Олег Гончаров "Міжгалактичний шибеник" (комедія-казка на дві дії для дітей)

 

 

 

 

Олег Гончаров

МІЖГАЛАКТИЧНИЙ ШИБЕНИК

 (Комедія-казка на дві дії для дітей)

 

Завантажити текст комедії-казки Олега Гончарова "Міжгалактичний шибеник" (doc.zip)

 

 

 

Дія перша

Сцена перша

 

Палац Діда Мороза. До зали, сміючись, заходять Барбі та Боб. У Барбі за спиною маленький заплічник, у руці в Боба тенісна ракетка.

 

БАРБІ. Хелоу! А от і ми!

БОБ (озираючись). Агов! Ми приїхали!

БАРБІ. Дивно, нас ніхто не зустрічає. Наш Санта-Клаус заздалегідь надіслав їм телеграму. Подивися, будь ласка, адресу ще раз.

БОБ (дістає з кишені штанів записник). Ні, все правильно, Барбі. Великий ліс, вулиця Морозна, 1. Палац Діда Мороза.

БАРБІ. Тоді я не розумію. Невже у них так зустрічають гостей?! (Озирається). Послухай, а де Міккі Маус? (Гукає). Міккі! Ми тут! Ти де?

 

До зали, сторожко озираючись, заходить Міккі Маус.

 

МІККІ. Котом тхне. Як думаєш, Бобе, їхні коти дивилися про мене мультики, чи ні?

БОБ. А коли не дивилися, то що?

МІККІ. Мене можуть прийняти за звичайне мишеня і з’їсти!

БАРБІ. Чемні коти гостей не їдять. Заспокойся.

МІККІ. Хіба на мені написано, що я гість? Це по-перше. А по-друге, ти впевнена, що тутешні коти виховані?

 

Чути голоси. До зали, щось жваво обговорюючи, стрімко заходять: Снігуронька, Мальвіна, кіт Матроскін, Незнайко та Буратіно.

 

МАЛЬВІНА (побачивши Міккі Мауса). Ой, миша! (Стрибає до Буратіно на руки). Я страшенно боюся мишей! Рятуйте!

НЕЗНАЙКО (до гостей). Ви хто?

БАРБІ (обурено). Як це хто? Хіба ви мене не впізнаєте, я ж Барбі! Найвідоміша в світі лялька! А це, звичайно ж, не миша, а славетний Міккі Маус!

МАТРОСКІН. А мені здається, що це миша.

МІККІ (до Барбі). Я ж казав, що тут смердить котами!

БОБ. Мене звуть Боб! Я бой-френд, тобто, по вашому, друг Барбі. Ми приїхали з Америки святкувати разом з вами Новий Рік. Хіба ви не отримали телеграму?

СНІГУРОНЬКА (радісно). Ой, я згадала! Дідусь щось таке казав… Тепер я згадала! Проходьте! Я Снігуронька, онука Діда Мороза. А це мої друзі: кіт Матроскін, Буратіно, Мальвіна та Незнайко. Ми щойно обговорювали, як саме ми хочемо зустріти Новий Рік.

МАТРОСКІН (підійшовши до Міккі Мауса). У тебе класні вуха! У вас, в Америці, всі миші такі вухаті?

БАРБІ. У нас, в Америці, все велике: і будинки, і машини...

 

Буратіно ставить Мальвіну на підлогу, дістає з кишені теслярський метр і, підійшовши до Барбі, починає заміряти довжину її ніг.

 

БУРАТІНО. Ого! Оце так ноги! Не те, що у Мальвіни!

БОБ (до Буратіно). Не хочеш заміряти мої м’язи? (Стискає в руці ракетку).

БУРАТІНО (швидко ховає метр). А тобі шкода, що я заміряв її ноги? Може мені цікаво…

СНІГУРОНЬКА (стає між ними). Хлопці, хлопці, так не годиться!

НЕЗНАЙКО (до Боба). Буратіно скільки не бий, йому однаково, бо він дерев’яний. Тільки кулаки позбиваєш. Я пробував…

БАРБІ (до Снігуроньки). То як ви будете святкувати? Влаштуєте вечірку… з чізбургерами, чи з гамбургерами?

МАЛЬВІНА. Ми ще не дійшли згоди.

БАРБІ. Тоді давайте влаштуємо конкурс краси і ви оберете мене королевою.

МАЛЬВІНА. Чому саме тебе? Я теж гарна! Скажи, Буратіно?

БУРАТІНО (ховаючи очі). Ти класна… дуже класна. П’єро від тебе в захваті!

СНІГУРОНЬКА. Я також можу прийняти участь! Як думаєте?

МАТРОСКІН. Якщо ти до мене, то я знаюся тільки на котах, мишах та коровах. У мене в Простоквашино є корова й теля і немає жодної Снігуроньки.

БОБ. Вважаю, що можеш. Так буде демократично. Правда, у тебе мало шансів, Снігуронько, як і у Мальвіни. Проте, якщо тобі поталанить, ти можеш стати віце-королевою. Все ж краще, ніж нічого.

 

До зали заходять Баба Яга, Лісовик та Мухомор.

 

СНІГУРОНЬКА (радісно). А от і наші лісові друзі. Знайомтесь, бабуню, це гості з Америки. А це (повертається до Боба і Барбі) – наші сусіди. Вони тут неподалік живуть. Бабуня Яга та її друг, а по вашому бой-френд Лісовик та Мухомор.

БАБА ЯГА. Я також хочу прийняти участь у конкурсі!

НЕЗНАЙКО (злякано). Ой!

БУРАТІНО (діставши метра). Ти жартуєш! Ми тут про конкурс краси вели мову!

БАБА ЯГА. Я все чула. Я завжди підслуховую. Ти хочеш сказати, що я негарна?

БУРАТІНО (задкуючи). Я… я нічого такого не казав. Ти класна бабуня. П’єро від тебе в захваті.

МАЛЬВІНА. Ти ж казав, що П’єро в захваті від мене?!

БУРАТІНО. Від бабуні також. П’єро взагалі від всіх жінок в захваті!

БОБ. Бабуся, мабуть, жартує.

БАРБІ. Звісно ж! Уявляю собі її в купальнику! Цей горб…

БАБА ЯГА. А що горб? Між іншим, це аеродинамічний горб! Під час польоту в ступі він виконує роль фюзеляжу! Як у літаку. Дуже зручно! (Зображає політ, бігаючи по сцені).

ЛІСОВИК. Коли хто зацікавиться, я можу безкоштовно і йому набити такого ж чудового горба.

МУХОМОР. Лісовик у цій справі великий спеціаліст.

 

До зали заходить листоноша Пєчкін, тримаючи в руках бланк телеграми.

 

МАТРОСКІН (весело). О, Пєчкін з’явився! Хто там? Хто там? Хто там?

ПЄЧКІН. Це я, листоноша, Пєчкін. Приніс… Тьху, ти знову, Матроскін, мене розігруєш. Я тут, між іншим, у важливій міжнародній справі. (До Снігуроньки). Вам з Дідусем термінова телеграма. Читати?

