Раїса Гончарова ‒ перекладачка, драматургиня, сценаристка ‒ народилася в м. Ратно, Волинської обл. З 2001 живе у Києві. Після закінчення ХТІПО працювала за спеціальністю економіка та організація 32 роки. Паралельно перекладала твори Олега Гончарова, писала оповідання, п'єси, публікувалась в періодиці, в ж-лі "Дніпро", вид-ві "Лілія", "Як тебе не любити...". У 2020 році в Дебют-газеті видано Том 1 гумору "Важкі часи настали", де є 24 оповідання Олега Гончарова, у т. ч. 20 оповідань в її перекладі. Є автором 9 п'єс.
У 2017 За підтримки КМДА вийшла збірка її семи п'єс "Дзвони долі", куди увійшли: "Скарб", "Втеча", "Бритва", "Острів марнославства", "Уроки детермінізму, "Катрін", "Депортація душі". П'єси в її перекладі були в репертуарах театрів України, Білорусії, Канади, Росії.
Має відзнаки:
2010 ‒ Лауреат "Відродимо забутий жанр" (Радіо версія п'єси О. Гончарова "Життя мінливе" ("Vita varia est)
2016 ‒ Шорт-лист "Корнійчуковська премія" (п'єса "Втратити, щоб знайти").
2017 ‒ Шорт-лист "Кіноскрипт" ("Шкатулка розбитих сердець").
2018 ‒ 1- е місце Літконкурсу КМДА "Як тебе не любити..." в рамках "Коронація слова" (оповідання "Палітурник"), оповідання "Тата" увійшло до цього ж збірника у 2019 р.
2019 ‒ 1 місце "Кіноскрипт" ("Палітурник від Бога", короткий метр).
2019 ‒ Шорт-лист "Open world" (оповідання "Дзеркало").
"Ну, по-перше, ніякий я не летючий. Так сталося. Так буває досить часто. От, здається все, знайшов, видивився таки свою єдину. Незрівнянну. Проте, проходить час, і ти починаєш розуміти, що вже досита надивився на свою "незрівнянну" і дивитися на неї далі, вже немає сил. І починаєш розуміти, що краса зовнішня в жодній мірі не може замінити красу внутрішню, що в любові бувають не тільки свята, але й будні, до того ж цілком безпросвітні в плані статку, що близьке майбутнє туманне, що гроші ніколи не з'являються самі по собі, але самі по собі зникають. От тоді-то й настає твоя черга зникнути, надавши коханій шанс змінити розклад карт у пасьянсі своєї долі. А, по-друге, у всьому цьому, як бачиш, теж є своя принадність. Ніби за помахом чарівної палички я одержав красуню дочку. Тому мені зовсім не соромно. Тим більше ми з твоєю мамою ще якийсь час листувалися і жодного натяку на своє батьківство я не отримував..." (Олег Гончаров, Раїса Гончарова)
.jpg "Синдром молодої дружини. Комедія на дві дії для старшокласників та дорослих. Автор - Олег Гончаров. Переклад українською мовою - Раїси Гончарової.")
"... Питання будуть? Питань нема. Тоді вперед! Ділягін, для початку ми поживемо на твоїй дачі. Джессіка говорить, що там у тебе місця на всіх вистачить! Не знаю, що буде робити Булкін з трьома жінками, але що буду робити з трьома чоловіками я, я продумала до дрібниць! І вище голови, вам водночас таке щастя привалило – жінка напів-міністр та дочка – писана красуня! Чи могли б ви коли-небудь мріяти про подібне щастя?!" (Олег Гончаров, Раїса Гончарова)
"У цей приїзд я вже не носилася змиленим конем по місту, час від часу непритомніючи від захвату. У цей приїзд, я тихо відкололася від своєї компанії, сіла в кафе і поринула у свої думки, що обсідали мене в останні місяці. Їдучи зі столиці, я навмисне залишила ноутбук включеним і тепер Шура вже напевно в курсі того, що її таємниця вже, властиво, не таємниця. Штірліц був близький до провалу... Зрозуміло, не така вже я й кровожерлива насправді. Нехай живе, скільки їй Бог відміряв..." (Раїса Гончарова)
"...Уявляєш, сьогодні мені сон наснився ‒ ну просто фантастика! Ніби я ось крізь це дзеркало пройшов на той бік, тобто в задзеркалля, і потрапив в одне дивне королівство! І нібито я мав був стати їх наступним королем! Але сон був настільки реальний, ніби я насправді там побував..." (Раїса Гончарова)
Драму на дві дії для старшокласників Раїси Гончарової "Скарб", присвячену пам'яті усіх загиблих від рукотворного голоду в Україні у 1932-1933 роках, опубліковано у збірці п’єс "Дзвони долі", яка побачила світ, завдяки Літконкурсу та підтримці КМДА у видавництві "Фенікс" у 2017 році.
Прем’єра комедії-детектива "Катрін" відбулася у 2017 році у театрі “Вавилон” НПУ імені Петра Драгоманова у Києві (режисер - Ірина Савченко). П’єсу "Катрін" опубліковано у збірці п’єс Раїси Гончарової "Дзвони долі", яка побачила світ, завдяки Літконкурсу та підтримці КМДА у видавництві "Фенікс" у 2017 році.