Раїса Гончарова
ОСТРІВ МАРНОСЛАВСТВА
(детективна драма на дві дії)
Дійові особи:
Чайніков Іван Олексійович – бізнесмен, високий, сивоволосий чоловік, 50 років
Керуючий (Едуард) закритого елітного клубу – 35 років
Тоня – офіціантка, гарна, спортивна блондинка, 26 років
Анастасія Погребенна – повної статури співачка, 40 років, може дозволити собі не літературні вислови
Іржі Нехата – продюсер Анастасії Погребенної, 40 років
Ольга Добробаба – актриса, змучена тусовками блондинка, 45 років
Семен Тараторкін – композитор, повний, лисуватий брюнет, 55 років
Алекс Хохльовін – гламурний скульптор, 45 років
Леонід Хольда – власник будівельного холдингу, 60 років
Мадонна (кличка Ігоря Сімчукова) – трансвестит, 30 років
Сіма Мискіна – скандальний журналіст, 35 років
Аарон Абзац – драматург, письменник, куплетист, 55 років
Тома-Тома – розкута мажорка, дочка депутата, 30 років
Ромік – син віце-прем'єра, 32 роки
Метрдотель (Максим)
Мєтєльщик – слідчий, гарної статури, 45 років
Епізодичні ролі: офіціанти, два міліціонери
Перша дія
Сцена перша
Острів на великій повноводній річці. Навпроти острова, на пагорбах, розкинулось величезне місто, що потопає в зелені. Острів – приватна територія. На острові знаходиться закритий клуб з безглуздою назвою "Помаранчевий апельсин". У клубу є свій причал для яхт, поле для гольфу, відкритий басейн. Модерна будівля клубу, оздоблена рідкісними сортами мармуру та граніту. До будівлі примикає велика відкрита тераса, заставлена зручними шкіряними диванчиками та невисокими столами на різьблених ніжках. По центру стоїть стіл на шістнадцять персон. Навколо столу метушаться офіціанти, розставляючи прилади і тарілки з легкими закусками. На терасу, у супроводі метрдотеля, виходить Чайніков.
МЕТРДОТЕЛЬ. Прошу вас, пане Чайніков. Влаштовуйтеся. Чи не правда, з тераси відкривається чудовий вид на місто?
ЧАЙНІКОВ (похмуро). Не правда. (Дивиться на місто). Десять років тому, на схилах не було потворних високих будівель! (Дивиться на Метрдотеля). Ви дійсно вважаєте, що два залізобетонних монстри прикрасили ці схили?
МЕТРДОТЕЛЬ (не зовсім впевнено) Як вам сказати, пане Чайніков. Власникам квартир в цих, як ви висловилися, монстрах, відкривається чудовий вид на річку і правий берег. Можете мені повірити.
ЧАЙНІКОВ. Повірити вам? З якого дива?
МЕТРДОТЕЛЬ. Справа в тому, що я живу в тому будинку, що зліва. Двадцятий поверх.
ЧАЙНІКОВ (оцінююче дивиться на Метрдотеля). Ви купили це (Показує рукою в бік будинку на пагорбі). на ваші чайові? Чи пограбували банк?
МЕТРДОТЕЛЬ (опускаючи очі). Ну що ви, пане Чайніков. Я не настільки романтичний, щоб заробляти грабунками. Я одружився на дочці генпідрядника на етапі будівництва будинку...
ЧАЙНІКОВ. Не найкраща ідея. Тепер відпрацьовуєте?
МЕТРДОТЕЛЬ. На щастя, це один з тих небагатьох випадків, коли у людини не поїхав дах від свого не пролетарського походження. У нас чудова донька.
Метрдотель і Чайніков підходять до одного з диванів. Чайніков сідає.
МЕТРДОТЕЛЬ. Вам, як новому члену клубу, відвідання казино зі ставкою сто доларів. Рекомендую.
Метрдотель підкликає до себе офіціантку Тоню.
МЕТРДОТЕЛЬ. На жаль, я змушений вас залишити, пане Чайніков. Тоня принесе вам напої. Бажаю приємно провести час.
Метрдотель виходить.
ЧАЙНІКОВ (до Тоні). Привіт, Тоню. Мені, будь ласка, помаранчевий сік і сушки. Якщо є, звичайно.
ТОНЯ. Здрастуйте. Авжеж, пане Чайніков. Зараз подам. (Пауза). Газети? Журнали? Є свіжий номер Forbes. (Останню фразу дівчина вимовляє гарною англійською).
ЧАЙНІКОВ. Дякую, мила. Форбс чудовий журнал, але там, на жаль, немає моєї фізіономії. Втім, як говорили древні, той, що знає міру, задоволений своїм становищем...
ТОНЯ. Форбс не правий. Ви виключно фотогенічні.
Тоня швидко виходить.
ЧАЙНІКОВ. Ось навіть як. (Дивиться вслід Тоні). Треба ж... Блондинка, красива, розумна і англійська без акценту... Прямо виклик природи якийсь! (Пауза). І, головне, вилита Ліза...
Чутно веселий чоловічий і жіночий сміх. На терасу виходять Анастасія Погребенна, Іржі Нехата, Семен Тараторкін, Алекс Хохльовін та Ольга Добробаба. Чоловіки в клубних піджаках, дами у вечірніх сукнях.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА (продовжує). ...і тоді цей гульвіса заштовхує мене за штору і починає мацати як курку! Уявляєте?!
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Уявляю. У Новинського, це як дихати. Я знайома з його дружиною. Натуральна курка-бройлер. Центнер ваги, капелюшок з пером і рожеве боа. Зразок сільського гламуру.
ІРЖІ НЕХАТА. Олю, ну ти ж вмієш за себе постояти!
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Можу! Але не той випадок. Дівчатка з групи "Нашару" послали кобеля лісом. Де вони зараз? Женя, практично, скотилася до Окружної, а Лєра, насилу продершись різь зарості претенденток на руку сина Петраковича, дивом вискочила за нього заміж.
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Дивом і зіскочить. Петракович-молодший, міняє дружин частіше, ніж шкарпетки.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Ну, хоч бабла наникає.
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. І чим закінчилося приставання за шторою?
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Зі сцени вчасно випурхнула заплакана конкурсантка. В трусах. Він цинічно переключився на недозасвічену зірку і кинувся її втішати...
Компанія підходить до диванів, на одному з яких сидить Чайніков.
СЕМЕН ТАРАТОРКІН (показуючи на Чайнікова). Обслуга втомилася. (До Чайнікова). Люб'язний! У Вас сієста? Арбайтен, арбайтен!
Чайніков мовчки встає, осмикує на собі поли піджака.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Ну, йдіть, же! Принесіть що-небудь попити. Страшенна спека.
ЧАЙНІКОВ. Прошу вибачення, але я...
ІРЖІ НЕХАТА. Тобі ж ясно сказали: дами захотєлі пити.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Захотіли.
ІРЖІ НЕХАТА. Що?
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Пані захотіли, а не захотєлі.
ІРЖІ НЕХАТА (роздратовано). Та яка різниця! (До Чайнікова). Зараз я свисну і тебе звільнять!
ЧАЙНІКОВ. З вашого дозволу, я член клубу. Новий. (Пауза). Я можу сісти?
Підбігає Метрдотель.
МЕТРДОТЕЛЬ. Прошу вибачення, пані та панове. Замотався. Дозвольте відрекомендувати вам нового члена нашого клубу. (Дивиться на Чайнікова). Пан Чайніков Іван Олексійович. Бізнесмен. (Пауза, до Чайнікова). Ну, а наших гостей ви напевно знаєте.
ЧАЙНІКОВ. Не впевнений.
МЕТРДОТЕЛЬ. Тоді... (Кашляє в кулак). Прошу любити. Анастасія Погребенна – співачка першої величини, виконавиця шансону. Гордість нашої естради. Іржі Нехата – продюсер, бізнесмен і просто шикарний чоловік. Семен Тараторкін – композитор, автор хітів незрівнянної Анастасії. Алекс Хохльовін – геніальний скульптор. Ну і, нарешті, Ольга Добробаба – актриса, легенда кіно і просто красуня.
ЧАЙНІКОВ. Дякую, Максиме. Ви мені дуже допомогли, але пам'ять, на жаль, не освіжили. Далі, сподіваюся, ми вже якось самі...
Метрдотель швидко виходить. Німа сцена.
ЧАЙНІКОВ (дивиться на Анастасію Погребенну). Вам принести чогось особливого?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Прошу мене вибачити, пане Чайніков. Ви не в клубному піджаку. І мені здалося... (Чайніков дивиться на Іржі Нехату).
ІРЖІ НЕХАТА. Що ви так дивитесь? Вважаєте, що я теж повинен перед вами вибачитися?
ЧАЙНІКОВ. Було б доречно. Тим більше, після пані.
ІРЖІ НЕХАТА. Ще цього не вистачало! Я помилився. Просто помилився. І закриємо тему. (Відвертається до річки).
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН (сідаючи на диван). Щось не пригадую, щоб я десь чув ваше прізвище, пане Чайніков. Ви чия людина?
ЧАЙНІКОВ. Тобто? Як це чия? Я сам собі хлопчик.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Ви жартуєте? Тут всі чиїсь люди. Клани, сім'ї, фінансові групи. Тусовки, зрештою. У вас же є рекомендації?
ЧАЙНІКОВ. Ні. Мені повірили на слово.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Так не буває, пане Чайніков. Ви нас розігруєте. Це ж "Помаранчевий апельсин"! Крутішого клубу не існує.
ЧАЙНІКОВ. Так, згоден, безлузда назва. Масло масляне. Не знаєте, чия ідея?
ІРЖІ НЕХАТА. Колишнього власника клубу. (Пауза). Треба ж така чуйка у мужика!
ЧАЙНІКОВ. Ви про назву клубу?
ІРЖІ НЕХАТА. Ні. Я про посадку. За день до арешту, Динькін зумів розпродати всі свої бізнеси! Геній!
ЧАЙНІКОВ. Судячи з того, як назвали клуб...
СЕМЕН ТАРАТОРКІН (перебиває Чайнікова). Далася вам ця назва! У корінь потрібно дивитись! У корінь!
ЧАЙНІКОВ. А що там, в корінні? Не поясните, сірому, не місцевому?
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Так ви зальотний?
ЧАЙНІКОВ. Швидше, прильотний. Я прилетів. Люблю це місто. І завжди хотів мати можливість якусь частину часу проводити біля води. Ось, навіть човен купив.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА (дивиться на причал). У вас який? Arno Leopard, Ferretti, Cruisers Yachts? У нас з Іржі Astondoa 95 GLX. Бачите? (Показує рукою). З чорним корпусом. Два лимони євриків...
ЧАЙНІКОВ. У мене човен. З вітрилом, але я віддаю перевагу веслам. Добре грудні м'язи розвиває... Он там стоїть. Пофарбований під алюміній. Практично новий. (Показує рукою на причал).
СЕМЕН ТАРАТОРКІН (теж дивиться на причал). Я дурію!
Тоня з ще однією офіціанткою приносить напої. Перед Чайніковим Тоня ставить ще й вазочку з сушками.
ЧАЙНІКОВ. Дякую, Тоню.
ТОНЯ (звертаючись до присутніх). Що-небудь ще, панове? Обід буде готовий через п'ятнадцять хвилин.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Пляшку "Вельвету" і лосось дрібними скибочками.
Офіціантки йдуть, Ольга Добробаба дивиться на Алекса Хохльовіна, який єхидно хихикає.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Щось не так, скульпторе? У дівчини може бути відходняк? Чи це прерогатива чоловіків? (Сідає). Вчора вела закриту тусовку в пентхаузі на Полотняній. (Пауза). Жах! До другої години ночі, контингент обкурився в імплантат і...
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. В що? У імплантат?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. У цицьку, скульпторе.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Ага. І забажав сексу! Всім колгоспом. Я в шоці від нашої молоді! (Пауза).
Тоня приносить пляшку пива, високий келих і тарілку з рибою і напої. Ставить принесене на столик навпроти Ольги Добробаби. Тоня виходить.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Особливо старалася дочка одного високопоставленого мєнта. Дуже здібна дівчинка. Саша Грей нервово курить під дверима...
