсі на кращий твір для дітей "Корнійчуковська премія" в номінації: "Драматургія для дітей та юнацтва". П’єсу «Зоряна» опубліковано у 2018 році видавництвом «Фенікс» у книзі «Сім кроків до театру», стор 79-112.
У 2014 році п'єса "Вниз по голці" (під назвою: "Венечка") стала Лауреатом II Міжнародного конкурсу "Корнійчуковська премія" в номінації: "Сценарій дитячого фільму і драматургія для дітей та юнацтва". Опубліковано п'єсу у збірці "Сім кроків до театру" (видавництво "Фенікс").
«"Люба Антеє! Немає більшого щастя, ніж бути коло Вас, бачити Ваші чудові очі, читати Ваші чисті думки. Та, на жаль, мені вже час. Полюбіть цю дитину, що носить для Вас під серцем Сара. Це Ваша дитина, Антеє. З любов’ю Гот’є."» (Олег Гончаров)
"Лоботомія – це психохірургічна операція, завдання якої – змінити функціонування лобових або інших часток головного мозку, в тому числі відповідальних за самовизначення і самосвідомість людини, шляхом хірургічного втручання."
П'єса "Vita varia est" ( Життя мінливе") стала лауреатом V-го Всеукраїнського конкурсу "Коронація слова" (2004), а її радіо версія стала лауреатом Третього Всеукраїнського конкурсу радіо п'єс "Відродимо забутий жанр" (2010). У 2004 році драма "Vita varia est" ("Життя мінливе") стала дипломантом V-го Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв, п’єс та пісенної лірики про кохання "Коронація слова", а у 2010 році радіоп’єса "Vita varia est" ("Життя мінливе") стала Лауреатом 3-го Всеукраїнського конкурсу радіо п'єс "Відродимо забутий жанр". Опубліковано п'єсу "Vita varia est" ("Життя мінливе") у збірнику 7 п'єс Олега Гончарова "Сім кроків до театру" (видавництво "Фенікс", 2018 р.).
"... Питання будуть? Питань нема. Тоді вперед! Ділягін, для початку ми поживемо на твоїй дачі. Джессіка говорить, що там у тебе місця на всіх вистачить! Не знаю, що буде робити Булкін з трьома жінками, але що буду робити з трьома чоловіками я, я продумала до дрібниць! І вище голови, вам водночас таке щастя привалило – жінка напів-міністр та дочка – писана красуня! Чи могли б ви коли-небудь мріяти про подібне щастя?!" (Олег Гончаров, Раїса Гончарова)
"Ну, по-перше, ніякий я не летючий. Так сталося. Так буває досить часто. От, здається все, знайшов, видивився таки свою єдину. Незрівнянну. Проте, проходить час, і ти починаєш розуміти, що вже досита надивився на свою "незрівнянну" і дивитися на неї далі, вже немає сил. І починаєш розуміти, що краса зовнішня в жодній мірі не може замінити красу внутрішню, що в любові бувають не тільки свята, але й будні, до того ж цілком безпросвітні в плані статку, що близьке майбутнє туманне, що гроші ніколи не з'являються самі по собі, але самі по собі зникають. От тоді-то й настає твоя черга зникнути, надавши коханій шанс змінити розклад карт у пасьянсі своєї долі. А, по-друге, у всьому цьому, як бачиш, теж є своя принадність. Ніби за помахом чарівної палички я одержав красуню дочку. Тому мені зовсім не соромно. Тим більше ми з твоєю мамою ще якийсь час листувалися і жодного натяку на своє батьківство я не отримував..." (Олег Гончаров, Раїса Гончарова)
"Квартира Баконіних. На величезному ліжку, укрившись з головою верблюжою ковдрою, копошаться, попискуючи, Юхим Баконін і Інга. Дзвонить телефон, включається автовідповідач, Юхим неохоче виповзає з-під ковдри, піднімає з підлоги розшитий драконами халат. Юхим підходить до відкритого вікна, декілька секунд нерухомо стоїть, підставивши міцні груди легкому протягу, що мляво роздмухує тюлеву фіранку. Раптово він, коротко зойкнувши, хапається рукою за груди, повільно осідає на підлогу. З-під притиснутої до грудей долоні струменіє кров. Напіводягнена Інга, запищавши від переляку, блискавкою зіскакує з постелі і кидається до дверей. Через мить вона повертається і, скиглячи від страху, підповзає до розпростертого на підлозі коханця. Юхим не подає жодних ознак життя. Забруднена кров'ю Інга підхоплюється на ноги, хапає з журнального столика свою сумочку, босоніжки, джинси, понишпоривши по кишенях баконінського піджака, знаходить його портмоне, тремтячими пальцями виколупує з нього гроші і, ще раз озирнувшись, зникає за дверима..." (Олег Гончаров)