СНІГУРОНЬКА. Звичайно! Так цікаво.

ПЄЧКІН. Прилітаємо сьогодні. Течека. Зустрічайте. Течека. Ваші американські друзі. Течека. Барбі та Боб. Течека.

БУРАТІНО. А вони вже давно тут! Спізнилася твоя телеграма. Ось вони!

ПЄЧКІН. Не може бути! (Підходить до Барбі та Боба). То це ви – вони? Ті, що в телеграмі?

БАРБІ. Хіба ж не видно?

ПЄЧКІН. А документ у вас якийсь є?

БОБ. Який документ?

ПЄЧКІН. Паспорт.

БАРБІ. Що?

БОБ. На мені є етикетка. На ній написано, що я Боб.

БАРБІ. У мене також, а у вас, я впевнена, немає.

ПЄЧКІН. Дійсно немає, але ж мене тут всі знають. Я листоноша Пєчкін. Ось хоча б у кота Матроскіна запитайте. Ми з ним із одного мультику.

МАТРОСКІН. Я тебе, Пєчкін, не знаю. Може, ти взагалі шпигун, а може і викрадач дітей! Он яка велика у тебе сумка!

ПЄЧКІН. Ох і вередливий же ти, кіт Матроскін! Як і твоя корова!

МАТРОСКІН. Ти мою корову не чіпай! Вона молоко дає, а ти нічого не даєш, а, значить, і користі від тебе ніякої! Телеграму не можеш вчасно принести! (Передражнює). Хто там? Хто там? Хто там?

СНІГУРОНЬКА. Та годі вже вам! У нас гості. А ви знову сваритеся!

БУРАТІНО. От, от, а ми, між іншим, про конкурс краси розмову ведемо.

БАБА ЯГА. Саме так, онучок.

БУРАТІНО. Який я вам онучок, бабуню?

БАБА ЯГА. Це я так, для чемності сказала. Моя б воля, я б тебе давно на дрова пустила! (Підходить до Барбі). То як, красуне, позмагаємося? Мій Лісовик каже, що я найвродливіша за усіх!

БУРАТІНО. Хай ваш Лісовик піде до окуліста і перевірить свій зір!

БАБА ЯГА. Ах, так?! Ну, гаразд! Самі запросили нас на свято і самі ж ображаєте?! (До Лісовика та Мухомора). Пішли, хлопці, звідси! Ми їм ще покажемо! Тонконогі опудала!

 

Баба Яга, Лісовик та Мухомор йдуть геть.

 

СНІГУРОНЬКА (навздогін). Куди ж ви! Зачекайте! (До Буратіно). Ось бачиш, до чого призводять помилки в твоєму вихованні?! Вони ж виправилися, стали хорошими!

НЕЗНАЙКО. Ага! Горбатого могила виправить! Я влітку бачив, як Лісовик крав у куріпки яйця і носив їх смажити до Баби Яги! Хіба красти це добре?

БАРБІ. Красти погано.

СНІГУРОНЬКА. А ще гірше ображати старших. Тепер у них не буде свята!

МАТРОСКІН. Зате ніхто не отруїться мухомором!

ПЄЧКІН. Снігуронька має рацію. Ось ти, Матроскін, завжди ображаєш мене, тому я тебе і не люблю!

МАТРОСКІН. Бо ти нудний і нецікавий, як обід із одних мишей!

МІККІ. Ти все ж харчуєшся мишами?! (До Барбі). Я так і знав! Від нормального кота повинно тхнути ковбасою і "Кіті-кетом"! Я пропав! (Ховається за неї).

 

Чути галас і через мить до зали забігає розлючений зелений Марсяк з антенами на голові та двома великими пачками "Памперсів" у руках. Всі ціпеніють від жаху, а Мальвіна, втративши свідомість, падає Буратіно на руки.

 

МАРСЯК (не помічаючи присутніх). Здається, втік! Бач, який галас учинили! Я ж тільки дві пачки "Памперсів" взяв! Неподобство! У нас, на Марсі, якщо ти щось зумів вкрасти, або відібрати, то це вже твоє, і ніхто не кричить, бо знає, що це даремно! А тут всі кричать! У них що, зовсім не крадуть?! Яка дивна планета! (Ворушить антенами на голові). Тут хтось є.

 

Марсяк озирається. Снігуронька, Боб, Міккі Маус та Буратіно з Мальвіною на руках, перелякано тікають. Пєчкін, з криком: "Ну, я пішов", тікає слідом за ними.

 

МАТРОСКІН (пошепки до Барбі). Ти чого не втекла? А що коли воно їсть дівчат?

БАРБІ. Мене вчили, що гостей не їдять…

НЕЗНАЙКО. Але ж ти не його гість, а наш. А цей, він… вона… воно… шановний, ти хто?

МАРСЯК. Звісно хто. Я – Марсяк!

МАТРОСКІН. Хто?

БАРБІ. Що?

МАРСЯК. Ну й планета! Або кричать, або нічого не чують! Мабуть, ті, що не чують, не чують тому, що ті, що кричать – кричать. (Задоволено). Це ж треба, який я розумний! То ви чуєте, чи ні? Я не збираюся кричати як ті, що в магазині. В мене вже розболілися легені від вашого повітря. Краще вже зовсім не дихати!

БАРБІ. Якщо не дихати, помреш!

МАТРОСКІН. Точно! Відкинеш лапи!

МАРСЯК. У нас на Марсі немає повітря. І ми не дихаємо.

НЕЗНАЙКО. То ти з Марсу? (Показує пальцем кудись вгору). Звідти?

МАРСЯК (кинувши оком на Незнайку). Трохи правіше. Бачиш он ту маленьку зірочку?

НЕЗНАЙКО. Їх тут багато і всі маленькі. Яка з них Марс?

МАРСЯК (підійшовши до Незнайки, скеровує його тремтячий палець в потрібному напрямку). Тепер бачиш?

НЕЗНАЙКО (від жаху весь тремтить). Тепер бачу… Який ти холодний і зелений!

МАРСЯК. А яким повинен бути марсіанин? Гарячим і червоним? Ти що, книжок не читаєш? Там про нас все написано… Маленькі, зелені. Втім… Не такий я вже маленький і зелений. Щойно одна тітка, побачивши мене, зробилася набагато зеленішою за мене... Мабуть, у неї мутація.

БАРБІ (боязко). То ви з НЛО? А можна у вас взяти інтерв'ю? Я буду першою Барбі у світі, котра взяла інтерв’ю у живого марсіанина!

МАРСЯК (притискає "Памперси" до себе). Називай це як хочеш, але я тобі нічого не дам! Це моє! Я їх щойно поцупив!

БАРБІ. Мені не потрібні "Памперси"! Я вже досить доросла!

МАТРОСКІН. А Марсяку потрібні, бо він ще маленький.

МАРСЯК. А хіба "Памперси" потрібні тільки маленьким? У нас на Марсі їх їдять всі!

