Олег Гончаров. "Снігуронька та Пірат" (лірико-драматична музична комедія на одну дію для дітей)

 

 

 

 

 Олег Гончаров

СНІГУРОНЬКА ТА ПІРАТ

(Лірико-драматична музична комедія на одну дію для дітей)

 

Завантажити текст музичної комедії Олега Гончарова "Снігуронька та Пірат" (doc.zip)

 

 

        

Дія перша

 

Крижаний будинок Діда Мороза у Темному лісі. До великої зали заходить Снігуронька. Знайшовши очима величезний червоний мішок з новорічними подарунками, вона, озираючись, навшпиньках підходить до нього і починає співати:

 

 

 

 

Обережно розв’язує мотузку й злякано відбігає у бік: з мішка стрімко вилазить Пірат.

 

СНІГУРОНЬКА (прикриваючи долонею рота). Ой! Ви хто?!

ПІРАТ. Хіба ти не бачиш?! Я Пірат! …Жорстокий і безжалісний! Бачиш, яка гостра

у мене шабля?! Я стинаю цією шаблею неслухняні голови!

 

СНІГУРОНЬКА (трохи оговтавшись). Ви, мабуть, жартуєте… Пане Пірате, хіба іграшки можуть бути жорстокими та безжалісними?

ПІРАТ. А хто тобі сказав, що я й надалі хочу залишатися іграшкою?!

 

 

 

 

СНІГУРОНЬКА. Який жах! Таким вас не можна дарувати!

ПІРАТ. Звичайно не можна! Тим більше, що я не хочу! Я не іграшка!

СНІГУРОНЬКА. Тобто?!

ПІРАТ. Доки ти не розв’язала мішок, я був іграшковим Піратом, а зараз я почуваю себе справжнім морським вовком. Мені набридло бути ляльковим Піратом. Я хочу справжніх пригод! Мені подобаються крики чайок, шалені пориви вітру, десятиметрові океанські хвилі, далекі коралові острови й незлічені скарби в таємничих печерах, котрі охороняють тисячі лютих піратських кажанів!

СНІГУРОНЬКА. Кажани не бувають лютими, пане Пірате…

ПІРАТ. Ще й як бувають! Думаєш, це просто – щодня дивитися на скарби і не мати можливості їх вкрасти?! Тут не те що кажан – будь хто озвіріє!

СНІГУРОНЬКА. Звідки ви можете знати? Мені здається, що ви жодного разу не бачили ні чайок, ні океанських хвиль, ні островів і навіть скарбів?

ПІРАТ. Я про все це читав… Знаєш, коли читаєш одну і ту ж історію сто разів, на сто перший раз тобі вже починає здаватися, що це твоя історія, і що все це відбувалося у твоєму житті! (Підходить до Снігуроньки). А ще я вірю в чудеса… неслухняна онуко…

СНІГУРОНЬКА. Не думаю, що тепер ви можете розраховувати на чудеса Новорічної ночі, пане Пірате… Скажіть, хіба бути улюбленою іграшкою так вже й погано?

 

 

 

СНІГУРОНЬКА. То як? Бути улюбленою іграшкою погано?

ПІРАТ. Це вже як на кого. Комусь подобається бути іграшкою, а комусь – ні. Мені не подобається. І в мене великі плани щодо майбутнього. (Підходить до мішка й зазирає всередину). Базіко, вилазь!

 

З мішка знехотя вилазить Папуга Базіка.

 

БАЗІКА. Здається, у нас будуть неприємності…

ПІРАТ. Помовчи, розумнику! Я все продумав до дрібниць.

БАЗІКА (собі під ніс). Вперше чую, щоб ватою можна було думати. (Повертає голову до Пірата). Сподіваюсь, у вас все вийде.

ПІРАТ. Звичайно! Я довго готувався. Зараз ми зв’яжемо Снігуроньку і, як все скінчиться, заберемо її з собою як здобич.

БАЗІКА. А навіщо нам стільки снігу. Я не люблю сніг. Я тропічний птах.

ПІРАТ. Помовчи, Базіко! Хто з нас жорстокий і безжалісний, ти, чи я? (До Снігуроньки).  Якщо ти не кричатимеш, я тебе не битиму. А якщо все ж почнеш кричати, я тебе поб’ю… і тоді ти кричатимеш ще голосніше. (Думає). Ні, не так. Якщо я тебе не битиму, ти не кричатимеш, а коли ти не кричатимеш, я тебе не битиму! Ні, знову не так. Базіко, скажи їй.

БАЗІКА (підійшовши до Снігуроньки). Пан Пірат хотів сказати, щоб ти поводилася чемно, інакше він за себе не відповідає.

ПІРАТ. Молодець, Базіко. Саме це я й хотів сказати.

СНІГУРОНЬКА (до Пірата). І що ж ви збираєтеся робити? Ви знаєте, що буває з іграшками, котрих не змогли подарувати у Новорічну ніч?

БАЗІКА (збентежено). Що?! Що буває?

СНІГУРОНЬКА. Вони залишаються у минулому.

БАЗІКА. Це боляче?

ПІРАТ. Не слухай її! Снігуронька хоче, щоб ми з тобою повернулися до мішка з іграшками!

СНІГУРОНЬКА. Звісно ж, хочу! Бо комусь із малят не дістанеться Новорічний подарунок від Діда Мороза. А це несправедливо!

ПІРАТ. Справедливо-несправедливо, яка бридота! Люди повинні керуватися не якимись незрозумілими поняттями, а силою. Коли ти сильний, тебе поважають і бояться. А коли ти слабкий, тебе б’ють і ображають! Все просто, Снігуронько.

СНІГУРОНЬКА. А хіба не можна бути сильним і водночас нікого не бити і не ображати?

ПІРАТ. Звісно ж, ні! Якщо я нікого не битиму і ні над ким не знущатимусь, як же тоді всі дізнаються, що я сильніший за інших?

БАЗІКА (невпевнено). Можна спробувати штангу, або ж гирі.

ПІРАТ. Базіко, ти напрочуд недоумкуватий папуга! Я жорстокий Пірат, а не штангіст! Я повинен грабувати кораблі, захоплювати в полон людей і ховати в печерах скарби! Це ж природно! Як би я був зайчиком, то тихенько сидів би собі в тому мішку разом з іншими іграшками, трусився від страху і гриз би собі моркву. Але мене зробили Піратом і мені це подобається.

СНІГУРОНЬКА. Навряд чи це сподобається Діду Морозу, пане Пірате. Незабаром він прокинеться і перетворить тебе на льодяник.

ПІРАТ. Мабуть, у нього нічого не вийде.

СНІГУРОНЬКА. Чому?

ПІРАТ. Тому, що я беру тебе в полон! Базіко! Зніми з мішка мотузку і прив’яжи Снігуроньку, (Шукає очима, до чого прив’язати Снігуроньку). прив’яжи її до себе.

БАЗІКА. А якщо вона не захоче?

ПІРАТ. Тоді в мене є інша ідея.

БАЗІКА. Яка?

ПІРАТ. Ти не будеш прив’язувати Снігуроньку до себе, а сам прив’яжешся до неї.

БАЗІКА. Ну, це зовсім інша справа, пане Пірате! (Йде до мішка, бере мотузку і, обв’язавшись нею, зупиняється). Ні, не виходить, пане Пірате.

ПІРАТ. Що не виходить?

БАЗІКА. Якщо я прив’яжуся до Снігуроньки, то не зможу, в разі небезпеки, злетіти і втекти, і мене Дід Мороз перетворить разом з вами на льодяник. А ви ж знаєте, як я боюся холоду.

ПІРАТ (обурено). Так ти що ж, стара обскубана папуго, хочеш втекти?