ЧАЙНІКОВ. Вважаю, для вас це було одкровенням.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Ви прилетіли з Марсу? Та у мене по три подібних вечірки за тиждень! Я ж Ольга Добробаба! Куди вони без мене. Я вже бренд самої себе! (П'є пиво прямо з пляшки).
СЕМЕН ТАРАТОРКІН (до Чайнікова). Так повернемося до вашого корвету, пане Чайніков!
ЧАЙНІКОВ. Не продається. Вибачте, не запам'ятав ваше ім'я...
СЕМЕН ТАРАТОРКІН. Семен Тараторкін, Композитор.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. До речі, самий крутий!
ЧАЙНІКОВ. Так? Я чомусь думав, що Крутий виглядає трохи інакше.
СЕМЕН ТАРАТОРКІН. У вашому положенні, я не баламутив би людей, пане Чайніков. Потрібно розібратися, як вам вдалося стати членом нашого клубу з такими ось доходами. Човен у нього! Тут не прохідний двір.
ЧАЙНІКОВ. Я не в положенні, пане композиторе. Та й чи вам розбиратися зі мною? Ви і в нотах щось не дуже розбираєтеся. Суцільне до-мі-соль-до. А нот, якщо ви не знаєте, сім...
СЕМЕН ТАРАТОРКІН. Це ви намагаєтеся мене образити?
ЧАЙНІКОВ. Не люблю залишатися в боргу. До речі, ви і вірші до своїх хітів самі пишете?
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Послухайте, пане Чайніков. У нас тут своя атмосфера, а ви її руйнуєте. Он там, по інший бік тераси, повно таких же диванчиків.
ЧАЙНІКОВ. По-перше, я прийшов раніше, ніж ви. І, по-друге. Тепер я розумію, чому у ваших бронзових виробів такі злі морди.
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН (зриваючись на крик). А ось у цьому місці, пане Чайніков, я би вас попросив!
ЧАЙНІКОВ. Тільки якщо щось не дуже дороге, пане скульпторе. Я сьогодні дещо обмежений у коштах. А хотілося б ще і в казино зазирнути. У мене пільгова ставка.
ІРЖІ НЕХАТА. Ви не зрозуміли. Вас не хотять бачити, пане добродію.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Не хочуть.
ІРЖІ НЕХАТА. Та пішла ти, зі своєю грамотністю! Цей "чел" мене дратує!
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА (бере Іржі Нехату під руку). Заспокойся, любий. Пан Чайніков все зрозумів. Він зараз попрощається, сяде в свій човен і попливе. Збирати зайців...
ЧАЙНІКОВ. Не думаю. Пан Чайніков сяде за святковий стіл і з задоволенням пообідає. Маю право.
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Супер! Тоді ви будете обідати на самоті. Нам накриють в ресторані. (Піднімає руку). Гей! Максиме! Мухою сюди!
Метрдотель Максим швидко підходить.
МЕТРДОТЕЛЬ. Так, слухаю Вас. Обід ось-ось.
ІРЖІ НЕХАТА. Максе, розпорядись, щоб нам накрили в ресторані. У нас проблеми з сумісністю. Цей пан (Показує на Чайнікова). нас дратує.
МЕТРДОТЕЛЬ. На жаль, це не в моїй компетенції. Я негайно зв'яжуся з керуючим.
Метрдотель відходить убік, дістає телефон, з кимось розмовляє. Через хвилину, з будівлі виходить Керуючий.
КЕРУЮЧИЙ. Здрастуйте, пані та панове. (Вітається з кожним). Чи не правда чудовий день? Якісь проблеми?
ЧАЙНІКОВ. Ці панове расисти. Їм не подобається білий колір мого волосся.
КЕРУЮЧИЙ. Сподіваюся, це жарт.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. На жаль. Ми всі вже встигли пересваритися з цим, новоприбулим паном. (Пауза). У нього огидні манери. Я в шоці.
СЕМЕН ТАРАТОРКІН. Скажіть, Едуарде, пан Чайніков дійсно є хазяїном он того алюмінієвого корита? Це ж насмішка над клубом, над усіма нами.
КЕРУЮЧИЙ. Розумієте, пане Тараторкін, це, як ви висловилися, корито, колись належало Ернесту Хемінгуею. У часи, коли він жив на Кубі. Аукціонна вартість цього, пардон, не мої слова, корита, два мільйони доларів.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Ні фіга собі! Невже це взагалі можна продати?
ЧАЙНІКОВ. Коли я чую ваші хіти, мадам, у мене завжди виникає саме ця думка.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Ви хам!
ЧАЙНІКОВ. Я легко навчаюсь, пані Погребенна.
КЕРУЮЧИЙ. Панове! Давайте заспокоїмося. Сьогодні дійсно незвичайний день. Ви напевно (Кидає погляд на Чайнікова). знаєте, що новий господар нашого клубу розпорядився зробити цей вікенд днем ол інклюзіву.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Авжеж, знаємо. Стала б я пертися в неділю чорт зна куди, щоб поїсти і випити за свої ж гроші.
КЕРУЮЧИЙ (не звертаючи уваги на Добробабу). Нова програма від хлопчиків-стриптизерів з Монако. Дівчата-синхрон на трьох жердинах. На розігріві, сам Віктор Равлик з новими хітами. Буде весело. Запевняю вас.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА (надувши губи). Едуарде, це принципово!
СЕМЕН ТАРАТОРКІН. Саме так. (Керуючий дивиться на Чайнікова).
ЧАЙНІКОВ (збирається відправити в рот сушку). Гаразд, поставте для мене окремий стіл он там, біля перил. Бажання жінки для мене закон.
КЕРУЮЧИЙ (дивиться на вказане Чайніковим місце). Ви впевнені? (Чайніков ствердно киває головою, піднімається з дивана, бере келих з білим вином і вазочку з сушками).
ЧАЙНІКОВ. Все нормально. Там повітря свіжіше.
Чайніков йде до диванчика на протилежній стороні тераси.
ЧАЙНІКОВ. І чистіше!
КЕРУЮЧИЙ (дивиться на Тараторкіна). Щось мені підказує, що буде не так весело, як очікувалося.
Керуючий виходить.
ІРЖІ НЕХАТА. Розберемося. Думаю, що без цього Хіменгуея на дірявому човні ми будемо цілком щасливі.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Хемінгуея, Іржі. ХЕ-мінгуея!
ІРЖІ НЕХАТА. Ти мене задовбала своїми правками! У мене достатньо бабла для того, щоб говорити так, як мені подобається! Зрозуміла, зірка корпоративів? Ще раз мекнеш під руку, і всі концерти Анастасії вестиме інша, більш стримана на мітлу фарбована жаба!
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН (бере Нехату за лікоть). Збав обороти, брате. (Киває на офіціантів). "біомаса" все чує...
ІРЖІ НЕХАТА. Та плювати я хотів! Хто вони, а хто я! (Дивиться на причал). Ось дивіться, Хольда на своїй яхті приперся. Не може людина без понтів.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. А він тобі чим не догодив? Нормальний мужик. З розмахом живе. (Пауза). Мені він подобається.
ІРЖІ НЕХАТА. Тобі подобаються всі, хто багатший за мене!
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. А ось це вже твої проблеми, любий. За руки ніхто не тримає. Багатій. Не вмієш красти, йди в депутати. Їм носять.
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Хольда новий житловий комплекс будує. На Пещерській.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Брехня. Там же громадськість в гівно на протестах зійшла. Добилися таки заборони кабміну.
СЕМЕН ТАРАТОРКІН. Ну, так. Є такий папір. Заборонити не можна будувати. Ось тільки кому Хольда зумів поставити в правильному для себе місці...
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. І навіщо йому стільки?
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Азарт, Олечко. Азарт. Як казав Віцин в "Джентельменах удачі": "Ето вам не мєлочь по карманам тиріть!" Схема торована. Гроші зберуть, добудують до рівня бетонної коробки і ‒ кінці у воду. В нашій країні потрібно заснувати день житлового лоха. Нічому не вчаться.
ІРЖІ НЕХАТА. Зате потім хтось на океанській яхті вишиває по обмілілій річці. Відпиляють Хольді голову цього разу. Стопудово.
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Не думаю. Він лялькар. А лялькарі, зазвичай, виходять сухими з води. Повісить чергову використану ляльку на гвіздок і – гуд бай. Сім'я в образу не дає тих, у кого в школі з діленням було все нормально...
Чути голоси. На терасу виходять Аарон Абзац, Леонід Хольда, Ромік, Сіма Мискіна, Тома-Тома. Всі веселі, усміхнені. Група підходить до диванів. Всі вітаються один з одним.
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. Які люди! Збіглися на шару попоїсти і випити? Похвально. Олю, Настю, чудово виглядаєте. (Дивиться на сервірований стіл). Спеціально не обідав. Зараз відтягнусь!
ТОМА-ТОМА (бере Ольгу Добробабу під лікоть, відводить у бік). Оль, сподіваюся, ти не сильно напилася на вчорашній вечірці?
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Ну як, не сильно? Нормальне похмілля. А що?
ТОМА-ТОМА. Та ось не пам'ятаю ні чорта. Я там часом не в лідерах була?
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Ні, ти – сама скромність. Всього один мінєт і секс на стільці. Бідненько. Якщо цікаво, я відео зняла. Так, про всяк комерційний випадок...
ТОМА-ТОМА. Сучка, ти Ольга. (Пауза). Скільки?
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Нічого особистого, як кажуть америкоси. Тільки бізнес. П'ять штук, Тома, і я видалю тебе з файлу.
ТОМА-ТОМА. Ок. Штука баксів і я мовчу про твої операторських успіхи. (Пауза). З тебе.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Ну, і хто з нас сучка? У тата навчилася дерти з людей три шкури? Закони він пише! Депутат на всю голову! (Вириває лікоть).
Ольга повертається в компанію.
ААРОН АБЗАЦ (до Тараторкіна). Семене, а що, при новому хазяїні прислузі дозволено сидіти на диванах? (Киває у бік Чайнікова).
СЕМЕН ТАРАТОРКІН. Ти будеш сміятися, але ми запитали у нього те ж саме. Але виявилося, що це новий член нашого клубу. Якийсь Чайніков. Іван Олексійович.
ІРЖІ НЕХАТА. Кумедний малий. За п'ять хвилин встиг всім нам нахамити. Навіть дамам.
РОМІК. А в табло не пробували дати?
ІРЖІ НЕХАТА. Схолонь, Роміку. Ми ж не бидло. Інтелектом потрібно тиснути, манерами. (Пауза). Положення зобов'язує.
РОМІК. Та мені пофіг! Піду вломлю.
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. Іржі правий. Хто знає, чий він чоловік. Завтра твоєму старому в кабміні дадуть під зад, а тобі ще жити...
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Казав, що сам собі хлопчик. Ага. У нас всі, хто самі по собі, дороги латають, або ж шпали укладають...
СІМА МИСКІНА. Я його десь бачила. По-моєму в Австрії. На Перчуківському бізнес ланчі. (Уважно дивиться на Чайнікова). А, може, і не його. Піду, познайомлюся.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Піди. Журналюгам нахабства не позичати.
СІМА МИСКІНА. При чому тут професія? Просто цікаво, що за овоч.
ІРЖІ НЕХАТА. Едик тут нам втирав, що он той його човен стоїть два ляма зелені.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Раніше належав Ернесту Хемінгуею. Бреше, напевно.
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. Хемінгуей був льотчиком.
ААРОН АБЗАЦ. Не аргумент. Ернест Хемінгуей, Льоня, любив порибалити, коли жив на Кубі. "Старий і море" пам'ятаєте? Схожий човен.
СЕМЕН ТАРАТОРКІН. Точно, я кіно бачив. (Пауза). Ось тобі, Аарон, і темка для нової п'єси.
СІМА МИСКІНА. Тоді, тим більше, потрібно під'їхати з теплим словом.
Сіма Мискіна, піднімається і, хитаючи стегнами, йде до Чайнікова.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Йде, як шльондра.
РОМІК. Ну так. Друга найдавніша професія виникла з першої. Ви хіба не в тємі?
ТОМА-ТОМА. Помовчали б обидва. Еталони чистоти, блін. Сіма – профі.
РОМІК (не звертаючи уваги на репліку Томи). А третя найдавніша професія – викидень другої.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Ти про політиків, мальчіш-плохіш?
РОМІК, Ні, Ольго Теодосівно. Я про ведучих корпоративів...
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Ромцю, тобі не говорили, що від твого виховання несе підворіттям?
РОМІК. Ага, щас! За ті гроші, що витратили батьки на моє виховання і освіту, можна було придбати п'ять докторських.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. У такому випадку, де результати?
ТОМА-ТОМА. О, дивіться! Мадонна пре. Не знала, що цей трансвестит член клубу!
РОМІК. Я запросив.
ТОМА-ТОМА. Навіщо?
РОМІК. Люблю мужиків в жіночих шмотках. Прикольно і по-європейськи. Це так заводить. Правда, він лапуська?
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. Ось тільки підарів нам тут і не вистачало!
РОМІК. Класно. Значить, я вгадав!
З будівлі виходить керуючий Едуард. Підходить до групи.
Офіціанти шикуються в лінію праворуч від столу.
КЕРУЮЧИЙ. Шановні пані, панове, прошу за стіл! Прошу, прошу! У нас все готово.
РОМІК (бере Мадонну під руку). Пішли, подруго. Натішимось шарою.
ЛЕОНІД ХОЛЬДА (дивиться на Мадонну, той йому підморгує). Тримайся від мене подалі, сосунок.
МАДОННА. Ну навіщо ж так голосно, милий. Міг би й на вушко шепнути.
Ромік і Мадонна швидко йдуть до столу.
Інші гості теж слідують за Роміком та Мадонною.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА (бере Хольду під руку). Леоніде Аркадійовичу, воно вам треба? Залиште це "воно" у спокої. Скажіть краще, як вам мої колготи? Я спеціально одягла самі подерті. Вони скрізь-скрізь подерті. Дуже зручно. Останній писк. Макс Кафтан підігнав. Колекційні.
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. Колекційні? Тобто, зараз це вже не викидають на смітник. Так? (Пауза). Вам, Олю, дуже пасує одяг, як у безхатьків. Може і собі дрантя прикупити? (Пауза). Туплю. А скрізь-скрізь подерті, це ви для чого сказали?
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Та так. Інформаційний посил, ніби. Можливо, у вас вийде хоч сьогодні не напитися до коми. Мрію побувати на вашій яхті.
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. А-а-а-а. Зрозумів. Так би мовити, оглядова екскурсія. (Пауза). А колготки тут яким боком?
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. І, правда, тупите, Леоніде... (Ольга та Леонід йдуть до столу).
Завіса.
Сцена друга
Деякий час по тому. Офіціанти прибирають зі столу. Члени клубу сидять на диванах. Ромік, Мадонна, Алекс Хохльовін, Аарон Абзац і Тома-Тома відсутні. На столиках напої та вино. Чайніков сидить трохи осторонь, на окремому дивані. Поруч, ефектно заклавши ногу на ногу, сидить злегка захмеліла Сіма Мискіна.
ІРЖІ НЕХАТА (нарочито голосно). Сімо, як твоє інтерв'ю? Клієнт не буцається? (Члени клубу голосно сміються).
СЕМЕН ТАРАТОРКІН. Ви, практично, в стані ворога! (Усі знову сміються).
СІМА МИСКІНА. Все нормально. Не знаю, що тут у вас сталося до мене, але Іван Олексійович абсолютно не кусючий.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Нам так не здалося. Пане Чайніков! А чому ви зробили вигляд, ніби не знаєте, хто ми?
ЧАЙНІКОВ. Завжди корисно мати парочку тузів у рукаві.
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. У такому випадку, це не чесна гра.
ЧАЙНІКОВ. А хіба ми граємо?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Та досить вам, розслабтеся. Пропоную забути про цей прикрий інцидент. Всі можуть помилятися.
ЧАЙНІКОВ. Згоден з вами, Анастасіє.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Ось і добре. (Пауза). І відразу питання, якщо дозволите. Ваш човен, він дійсно коштує таких грошей? Чи Едуард вам підіграв?
ЧАЙНІКОВ. Ні. А чому вас хвилює це питання?
ІРЖІ НЕХАТА. Тому, що наша Astondoa коштує практично стільки ж. І я знав, за що платив. За що платили ви? За можливість махати веслами?
ЧАЙНІКОВ. "Чорний квадрат" Малевича теж не "Монна Ліза" Леонардо да Вінчі. Напевно, справа в іншому?
ІРЖІ НЕХАТА. Дешеві понти. Краще б допомогли якомусь дитячому будинку.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. А й справді! Чому б не допомогти сиріткам? Завтра ваш човен розтягнуть на дрова обкурені безхатьки, і прощай грошики. Попіл з човна Хемінгуея коштуватиме значно дешевше...
ЧАЙНІКОВ. Човен застрахований в American International Group. (Пауза). Однак, відмінна ідея. Давайте допоможемо. Як влучно зауважив добродій Тараторкін, тут же не прохідний двір. Всі ми з вами люди заможні. Тобто, при грошах. Давайте скинемось, скажімо, по мільйону і подаруємо все сиріткам. Можу виписати чек хоч зараз.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Тобто, як це скинемось і подаруємо? Ви жартуєте?
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. Пан Чайніков блефує. Яким треба бути, пардон, недалеким, щоб ось так дістати мільйон і роздати безбатченкам. Та й не відомо, що там з них виросте!
СІМА МИСКІНА. А мені подобається! Класна ідея! Але у мене немає мільйона. Іване Олексійовичу, позичте мені два мільйони і я ваша навіки! Один мільйон я пожертвую діткам, а другий – я позичу вам під десять відсотків річних.
ЧАЙНІКОВ (посміхається). А який у цьому сенс?
СІМА МИСКІНА. А немає ніякого сенсу. Просто мені теж хочеться мати мільйон.
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. Так на мільйон працювати потрібно, дитинко, а не мікрофон ґвалтувати... (Пауза). По двадцять чотири години, так би мовити.
СІМА МИСКІНА. Приблизно як ви, шановний Леоніде Аркадійовичу? Я якось підрахувала, що якщо всі ті люди, яким ваші партнери не побудували житло, зберуться разом на вашій яхті, вона потоне. (Показує рукою на яхту Хольди).
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. Все це вигадки журналістів. У мене чистий бізнес.
ЧАЙНІКОВ. Питання сиріток безнадійно зависло у повітрі...
СЕМЕН ТАРАТОРКІН (відриваючись від газети). У мене немає зайвих грошей. А якби й були, то не дав би. З принципу. Це питання держави.
СІМА МИСКІНА. А держава – це ми! (Дивиться на Тараторкіна). Семене, коли десять років тому вас підібрав Іржі, ви допивали пиво з келихів у дешевих наливайках і ходили по вагонах метро з голосистою дівчинкою, акомпануючи їй на гітарі. Тоді ви були іншим. Я брала у вас інтерв'ю. Пам'ятаєте?
СЕМЕН ТАРАТОРКІН. Пам'ятаю. Ну то й що? Зовсім не соромлюся цього періоду свого життя. Я зробив успішну кар'єру алкоголіка і гламурного безхатька. (Пауза). Практично у кожного в житті бувають чорні смуги. (Скрикує). Ой! (Дивиться на Анастасію Погребенну). Чим це ти мене?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА (обмацує спідницю). Напевно шпилька розстебнулася. Пробач. До весілля заживе.
СІМА МИСКІНА. Буває. Але я це до чого, Семене. Вам вдалося вибратися з лайна, а тій дівчинці – ні. Через рік її вбили в підвалі, в якому вона жила. У дівчинки не було нікого, крім вас.
СЕМЕН ТАРАТОРКІН. Ну не я ж її вбив.
СІМА МИТСКІНА. Але ж ви могли їй допомогти.
СЕМЕН ТАРАТОРКІН (немов його вдарило струмом). Та пішла ти! Теж мені, мати Тереза!
Семен Тараторкін різко встає і йде геть.
ЧАЙНІКОВ. Одначе. (Пауза). Сімо, ви натиснули маестро на дуже болюче місце. З цього випливає висновок: добродій Тараторкін не такий вже й безнадійний.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Іноді корисно вчасно позбутися минулого.
ЧАЙНІКОВ. Публій якось сказав з цього приводу: рани совісті ніколи остаточно не зарубцьовуються.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Ой, я вас благаю! З чого б це Семену переживати. Зараз приєднається до молоді в казино і все як рукою зніме.
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. Не приєднається. Ромік з цим пєдіком вже годину за шторою в кінотеатрі. Зараз з Аароном, як зазвичай, нап'ються і будуть чіплятися до Томи.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Тут важливо, щоб ви не напилися. Ви мені обіцяли оглядову екскурсію по вашій яхті.
ІРЖІ НЕХАТА. Пане Чайніков.
ЧАЙНІКОВ. Слухаю вас.
ІРЖІ НЕХАТА. І все ж. Чия ви людина? Ми тут, ніби, всі свої. Своє коло. Ви ж не хочете... (Дивиться на Ольгу Добробабу). Гусари, мовчати! Ви ж не хочете, щоб вас вважали білою вороною?
ЧАЙНІКОВ. Та мені якось все одно, пане Нехато. Дружити ми вже точно не будемо, а інтрига справа не погана. Можете вважати, що я – рушниця, котра висить на стіні.
СІМА МИСКІНА. Яка має вистрілити. Так я розумію?
ЧАЙНІКОВ. Зовсім не обов'язково. Рушниця може бути частиною декорацій.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. У ваших словах стільки загадок...
ЧАЙНІКОВ. Та не має в мені загадок. І щоб всі заспокоїлися, скажу: у мене готельний і клубний бізнес. Мільярдами не кручу, але на життя та на членство в такому шикарному і престижному клубі цілком вистачає.
ІРЖІ НЕХАТА. Ви не пили за обідом, пане Чайніков. Я спостерігав за вами. І відмовилися від омарів.
ЧАЙНІКОВ. Похвально. Я думав, що ви були цілком зайняті устрицями і вином Шато-Мутон Ротшильд одна тисяча дев'ятсот вісімдесят другого року розливу. (Пауза). Сімсот доларів за пляшку, між іншим...
ІРЖІ НЕХАТА. А хто ж не любить дурничку? Фуршети, корпоративи і такі от клубні заходи помітно знижують навантаження на сімейний бюджет...
СІМА МИСКІНА. А вам чого економити? Настя вже на три життя встигла наспівати.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Я хочу таку ж яхту, як у Хольди. (Встає). Прошу у всіх пардону. Мені потрібно припудрити носик.
Анастасія Погребенна йде до будівлі клубу.
СІМА МИСКІНА. Навіщо? Борознити неозорі простори Дніпра? (Погребенна реагує на репліку Мискіної піднятим середнім пальцем).
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. Ні чорта ти не тямиш, Сімо, в цьому житті! Головне – статус! (Встає). Мені, мабуть, теж слід освіжитися.
Леонід Хольда швидко виходить.
ЧАЙНІКОВ. Синдром півня. Закономірність в побудові біологічного ланцюжка. Побільше гарних пір'їн. Високе становище в суспільстві і дорогі цяцьки допомагають завоювати пильну увагу жіночої статі.
СІМА МИСКІНА. Це точно... Жіноча стать з нежіночою завзятістю другий рік добивається уваги власника он того трипалубного красеня з вертолітним майданчиком на кормі.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. На кого натякаємо, акуло пера?
ІРЖІ НЕХАТА. Не звертай уваги, Ольго. Сіма розгодувала свою жабу до неймовірних розмірів.
З будівлі клубу швидко виходить Керуючий, робить кілька кроків до диванів. Керуючий і Чайніков обмінюються поглядами. Чайніков піднімається з дивана і йде до будівлі. Керуючий і Чайніков заходять в будівлю.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Втік твій кавалер, Сімо.
ІРЖІ НЕХАТА. Притому риссю. Що пронюхала? Кажи.
СІМА МИСКІНА. Нічого. Застебнутий на всі ґудзики. Жодної щілинки. Як розвідник. Навіть нецікаво. Тим не менш, він милий і ввічливий.
ІРЖІ НЕХАТА. Але в руки не дається. Звикай, журналюго. Не на всіх твої примочки діють.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Розколемо. Нікуди не дінеться.
З будинку виходить перелякана Тома-Тома, підходить до компанії, мішком падає на диван.
ІРЖІ НЕХАТА. Що, напилася, дитинко? (Відсувається). Немає бажання звільнити шлунок?
ТОМА-ТОМА (могильним голосом). Там, кажуть, Тараторкін в туалеті повісився. (Німа сцена. Іржі Нехата та Ольга Добробаба дивляться на Сіму Мискіну).
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Я ж казала, що від минулого потрібно вчасно позбуватися. Бо минуле позбавиться від тебе.
ІРЖІ НЕХАТА. От козел! У мене ж з ним контракт на п'ять років. І він мені винен штуку баксів!
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Упсс.
ІРЖІ НЕХАТА. Казала ж мені Настя! Цей алкоголік тебе кине!
СІМА МИСКІНА Ей, народ! Ви що?! Людина померла!
ІРЖІ НЕХАТА. А ти взагалі мовчи, стійка мікрофонна! Хто тебе за язик тягнув? Ти мені, тепер хіти писати будеш?!
Сцена третя
Деякий час по тому. На терасі нікого немає. Через хвилину з будівлі клубу виходять Анастасія Погребенна, Іржі Нехата, Ольга Добробаба та Аарон Абзац.
ААРОН АБЗАЦ. Та я навіть подумати не міг, що Семен з собою таке зробить! Випив всього чарку в барі і побіг в туалет. (Пауза). І я слідом. На автоматах пограти хотів. (Пауза). А я Тому майже розколов. Нічого не розумію...
ІРЖІ НЕХАТА. Та тут Сіма помелом своїм розмахалась! А пам'ятаєш, мовляв, Семене, як ти дівчинку напризволяще кинув! Теж мені справедливиця чортова! На самій пробу ставити ніде.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Це точно. Той ще фрукт. Але ціна на цю нерухомість в ліжку після скандалу з Моторіним помітно знизилась. Мало хто зараз готовий переспати з Сімою в обмін на злив інформації.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Шкода Тараторкіна. По-любому. Він хоч і сволота був по життю, але компанію вмів завести. А ось, до речі, і вертоліт. Швидка допомога летить. (Усі піднімають голови на шум вертольота).
ААРОН АБЗАЦ. За Тараторкіним. Або наш чудовий міністр охорони здоров'я вирішила вкотре використати службове становище у власних цілях? Наостанок.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Що так?
ІРЖІ НЕХАТА. Ходять чутки, що Ларису готові злити. Погано ділиться...
ААРОН АБЗАЦ. А у мене питання. Цей новенький... Як його...
ІРЖІ НЕХАТА. Чайніков.
ААРОН АБЗАЦ. Саме так. Чайніков. Цей Чайніков... (Пауза). Мені здалося, чи він дійсно віддавав якісь розпорядження менеджерові?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. А й справді. (Щось згадує). Ну, так. І Едуард побіг виконувати.
ІРЖІ НЕХАТА. Тобто?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Не тупи, Іржі.
ААРОН АБЗАЦ. Настя, чи не хочеш ти сказати, що цей Чайніков новий власник клубу?
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. А чому б і ні? Він же сказав, що у нього готельний та клубний бізнес.
ІРЖІ НЕХАТА. Та немає в нього таких грошей. Один острів тягне на п'ятсот лимонів. Крім усього цього фаршу.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. А якщо є, то ти, Іржі, втрапив у справжню халепу. (Пауза). Цікаво, у Чайнікова баба є?
ІРЖІ НЕХАТА. А як же оглядова екскурсія по яхті Хольди? У вінтажних колготах?
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Згинь! Мене влаштує і оглядова екскурсія по верхньому поверху лівого крила клубу. Кажуть, там знаходиться святая святих колишнього власника Динькіна.
ААРОН АБЗАЦ. Сейф?
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Спальня. (Пауза). Аароне, скажи, у тебе немає дружини з причини патологічної жадібності, чи просто медицина безсила?
ААРОН АБЗАЦ. Дружина в наш освічений час – дикий анахронізм, люба пані Добробаба.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА (дивиться на Іржі). Ти теж так думаєш, співмешканець?
ІРЖІ НЕХАТА. Я чоловік.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Чоловік, це коли штамп у паспорті про укладення шлюбу. А у мене штамп про розлучення. І при тому не з тобою. (Чути шум гелікоптера). Ось! Зараз повезуть невдаху в холодильник. Зіпсував, сволота, вихідний.
ІРЖІ НЕХАТА. Не те слово!
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Чайніков йде з Мискіною. На руці повисла, повія. Чорта з два я тобі його віддам!
Чайніков і Мискіна неспішно підходять до компанії, про щось тихо розмовляючи.
ЧАЙНІКОВ (проводжає вертоліт поглядом). Дуже шкода. Він був улюбленцем зеків та місцевої гопоти.
ІРЖІ НЕХАТА. Я б вас попросив, пане Чайніков! Семен був геніальним автором, кумиром мільйонів!
ЧАЙНІКОВ. Яка країна, такі й кумири, пане осиротілий продюсере. Але я не про це хотів поговорити. (Пауза). Не все так просто з цією смертю.
ААРОН АБЗАЦ. Тобто?
ЧАЙНІКОВ. Ми з Едуардом переглянули відео з камери спостереження біля туалету.
ААРОН АБЗАЦ. Там немає камери спостереження.
ЧАЙНІКОВ. Якщо ви на це розраховували, то повинен вас засмутити, пане Абзац. Там є камера спостереження. Я позавчора розпорядився поставити.
ААРОН АБЗАЦ. На що ви натякаєте? Ні на що я не розраховував. Просто знаю. І я нікого не вішав!
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Розпорядилися?
ЧАЙНІКОВ. Саме так, розпорядився. Прошу пробачити за те, що кажу вам про це тільки зараз, але я новий власник цього клубу з ідіотською назвою.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Тоді це все міняє.
ЧАЙНІКОВ. Що саме?
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Моє відношення до вас.
ЧАЙНІКОВ. Дякую, добродійко. Це дорого коштує. (Пауза). Але повернімося до нашої сумної події. За хвилину до того, як Тараторкін зайшов до вбиральні, кімнату для хлопчиків відвідав добродій Ходьда. І вийшов після того, як з вбиральні випурхнула закохана парочка: Ромік та його блакитний друг. А ще через хвилину (Дивиться на Абзаца). в кімнату для хлопчиків зайшли ви з добродієм Хохльовіним.
ААРОН АБЗАЦ. І що із цього витікає?
ЧАЙНІКОВ. Із цього витікає, що як мінімум п'ять чоловік могли допомогти добродію Тараторкіну покинути цей світ.
СІМА МИСКІНА. Цікаво тут у нас. Детектіва.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Нісенітниця. При чому тут ми? У Семена по життю був депресняк. А тут ще Миска додала лайна на вентилятор.
СІМА МИСКІНА. Ти б помовчала, птаха-говорун! Я людині правду сказала. А те, що у вашому зміїному кублі правду не люблять, так це ваші проблеми.
ІРЖІ НЕХАТА. Ну ти й стерво, Мискіна. Якщо ми всі тут тобі зміїне кубло, то що ти тут робиш? Адже з'їмо ще ненароком!
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Давай без наїздів, Іржі! Сіма погарячкувала. Як ніяк, ми тут всі друзі. Скільки років тремося в одній компанії. Все. Заспокоїлися.
ААРОН АБЗАЦ. Класна історія виходить. Чисто англійське вбивство.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Аароне, ти можеш не нагнітати? Іди, напиши на серветці чергову геніальну п'єсу і заспокойся.
ЧАЙНІКОВ. Дійсно, добре б нам усім заспокоїтись. (Дивиться на Ольгу Добробабу). Мені здається, що ваша оглядова екскурсія по яхті пана Хольди не відбудеться.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Що так?
ЧАЙНІКОВ. Ваш екскурсовод зненацька заснув на більярдному столі. Довелося перенести його в крісло.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Це він з горя. У них з Тараторкіним були складні, але досить давні стосунки. У свій час Хольда був одружений на сестрі Семена.
ЧАЙНІКОВ. Ось навіть як. Цікаво. І добродій Хольда дозволив родичу стати безхатьком?
ІРЖІ НЕХАТА. А кому потрібен вічно п'яний дегенерат з гітарою?
ЧАЙНІКОВ. Вам.
ІРЖІ НЕХАТА. Я – інша справа. Я зумів розгледіти в Семені джерело постійного прибутку.
ЧАЙНІКОВ. Так, звичайно. (Дзвонить телефон. Чайніков дістає телефон, слухає, дякує когось, ховає телефон в кишеню). Дзвонили з моргу. Є підозра, що вашого друга, Семена Тараторкіна, перед повішанням отруїли. Просили не розходитися. Слідча група вже їде.
СІМА МИСКІНА. Погуляли.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Щось мені погано. (Встає, йде до будівлі клубу).
СІМА МИСКІНА. Тебе провести?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА (не озираючись). Сама.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. З відкриттям Вас, пане Чайніков!
ЧАЙНІКОВ. Дякую, Олю. Ви дуже добрі.
ААРОН АБЗАЦ. Як цікаво. Він що, спочатку прийняв отруту, а вже потім повісився? Навіщо ж так складно?
СІМА МИСКІНА. Псих, тому що. І навіщо я приїхала, дурепа?
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Не ти одна. Навіщо ми всі приїхали?
ІРЖІ НЕХАТА. Напевно відбитки пальців брати будуть.
ЧАЙНІКОВ. Це проблема?
ІРЖІ НЕХАТА. Міліції вірити не можна. Я дзвоню Лавріну.
СІМА МИСКІНА. У тебе є прямий Лавріна? Ні фіга собі! Ти крутий, продюсере!
ІРЖІ НЕХАТА. У мене ділові зв'язки, а не статеві, мила.
СІМА МИСКІНА. Гопота!
Деякий час усі мовчать. З будівлі клубу вибігає перелякана Анастасія Погребенна.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Там, (Показує рукою на двері). там Хольда Мадонну зарізав! Все в крові! Просто жах!!! Що діється?! Я не хочу бути наступною!
Кінець першої дії.
Друга дія
Сцена четверта
З будинку клубу на терасу виходять Анастасія Погребенна і Хольда. У Хольди пом'ятий вигляд.
Офіціантка Тоня розкладає на столі десерти.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Згинь, Хольда! Нічого тут за мною ходити! Я тебе боюся!
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. Та досить тобі, Настю! Це ж так очевидно! Ти ж знаєш Роміка! У нього завжди було погано з гальмами, і головою. Ну, посварились і все. Якби я зарізав цього збоченця, мене б вже пов'язали де-небудь у кутку.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. А навіщо? З острова можна вибратись хіба що вплав, а плавати ти не вмієш. (Пауза). У тебе на штанях кров.
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. Звичайно. Він же практично на мене впав! Я, власне, від цього і покинувся. Чи від твого крику. Точно не пам'ятаю.
Хольда підходить до столика, наливає вина в фужер і залпом випиває.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Ще на сьогодні не все випив? Алкоголік. А тобі відомо, що це спадкове?
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. Мій батько не пив.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Я про твого сина! Виросте на мою голову ще одне таке непорозуміння! Доведеться мучитися до кінця життя.
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. Віддай мені дитину. Я це якось переживу.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Ще чого? Будете разом пиячити, коли підросте. (Дивиться на офіціантку). Ну, чого ми тут вуха порозвішували? Зробила свою справу і метеликом в нірку!
Офіціантка Тоня, забравши зі столу піднос, швидко виходить.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Що за обслуга! Ніякої школи! Їх що там, по селах виловлюють? (Пауза). Кажи, що потрібно.
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. Та дрібницю. (Пауза). Ти це, коли слідчий буде з тобою розмовляти, про Мадонну мовчи. Гаразд? А то ж дійсно двозначна сітуейшен виходить.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. А нєфіг було з цим "воно" спати! Збоченець.
