Дитяча поезія Олени Журливої


 

На відео: "Камертон душі" – про Олену Журливу.

 

 

 

 

Олена Журлива. 1929 - 1930 рр. м. Харків. Життя та творчість.Одним з імен, які є гордістю і окрасою нашої країни, є ім’я Олени Костівни Котової (Журливої).

Народилась Олена у 1898 році у місті Сміла Черкаської області. Вона побачила світ у багатодітній сім'ї сільського вчителя церковноприходської школи. Оленка мала 8 братів та сестер. Після втрати батьком роботи семеро дітей померли з голоду, вижили лише Олена і Катруся.

Олена почала писати вірші ще дитиною. Перша її поезія "Чогось нема - чогось не знаю" була надрукована у "Рідному слові" у 1909 році. Відтоді її поезії друкувалися у дожовтневих часописах "Дзвін" та "Літературно-науковий вісник".

Закінчивши початкову школу, Олена Костівна екстерном склала іспити в Уманській гімназії і вступила на філологічний факультет (за конкурсом атестатів) Вищих жіночих курсів у Києві, який закінчила 1922 року, одержавши диплом кандидата філологічних наук. Опісля вчителювала у школах Києва, Харкова, Дніпропетровська, Москви, Кіровограда.

1914 року майбутня поетеса була заарештована царською поліцією за участь у демонстрації в день відзначення пам'яті Т. Г. Шевченка.

Природа щедро обдарувала Олену Журливу: в молодості вона чудово співала й гастролювала по Україні з концертами як відома поетеса-співачка. 1926 року Олена Костівна у столичній Харківській опері виконала партію Кончаківни в опері Бородіна «Князь Ігор», яку потім виконувавала увесь в театральний сезон 1929 — 1930 року.

Та все ж основним її покликанням була поезія. Олена Костівна продовжила свою творчу та громадську діяльність, працюючи літературним редактором Державного видавництва України. Вона перекладала твори українських письменників на російську мову, писала критико-біографічні статті, друкувала свої поезії у "Глобусі", "Червоних квітах", "Більшовику" та "Кадрах". На тексти поетеси композитори Пилип Козицький і Віктор Косенко створили пісні.

У 1926 році у Харкові побачила світ перша збірка поезій Олени Журливої "Металом горно", у 1930 році -  наступна збірка "Багряний світ". У ній поетеса зірко вдивляється в нове життя республіки і свою радість втілює у пристрасні рядки: "В буянні сил, як сік із грона, пливе життя уздовж доріг..." Та невдовзі їй довелося гірко розчаруватися. Приголомшливі сфальшовані судові процеси над вигаданими "ворогами народу" із СВУ, самогубство Хвильового і Скрипника, масові арешти творчої інтелігенції вселяють у серце поетеси тривожні передчуття і не спонукають до творчості. Ті гіркі передчуття виявилися небезпідставними: Олену Журливу було арештовано 1938 року в Москві. Кілька місяців тривало слідство, і лише 26 квітня 1939 року особлива нарада НКВС СРСР засудила поетесу до позбавлення волі у виправно-трудових таборах Алтаю на три роки.

27 лютого 1957 року в зв'язку з реабілітацією президія правління СПУ поновила Олену Журливу в лавах Спілки письменників з 1934 року.  

У повоєнні роки Олена Журлива повернулася в Україну та вчителювала у школах Харкова і Дніпропетровська, а у 19511956 роках – у середній школі № 3 міста Кіровограда (тепер – Кропивницький).

Надалі важка хвороба вже не дозволяла поетесі вести активне життя, але, всупереч обставинам, з-під пера Олени Костівни Журливої народжувалися нові рядки: у 1958 році вийшла друком нова збірка "Поезії", до якої увійшло все краще з написаного за різні роки. Коли не слухались руки – рядки поезій записувала вірна і любляча сестра Катерина Вишницька, яка дбала про Олену Костівну під час її хвороби.

Згодом вийшли збірки Олени Журливої: "Земля в цвіту" (1962 рік), "Ой літечко, літо" (1964 рік).

Не зважаючи на хворобу, Олена Костівна знаходила у собі сили забути свої страждання і допомагати іншим: відома історія про те, як своїми листами і порадами Журлива буквально повернула до життя Тетянку Постнікову – дівчинку, що важко хворіла і перебувала у глибокій депресії. Поетеса зуміла передати дитині той заряд мужності і волі до життя, якими володіла сама. А силу переносити випробування, мабуть, отримала від великої Лесі Українки, з котрою зустрічалась у юності, ще не знаючи, які випробування доля готує їй самій...

Поетеса відійшла у вічність 10 червня 1971 року. Іменем Олени Журливої у 1973 році було названо вулицю, де вона мешкала, а школа №3 міста Кропивницького, де працювала письменниця, увінчана пам’ятним знаком. 

За матеріалами: ​http://dakiro.kr-admin.gov.ua/

 

 

 

 

Поезії про тварин та птахів від Олени Журливої

Вірші про тварин та птахів від Олени ЖурливоїВірші Олени Журливої про тварин та пташок: "Наш Воркотик", "Вийшла кізонька гуляти", "Сторож",  "Узяла лисичка скрипку", "Хто чим любить ласувати", "Хто це?", "Ластівки", "Гиля, гиля, гусоньки".

 

 

 

 

 

 

Вірші Олени Журливої про дітей

Вірші Олени Журливої про дітей"Не дівчинка, а квітка", "Поличка", "Хазяєчка" – забавні віршики Олени Журливої про маленьких діточок.


Олена Журлива. У нашої Наталі. Ілюстрована збірка віршиків для малят. Малюнки О. Крилової. Весна, Не дівчинка, а квітка, Моя поличка, Хазяєчка, Наш Воркотик, Гиля, гиля, гусоньки, Вийшла кізонька гуляти, Перекотиполе, Ластівки, Хто це, Сторож, Холодно, холодно, Узяла лисичка скрипку, Хто чим любить ласувати, Зима.До збірки віршів Олени Журливої "У нашої Наталі" з ілюстраціями увійшли її віршики: "Весна", "Не дівчинка, а квітка", "Моя поличка", "Хазяєчка", "Наш Воркотик", "Гиля, гиля, гусоньки", "Вийшла кізонька гуляти", "Перекотиполе", "Ластівки", "Хто це?", "Сторож", "Холодно, холодно", "Узяла лисичка скрипку", "Хто чим любить ласувати?", "Зима".

 

 

 

Олена Журлива. Хто знає, як рік минає. Ілюстровані вірші про місяці року. Малюнки Івана Макогона та Антона Тетьори.Вісім рядків про кожен місяць складають ілюстровану книжечку Олени Журливої "Хто знає, як рік минає". Картинки до неї намалювали художники  Іван Макогон та Антон Тетьора.


Останні коментарі до сторінки
«Дитяча поезія Олени Журливої»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми