На сайті
укр рус Дошка оголошень Додати оголошення

Юлія Хандожинська, казочка для дітей "Зимові господарі"


Юлія Хандожинська. Зимові господарі. Зимова казка для дітей.
 

Юлія Хандожинська

ЗИМОВІ ГОСПОДАРІ

 

Вечоріло, сутінки згустками сідали на плечі. Небо затягло сірими хмарами. Ті хмари, такі важкі і кудлаті, то присідали, то підіймалися, то, як ведмеді, то, як поважні слони, а то, наче сніжні зайці, бігли, не спиняючись.
Пролітав тихий дрібненький сніжок, його так було багато у повітрі, ніби хтось мілко посік ялинки і струшував хвойні гілочки на землю. Все якось було ніби в тумані, в густому коконі, вечір замішав сніг і сутінки, можна було заблукати серед цієї манни з неба. А сніжинки падали, сідали на все, що їм подобалося.
Така тиша не сподобалася вітрові, він, дужий та щокатий, прилетів з довгими холодними кісми і почав дихати на повні груди. Сніжинки вихилялися в різні боки, летіли за вітром, куди він дмухав, збігалися до купки, штовхались, падали донизу. Прокрутивши сніжинки, вітер сердито залетів в гості до хмари.
- Здрастуй, велика пухнаста господарка неба!
Хмаринка засміялася:
- Здрастуй!
- Ти так по-щедрому всіх пригощаєш, а чи можеш ти мене пригостити?
- Так, звичайно, можу! - мовила хмарина.
- Дмухни на мене подихом, і я твої коси прикрашу білими сніжинками, які ти понесеш далеко за океани.
Вітер подивився  на пухнасту перину, яка була м'яка, мов з вати, тільки холодна. Його все не влаштовувало. Він почав дихати дужче й дужче, колихати хмарою, щоб та злякалась, але хмарина не злякалася, вона раділа, що могла і землю і дерева, і будинки одягнути в біле вбрання.
Всю ніч йшов сніг. А вранці, коли всі прокинулися, так зраділи, що до них прийшла зима.
Дорослі одягали свої шуби і хутряні шапки, які вже зачекалися зими. Діти вибігали і гралися у сніжки, падали, знову підіймалися і реготіли, снігу було так багато, що можна було зліпити снігову бабу: викрутити з снігу дві великі снігові кулі, а третю - меншу; поскладати їх одна на одну і - сніговик! Діти бігли до хати, просили у мами з погреба принести морквину, щоб ніс вчепити, брали під грубою у відрі дві вуглинки - на очі,  шукали стару мітлу в дровнику, за одно і відро діряве. Сніговик вийшов чудовий!
Намочивши руки та ноги, діти самі, як ті сніговики бігли до хати, ніс і обличчя розчервонілися, ніби хтось бурячком столовим пофарбував.Та трохи зігрівшись і переодягнувшись,  знову  бігли на велику горбаку за селом, хто - з санчатами, хто - на лижах, хто - просто так.
За селом, за молодим сосняком дрімав старий дрімучий ліс. Здавалося, що він віками спав. Чорні стовбури з посіченою корою ніби втомилися когось чекати; гілки закам`яніли, як скульптури, ледь погойдувались під свист вітру. Добре, що хмара не шкодувала снігу і всіх пишно і славно одягнула. Деревам на верхівки почіпляла теплі шапки, на гілки кинула волохаті рукавиці, на кожен палець, а молодому сосняку пов'язала пухові косинки та теплі кожушки, в яких вони загорнулися аж по самі вуха.
Другий день падав сніг, вітер хмари переганяв з одного місця на інше, не давав їм спочивати. Люди вже втомилися відкидати сніги, бо його було дуже багато. Вечір знову супився, а сутінки ніби дружно тримали одне одного за руки, щоб не випустити молодий місяць в небо. Місяць дуже засумував за своїми подружками-зірочками. Йому так хотілося одягнути новий посріблений жупан з мільйонами стразів, позбирати всі зірочки і на синьо-оксамитовому небі, закружляти вальс під легеньку симфонію віхоли. Але вітер стогнав, сердився, переганяв хмари, ніяк не давав дорогу молодому місяцю. Побачивши, як місяць засмутився, велика хмара вирішила допомогти йому.
- Не журися, ось прилетить вітер, я йому сяду на крило. Скажу, що зморилася, нехай мене трохи по світу за собою поносить. А ти цей час не марнуй, вийди, вклонися темряві і засвіти своїм дивним сяйвом.
Так воно і сталося. Погода змінювалась то холодним вітром, то сніжною завірюхою, то ніжним місячним сяйвом. І ніхто не знав, що насправді то лише час від часу, то хмара, то місяць, то вітер виходили наввипередки, вступаючи один одному дорогу. 

Матеріал люб'язно надано автором.

 

 

 

Читайте також на нашому сайті:

Зимові казки для дітей

Зимові казки для дітей
Казочки про зиму, Новий рік та Різдво, представленні на "Малій Сторінці", написали для діточок відомі українські та зарубіжні автори: Ганс Крістіан Андерсен, брати Грімм, Василь Сухомлинський, Катерина Перелісна, Леся Храплива-Щур, Ірина Мацко, Наталя Забіла, Оксана Іваненко, Ірина Жиленко, Микола Білкун, Яків Гончарук, Марія Пономаренко, Василь Струтинський, Валентина Вздульська, Юля Смаль, Василь Мельник, Юлія Хандожинська, Тетяна Винник, Леся Воронина.
 
 

Більше казок на "Малій Сторінці":

Українські казки для дітей

казкиЧимало українських письменників творили казки. Серед них Іван Франко, Леонід Глібов, Марко Вовчок, Леся Українка, Олена Пчілка, Юрій Федькович, Григорій Квітка-Основ’яненко, Левко Боровиковський, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Юрій Федькович, Іван Наумович, Василь Сухомлинський та багато-багато інших.  Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу.

 

Казки різних країн світу
Казки Еріха Распе, Ганса Крістіан Андерсена, братів Якоба і Вільгельма Грімм, а також - англійська, австралійська та угорська народні казки.

Останні коментарі до сторінки
«Юлія Хандожинська, казочка для дітей "Зимові господарі" »:
Настюша , 2017-12-15 19:41:46, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 1    + Додати коментар