БАЗІКА. Звичайно, ні, пане Пірате. Зараз я нікуди не хочу тікати. (Трохи подумавши). Проте, коли виникне небезпека, я мабуть, захочу. Давайте я краще прив’яжу Снігуроньку до вашої милиці, бо ви все одно не вмієте літати і не зможете втекти разом зі мною.

 

Базіка швидко прив’язує Снігурку до Пірата і, потираючи крилами, співає.

 

 

 

ПІРАТ. Що я чую!? В моїх лавах зрада? Знаєш, що я зараз зроблю ось цією шаблею?

БАЗІКА. Перепрошую, хазяїне, ви ж самі завжди кажете, що я дурень…

ПІРАТ. Ну, звісно ж, ти дурень. Хіба папуга може бути розумником?

БАЗІКА. Ось і я ж про це, хазяїне. Хіба ж дурень може думати про все те, що ви щойно чули?

ПІРАТ. Звичайно, не може!

БАЗІКА. Ось бачите, виходить, що я нічого такого не казав, а ви нічого такого не чули. Чи не так, найжорстокіший з найжорстокіших?

ПІРАТ (задумується). Мабуть так, Базіко. А втім, я щось таке чув!

СНІГУРОНЬКА. Вам здалося, пане Пірате. (Підморгує папузі). Лихим людям завжди ввижається зрада. Іноді їм здається, що їх зраджує навіть власна голова. З вами такого не траплялося?

ПІРАТ (подумавши). Іноді траплялося, Снігуронько. Доводилося підозрювати в зраді власну голову!

БАЗІКА. А ви, хазяїне, наступного разу не гайте часу, а візьміть і відітніть собі голову. На одного підозрілого одразу стане менше!

ПІРАТ. А що, непогана думка, як для облізлого папуги!

БАЗІКА. Дякую, пане Пірате.

СНІГУРОНЬКА. Я так розумію, ви мене все ж взяли у полон? Що далі?

ПІРАТ. Далі найжахливіше, Снігуронько. (Розмахуючи шаблею, підходить до мішка з іграшками). А ну, поліно, вилазь!

 

З мішка, мружачись від світла, вилазить Буратіно.

 

БУРАТІНО (до Пірата). Якщо це ви про мене, то я не поліно, а Буратіно.

ПІРАТ. Хіба мені не все одно як називається сухий цурпалок? Головне, щоб він добре горів.

СНІГУРОНЬКА (з жахом). Ой! Ви хочете спалити Буратіно? Але навіщо?

ПІРАТ. Навіщо? (Радісно регоче). Щоб було тепло!

 

 

 

ПІРАТ. Ну то як, страшно? Бачите, який я жахливий і безжалісний!

СНІГУРОНЬКА. Я не дозволю вам спалити бідного Буратіно!

ПІРАТ. Ох, ох, ох! Ти думаєш, дівчисько, що я тебе питатиму? Пірати ніколи ні в кого не питають дозволу. І власне, що таке ото Буратіно? Переводять дерево на якість носаті й вуглуваті іграшки. Краще робили б щогли для піратських кораблів, або олівці. Знаєш, шановний цурпалку, скільки з тебе вийшло б чудових олівців, або зубочисток? (Намагається порахувати, загинаючи пальці). Я… навіть таких чисел не знаю!

СНІГУРОНЬКА. А як що до вати, з якої зроблені ви? З вас можна було б наробити з десяток м’якеньких подушечок для ляльок, а з шаблі – чудовий ніж для різання паперу.

ПІРАТ. Ще чого! (До Буратіно). Давай, підходь, я тебе порубаю на трісочки і розпалю жарке багаття!

БУРАТІНО. Сам підходь! Між іншим, чому тобі не зробити багаття із самого себе? Вата горить набагато краще, ніж дерево. І взагалі, я не розумію, навіщо ти хочеш мене спалити, я ж подарунок!

ПІРАТ. Тому, що в мене є план.

БАЗІКА. Хотілося б знати, хазяїне.

