Юлія Хандожинська. Казки та оповідання для малят


Юлія Хандожинська. Казки для найменьшеньких

Багато цікавих каочок та оповідань подарувала маленьким читачам "Малої Сторінки" письменниця Юлія Хандожинська. Читаймо! :)

 

 

---------------------------------------

 

 

Юлія Хандожинська. Сонячна коза. Інсценівка. Казка-п'єса у п'яти діях з іграми, танцями та співами"Тільки після того ми все розумієм, 
Коли подолати труднощі зумієм, 
І ніхто на світі нам не перешкодить,
Коли дружба міцно за руку нас водить."

(Юлія Хандожинська)


Юлія Хандожинська. Поділився (оповідання для дітей)"Ярик - невеличкий на зріст хлопчик з карими випуклими оченятами, як каштани, і чорними, як два шнурочки, бровами - був дуже непосидющим і влізливим. Його мама Ольга завжди за нього хвилювалася. Бувало, залишить Ярика в хаті на декілька хвилин, а сама піде чи дров внести, чи до криниці по воду, то він такі вже переверти робить - все кругом встигав: і кота за хвоста потягнути, і до плити полізти попіл понабирати в чашки і в каструлі понасипати; а як знайде ручку в буфеті, то всі фіранки помалює. Ользі було спокійно лише тоді, коли він ішов гратися до сусідської дівчинки Наталочки. Дівчинка була трохи старша за Ярика. Вона навчалася у четвертому класі, любила розповідати хлопчикові казки або якісь цікаві історії. Це дуже подобалося малому, і він з цікавістю їх слухав. Якось одного дня, коли в школі були канікули, Ярик ще зранку навідався до Наталочки. Тільки-но ступив на їхнє пордвір’я, як одразу ж відчув смачний запах, який ще швидше погнав хлопця в хату..." (Юлія Хандожинська)

Юлія Хандожинська. Дрімники. Міфічна історія. Казка для дітей. Малюнок Сусани Хослет Барріос.

"Вечір тихесенько закрадався на землю, коли матуся підбивала білі подушки на ліжечку  Максимки. "Ось так, щоб попухнастіше, потепліле було тобі, синочку!" Поклавши в ліжечко свого семирічного хлопчика - малесенького, худорлявого з чорним волосячком і великими карими очима, - поцілувала його ніжно у чоло і побажала найкращих снів. Щойно мама закрила двері, Максимко заворушився у ліжечку. Він оглянув примруженим оком свою кімнатку, у якій, здавалося, у темряві усе оживає. Он десь стоїть червоний потяг, а поруч - цілісінька армія тільки сьогодні куплених солдатиків. А он там, подалі, за шафою, - великий синій м'яч. Усе було так спокійно, і лише пузатий місяць скупо кидав своє проміння через вікна... Просто тиша..." (Юлія Хандожинська)

Юлія Хандожинська. Подорож ворони. Дитяча казка."Чорна ворона пробудила своїм криком ранок. Вона всілася на високу тополину, що росла понад водою і викрикувала своє невдоволення. "Всі сплять, ніхто мене не чує, ніхто зі мною не хоче розмовляти. Невже так довго можна спати? - Аж тут зирк донизу... - А хто це, хто це там внизу копошиться? І не відгукнеться на мій голос?" Неподалік від тополі ріс кущ калини, а на ньому сиділи горобчики..." (Юлія Хандожинська)

Юлія Хандожинська. Хитра лисиця. Казка для дітей"Влітку, коли неймовірна спека, хитрюща рудохвоста лисиця забігла і лягла під кущ шипшини. Лягла на спинку, одну лапку закинула на другу, дві передні підмостила під голову. І думає: "Така гарна хатинка, такий тіньок–холодок, чому я раніше цей кущ не помічала? Тут оселюся і буду жити!" Весела лиска цілі дні проводила з друзями, а ввечері поверталася до своєї "хатинки" під кущем. Зелений кущ її чекав, листочками від сонечка ховав, закривав від дощу–водиці, щоб гарно вночі спалось лисичці. Та коли сонечко стало дужче припікати, кущ захворів і почав сохнути. Лиска цього не помічала, вона весело час проводила з друзями..." (Юлія Хандожинська)