БАРБІ. Що?

МАТРОСКІН. Всі?

НЕЗНАЙКО. Їдять?!

МАРСЯК. Звичайно! Ви думаєте, чого наші НЛО так часто прилітають на Землю? Подивитися на вас? Звичайно ж, за цими чудовими смачними "Памперсами"! Хіба ви їх не їсте?

МАТРОСКІН. Ні, Марсяк, не їмо. А навіщо? У нас вистачає смачних медових булочок з лісовими горіхами. От коли ми це все з’їмо, ось тоді можливо…

 

Барбі, прикривши долонею рота, вибігає.

 

МАРСЯК. Що з нею?

НЕЗНАЙКО. Американка… Слабка нація… Побіжу допоможу їй.

 

Незнайко вибігає.

 

МАТРОСКІН (до Марсяка). Якщо ти не проти, я також побіжу.

 

Матроскін вибігає.

 

МАРСЯК. Примітивні істоти ці земляни! Не їдять "Памперсів"… Втім, можливо, воно й краще, що не їдять. Нам більше залишиться. Крім того, у мене є чудовий план. Піду пошукаю спільників.

 

 

Сцена друга

 

Галявина біля хатини на курячих лапах. Лісова нечисть прикрашає, неначе новорічну ялинку, мітлу Баби Яги, встромлену у ступу. Частина нечисті водить довкола споруди хоровод, інші б’ються.

З’являється Баба Яга в супроводі Лісовика та Мухомора.

 

ЛІСОВИК (піднявши руку). А ну тихо! (Галас поступово вщухає). У Діда Мороза великі неприємності! (Всі радісно кричать, аплодують). Щойно його люди порушили угоду, тому у нас знову розв’язані руки! Вони образили Бабу Ягу! (Натовп скандує: "Війна! Війна! Війна! Ліс наш! Ліс наш! Ліс наш!"). Отож покажемо їм, що таке нечиста сила! (Натовп скандує: "Покажемо, покажемо!"). Зіпсуємо їм свято! (Натовп: "Зіпсуємо! Зіпсуємо!").

МУХОМОР (до нечисті). А тепер розбігайтеся до часу по своїх барлогах. Нам потрібно розробити план!

 

Нечисть тихо розчиняється у лісі.

 

БАБА ЯГА (показує рукою на мітлу). Ось тут буде головна ялинка! Прикрасимо мітлу черепами та кістками, начіпляємо на мітлу жаб та вужів, а зверху це все накриємо павутинням!

ЛІСОВИК. Красота!

МУХОМОР. Мені подобається!

БАБА ЯГА. Не те, що у них!

ЛІСОВИК. Скляні кульки!

МУХОМОР. Іграшки!

БАБА ЯГА. Бридота! І головне, що Дід Мороз не зможе звинуватити нас у віроломстві.

ЛІСОВИК. Нам не доведеться вигадувати привід для того, щоб порушити нашу угоду!

МУХОМОР. Поталанило!

БАБА ЯГА (до Лісовика). То який у тебе план?

 

На галявину з-за куща виходить Марсяк.

 

МАРСЯК. План у мене, а не в нього! (Оглядає переляканих змовників). Я все чув! Ви саме ті, кого я шукав!

БАБА ЯГА (заховавшись за Лісовика). Ой, хто ти? Я такого зеленого ще ніколи не бачила! Ти не родич Водяного?

МАРСЯК. Ні, не родич. Я Марсяк!

МУХОМОР (забігши за мітлу). Звідки ти взявся? В нашому лісі таких, як ти, нема.

МАРСЯК. Впав з неба. (Всі задирають голови догори).

БАБА ЯГА. Звідти? (Марсяк ствердно киває головою). І що ти там робив?

МАРСЯК. Я там живу.

МУХОМОР. На небі?

ЛІСОВИК. На небі не живуть.

МАРСЯК. Це ти так говориш, бо живеш у лісі і не читаєш книжок!

МУХОМОР. Якщо Марсяк каже, що він з неба, значить, він з неба!

БАБА ЯГА. А чому ти такий зелений? Щось не те з’їв?

МАРСЯК. Марсіани всі зелені. Ви про космос чули?

ЛІСОВИК. Ні.

МАРСЯК. Які ж ви темні та неосвічені!

БАБА ЯГА. Звичайно темні. Ми темні сили цього лісу. Ми дуже погані.

МАРСЯК. Це добре, що ви погані. Мені саме такі й потрібні.

ЛІСОВИК. Для чого?

МАРСЯК. Не скажу.

МУХОМОР. Тоді навіщо прийшов? Вилазь собі на своє небо і не заважай нам робити погані справи!

ЛІСОВИК. Саме так!

БАБА ЯГА (до Лісовика і Мухомора). Зачекайте! Ви що, не бачите, що він бридкіший за мене?

МУХОМОР. То й що?

БАБА ЯГА. А то, що який ти на обличчі, такий ти і всередині. (До Лісовика). Може, у нього є план, ще жахливіший за твій? (До Марсяка). А як ми дізнаємося про те, що ти хочеш, коли ти нічого не розповідаєш?

МАРСЯК. Підлеглим зовсім не обов’язково зважувати доцільність кожного наказу.

БАБА ЯГА. То ми вже й підлеглі?!

ЛІСОВИК. Ах ти, зелене опудало!

МУХОМОР. Поганка!

МАРСЯК. Будете мене ображати, запрограмую вас на добро!

БАБА ЯГА. Не треба! Все, що завгодно, тільки не це!

ЛІСОВИК. Ми згодні!

МУХОМОР. Добрі справи – це так гидко!

БАБА ЯГА (під ніс). Розвелося тут розумників! (До Марсяка). То що ми маємо робити?

МАРСЯК. Зараз сюди прийде загіпнотизований хлопець, якого я недавно зустрів в палаці у Діда Мороза і ми зробимо з нього зрадника.

 

З лісу виходить Незнайко з протягнутими вперед руками.

 

МАРСЯК. О! (Дивиться на годинника). Секунда в секунду! Що я вам казав!

ЛІСОВИК. Чудеса!

МУХОМОР. Точно!

БАБА ЯГА (виходить з-за спини Лісовика). Ба, та це ж Незнайко!

 

Марсяк піднімає щупальця, ворушить ними, і Незнайко зупиняється.

 

МАРСЯК. У нас, на Марсі, всі так можуть. (Дує на Незнайку).

НЕЗНАЙКО (отямившись, злякано озирається). Ой, мамо! Де я?!

МАРСЯК. У друзів!

НЕЗНАЙКО (відсахнувшись). Знову ти? А де твої "Памперси"?

МАРСЯК. Вже тут. (Поплескує себе по животі). Але цього разу липучки трохи твердуваті попалися, ледве від язика віддер. То ти Незнайко?

НЕЗНАЙКО (похмуро). Ага.

ЛІСОВИК. Він у нас космонавт. На Місяць літав.

МАРСЯК. Справді?