ПІРАТ. Я хочу розпалити багаття і розтопити льодовий палац Діда Мороза!

СНІГУРОНЬКА. Який жах! Цього не можна робити!

ПІРАТ. Я не знаю такого слова!

БАЗІКА. Але ж тоді розтане і Снігуронька! І у нас не буде полонених!

ПІРАТ. Ти ж сам казав: "Навіщо нам стільки снігу?"

БАЗІКА. Я погарячкував. Я полюбив сніг всією душею! Бачите, мені вже навіть не холодно.

БУРАТІНО. Але якщо Дід Мороз розтане, то ніхто не одержить своїх новорічних подарунків!

ПІРАТ. Помиляєшся, дерев’яна голово! Подарунки будуть, та ще й які!

БАЗІКА. Мабуть, ви про ті подарунки, що зосталися в мішку?

ПІРАТ. А от і ні! Те, що в мішку, моє. Це моя здобич. А дітлахам я подарую дещо краще за якісь ляльки. Слухняним я дозволю бути розбишаками, а неслухняних заберу до себе на корабель. Я навчу їх ображати слабших, відбирати чуже, навчу їх не любити навіть самих себе! Я зроблю їх нормальними піратами. Жити розбоєм це так весело!

БАЗІКА (до Снігуроньки). З ним терміново потрібно щось робити.

ПІРАТ. Ти щось сказав, облізлий півню?

БАЗІКА. Нічого, хазяїне. Я тільки запитав у Снігуроньки, чи не тисне їй мотузка.

БУРАТІНО. Колись у мене вже були знайомі розбійники: кіт Базиліо та лисиця Аліса…

ПІРАТ. Ну то й що?

БУРАТІНО. Нічого. Вони погано закінчили.

ПІРАТ. Я не збираюся видурювати у тебе твої п’ять золотих сольдо. Я тебе просто спалю, а грошики вже потім відшукаю в попелі. Давай, підходь!

БУРАТІНО (тяжко зітхнувши). Біда мені з нахабами.

 

 

 

ПІРАТ (розлючено). То це я дикун? Ти знаєш, скільки я прочитав книжок? Цілих дві!

БАЗІКА. Півтори!

ПІРАТ. Ну то й що? Півтори, це майже дві.

СНІГУРОНЬКА. Або одна і ще трішки.

ПІРАТ. Не чіпляйся, бо розтоплю тебе першою!

СНІГУРОНЬКА. Хіба не однаково, коли ви мене розтопите: в першу чергу, чи в другу? Проте, перш, ніж ви почнете рубати на трісочки бідолашного Буратіно, я повинна розкрити вам одну велику таємницю.

ПІРАТ. Розкривай! Я дуже люблю таємниці, особливо чужі!

СНІГУРОНЬКА. Вам може не сподобатися, пане Пірате.

ПІРАТ. Хіба існують неприємні таємниці? Таємниця завжди лоскоче нерви, а це до біса приємно! Давай, розповідай, Снігуронько, бо я вже аж горю від нетерпіння!

СНІГУРОНЬКА. Гаразд, пане Пірате. Ви самі напросилися.

ПІРАТ. Точно так. Сам.

СНІГУРОНЬКА. Чи знаєте, ви, пане Пірате, що станеться, коли палац Діда Мороза розтане?

ПІРАТ. Знаю! Буде багато води! (Регоче).

СНІГУРОНЬКА. А чи знаєте ви, пане Пірате, що станеться, коли розтане сам Дід Мороз?

ПІРАТ. Авжеж, знаю! Буде дуже багато води! (Регоче ще сильніше). Буде ціле море води, а це саме те, що мені потрібно!

СНІГУРОНЬКА. На вашому місці я б не сміялася.

ПІРАТ. Чому? Це ж так смішно! Такий великий Дід Мороз раптом перетвориться на велику калюжу! Як на мене, це дуже смішно!