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. Ну, так вийшло. Я ж думав, що він – баба! Коли справа до ліжка дійшла, а там – мама рідна! У мене рука тонша.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Подробиці можеш тримати при собі. (Пауза). Книжку діставай.
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. Яку? Я сюди що, читати їхав?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Ти ж просиш не говорити. А мовчання – золото. Вловив суть?
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. Жадібна ти все ж таки баба, Анастасіє! Все тобі мало!
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. А це тобі за той суботник, на котрому ви вчотирьох мене трахали! Смердючі свині!
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. Тебе Іржі на суботник продав, між іншим. Можна подумати, що ти не знала, навіщо тебе в сауну запрошують! Не співати ж! Можна подумати, що ти янголиця!
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. З цієї секунди мовчання коштує вдвічі дорожче, козел!
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. Я не козел, а батько твоєї дитини!
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Вас там було четверо. Звідки я знаю, хто з вас батько?
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. Тоді чому ти приперлася з претензіями на визнання батьківства до мене?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Тому, Льоню, що ти самий тупий, але і самий багатий. (Пауза). Двісті штук.
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. Це грабунок посеред білого дня! Не дам жодної копійки. Сам виплутаюсь. І замовлю генетичну експертизу. Коли Санько не мій син, побачить він мій спадок як свої вуха. Зрозуміла, "звєзда"?!
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Добре подумав? Адже ти знаєш, я баба розумна. Не жартуй зі мною.
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. Та пішла ти! (Сідає на диван і п'є).
Із будинку клубу виходить слідчий Мєтєльщик. Знаходить очима Хольду.
МЄТЄЛЬЩИК. Пане Хольда! Я ж просив вас не залишати більярдний зал.
ЛЕОНІД ХОЛЬДА. Так, звичайно! Пробачте! (Схоплюється з дивана). Вже біжу.
Хольда швидко заходить до будівлі клубу.
Мєтєльщик підходить до Анастасії Погребенної.
МЄТЄЛЬЩИК. У мене до вас, пані Погребенна, теж є кілька запитань.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Зрозуміло, товаришу слідчий. Це ж ваша робота. (Сідає на диван). Запитуйте. Відповім, як на сповіді.
МЄТЄЛЬЩИК. Дякую. (Сідає на диван навпроти). У вас якісь проблеми з паном Хольдою?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. З чого ви взяли?
МЄТЄЛЬЩИК. Я чув останню репліку пана Хольди. (Пауза). Я так розумію, ви з паном Хольдою в досить близьких стосунках, якщо він дозволяє собі такі випади.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. А це вже не ваша справа, товаришу слідчий. Задавайте питання по суті справи. Я свої права знаю.
МЄТЄЛЬЩИК. Що ж, добре. По суті, так по суті. Ви праві. Прошу вибачити за нетактовність.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Проїхали.
МЄТЄЛЬЩИК. Ваші товариші, з якими я вже встиг поговорити, якось не дуже вірять у самогубство пана Тараторкіна. А тут ще й отрута спливла. По отруті був зроблений лише попередній висновок. І все ж. Як ви вважаєте, Тараторкіну могли допомогти піти?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Чесно кажучи, я б Семена і сама вбила.
МЄТЄЛЬЩИК. Ось навіть як!?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Це ж якою сволотою потрібно було бути, щоб полізти в петлю перед початком роботи над новим альбомом!
МЄТЄЛЬЩИК. А, ось ви про що! А якщо серйозно? У когось з ваших друзів могли бути мотиви?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Не думаю. Ми тут всі знаємо один одного багато років. Майже сім'я. Ми друзі. (Пауза). Якийсь час, Хольда навіть був одружений на сестрі Семена. Рік чи два. Не пам'ятаю. (Пауза). Потім, коли Іржі, мій продюсер, розгледів у Семені композитора і Семен виліз з болота, Хольда дбав про дівчинку, з якою той давав гастролі по вагонах метро.
МЄТЄЛЬЩИК. Яким чином дбав?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. А про це ви у Хольди запитайте. Хоча ви й самі розумієте. Дівча, між іншим, було симпатичне, а у Хольди, вибачте, розум в ширінці. Відмив, обігрів. Цяцьки дарував. (Пауза). Через рік дівчисько знайшли в тому ж підвалі, звідки Хольда взяв її до себе.
МЄТЄЛЬЩИК. У сенсі, знайшли?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Убили її, товаришу слідчий. (Пауза) По-звірячому.
МЄТЄЛЬЩИК. Ось навіть як. І що ви думаєте з цього приводу?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Я багато чого можу думати. Але це не мої проблеми.
МЄТЄЛЬЩИК. І все ж. Для повноти картинки, так би мовити.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Дівчинку могли безхатьки прирізати. А могли і не безхатьки. Адже дівчинка не була дурною. Та й статтю про педофілію ніхто не відміняв. Як кажуть, товаришу слідчий, варіанти можливі.
МЄТЄЛЬЩИК. А з приводу другої події? Є припущення?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Тут теж можливі варіанти. Цього трансіка Ромік запросив. Любов у них, прости Господи. Може, Ромік з Мадонною посварився, а, може, і Хольда приревнував.
МЕТЕЛЬЩИК. Що? Я не дочув? Так?
НАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Та ні, дочули. Хольда і тут вистиг. Багатоверстатник. У ногу з часом, так би мовити...
МЕТЕЛЬЩИК. Оце так справи!
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. А що, справи. У Європах можна, а нам ні? Саме те. Он, (Показує на нігті Мєтєльщика). у вас теж нігті поліровані. І ніхто питань не задає.
МЕТЕЛЬЩИК (ховає руки). Ламаються. Кальцію не вистачає. Доводиться доглядати.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Ну так і я ж про це. Спочатку нігті...
МЕТЕЛЬЩИК (різко встає). Ну, знаєте, пані Погребенна! У мене наречена є.
Мєтєльщик йде до будівлі.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА (йому навздогін). Сподіваюся, вона жінка?
Ледь не зіткнувшись зі слідчим у дверях, з будівлі виходять Іржі Нехата, Ольга Добробаба, Тома-Тома і Алекс Хохльовін.
ІРЖІ НЕХАТА. Ось ти де! Я вже подумав, що вурдалака і тобі підніс сурпрайз.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Виходить, що сурпрайз скоріше для тебе був би. Але який зміст? За шлюбним договором, у тебе, милий, повний відпочивай! Ось тепер і подумай, хто з нас Тургайская стєпь, як ти любиш говорити.
ТОМА-ТОМА. А Мадонні черево до самого горла роспанахали! Жах який!
ІРЖІ НЕХАТА. Черево не буває до самого горла. Але розкроїли дійсно майстерно. Як консервну банку. (Оглядається). Додому б...
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Прокладку дати?
ІРЖІ НЕХАТА. Заткнися!
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Ви б обидва заглохли. Ще не зрозуміли, у що ми тут вляпалися? Мєнт бідного Хольду коле, як волоський горіх. Ромік від страху зас... вже пів клубу.
ІРЖІ НЕХАТА. Молодь.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. А сам пальчики з якої причини катати боїшся? Гріхи дев'яностих?
ІРЖІ НЕХАТА. Згинь!
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Що значить згинь? Може, ти народу в землю поклав незміряно, а я з тобою в одному ліжку сплю. Віддаюся, як порядній людині і сім'янинові.
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Та припини ж, справді! Від твоїх жартів вже нудить.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. А ти теж не метушись, скульпторе. Сядь і смокчи винце з осетринкою. Якщо не ти педика на шаурму пустив. Розберуться.
ТОМА-ТОМА. Кому розкажи.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Без тебе розкажуть, дитинко. А Симі особливо пощастило. Ексклюзив у неї. Мабуть вже всі редакції на вуха поставила. (Пауза). Сучка. На чужому горі кар'єру робити.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Та досить тобі. Це її робота. На твій рот теж помиїв вистачить. Сто пудів, завтра на першій кнопці будеш живописати про сьогоднішній чудовий уїк-енд.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Покличуть – буду.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Тоді до чого тут твої наїзди на Сіму? Тобі можна, а їй ні? У тебе що, дупа кругліша? Чи рот ширший?
ІРЖІ НЕХАТА. Ніяк не в'їду. Чому в Семена виявили отруту? Сенс?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Це хай у слідака голова болить. Він за це зарплатню отримує.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Ну, так, так. (Пауза). А от скажи, Настю, навіщо ти просила Сіму нагадати Тараторкіну про ту дівчинку?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Що за маячня?
ІРЖІ НЕХАТА. Сам чув. Сіма слідчому так і сказала.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Мало що вона там зі страху наговорила! Зараз кожен буде один на одного валити, аби не забруднитися.
З будівлі клубу виходить Чайніков, підходить до компанії.
ЧАЙНІКОВ. Зараз вам винесуть пледи. Слідча група працює. Доведеться потерпіти, панове. Приношу свої вибачення.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Приймається, пане Чайніков. Але ж і ви постраждали не менше ніж ми. Хто міг припустити, що ці милі посиденьки стануть схожі на справжній трилер...
ЧАЙНІКОВ. Я вже точно такого не міг припустити. Як, втім, і багато чого іншого...
ІРЖІ НЕХАТА. Що ви маєте на увазі під: багато чого іншого?
ЧАЙНІКОВ. А ось і пледи.
З будівлі клубу виходить офіціантка Тоня з напарницею з пледами в руках.
ІРЖІ НЕХАТА. Ви не відповіли, пане Чайніков.
ЧАЙНІКОВ. Вам може не сподобатися моя відповідь. (Дивиться на годинник, звертається до Тоні). Я розумію, що ваша зміна закінчилася, але, на жаль, дівчата, ви поки не можете залишити заклад.
ТОНЯ. Зрозуміло, Іване Олексійовичу. (Пауза). Нас слідчий вже попередив.
Дівчата йдуть до будівлі клубу.
ЧАЙНІКОВ (навздогін дівчатам). Якщо в будівлі не комфортно, виходьте на терасу. Тут достатньо диванів.
ТОМА-ТОМА (неголосно). Ось ще! З прислугою сидіти!
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Припливли!
ЧАЙНІКОВ. Щось не так?
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Мухи окремо, котлети окремо.
ЧАЙНІКОВ. Без проблем, пане скульпторе. Однак ви забуваєте, що після роботи ці дівчата вже не прислуга.
ІРЖІ НЕХАТА. Та досить вам. Прислуга – це в крові.
ЧАЙНІКОВ (посміхається). Як ви передбачувані, пане продюсере! Ви вважаєте, що у вас є право на подібні репліки?
ІРЖІ НЕХАТА. Авжеж. Я ніколи не мив тарілки. Навіть вдома.
ЧАЙНІКОВ. Зате колись ви славно потрудилися на ниві громадського харчування і прислуговували одному суворому джигіту. Продавали шаурму з щурів.
ІРЖІ НЕХАТА (зірвався на вереск). Це брехня! Це жахлива брехня! Я подам на вас до суду.
ЧАЙНІКОВ. Не питання. (Пауза). До речі, на суді ви плакали і божилися більше ніколи цього не робити. У результаті на три роки посадили вашого начальника, безграмотного азербайджанця Ібрагімова, а вам дали рік хімії.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Іржі!? То ти не білий і пухнастий?
ІРЖІ НЕХАТА. Все було не так, Нюся. Я йому просто допомагав час від часу. Я не вбивав щурів! (Дивиться на Чайнікова). Чуєте, ви!
ЧАЙНІКОВ. Я знаю. Звірів страчував Ібрагімов. Він же їх і обробляв. А ви торгували. За зарплату.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Мене зараз знудить.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Oh My God! Я живу з щуроловом. (Пауза). А я все думаю: чого це мого Іржі так хвилює питання зняття відбитків пальців. Ти злочинець, Нехата?! Тебе недосадили?
ІРЖІ НЕХАТА. Все! Дістала! Я тобі більше не продюсер! У метро підеш співати! Там вже одна народна другий рік арії співає. Будете волати дуетом.