НЕЗНАЙКО. А ти що, "Пригоди Незнайки" не читав?

МАРСЯК. Ще ні. Я тут випадково. В моїй тарілці пальне скінчилося.

БАБА ЯГА. Оце так! Ти літаєш на тарілках? А на блюдечках можеш? Або в чайнику? Особисто я літаю в ось цій ступі. Дуже зручно, але трохи дме. Тому й нежить весь час, не встигаю носові хустки міняти.

МАРСЯК (до Незнайки). Хочеш, малий, бути зрадником? Це так весело?

ЛІСОВИК. І почесно!

МУХОМОР. І приємно!

БАБА ЯГА. Зраджувати друзів – найвища насолода! Вони тобі довіряють, а ти бац – і підкладаєш їм свиню! Шкода, що в мене не залишилося друзів! Я б неодмінно їх зрадила!

ЛІСОВИК (радісно). То, виходить, я не твій друг?

МУХОМОР. І я теж?!

БАБА ЯГА. Ви – зовсім інша справа хлопці. Якби ти, Лісовик, не був гнилим пеньком, а ти, Мухомор, отруйним грибом, я б ще подумала!

ЛІСОВИК. Ух, аж від серця відлягло.

МУХОМОР. І в мене також.

НЕЗНАЙКО. А чому я маю стати зрадником? Я не хочу!

МАРСЯК. Все таки подумай, я можу тобі дещо запропонувати, малий.

НЕЗНАЙКО. В обмін на зраду? Пачку смачненьких "Памперсів"?

МАРСЯК. Я можу запропонувати тобі безкоштовний політ на Марс. Кажуть, ти вже побував на Місяці, а тому не зможеш відмовитися від такої подорожі, чи не правда?

ЛІСОВИК (до Марсяка). Ти ж казав, що в твоїй машинерії пальне скінчилося.

МАРСЯК. Я збрехав. Я завжди брешу. Навіть собі. Всі марсіани брешуть. Всі вони брешуть одне одному, що на Марсі чудове життя, а яке ж воно чудове, коли доводиться жити глибоко під поверхнею. Коли воду подають один раз на рік, а чистий кисень тільки перед смертю.

БАБА ЯГА. А навіщо тобі зрадник?

МАРСЯК. Така стара, а така нерозумна. Щоб втертися до Діда Мороза в довіру.

МУХОМОР. Геніально!

ЛІСОВИК. Бач, як закрутив!

НЕЗНАЙКО. Мені Дід Мороз і так довіряє. Слухай, Марсяк, то, виходить, ти не за "Памперсами" прилетів?

МАРСЯК. Скажімо так: не тільки за ними. У мене є одна думка.

БАБА ЯГА (до Лісовика). Ось бачиш, у нього навіть одна думка є. Він хоч і зелений, а розумний! А ти трухлявий і дурний. (До Марсяка). А яка у тебе є думка?

МАРСЯК. Розбагатіти.

ЛІСОВИК. Така думка навіть у мене є.

МУХОМОР. І у мене.

БАБА ЯГА. І у мене!

МАРСЯК. Не розумію, навіщо бути багатим у лісі? Вечорами гроші при каганці лічити? Я вам за допомогу можу запропонувати дещо краще ніж гроші.

МУХОМОР. Хіба може бути щось краще за гроші?

ЛІСОВИК. Точно.

БАБА ЯГА. Краще за гроші можуть бути тільки дуже великі гроші!

МАРСЯК. А я вам віддячу за допомогу вічним літом!

МУХОМОР. Як це?!

ЛІСОВИК. Вічним літом?!

БАБА ЯГА. Влітку добре. Влітку у мене немає нежиті та й спина не болить. Та хіба ж це можливо?

НЕЗНАЙКО. Не вірте ви цьому зеленому! Він же сам щойно казав, що завжди бреше!

МАРСЯК. Я брехав, що завжди брешу! Іноді я можу не брехати навіть кілька хвилин! То ми домовилися з тобою, малий? Ти робиш для мене одну справу, а я беру тебе у політ на Марс.

НЕЗНАЙКО. Але ж мене потім всі зневажатимуть і я втрачу друзів.

ЛІСОВИК (стискаючи кулаки). Ти втратиш більше, якщо не погодишся.

МАРСЯК. О, так! Набагато більше! Марс такий гарний. Якщо дивитися на нього з орбіти.

НЕЗНАЙКО (невпевнено). Навіть не знаю, що й робити. А правда, що на Марсі колись були великі річки і моря?

МАРСЯК. Чистісінька правда, малий. Якщо ти мені допоможеш, річки на Марсі з’являться знову. А я неймовірно розбагатію.

БАБА ЯГА. Розповідай, розповідай.

МУХОМОР. Так цікаво...

ЛІСОВИК. Неймовірно розбагатіти – це неймовірно.

НЕЗНАЙКО (ляскає себе по лобі). Тепер я знаю, що ти задумав! Ти вирішив поцупити у Діда Мороза мішок, з якого він щороку розсипає по цілому світу сніг.

МАРСЯК (захоплено). Молодець, малий, здогадався-таки! Такому розумнику не личить ім’я Незнайко. Хочеш, я подарую тобі нове ім’я? (Думає). Наприклад… наприклад. Щось таке від космічного корабля. Хочеш, я буду називати тебе Мужнім Соплом, або Веселим Ілюмінатором?

НЕЗНАЙКО. Дякую, не потрібно. Я вже добряче звик до свого імені. Послухай, Марсяк, а що, коли мені не вдасться витягти у Діда Мороза його сніговий мішок?

МАРСЯК. Тобі допоможе ось ця чудова компанія. Чи не так?

БАБА ЯГА. Я не можу. Ми посварилися.

МУХОМОР. І я не можу.

ЛІСОВИК. Я теж.

БАБА ЯГА. Вони не захотіли, щоб я приймала участь у конкурсі краси!

МУХОМОР. Неподобство!

ЛІСОВИК. Ті американці такі нахаби!

МАРСЯК. Доведеться вам всім прикинутися добрими і знову йти до палацу. Тим більше (ворушить антенами). я вже чую звуки музики! Свято ось-ось розпочнеться, і доки всі танцюватимуть навколо ялинки, ми зробимо свою справу.

ЛІСОВИК. Геніально!

МУХОМОР. Оце голова! Розумний, майже як я!

БАБА ЯГА. Мені буде важко в Новий Рік прикидатися доброю.

МАРСЯК. Ти ж не відмовляєшся від вічного літа? Тоді вперед!

 

Всі прямують до палацу Діда Мороза, Незнайко, тяжко зітхнувши, йде за ними.

 

 

Дія друга

Сцена третя

 

Палац Діда Мороза. Свято ще не розпочалося. Навколо ялинки метушаться герої різних казок. До зали впевненим кроком заходить Марсяк. За ним, трохи поодаль, Баба Яга, Лісовик і Мухомор.

Незнайко, щоб не привертати до себе увагу, непомітно ховається за ялинку, котра височить серед зали. Побачивши цю екзотичну четвірку, присутні в залі змовкають.