БАЗІКА. А мені не смішно, бо я не качка, а папуга і не вмію плавати.

ПІРАТ. Пересидиш у мене на плечі, Базіко!

СНІГУРОНЬКА. Я ще не сказала про головне, пане Пірате. Якщо розтопити палац і Діда Мороза, Нового Року не буде!

ПІРАТ. Ну то й що! Здались мені ваші ялиночки, скляні кульки та гірлянди. Піратам ні до чого всі ці дурниці.

СНІГУРОНЬКА. Я маю на увазі не свято… Новий Рік не прийде взагалі, а старий рік добігає свого кінця...

ПІРАТ. Не розумію.

БАЗІКА. Немає нічого дивного. Хіба може зрозуміти когось іншого той, хто розуміє тільки самого себе?

БУРАТІНО. Старий рік скінчиться, а Новий не прийде, пане Пірате. Розтопивши Діда Мороза, ви вб’єте майбутнє…

ПІРАТ. Чиє майбутнє?

СНІГУРОНЬКА. Майбутнє всього світу, пане Пірате.

ПІРАТ. І своє також?

БАЗІКА. Звичайно!

СНІГУРОНЬКА. Крім того, цей рік дуже незвичний. Чи знаєте ви, що добігає кінця не тільки рік, а й століття? І не тільки століття, а навіть тисячоліття!

БАЗІКА. Ух, ти! Оце так поталанило! Ціле тисячоліття!

ПІРАТ. А це скільки? (Лічить на пальцях). Це багато?

БУРАТІНО. У вас на руках пальців у сто разів менше, пане розбійнику.

ПІРАТ. Я не розбійник, а Пірат, дерев’яна голово!

СНІГУРОНЬКА. Якщо ви розтопите Діда Мороза, то вже не будете ніким!

ПІРАТ. Мені потрібно подумати. (Співає).

 

 

 

СНІГУРОНЬКА. Не можу повірити, пан Пірат завагався!

БУРАТІНО. Було б добре! Мені не хочеться перетворитися на багаття.

БАЗІКА. Мабуть, крім вати, у нього в голові є ще щось.

ПІРАТ. Ні, я не можу! Я не можу, бо я Пірат! Бачите, який на мені чорний піратський кітель? Бачите, яка у мене піратська милиця й піратська пов’язка на оці?! Я не можу!

БАЗІКА. А ви відчепіть свою милицю і ходіть обома ногами. Запевняю вас, так набагато зручніше. А під пов’язкою у вас чудове здорове око.

ПІРАТ. Звідки ти знаєш?

БАЗІКА. Я підглядав за вами, коли ви в минулому році вмивалися.

СНІГУРОНЬКА. Пан Пірат вмивається один раз на рік?

ПІРАТ. Звичайно! А навіщо вмиватися частіше? Пірат повинен мати страшний вигляд!

БУРАТІНО. Я хоч і дерев’яний, але вмиваюся щодня.

БАЗІКА. А я щодня чищу своє пір’я!

СНІГУРОНЬКА. А я взагалі з чистого снігу!

ПІРАТ. Замовкніть!

БАЗІКА. Мовчимо, хазяїне, мовчимо… (Думає і згодом радісно додає). Здається, я придумав!

ПІРАТ. Що придумав?

БАЗІКА. Я знайшов вихід! Ви, звичайно, зараз скажете, що я старий недоумкуватий папуга.

ПІРАТ. Звісно ж, недоумкуватий.

БАЗІКА. Сподіваюся, що не дуже… пане Пірате, а що, коли ви одягнете свій піратський кітель навиворіт?

ПІРАТ. І що ж буде?

БАЗІКА. А ви спробуйте.

БУРАТІНО. Базіко, ти від переляку подурнішав?

ПІРАТ. Не буду я носити свій чудовий кітель навиворіт!

СНІГУРОНЬКА (до Базіки). А навіщо це робити?

БАЗІКА. Кітель пана Пірата можна носити навиворіт, бо зсередини він білий.