Іржі Нехата різко встає і виходить.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА (навздогін чоловікові). Ага! Тій кривоногій шльондрі кар'єру робити зібрався? Думаєш, не знаю про твої безголосі тили? Вперед і з піснею! Можеш подарувати їй мій вібратор. З твоїм здоров'ям, ця цяцька буде їй в самий раз! А я собі, нарешті, нормального чоловіка заведу! Шантрапа!
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Щось то ви підозріло багато знаєте, пане Чайніков.
ЧАЙНІКОВ. Погодьтеся, при купівлі такого клубу вам неодмінно захотілося б дізнатися побільше про контингент, який доведеться обслуговувати. Вам же, добродію Хохльовін, теж раджу не покусувати мене, оскільки я дійсно багато знаю.
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Я чистий. І не треба мені погрожувати.
ЧАЙНІКОВ. І не думав. Не мій масштаб. Я просто порадив.
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Що значить не ваш масштаб? Та мої скульптури купують кращі будинки Європи та Америки!
ЧАЙНІКОВ. Що є, то є. Це правда. Купують. Але, правда і те, що з усіх Мрієвских пунктів збору металобрухту до вас звозять крадену бронзу. Хто знає, можливо, один з ваших бульдогів виплавлено з решітки Вічного вогню, викраденої не так давно...
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Я вас засуджу! Я до віце-прем'єра двері ногою відкриваю.
ЧАЙНІКОВ. Побережіть ноги, Алексе. Віце-прем'єри не вічні. Двері можуть бути закриті. Або ж з того боку вам можуть дати стусана...
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Подивимося ще. (Сідає на диван і наливає в келих вино). Всі такі круті, блін. Послати нікого.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Заспокойся, Алексе. Не в пивняку знаходишся.
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Я плачу за своє перебування тут.
ЧАЙНІКОВ. Можу вас звільнити від цієї ноші.
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. А це ще як?
ЧАЙНІКОВ. Легко. Я сьогодні ж анулюю вашу Black карту. І ви зможете розслабитися.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Зараз ми знову всі пересваримося. Іване Олексійовичу, (Підходить до Чайнікова). а чому ви без дружини? У такий день.
ЧАЙНІКОВ. Ну, хоча б тому, що я на роботі. Це по-перше. А по-друге, моя дружина напевно побоялася б плисти на острів в моєму човні.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. А ви їй пропонували?
ЧАЙНІКОВ. Ні.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. А чому?
ЧАЙНІКОВ. Тому що у мене немає дружини. Я, як це модно зараз говорити, перебуваю у пошуку.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Не хочете пошукати, наприклад, мене? Я вже цілих п'ять хвилин як вільна дівчина.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. У чергу, будь ласка.
ЧАЙНІКОВ. Олю, у вас же молодий красень-чоловік! (Сміється).
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Маєте рацію, це дійсно так. Але будь-яке непорозуміння завжди можна виправити!
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Володя був би в шоці.
ТОМА-ТОМА. О, прислуга виповзла. Піду я звідси. Пити прикольніше.
З будівлі виходить Тоня. На ній модна майка, джинсові шорти вигідно підкреслюють її розкішну фігуру.
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Ось навіть які ми. Недогледів...
ТОМА-ТОМА. Нічого особливого. Я от на п'ятнадцять кіло схудну і теж така буду.
Тома-Тома виходить. Чутно шум гелікоптера.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Напевно, за Мадонною летить. (Піднімає вгору голову).
ЧАЙНІКОВ. Швидше за все. Інших не чекаємо. (До Тоні). Ну що ж ви там стоїте, Тоню. Підходьте ближче. Тут безпечно.
ТОНЯ. Мені, Іване Олексійовичу, сказано було сидіти в нірці.
Сцена п'ята
На диванах, ближче до рампи, сидять Сіма Мискіна, Ольга Добробаба, Аарон Абцац, Алекс Хохльовін та Іржі Нехата. Трохи осторонь – Чайніков і Тоня. Вздовж рампи нервово ходить Ромік.
РОМІК. Ні, прикиньте, цей мєнт мене теж підозрює! Відбитки зняли. (Показує долоні з ще не повністю змитою фарбою).
ІРЖІ НЕХАТА. І у мене взяли, хоча я на момент скоєння вбивства перебував не в клубі! Як це розуміти?
ЧАЙНІКОВ. Все просто. Знайшли шприц, імовірно з отрутою. Тому і відбитки пальців брали у всіх.
ААРОН АБЗАЦ. А де знайшли шприц?
ТОНЯ. У чоловічій кімнаті під умивальником. Поруч з евакуаційними дверима, що розділяє жіночу та чоловічу вбиральні.
ІРЖІ НЕХАТА. Тобто, в кімнату для хлопчиків можна потрапити з кімнати для дівчаток? І навпаки?
ТОНЯ. Теоретично це так. Бо тільки з жіночої половини на дверях є засувка.
ІРЖІ НЕХАТА. Тоді в чому прикол, якщо я не зможу евакуюватися через жіночу кімнату? У разі чого.
ТОНЯ. З чоловічої кімнати передбачений вихід через кімнату обслуги, а з жіночої – ні.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Як мило. Можна пристосувати цю властивість дверей під нову забаву "налякай джентльмена". (До Роміка). Ти можеш не миготіти перед очима?! Батькові подзвонив?
РОМІК. Батько в Торонто.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Тебе вже не кличуть в пристойні компанії?
РОМІК. Я скажу батькові і вас теж перестануть кликати. Повернетеся у театр на акторський хліб.
Ромік виходить.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Маленький виродок.
ЧАЙНІКОВ. Добродії, з вашого дозволу, я відлучуся ненадовго. (Встає, дивиться на Тоню). Нікуди не йдіть і нічого не бійтесь. Я незабаром повернусь. Сподіваюсь, серед присутніх убивці немає.
Чайніков виходить. Деякий час стоїть незручна тиша.
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Він сподівається! (Дивиться на Ольгу Добробабу). Що?!
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Та так. Нічого. Просто в момент вбивства ти перебував там.
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Де там? Після відвідування туалету я спав на дивані в курильні. Ти хочеш сказати, що ми з Аароном Семена грохнули?
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Як варіант, скульпторе.
ААРОН АБЗАЦ. У тебе параноя, люба. Ми з Алексом люди мирні. З мене досить вбивств в моїх п'єсах. (Дивиться на Тоню). Ей, дитинко, налий-но мені вінця.
ТОНЯ. У мене є ім'я, пане Абзац. А вінце, як ви висловилися, стоїть перед вами на столику.
ААРОН АБЗАЦ. Ти диви. Хамить. (Пауза). А якщо я накажу?
ТОНЯ. Спробуйте. Але, не думаю, що у вас щось вийде. На щастя, я не у вас на службі.
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Але прийде завтра. І завтра ти будеш на службі. І ми зробимо твій день нестерпним.
ТОНЯ. Хіба ми на ти, пане Хохльовін?
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Дівчинко, я тобі не раджу так широко відкривати рот. Зрозуміла? Скажи спасибі, що я терплю твою присутність.
ТОНЯ. Я вас розумію, пані Добробаба. Я теж гидлива і, повірте, перебуваю тут тільки з поваги до мого боса.
СІМА МИСКІНА. Крутий екземпляр. Де тебе виловили, дівчинко?
ТОНЯ. Під дверима того самого інституту, з якого вас відрахували у зв'язку з тотальною неуспішністю і за аморалку в гуртожитку годинникового заводу. Ви – легенда, пані Мискіна.
СІМА МИСКІНА. А по морді заробити?
ТОНЯ. Не раджу. У мене чорний пояс. Я можу випадково скрутити вам шию.
ІРЖІ НЕХАТА. Спортсменка, комсомолка, красуня. (Пауза). Може ти ще й співаєш?
ТОНЯ. Тільки своєму хлопцеві.
ІРЖІ НЕХАТА. Я можу стати твоїм хлопцем. Прямо от з цієї хвилини.
ТОНЯ. Вам не пощастило. Вибачте, але я не люблю секонд-хенд.
ІРЖІ НЕХАТА (зірвавшись з дивана). Що ти собі дозволяєш! Та я таких, як ти, пачками маю у будь-який час доби!
ТОНЯ. Не сумніваюся, пане Нехато. Окружна чутками повниться...
Ніхто не помічає, що з будівлі клубу виходить Анастасія Погребенна. Вона чує останню репліку Іржі Нехати.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА (йдучи до диванів). Не вір, йому, дитинко. Він тільки подивитися здатний. А реально Іржі кожен день має тільки грижу в правому паху і геморой сама знаєш де. (Сідає). Як вам вечір, друзі? Як на мене, небезпека минула. Хольда ось-ось розколеться.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Я відразу на нього подумала.
СІМА МИСКІНА. І я. Очі у Леоніда сьогодні каламутні.
ІРЖІ НЕХАТА. Та він сам по життю каламутний.
ААРОН АБЗАЦ. І бізнес гнилий.
ТОНЯ. Пан Хольда Мадонну не вбивав.
Всі дивляться на Тоню. Пауза.
ТОНЯ. Пана Хольду на балконі знудило. Я йому ще рушник приносила. І воду. А потім ми почули крик пані Погребенної.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА (звертаючись до присутніх). Що тут робить ця істота?
ГОЛОС ЧАЙНІКОВА: "Це я попросив Тоню посидіти зі мною".
Всі повертаються в бік будівлі клубу.
ЧАЙНІКОВ. У вас здають нерви, пані Погребенна?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. З чого ви взяли?
ЧАЙНІКОВ. Ваш тон. Дівчина сказала тільки те, що знає.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Хіба я у неї питала? (Пауза). Ви вирішили практикувати посиденьки з прислугою?
ЧАЙНІКОВ. У Тоні робочий день закінчився. У мене теж. Чому б не поспілкуватися з розумною і цікавою людиною?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. А ми тут всі і не розумні, і не цікаві. Так?
ЧАЙНІКОВ. Не думаю, що все так сумно. Хоча, якщо чесно, віра в людство в мені помітно похитнулася. У вас немає бажання вибачитися перед дівчиною?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Розігналася. Потрібно знати своє місце!
ЧАЙНІКОВ. А ви своє, напевно, знаєте.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Авжеж. Я народна артистка, член президентської опікунської ради. У мене концерти, гастролі. Шанувальники, зрештою. Я успішна. Я відбулася. (Пауза). А що може пред'явити нам ось це? (Зневажливо показуючи на Тоню).
Чайніков сідає поруч з Тонею.
ЧАЙНІКОВ. Вражає.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Ще б пак!
ЧАЙНІКОВ. І ви вважаєте, що ваш статус дає вам право ображати інших?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Вам здалося, шановний Іване Олексійовичу. Я нікого не образила. Просто ви не на нашому боці.
ААРОН АБЗАЦ. Однозначно.
ІРЖІ НЕХАТА. Ви розгубите клієнтів, пане Чайніков.
ЧАЙНІКОВ. Швидше за все, пане Нехато. Ви праві. Але щось з усім цим у будь-якому випадку треба робити.
СІМА МИСКІНА. З чим, з цим?
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Іван Олексійович натякає на нас. Ми йому явно не подобаємося.
ААРОН АБЗАЦ. Завдання будь-якого адекватного власника подібного закладу – турбота про своїх клієнтів, які принесли йому свої гроші.
З будівлі клубу виходить Метрдотель, підходить до столика і кладе на край плетений кошик з рахунками.
ЧАЙНІКОВ. Дякую, Максиме.
Метрдотель виходить.
ЧАЙНІКОВ. До речі, про гроші.
СІМА МИСКІНА. Що це?
ЧАЙНІКОВ. Ваші рахунки, добродії.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Які ще рахунки?
ЧАЙНІКОВ. За вечерю.
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Це такий жарт, пане Чайніков?
ААРОН АБЗАЦ. Дуже поганий жарт.
ІРЖІ НЕХАТА. Я б навіть сказав: огидний. Ви ж анонсували ол інклюзив!
ЧАЙНІКОВ. Я передумав.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Спритно. (Тягнеться до чеків, витягує свій). І на скільки я тут наїла?
ЧАЙНІКОВ. Не стільки наїли, скільки напили, мадам.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Я не стану платити! З принципу.