 

БАБА ЯГА (вийшовши вперед). Чого принишкли? Ми не кусаємося.

БОБ. А той зелений з антенами на голові?

БАРБІ. Той, що їсть "Памперси"?

ЛІСОВИК. Марсяк каже, що у них на Марсі всі зелені, бо вони живуть в печерах і там немає води.

СНІГУРОНЬКА. І він нікого не чіпатиме своїми щупальцями?

МАРСЯК. Не чіпатиму, бо я вихований.

БАРБІ. Якщо ви виховані, то, може, все ж дасте мені інтерв’ю?

МАРСЯК. Не дам, бо я його вже з’їв.

БОБ. Що з’їв?

МАРСЯК. Інтерв’ю.

БУРАТІНО. Ти, мабуть, маєш на увазі "Памперси"? Не розумію, як можна їсти вату?

МАРСЯК. Для кого вата, а для кого – делікатес. Ти дерев’яний і тому не розбираєшся в нормальній їжі.

СНІГУРОНЬКА (до Яги). Це добре, що ви повернулися. Ніхто не хотів вас образити. Так вийшло. Правда ж, друзі? Вибачте нас. (Всі: "Авжеж, правда").

МАТРОСКІН. Можна включити до складу журі Лісовика і цього зеленого! Тоді у нашої Баби Яги будуть гарні бали.

БОБ. І Барбі здобуде перемогу демократичним шляхом.

МАЛЬВІНА. Це ми ще побачимо! Я теж гарна! Тим більше, що я зроблена з порцеляни, а Барбі – з пластмаси!

БАРБІ. Зате я ніколи не розіб’юся!

БУРАТІНО. Дівчата, дівчата! Конкурс ще не розпочався, а ви вже сваритеся! Навіщо тоді взагалі змагатися?

БАРБІ. Давайте краще влаштуємо конкурс міс-фотомодель. Я привезла з собою класний купальник.

БОБ. Або влаштуємо тенісний турнір на кубок Діда Мороза з грошовою винагородою в мільйон доларів!

СНІГУРОНЬКА. Хіба не можна просто веселитися?

МУХОМОР. Дійсно! Мені подобається танцювати з п'явками. Вони такі прилипучі. (Всі фукають: "Яка гидота!").

БАБА ЯГА. Просто веселитися набагато безпечніше.

МАТРОСКІН. Тим більше, що сьогодні ми зустрічаємо Новий Рік і Нове Тисячоліття!

МІККІ. У нас в Америці всі звикли змагатися.

БАБА ЯГА. Ви ж не на Олімпійські ігри приїхали!

ЛІСОВИК (до Міккі Мауса). Класні у тебе вуха.

МІККІ. Дякую. Мені Матроскін про це вже казав.

МАЛЬВІНА (тяжко зітхнувши). Шкода, що немає П’єро, тоді б і мені хтось сказав, що я гарна.

МАТРОСКІН. Якби я розумівся на жінках, то теж сказав би, що ти гарна, як моя улюблена порцелянова чашка, з якої я п’ю молоко.

БАРБІ (вперто). Так не чесно! Я найкраща!

МАРСЯК (до Барбі). Не хочеш позмагатися зі мною, хто з нас зеленіший, або ж у кого довші щупальця? (Всі сміються).

БОБ. Не ображай мою дівчину, бо я тебе поб’ю!

МАРСЯК. В такому разі чому твоя дівчина намагається образити інших дівчат, знаючи наперед, що вона найгарніша?

 

Присоромлені Барбі та Боб відходять у бік і починають допомагати Гномам прикрашати ялинку.

 

МАТРОСКІН. Молодець, зелений! Це ти від "Памперсів" такий розумний?

МАРСЯК. Від народження. (Озирається). А Дід Мороз скоро прийде?

СНІГУРОНЬКА. З хвилини на хвилину. Він саме зараз розпорошує над землею вечірній сніг.

МАРСЯК. І багато ще у Діда Мороза снігу?

БАБА ЯГА. Як на мене, то занадто багато.

МУХОМОР. А мені взагалі взимку біда: грибниця мерзне, мухоморчики хворіють.

ЛІСОВИК. І взимку в лісі буває зовсім мало людей.

БУРАТІНО. А тобі б тільки людей лякати!

СНІГУРОНЬКА (з підозрою). Ви якось дивно себе поводите. Прийшли на свято Нового Року, а самі нібито проти зими.

МАРСЯК (відвертаючи увагу). Не приймай близько до серця їхнього бурмотіння. Це у них такі жарти. Я й сам іноді таке можу сказати! Слухай, Снігуронько, а той мішок, у котрому сніг, справний?

СНІГУРОНЬКА. Звичайно, а чому ти питаєш?

МАРСЯК (відводячи очі). Просто так. Цікаво. Я вперше так довго на землі й тому мені все цікаво.

СНІГУРОНЬКА (до всіх присутніх). Я бачу, що наша ялинка вже готова. Молодці, гноми! Ніхто б не зміг впоратися з цією роботою краще за вас і так швидко. Думаю, що настав вже час розпочати наше свято.

ВСІ (здивовано). Без Діда Мороза?

 

Заходить Дід Мороз.

 

ДІД МОРОЗ. Чому ж без Діда Мороза? Я вже тут (Кладе мішок коло ялинки). А ну, швидко у танок.

 

Гості заводять хоровод навколо ялинки. Снігуронька бере за руку Марсяка, Мальвіна – Лісовика, а маленька П’явочка – Мухомора. Дід Мороз, пританцьовуючи у такт, сідає в своє крісло, що стоїть трохи поодаль. Коли стихає музика, він здивовано, дивлячись на Марсяка, запитує: "А це ж хто? Одразу видно, що не з наших".

 

МАРСЯК. Ваша правда. (Торкається щупальцями своїх антен). Мене звуть Марсяк і я з Марсу. Я тут пролітав повз Землю. Побачив ваш палац.

ДІД МОРОЗ. От і добре, що знайшов час. Я про вашого брата читав багато, а от побачити на власні очі ще не доводилося.

МАРСЯК (поглядаючи на мішок). Воно й не дивно. Вам все ніколи. У вас повно зимових справ!

МАТРОСКІН. Ще б пак! Скільки снігу щодня потрібно по світу розвезти!

МАЛЬВІНА. І річки та озера в кригу закувати!

БУРАТІНО. А скільки вікон потрібно розмалювати, та ще й так, щоб жодного схожого не було!

СНІГУРОНЬКА. А скільки подарунків потрібно приготувати!

ГНОМ. І кожному з дітей під ялинку вночі покласти.

ДІД МОРОЗ (задоволено). Старий Гном знає, що каже. Якби не Гноми та Снігуронька, мені б самому тяжко прийшлося.

МАРСЯК. Я б, мабуть, так не зміг. Втім, у нас на Марсі ніколи не буває снігу.

ДІД МОРОЗ. То як ви там живете? Хіба годиться зустрічати Новий Рік без снігу, ялинки та добрих друзів?