ПІРАТ (відвертає полу кітеля). І дійсно білий!

БУРАТІНО. Я зрозумів! Якщо ви відв’яжете свою милицю, знімете з ока пов’язку і одягнете свій кітель навиворіт, ви вже не будете виглядати як Пірат!

СНІГУРОНЬКА (радісно). Чистісінька правда! Ви будете схожі на капітана корабля!

ПІРАТ (нерішуче). Ви так вважаєте?

СНІГУРОНЬКА, БАЗІКА, БУРАТІНО. Звісно ж!

ПІРАТ. А бути просто капітаном добре?

БАЗІКА. Принаймні мені, буде добре, бо ви вже не будете називати мене недоумкуватим папугою!

БУРАТІНО. І мені буде непогано. З мене не зроблять багаття і в новорічну ніч подарують якомусь чудовому малюкові.

СНІГУРОНЬКА. Всім нам буде добре! Дід Мороз не розтане. Новий Рік, нове століття і нове тисячоліття прийдуть у наше життя назавжди!

БАЗІКА (до Пірата). Ну то як, хазяїне, вам ще не закортіло зробити всіх щасливими?

ПІРАТ (нерішуче). Та я… В душі я, звичайно… В душі я, звичайно, не такий піратський пірат, яким здаюся зовні…

БУРАТІНО. То, може, варто спробувати?

ПІРАТ (махнувши рукою). Ех, що буде, то буде! Коли вже від мене залежить доля Тисячоліття…

 

Базіка відчіпляє Пірату милицю, Снігуронька знімає пов’язку з ока і відв’язує себе від Пірата, а Буратіно допомагає переодягти кітель навиворіт. Через хвилину ми вже бачимо зовсім іншу людину.

 

БАЗІКА. Ой!

БУРАТІНО. Оце клас! Справжній капітан!

СНІГУРОНЬКА. Невже це ви, пане Пірате, ой, пробачте, пане капітане? Невже це ви?

ПІРАТ (підійшовши до дзеркала). Очам своїм не вірю!

БАЗІКА. А ви вагалися! Бачите, як все просто. Скажіть по честі, ви ще й досі вважаєте, що я недоумкуватий папуга?

ПІРАТ. Пробач, Базіко, Пірат повинен говорити всілякі дурниці, бо інакше він не Пірат.

БУРАТІНО. Сподіваюся, ви не будете рубати мене на тріски для багаття?

ПІРАТ (ховаючи шаблю у куток). Хіба ж у такому гарному кітелі годиться розпалювати багаття?

БАЗІКА. Як на мене, то до такого білого кітеля підійшло б ще й чисте обличчя! (Сміючись, відбігає в бік). Тепер вам прийдеться вмиватися щодня, капітане!

ПІРАТ. Згоден! (Обмацує кітель). Це ж треба, так просто! Поміняв одяг, відчепив милицю, зняв пов’язку з ока і я – зовсім інша людина! Як просто!

БАЗІКА. Це тільки у казці так просто, капітане!

 

 

Снігуронька, Пірат, Базіка та Буратіно беруться за руки і кружляють у танці.

Кінець.

 

Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

Більше творів Олега Гончарова на "Малій Сторінці":

Олег Гончаров – драматург, сценарист, композитор, дизайнер. Друкувався в "Страйк Ілюзій", "Авансцена", Драмовичок", у журналі "Дніпро", збірнику творів переможців "Корнійчуковська премія" (видавництво "Плутон"), "Як тебе не любити...", в Дебют-газеті, має збірник семи п'єс "Сім кроків до театру". Є автором 30 п'єс, котрі були в репертуарах театрів України, Білорусії, Німеччини, Канади, Росії; романи: "Савейна", "Юлька", "Ігри хакерів";  автор 39 реалізованих к/м анімаційних кіносценаріїв; є ілюстратором: "Савейна", "Сім кроків до театру", "Дзвони долі". "Каз