ІРЖІ НЕХАТА. Я теж! Ви спеціально все це придумали?
ЧАЙНІКОВ. Що саме?
ІРЖІ НЕХАТА. Підсунули мені таке дороге вино?
ААРОН АБЗАЦ. Ось-ось. І взагалі. У вас є накладні? Вино не може бути таким дорогим!
ЧАЙНІКОВ. Чому не може?
ААРОН АБЗАЦ. Тому, що воно мені не сподобалося!
ЧАЙНІКОВ. Залізна аргументація. (Пауза). Знаєте, я перейнявся думкою добродійки Добробаби про сиріток. Ті невеликі гроші, які ви заплатите за вечерю, реально можуть комусь допомогти.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Я ж вам сказала, що платити не буду. Сподіваюся, мене підтримають і інші.
ЧАЙНІКОВ (обводить присутніх поглядом). Гаразд. Тоді, добродії, я вирахую ці гроші з ваших внесків.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Ви не можете!
ЧАЙНІКОВ. Невже?
СІМА МИСКІНА. А ви подумали про репутацію клубу, пане Чайніков? Завтра все це буде в пресі, і у ваш клуб більше не приїде жодна пристойна людина.
ІРЖІ НЕХАТА. І, судячи з усього, вас чекають великі неприємності...
ЧАЙНІКОВ. У мене вже неприємності через ваше перебування тут, добродії. Як висловилася чарівна у своїй безпосередності пані журналіст, один з таких ось пристойних людей, поївши і попивши, холоднокровно скоїв подвійне вбивство.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Крім нас, шановний Іване Олексійовичу, в клубі повно інших претендентів на титул вбивці.
ЧАЙНІКОВ. Цілком справедливо. Проте особисто ви, Анастасіє, цілком свідомо, своїми наведеннями практично підвели під монастир батька вашої дитини добродія Хольду, а не бармена Олексія чи, приміром, ту ж Тоню.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Як цікаво. Ви навіть це знаєте?
ІРЖІ НЕХАТА. Анастасіє?! Як це розуміти?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Що саме?
ІРЖІ НЕХАТА. Ну, це... Наш син, це не наш син? Тобто, не мій?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Скажи ще, що ти в шоці... Два роки ти влаштовував мені суботники і хочеш, щоб дитина була від тебе? Три рази: Ха, ха, ха!
ІРЖІ НЕХАТА. Анастасіє, ти ж повія! (Погребенна запускає в Іржі Нехату модельною туфелькою).
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Ще одне слово, мерзотнику, і я дзвоню в податкову!
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Настю, Іржі, заспокойтеся. Навіщо ж при сторонніх.
ЧАЙНІКОВ. Розумне зауваження, пане Хохльовін. (До Тоні). І як вам, Тоню, наші посиденьки? Правда цікаво?
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Припиніть, Чайніков! Вже зовсім не смішно. Мабуть, настав час повторити те, що на початку нашого не зовсім вдалого знайомства сказав Їржі. Ми не хочемо вас бачити.
ЧАЙНІКОВ. Наші почуття взаємні, добродійко Добробаба. Але, доведеться потерпіти. Зараз підтягнуться інші персонажі нашої тривалої гри. Ви ж хочете бути в безпеці по дорозі додому? Їхати додому поруч з убивцею не дуже корисно для здоров'я. Але на майбутнє можу вам пообіцяти, що ви мене більше не побачите. Принаймні тут, в клубі.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Ловлю вас на слові.
ЧАЙНІКОВ. Домовилися. Із завтрашнього дня вам буде заборонено відвідування острова. Як мінімум, в цьому сезоні.
СІМА МИСКІНА. І мені? Вас звинуватять у наїзді на пресу.
ЧАЙНІКОВ. На щастя ви, це не вся преса. І всі це розуміють. Пробачте мене великодушно, але ви тільки її жовта частина. Заборона торкнеться всіх. Авгієві стайні потребують тотального очищення.
ІРЖІ НЕХАТА. Та хто ви взагалі такий, щоб нам щось забороняти?! Ви повинні розуміти, що завтра я привезу на острів сотню спортсменів з бітами, і вони рознесуть тут все! Ви чуєте? Все тут розтрощать в пил!
ЧАЙНІКОВ (до Тоні). Ви пишете?
ТОНЯ (розтискати долоню, передає Чайнікову диктофон). Аякже, Іване Олексійовичу.
ІРЖІ НЕХАТА. А тебе, я тебе зарию, маленька мерзотниця! (Абзац смикає його за рукав піджака). Та плював я на це, Аароне! І не смикай мене! Нехай пишуть! Тим дорожче заплатять.
ЧАЙНІКОВ. Можете не вибачатися. Мені все одно хотілося зламати вам носа. (Різко встає і б’є Нехату по носі. Той падає на диван).
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Гарний хук! Це тобі ще й за повію, блазень. Спасибі, пане Чайніков. Ви – джентльмен.
Із будівлі клубу виходять слідчий Мєтєльщик і Хольда.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. А ось і м'ясник завітав! І чому він не в наручниках? Він же небезпечний!
Хольда і Мєтєльщик підходять до компанії. Хольда сідає на диван між Аароном Абзацом та Іржі Нехатою. Обидва встають і пересідають на інший диван. Нехата прикриває хустинкою роз’юшеного носа. Хольда, посміхнувшись, наливає собі в келих вино. Мєтєльщик сідає між Алексом Хохльовіним та Анастасією Погребенною.
МЄТЄЛЬЩИК. Доброго вечора, панове.
СІМА МИСКІНА. Бачилися. (На підвищених тонах). Ми можемо, зрештою, валити з цього проклятого острова?
МЕТЕЛЬЩИК. Ще кілька хвилин, панове.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Я так розумію, присутність тут головного підозрюваного не в кайданках говорить про те, що вбивцю не знайдено. Незважаючи на всі докази.
МЕТЕЛЬЩИК. Ви про ваші свідчення проти пана Хольди?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Зрозуміло! У Хольди була мотивація. Це ж як два на два.
ХОЛЬДА. Тепер у мене є мотивація вбити тебе, дешева інтриганка.
МЕТЕЛЬЩИК. У будь-кого з присутніх тут гіпотетично могла бути мотивація вбити Тараторкіна, або ж Сімчукова.
ІРЖІ НЕХАТА. Кого?
МЄТЄЛЬЩИК. Сімчукова, відомого вам під іменем Мадонна.
ААРОН АБЗАЦ. Треба ж. У нього й ім'я було?
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Прізвище знайоме. (Пауза). Сімчуков... Сімчуков... (Намагається щось згадати). Ну, звичайно ж! Сімчуков!
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Що Сімчуков?
СІМА МИСКІНА. Ой, точно! Минулорічний скандал з розкраданням двох мільярдів бюджетних грошей.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Банк "Цікавий кредит". Керуючий з кулею в голові...
МЄТЄЛЬЩИК. Абсолютно вірно. Подія мала місце. Убитий сьогодні Сімчуков доводиться рідним братом банкіру, що покінчив з собою. (Пауза). До речі, вони були близнюками. (Переводить погляд на Анастасію Погребенну).
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА (дивиться на слідчого). Що?
МЄТЄЛЬЩИК. Ви, здається, були знайомі з братом-банкіром?
ІРЖІ НЕХАТА. У нас в цьому банку були рахунки.
МЄТЄЛЬЩИК. Я не про рахунки, а про особисте знайомство, пане Нехато. Що у вас з носом?
ІРЖІ НЕХАТА. Тиск.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Ви праві. Я була знайома з Миколою. І що з цього випливає? Я його не вбивала, товаришу слідчий. Це було самогубство.
МЄТЄЛЬЩИК. Над цим вбивством працювала додаткова комісія. Все-таки два мільярди народних грошей безслідно зникли. (Пауза). Принаймні, так би хотіли організатори цієї грандіозної афери.
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Тобто, ви хочете сказати, що гроші не зникли?
СІМА МИСКІНА. Добре, а як це все пов'язано зі злочинами, вчиненими в клубі?
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Так, до речі. Тільки тим, що вбитий трансвестит був братом банкіра, який застрілився?
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Думаю, нас це не стосується жодним чином. Сподіваюся, ми можемо висуватися на берег?
МЄТЄЛЬЩИК. Особисто ви не можете, оскільки я готовий пред'явити вам звинувачення у вбивстві громадянина Тараторкіна Семена Максимовича.
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Ви... ви... ви при своєму розумі? Я Алекс Хохльовін! Я... (Слідчий спритним рухом надягає кайданки на зап'ястя Хохльовіна).
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Це жахливе непорозуміння! Ви знаєте, які у мене зв'язки?
ЧАЙНІКОВ. Припиніть істерику, Алексе. Півгодини тому у вас був шанс. Ви ним не скористалися. Тепер, як справжній чоловік, будете тягнути це все один.
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Так не піде! (Дивиться на Анастасію Погребенну). А ти чому мовчиш?
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. А чому я повинна щось говорити? На тебе ж одягнули кайданки, а не на мене!
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Що? Ми так не домовлялися!
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Не знаю про що ти, милий юначе. (П'є вино).
ТОНЯ. Ви зрізали шнур зі штори в жіночій кімнаті і передали його обвинуваченому через двері, що з'єднує чоловічу і жіночу кімнати. При цьому ви впустили шприц на чоловічій половині.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Нісенітниця! Ви що, будете слухати цю недоумкувату покоївку?
ЧАЙНІКОВ. Ваше щастя, що я не б’ю жінок. Ви ще нічого не зрозуміли, Анастасіє?
ХОЛЬДА. Та зрозуміла вона все. Горгона, чорт би її забрав!
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Послухайте, пане слідчий, все було не так!
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Закрий пельку, недоумку!
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Ти мене не затикай! Затикай свого рогоносця!
ІРЖІ НЕХАТА. Це ти про мене?
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. А про кого ж ще? Я пролежав діру в твоєму матраці!
МЄТЄЛЬЩИК. Всі подробиці вашого особистого життя ви зможете викласти пану Нехаті в тюремному листуванні з місць позбавлення волі.
АЛЕКС ХОХЛЬОВІН. Я Семена не вбивав! Він вже був мертвий, коли я накинув на його шию петлю і зіштовхнув з унітаза! Він уже був мертвий. Він навіть не хрипів!
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Боже, і з цим дурнем я хотіла провести залишок свого життя! (Допиває вино). Я нічого не стану говорити. Ні-чо-го. Я не маю до цього жодного відношення.
СІМА МИСКІНА. Блін, мабуть якби я не купилася на твоє прохання, Семен був би живий!
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Маячню не коментую.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Невже це правда, Настю?! Ми ж були подругами! Скажи їм, що це не так!
ЧАЙНІКОВ. На жаль, все так.
ААРОН АБЗАЦ. А я ж десь на підсвідомості розумів, що щось не те відбувається, коли з Семеном наввипередки помчав в туалет. Вперше в житті так скрутило. Алекс ледве встиг дотягнути мене до кабінки.
ЧАЙНІКОВ. Все вірно, добродію Абзац. Хохльовін підсипав вам обом проносне. Цей хвилюючий кадр попав в камеру відео спостереження в барі.
ААРОН АБЗАЦ (дивиться на Хохльовіна). Але як же так, Алексе? Ти ж такий успішний і ти вже відбувся!
МЄТЄЛЬЩИК. Можливість поділити з коханою два мільярди роблять з людьми неможливе.
СІМА МИСКІНА. Опа! Значить, гроші все-таки знайшлися!
МЄТЄЛЬЩИК. Зрозуміло. Дякувати Богу, на Місяці офшорів ще не придумали.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Ви рідкісний виродок, пане слідчий.
МЄТЄЛЬЩИК. Дякую, мадам. Але, в будь-якому випадку, я повинен вас заарештувати.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. І не мрійте! Я в тюрму не сяду! (Погребенна швидким рухом дістає з сумочки шприц і встромляє голку собі в передпліччя). По-любому.
ІРЖІ НЕХАТА (з жахом). Що ти собі вколола?!
СІМА МИСКІНА. Де мій фотик?! (Риється в сумці, дістає Айпад, наводить на Погребенну). Йошкін кіт! Смерть у прямому ефірі! Я на піку!