МАРСЯК. Якщо не знаєш, що можна жити інакше, живеш так, як живуть всі.

БУРАТІНО. Але ж ви там у себе на Марсі також якось зустрічаєте Новий Рік?

МАРСЯК. Ми граємо в ігри.

БАРБІ. Ой, як цікаво! Ти нам покажеш? Я буду першою Барбі в світі, яка грала в марсіанські ігри!

МАРСЯК. Покажу, але трохи згодом. Мені потрібно приготуватися. У нас дуже незвичні ігри.

СНІГУРОНЬКА. Чудово! (Озирається навкруги). Я щось не бачу Незнайки. Тобі, Марсяк, потрібно ближче з ним познайомитися. Бо він у нас космонавт і літав на Місяць.

МАРСЯК (робить вигляд, що вперше чує). Невже?

БОБ. Я можу його пошукати. У випадку чого, (згинає в лікті руку) я йому допоможу. Бачите, які в мене м'язи? У нас в Америці…

ВСІ (хором)  Все велике.

БОБ. Саме це я й хотів сказати.

 

Боб йде на пошуки, а Буратіно одразу підходить до Барбі.

 

БУРАТІНО. Непоганий у тебе хлопець, щоправда, трохи м’язів забагато. Хочеш, покажу тобі золотий ключик?

ДІД МОРОЗ. Не дури дівчині голову!

МАТРОСКІН. Краще я покажу їй свою корову.

СНІГУРОНЬКА. Ніхто нікому нічого не буде показувати. Хіба годиться хизуватися перед друзями?

БАБА ЯГА. Дійсно! Я ж не показую їм свою ступу.

 

До зали мало не забігає Пєчкін з бланком телеграми в руці.

 

ПЄЧКІН. Шановний Дід Мороз! Вам термінова телеграма! Читати?

ДІД МОРОЗ. Звичайно! Мабуть, це поздоровлення зі святом!

ПЄЧКІН. Трохи не вгадали. (Марсяк зловтішно потирає руки). Тут зовсім про інше.

ДІД МОРОЗ. Все одно читай!

ПЄЧКІН (хвилюючись). Палац заміновано. Течека. Раджу всім тікати. Течека. Вибух за п’ять хвилин. Течека. Свято відміняється! (Зірвавши з голови шапку). Рятуйся, хто може!

 

Зчиняється неймовірний лемент. Всі починають в паніці розбігатися. Дід Мороз, вхопивши Снігуроньку за руку, також поспішає до виходу. Марсяк, Баба Яга, Лісовик та Мухомор також роблять вигляд, що тікають, але в останню мить ховаються за ялинку. По хвилі в палаці настає тиша.

 

ЛІСОВИК (виходячи з-за ялинки). Ну, зелений, геніально!

БАБА ЯГА (озираючись). Як мітлою змело!

МАРСЯК (порухавши антенами). Вони вже далеко. Гарно біжать!

МУХОМОР. Звідки ти знаєш?

МАРСЯК (показує на свою голову). Це не роги, а антени! Зрозуміли?

МУХОМОР (бере під козирок). Так точно, мій генерале! Дозвольте розпочати операцію "Викрадення снігового мішка".

ЛІСОВИК. Це має зробити Незнайко. Де той поганець?

БАБА ЯГА. Супу б з нього наварити, або засмажити! Він такий рум’яний, смачненький мабуть… Якщо його кетчупчиком полити… (Облизується). Давно я вже не їла смажених діточок.

МАРСЯК. І не соромно, бабуню? Тобі вже час на манну кашу переходити. (Гукає). Незнайко, агов, ти де?

НЕЗНАЙКО (вилазить з-під ялинки). Та тут я… Трошки злякався й заснув. У мене завжди так: злякаюсь і сплю, сплю, сплю… (Клює носом).

ЛІСОВИК. Досить, бо знову заснеш! Давай починай красти сніговий мішок, бо дуже хочеться літа.

БАБА ЯГА. Аж у носі свербить!

МУХОМОР. А у мене чешеться під капелюхом!

 

З-за ялинки виходить Боб, тримаючи тенісну ракетку як автомат.

 

БОБ (грізним голосом). Всім залишатися на своїх місцях! Ви маєте право нічого не говорити, бо я вже і сам все чув. Ви маєте право…

БАБА ЯГА. Звідки він взявся?

ЛІСОВИК. Ну зовсім знахабніли ті американці!

МУХОМОР. Це точно!

МАРСЯК. Спокійно, друзі! Він один, а нас п’ятеро!

БОБ. У мене чорний пояс по карате!

ЛІСОВИК. А у мене сучкувата палиця!

БАБА ЯГА. Хочеш нас залякати?

МАРСЯК. Навіщо ти підслуховував? Хіба тебе не вчили, що підслуховувати шкідливо для здоров’я?

БОБ. Я не підслуховував, я шукав Незнайку.

ЛІСОВИК. То чому ти не побіг геть разом з усіма?

БОБ. Бо хотів стати героєм, знешкодивши бомбу! В Америці всі хочуть стати героями!

МАРСЯК. Ніякої бомби нема.

БОБ. А телеграма?

МАРСЯК. Підробка!

БАБА ЯГА. Зараз навіть гроші підробляють, не чув?

МАРСЯК. Це такий новорічний жарт від мене!

БОБ. У нас в Америці…

ЛІСОВИК. Дістали ви вже всіх зі своєю Америкою! Тут тобі не Америка, а темний зимовий ліс! Знаєш, що буває в нашому лісі з балакучими хлопцями? (Проводить по горлянці ребром долоні). Не встигнеш і злякатися!

БОБ (проводить ребром долоні по своєму горлу). За "оце" у нас  довічне ув’язнення!

БАБА ЯГА. Якщо зловлять! (Вставляє два пальці в рот і свистить).

 

На свист із усіх кутків зали виповзає лісова нечисть.

 

БАБА ЯГА. Хапайте цього спортсмена! В павутиння його!

 

Нечисть накидає на Боба сіті і, зв’язавши, тягне в темний куток. Боб щосили пручається і, вирвавшись з кола лісової нечисті, намагається втекти. Покружлявши за Бобом деякий час навколо ялинки, його все ж ловлять і, накинувши на нього купу мотузок, тягнуть у темінь.

 

МАРСЯК. Непогане у тебе військо, стара!

ЛІСОВИК. А який вишкіл!

МУХОМОР. Звірі!

БАБА ЯГА. Всі в мене! (До Незнайки). Чого стоїш? Хочеш, щоб я з тебе печеню зробила? Шукай сніговий мішок!

ЛІСОВИК. Хутко!

МУХОМОР. Інтелігент!

МАРСЯК (показує рукою). Здається, він стояв ось там.

НЕЗНАЙКО (знайшовши мішок, зазирає всередину). В ньому нічого немає!

БАБА ЯГА. Як нічого немає?

ЛІСОВИК. Потруси!