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Заткнися, тварино! Дай спокійно померти. (Відкидає голову на спинку дивана, кидає шприц на столик). Вчися, Алексе, як потрібно програвати.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Мамо... (Непритомніє, падає).
ЧАЙНІКОВ. Даремно ви це зробили, Анастасіє.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Не ваша, до біса, справа! Моє життя. Що хочу, те й роблю! (Пауза). Але сценарій був гарний. Дуже гарний... Шкода.
МЄТЄЛЬЩИК. Гаразд. З Тараторкіним зрозуміло. Вам потрібно було підставити пана Хольду. Але навіщо ви вбили Миколу Сімчукова?
СІМА МИСКІНА. Кого?
ЧАЙНІКОВ. Ви не помилилися, Сімо. Зарізали саме Миколу, а не Ігоря. Пан Хольда помітив відсутність на тілі вбитого родимої плями на грудях.
СІМА МИСКІНА. Брат вбив брата і прикинувся трансвеститом? Чорт забирай!
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Гаразд. Чого вже там. Ігор та Микола були моїми похресниками. Це я підказала Миколі, що потрібно робити з бюджетними грошима. Микола пристрілив брата, якого ненавидів за спосіб життя і прийшов до мене. Вчитися носити жіночі труси, колготки та перуки.
ААРОН АБЗАЦ. Як весело. Ти ще й хрещена матір.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Уяви собі, невдахо. (Пауза). Навіщо зарізала Колю? Навіть не знаю. Може, з жалю, а, може, інстинкт самозбереження спрацював. А, може, ділитися не захотіла. Яка різниця. Тепер вже все одно. Отрута класна, протиотрути немає.
ТОНЯ. Не хвилюйтеся, пані Погребенна. З вами все буде добре. Від води не вмирають. Принаймні, від чистої.
АНАСТАСІЯ. Що?!
ЧАЙНІКОВ. Ви вкололи собі трохи альпійської свіжості, мадам.
Анастасія Погребенна зривається на ноги, кидається на Тоню з манікюрними ножицями в руці. Тоня перехоплює руку Погребенної і кидає Погребенну на підлогу. Мєтєльщик допомагає підняти Погребенну на ноги, застібає на її зап'ястях кайданки.
Сіма захоплено знімає все це на Айпад.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА (дивиться на приголомшеного Нехату). Що? Вже наклав у штани? Ти собі навіть уявити собі не можеш, як я тебе ненавиджу! І скільки разів вночі я хотіла відрізати тупим ножем твою баранячу голову! (Іржі Нехата мимоволі торкається своєї шиї). Привіт податковій! Обіцяю здати тебе по повній! Щоб років на двадцять затягло.
Тоня приводить до тями Ольгу Добробабу.
Підходять два міліціонери і виводять Погребенну та Хохльовіна.
АНАСТАСІЯ ПОГРЕБЕННА. Бажаю вам усім згоріти в пеклі! І моліться, щоб мені дали довічний термін!
ЧАЙНІКОВ (подає руку слідчому). Дякую за оперативність.
МЄТЄЛЬЩИК. І вам дякую за сприяння, пане Чайніков. (Дивиться на Тоню). Окрема подяка і цій непересічній і сміливій дівчині. (Подає Тоні руку).
ЧАЙНІКОВ (простягає Мєтєльщику диктофон). Ваш диктофон, пане слідчий. Не знаю, чи вдалося Тоні записати щось таке, що допоможе слідству, але обіцянка пана Нехати приїхати до клубу з сотнею спортсменів з бітами і все тут розтрощити повинна вас зацікавити.
МЄТЄЛЬЩИК (звертаючись до всіх). Навіть так? (До Нехати). Наслідків не боїтеся, пане Нехато?
ІРЖІ НЕХАТА. Це емоційне. Пан Чайніков мене засмутив.
ЧАЙНІКОВ. Не пам'ятаю, щоб я говорив вам про своє бажання відгвинтити вам голову.
ІРЖІ НЕХАТА. А мій ніс?!
ЧАЙНІКОВ. Ви щойно сказали, що це тиск.
МЄТЄЛЬЩИК. У будь-якому випадку, якщо вам є що мені сказати, чекаю вас завтра у своєму кабінеті. З адвокатом, зрозуміло. Заодно і плівочку послухаємо. (Звертаючись до присутніх). А поки всі вільні.
Мєтєльщик йде геть.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА (дивиться на Тоню). Подивіться на неї. Непересічна і смілива!
ЧАЙНІКОВ. Щось не так, добродійко Добробаба?
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Ця комсомолка і спортсменка сприяла арешту моїх друзів. Я що, повинна сказати їй спасибі? Дати медаль за пильність?
ЧАЙНІКОВ. Ваші так звані друзі – вбивці.
ААРОН АБЗАЦ. Чому ж так звані?
ЧАЙНІКОВ. Тому, що друзів не шантажують знятим нишком відео. Це підло і низько.
СІМА МИСКІНА. Можна додати конкретики?
ЧАЙНІКОВ. А це вже не до мене.
СІМА МИСКІНА. А до кого?
ГОЛОС ТОМИ-ТОМИ. До Олечки нашої. Звіздулечці фуршетиків та корпоративчиків.
Всі повертають голови на голос. Від будівлі клубу до них йдуть Тома-Тома і Ромік. Ромік тихий і пригнічений. Тома-Тома добре напідпитку.
ТОМА-ТОМА. Ця погань записує все саме пікантне і ганебне, що бачить у процесі своєї роботи. Супер-ведуча з подвійним дном.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Іди проспись, дитинко. Несеш тут нісенітницю.
ТОМА-ТОМА. А хто мені пропонував сьогодні викупити вчорашній ролик?
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Ти п'яна.
ТОМА-ТОМА. Так, п'яна! Але я, на відміну від тебе, не продаю своїх друзів!
РОМІК (до Ольги Добробаби). Я ж казав, що вам доведеться повернутися в театр на другі ролі. (Пауза). Хоча ні. Я дуже постараюся, щоб вас взагалі нікуди не взяли. (Пауза). Сьогодні вечір відкриттів! Я думав, що гірше за мене вже просто не буває! Гопота і відстій! Але виявилося, що старші товариші набагато крутіші! У мене ось-ось проклюнуться крила! Я ангел! Пішли, Томо. Мене нудить від цих пик. І тут пахне цвинтарем.
Тома-Тома і Ромік йдуть геть.
ХОЛЬДА. Бач, як проперло пацана. Вмив всіх нас. (Дивиться на Добробабу). Пішли на яхту, Добробаба. Екіпаж зачекався. Ти ж мені там щось про драні колготки співала. Пофоткаємось в негліже.
ОЛЬГА ДОБРОБАБА. Пішов до біса, Хольда! Інвалід гумористичної праці. Не для тебе я розою цвіла. (Встає). І не дякуйте мені.
Ольга Добробаба йде геть.
ХОЛЬДА. Гаразд. Не будемо. Але повітря стало набагато чистіше. (До Аарона Абзаца). Гарне у тебе прізвище, Аароне. Якраз все це і є повний абзац! Пішли, нап'ємося.
Всі йдуть, не прощаючись з Чайніковим і Тонею.
ЧАЙНІКОВ. Дякую вам, Тоню, за хорошу роботу. Навіть не уявляю, як ви встигли підмінити шприц.
ТОНЯ. Це я від страху, Іване Олексійовичу. Чесно. (Пауза). Завтра як завжди?
ЧАЙНІКОВ. Я ще не знаю, як тут було завжди. Якщо ви пам'ятаєте, я сьогодні в клубі офіційно перший день.
ТОНЯ. Тоді до завтра. Буду рада вам чимось допомогти.
ЧАЙНІКОВ. Дякую. Однак підозрюю, що роботи буде багато. Мені доведеться тут все міняти.
ТОНЯ. Тобто?
ЧАЙНІКОВ. Не хочу, щоб сумнівна слава Погребенної і Хохльовіна перетворила клуб на місце паломництва для їх моральних послідовників.
ТОНЯ. Є ідеї?
ЧАЙНІКОВ. З області фантастики.
ТОНЯ. Люблю якісну фантастику!
ЧАЙНІКОВ. Тут дітворі добре було б.
ТОНЯ. Віддати дітям все це?!
ЧАЙНІКОВ. А чому б і ні? Добудуємо пару корпусів.
ТОНЯ. Ні, не вийде.
ЧАЙНІКОВ. Це чому ж?
ТОНЯ. Буде все те ж саме, тільки калібром дрібніше. Клуб для мажориків. Тридцять тисяч на рік жоден сантехнік чи посудомийка не потягне. (Пауза). Але мрія хороша.
ЧАЙНІКОВ. Тоню, ви мене не зрозуміли. Я зовсім про інше. Я про острів, вільний від грошей. Гуртки за інтересами, секції, розваги. Канатну дорогу до берега протягнемо. Буде гарно. (Пауза). Чи не хочете над бізнес-планом попрацювати?
ТОНЯ. Ви серйозно, Іване Олексійовичу?
ЧАЙНІКОВ. Та цілком. Чому ні? У Лондоні ж вийшло з одного затхлого пивного бару зробити пристойний підлітковий клуб. Чим наш острів гірший?
ТОНЯ. Навіть не знаю. Все це якось дуже несподівано...
ЧАЙНІКОВ. А ти подумай, Тоню. Порадься з мамою. Вона у тебе велика розумниця.
ТОНЯ (здивовано). Ви знаєте Лізу, мою маму?!
ЧАЙНІКОВ. Не те слово, дівчинко...
Німа сцена. Тоня довго стоїть в нерішучості.
ТОНЯ. Іване Олексійовичу, у вас є на руці татуювання?
ЧАЙНІКОВ. Є.
ТОНЯ. А можна мені подивись?
ЧАЙНІКОВ. Звичайно.
Тоня різко бере Чайнікова за руку, розстібає запонку на рукаві його сорочки, підвертає рукав.
ТОНЯ. Татуювання у вигляді голуба та ім'я Єлизавета... (Вкрай здивовано). Моя мама?
ЧАЙНІКОВ (Чайніков ствердно киває головою). Так.
Тоня дивиться знизу вгору на Чайнікова, кладе голову йому на груди, стиснувши кулачки під підборіддям.
ТОНЯ. Де ж ти був так довго, таточку?! Двадцять років... це ж ціла вічність!!!
ЧАЙНИКІОВ (обіймає Тоню). Так, ціла вічність... і без вас з мамою... Повір, це було жахливе випробування, але на той час це був єдиний правильний вихід. Я не мав права наражати вас на небезпеку, і мені вдалося зберегти своє чесне ім'я та сімейний бізнес. Я потім все розповім, сонечко. Потім. Поїхали додому швидше. Сподіваюся, мама не прожене?
ТОНЯ. Звичайно, ні!
ЧАЙНІКОВ. І у нас ще ціла вічність попереду...
Завіса.
Кінець другої дії.
P.S. Всі події та дійові особи вигадані автором.
Драма "Острів марнословства" у 2017 році увійшла до збірки семи п'єс Раїси Гончарової "Дзвони долі", виданої за підтримки КМДА.
Завантажити твір у форматі doc.zip
Прохання до завлітів та режисерів: у випадку зацікавленості п'єсою, звертайтесь, будь ласка, до автора.
Матеріали надіслано авторкою спеціально для читачів порталу "Мала Сторінка".
Більше творів Раїси Гончарової на порталі "Мала Сторінка":
Раїса Гончарова ‒ перекладачка, драматургиня, сценаристка ‒ народилася в м. Ратно, Волинської обл. З 2001 року живе у Києві. Після закінчення ХТІПО працювала за спеціальністю економіка та організація 32 роки. Паралельно перекладала твори Олега Гончарова, писала оповідання, п'єси, публікувалась в періодиці, в журналі "Дніпро", видавництві "Лілія", "Як тебе не любити...". У 2020 році в Дебют-газеті видано Том 1 гумору "Важкі часи настали", де є 24 оповідання Олега Гончарова, у т. ч. 20 оповідань в її перекладі. Є автором 9 п'єс.