МАРСЯК. Снігуронька казала, що мішок справний. Труси дужче!

 

Незнайко намагається витрусити з мішка хоч щось, але там дійсно нічого немає.

 

НЕЗНАЙКО. Можливо, він якось вимикається?

ЛІСОВИК. Або це не той мішок!

МУХОМОР. Кепські справи.

БАБА ЯГА (до Марсяка). Роби щось, зелена голово. Бо я хочу, щоб завжди було літо!

МАРСЯК (хапаючи мішок). Я ж сам бачив, як Дід Мороз клав мішок саме на це місце!

ЛІСОВИК. Потрібно пошукати ще.

 

Всі кидаються врізнобіч і починають нишпорити по всіх закутках.

 

БАБА ЯГА. Нічого немає!

ЛІСОВИК. І у мене!

МУХОМОР. І у мене теж!

НЕЗНАЙКО. Може, краще попросити?

МАРСЯК. Що попросити? (Регоче). Я помилився, малий. Тобі дуже пасує саме твоє ім'я. (Знаходить ще один мішок. Швидко зазирає всередину). Є! Знайшов! (Пританцьовує). Знайшов! Знайшов! Знайшов! Тепер я дуже багатий! Тепер я буду продавати марсіанам сніг і стану квінтильйонером! Ні, не так! Квінтильйон, це мало! Я зароблю квінтильйон квінтильйонів румів!

ЛІСОВИК. Ого!

МУХОМОР. Навіщо тобі так багато?

МАРСЯК. Як навіщо? Щоб було!

БАБА ЯГА. І з нами не поділишся?

МАРСЯК. Ні. Я дуже жадібний. Мені завжди всього мало. Хвилину тому я сказав, що зароблю квінтильйон квінтильйонів румів, а зараз мені здається, що це зовсім мало.

НЕЗНАЙКО. Якщо ти знайшов сніговий мішок, то, виходить, що я не зрадник?

ЛІСОВИК. Виходить, що так.

МУХОМОР. Ти хотів ним стати, але в тебе нічого не вийшло.

БАБА ЯГА. Буває.

НЕЗНАЙКО. І я не полечу на Марс?

МАРСЯК. Звісно ж, ні! Навіть якби ти знайшов сніговий мішок, я б тебе не взяв із собою!

НЕЗНАЙКО. Чому?

МАРСЯК. Я тебе використовував! Зараз усі так роблять!

ЛІСОВИК. Геніально!

МУХОМОР. Він ще отруйніший, ніж я!

БАБА ЯГА. Зачекайте, зачекайте! (До Марсяка). То, може, ти й нас використовував? Мене, Мухомора, Лісовика?

МАРСЯК (закинувши мішок на плечі). Що поробиш, стара, таке вже життя... Не обдуриш ти – обдурять тебе!

ЛІСОВИК. Ти хочеш сказати, що вічного літа не буде?

МАРСЯК. Не буде!

МУХОМОР. Але ж ти забереш сніговий мішок з собою!

МАРСЯК. То й що? Дід Мороз позичить сніговий мішок у Санта-Клауса і розтрусить свій сніг.

БАБА ЯГА. Мене не можна дурити, бо я вже стара.

ЛІСОВИК. Втерся в довіру!

МУХОМОР. Розбійник!

НЕЗНАЙКО. Через тебе я мало не втратив друзів!

МАРСЯК. Це що, бунт?

БАБА ЯГА. А хоч би й так! Що ти з нами зробиш? Зараз як свисну! (Вкладає пальці в рот).

МАРСЯК. Не свиснеш, бо я вас всіх зараз загіпнотизую! (Ворушить антенами на голові). Спа-а-ати!

 

Баба Яга, Лісовик, Незнайко та Мухомор падають на підлогу і засинають під ялинкою.

 

МАРСЯК. Який я молодець! Тепер у мене є сніговий мішок і я можу повертатися додому! (Оглядає залу). Шкода залишати їм стільки льоду. На ньому можна теж заробити добрячі гроші.

 

Підходить до крісла діда Мороза і сідає в нього, поклавши мішок на підлогу поряд з кріслом. В цей же час чиясь рука бере сніговий мішок, а на його місце кладе подібний мішок.

 

МАРСЯК. Зручне крісло!

 

До зали заходять Дід Мороз, Снігуронька та решта гостей.

 

ДІД МОРОЗ. Оце так сюрприз! Марсяк сидить у моєму кріслі. Чому ти тут? Хіба ти не чув, що палац був нібито замінований?

МАРСЯК (встаючи й закидаючи мішок за плечі). Гарно я придумав, чи не правда?

СНІГУРОНЬКА. То це ти підробив телеграму? Як ти міг?!

БУРАТІНО. Ти хотів зіпсувати нам свято, але чому?

МАЛЬВІНА. Хіба тебе хтось із нас образив?

МАТРОСКІН. Ти гірший, ніж Пєчкін!

ГНОМ (помітивши під ялинкою Бабу Ягу, Мухомора, Лісовика та Незнайку). Твої витівки?

МАРСЯК. Вони полягали спати.

ДІД МОРОЗ. Що ти з ним зробив?

МАЛЬВІНА. Він випив у них всю кров!

МАРСЯК. Я їх просто загіпнотизував!

ДІД МОРОЗ. Негайно розгіпнотизуй наших друзів!

МАРСЯК. Ваших друзів?

МАЛЬВІНА. Вони виправились!

БУРАТІНО. Незнайко взагалі чудовий хлопець!

МАРСЯК. Той чудовий хлопець годину тому погодився стати зрадником заради польоту на Марс, котрий я йому пообіцяв.

ДІД МОРОЗ. Що він мав зробити?

МАРСЯК. Вкрасти в тебе ось цей сніговий мішок.

МАТРОСКІН. Незнайко не міг добровільно стати зрадником!

МАРСЯК. Твоя правда. Мені довелося на нього подіяти своїми антенами.

ГНОМ. В такому разі він не зрадник. А тебе потрібно провчити. Віддай зараз же Діду Морозу його сніговий мішок!

МАРСЯК. А то що? Хочеш, щоб я й тебе загіпнотизував? (Грізно ворушить антенами на голові).

ГНОМ. Думаєш, злякав?

ДІД МОРОЗ (прикривши собою Гнома). А навіщо, Марсяк, тобі мій сніговий мішок? У вас на Марсі погано з білою тканиною?

МАРСЯК. У нас на Марсі погано з водою. Ти будеш сміятися, але я хочу розбагатіти. І не просто розбагатіти, а галактично розбагатіти!

БУРАТІНО. Навіщо? Щоб придбати книжку "Як треба себе поводити" не потрібно так багато грошей.

МАЛЬВІНА. Хіба, ставши багатим, ти перестанеш ображати слабших?

МАТРОСКІН. І зневажати старших?

МАРСЯК. Ви не розумієте! Немає на світі нічого приємнішого за відчуття переваги над іншими!

ДІД МОРОЗ. Але ж, взявши мій мішок, ти ставиш нас у дуже скрутне становище.

МАРСЯК. Це вже ваші проблеми.

МАЛЬВІНА. Ти поганий і зелений.

МАРСЯК. Коли я стану багатим, цього ніхто не помічатиме. Бувайте! Бажаю вам добре повеселитися!

 

Всі присутні, зібравшись навколо Діда Мороза, перекривають Марсяку дорогу.

 

ДІД МОРОЗ (придивившись до мішка, що його несе Марсяк). Любі друзі, пропустіть Марсяка!

СНІГУРОНЬКА. А як же наш сніг?

ДІД МОРОЗ. Марсяк поцупив не той мішок.

МАРСЯК. Нічого не вийде, дідугане. Я у нього зазирав.

ДІД МОРОЗ. А ти зазирни ще раз!

 

Марсяк знехотя знімає мішок з плече й зазирає всередину. Не побачивши в мішку нічого, він з кам’яним обличчям обводить присутніх злим поглядом.

 

МАРСЯК. Хто вкрав у мене мій сніг?

 

Починає бігати серед гостей, шукаючи сніговий мішок. Йому всі перешкоджають.

З-за ялинки виходить Боб у сріблястому космічному костюмі з мішком у руці.

 

БОБ. Мабуть ти це шукаєш, Марсяк номер двісті двадцять шостий?

МАРСЯК (перелякано). Ой, хто це назвав моє повне ім’я?

БОБ. Це я! Сніговий мішок у мене! (Марсяк, виходячи з юрби). Я нічого не розумію. Тебе ж так міцно зв’язали! І звідки на тобі одяг міжгалактичного патруля? Це такий новорічний жарт?

БОБ. Це не жарт! Мене звуть Боб і я дійсно з міжгалактичного патруля! Ти порушив закон!

МАРСЯК. Я нічого не зробив!

БОБ. Ти зіпсував всім свято! Ми слідкували за тобою від самого Марсу. Бо ти занадто балакучий, Марсяк двісті двадцять шостий!

МАРСЯК. Я не винен, це все моя жадібність! Втім, (Озирається довкола). я зараз всіх вас загіпнотизую і втечу!

 

Барбі непомітно підходить до нього ззаду і згинає на його голові антени.

 

МАРСЯК. Ой, що ти наробила!

БАРБІ. Тебе заарештовано, Марсяк двісті двадцять шостий!

БОБ. Знайомтесь, моя помічниця! Вона також з міжгалактичного патруля!

МАТРОСКІН. А Міккі Маус також міжгалактичне мишеня?

БОБ (сміється). Міккі Маус справжній! Він наш давній товариш, тому й погодився нам допомогти.

БУРАТІНО (до Барбі). То ти не Барбі?

БАРБІ. А тобі шкода? Мене звуть Деймі.

БУРАТІНО. Ні, навпаки! Так навіть цікавіше!

МАЛЬВІНА. Сподіваюсь, ти не будеш влаштовувати конкурс: "Красуня Всесвіту"?

БАРБІ. Звичайно ж, ні! (Вирівнює Марсюку одну антену). А ну, швидко розгіпнотизуй Бабу Ягу, Мухомора, Лісовика та Незнайку!

 

Марсяк ворушить антеною і всі четверо прокидаються. Барбі знову згинає Марсюку антену.

 

МАРСЯК. Ой, боляче!

БОБ. Нічого! Потерпиш! У в’язниці тобі їх взагалі відпиляють!

ДІД МОРОЗ. Чудеса! Ви так гарно маскувалися під наших американських друзів, що навіть я нічого не запідозрив!

ПЄЧКІН. А як же телеграма з Америки?

БОБ. Санта-Клаус допоміг!

МАТРОСКІН. Чому ж ви не заарештували Марсяка з самого початку?

БАРБІ. Не можна заарештовувати, коли злочин ще не скоєний!

МАРСЯК (жалісно). Може, ви мене відпустите? Я ж фактично нічого не поцупив!

БУРАТІНО. А дві пачки "Памперсів"!

МАРСЯК. Я був голодний!

БОБ. Він вкрав набагато більше, ніж дві пачки "Памперсів". Він вкрав вашу довіру до інших марсіан! Тобі повинно бути соромно, Марсяк двісті двадцять шостий!

МАРСЯК. А мені соромно!

МАТРОСКІН. То мав би хоч трохи почервоніти!

МАРСЯК. Хіба я винен, що я зелений!

ДІД МОРОЗ. А може, дійсно, пробачимо йому на перший раз? Як думаєте, діти? В житті кожен може помилитися.

МАРСЯК. От, от, на перший раз пробачте!

СНІГУРОНЬКА. А що, буде і другий раз?

МАРСЯК. Ні! Чесне марсіанське слово! Наступного разу я не крастиму сніговий мішок!

БОБ. Звісно не крастимеш, бо будеш сидіти в міжгалактичній в’язниці. Тебе потрібно профільтрувати!

МАТРОСКІН. Що значить профільтрувати? Це як я молоко від своєї корови фільтрую?

БАРБІ. Якщо якась істота починає робити погані вчинки, ми її фільтруємо і вона робиться нормальною.

ДІД МОРОЗ. Можливо, він самостійно спробує не робити поганих вчинків без фільтрації?

МАРСЯК. От, от, без фільтрації. Я спробую! Фільтрація – це так нудно!

БАРБІ (трохи подумавши). Гаразд, але ми весь час будемо стежити за тобою. Зрозумів?

СНІГУРОНЬКА. В такому разі, можемо продовжити наше свято! Марсяк пообіцяв бути чемним і він тепер наш гість!

БУРАТІНО. І у нас буде міжгалактичне свято Нового року!

ДІД МОРОЗ. Дійсно, друзі! Це чудово, що наше свято продовжується! Чудово, що Марсяк не поцупить у нас зиму, а Баба Яга та Лісовик не лякатимуть більше нікого у нашому лісі! Сподіваюсь, всі вони нарешті зрозуміли, що найголовніше за все на світі це – дружба і любов! Шануйте своїх друзів, бо вони ваше головне багатство! І так не тільки у нас на Землі! Так є і так буде у всьому Всесвіті! Зі святом вас, дорогі наші! З новим Роком!

Кінець.

 

Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

Більше творів Олега Гончарова на "Малій Сторінці":

Олег Гончаров – драматург, сценарист, композитор, дизайнер. Друкувався в "Страйк Ілюзій", "Авансцена", Драмовичок", у журналі "Дніпро", збірнику творів переможців "Корнійчуковська премія" (видавництво "Плутон"), "Як тебе не любити...", в Дебют-газеті, має збірник семи п'єс "Сім кроків до театру". Є автором 30 п'єс, котрі були в репертуарах театрів України, Білорусії, Німеччини, Канади, Росії; романи: "Савейна", "Юлька", "Ігри хакерів";  автор 39 реалізованих к/м анімаційних кіносценаріїв; є ілюстратором: "Савейна", "Сім кроків до театру", "Дзвони долі". "Казкові історії Русани та Данилка".