Юлія Хандожинська. Сила соняшника. Казка для малят. Картина Івана Ілька."Велике жовте сонце повільно котилося по безкрайому небу. З самого ранку воно відкривало свої долоні і випускало світло на землю. Всі раділи і посміхалися золотобокому сонцю. Його тепла і щедрості вистачало на всіх. Але траплялося, що припливали величезні гривасті хмари–леви. Не звичайні, білі, а сірі і похмурі, кудлаті і грізні. Вони були такі великі, що затуляли собою ціле синє безкрає небо. Від їх гуркоту здавалося, що десь ламалась земля..." (Юлія Хандожинська)

Юлія Хандожинська. Пасочка для Ганнусі. Великоднє оповідання для дітей"Маленька Ганнуся дивилася, як горить в печі вогонь. Він то розгорявся, то затухав... Його довгі червоні язики щось між собою гомоніли, ніби сперечалися, хто першим полізе в димар...
І тут Ганнуся не втрималася, і - до бабці:
- Бабцю, скажи, будь ласка, а чому вони ховаються? Вони ж можуть хату спалити, як вилізуть на горище!..
- Та ні, ну що ти таке говориш?  Вони горять, поки в печі знаходяться - це їх день... А коли ховаються у димарі, то вже затухають, ніби спати лягають - так, як і ти вночі..." (Юлія Хандожинська)

Юлія Хандожинська. Марійчина турбота. Оповідання для дітей"Маленька Марійка вибігла на подвір'ячко і почала гратися своїми улюбленими іграшками. Найбільше вона полюбляла ляльку Орисю і руду пухнасту білку з рожевим бантом. Аж тут прийшла бабуся, принесла квочку з курчатами і каже Марійці: "Будеш гратися іграшками і наглядати за курчатками, щоб їх ворони не покрали. До квочки і курчаток не лізь, я квочку прив'яжу за сливку, а курчатка будуть бігати біля своєї мами." "Добре, бабусю," - мовила Марійка. У мене є чим гратися, тож я до твоєї квочки не полізу. Тільки бабуся пішла, Марійка одразу ж захотіла погладити курчаток. Вони ж такі жовтенькі, як сонечка чи як маленькі кульбабки. - Орисю, лягай спатки з білкою поруч, а я піду погляну на курчаток. Дівчинка підійшла до квочки. Квочка вела себе спокійно, бо не вперше бачила дівчинку. А Марійка - ближче, ближче... І - до курчат... Взяла саме найменше - те, що не могло втекти..." (Юлія Хандожинська)

Юлія Хандожинська. Казка про місяць та зорі"- Мамо, хтось вкрав місяць, - мовила маленька Катруся, прокинувшись вранці.
- Коли я лягала спати, він посміхався до мене через вікно, а де ж він зараз подівся?
- Доню, місяць, як і ти, лягає спати, тільки він спить вдень, а вночі просинається і виходить світити..."

(Юлія Хандожинська)

Рекс Престон. Західний вітер. Картина."Там, де високі гори сплелися у довжелезний потяг, заховався і тихо спить вітер-вій. Гори одягнуті в пишні зелені дерева: ялиці, сосни, кедри, бамбуки. Під спів вітру дерева слухняно виконують різні вправи, ніби встають на ранкову зарядку. Потім п'ють холодну гірську воду, щоб зміцнити своє коріння. Листочки дерев полюбляють між собою шепотіти, розмовляти, приховувати якісь таємниці. Дерева такі високі, що на своїх плечах тримають небо. В таких лісах водиться багато звірів і повзунів..." (Юлія Хандожинська)

Юлія Хандожинська. Казка про їжачків"Жили колись маленькі, кругленькі їжачки. І була у них сіра та гладенька шубка - м'яка, наче пух, і виблискувала наче той шовк. Їжачки дуже пишалися тими шубками і, бувало, як виходили зранку, то виблискували на сонці так, немов чарівні скляні дзеркальні кулі. Оселилися вони біля високих зелених ялиночок..." (Юлія Хандожинська)

Юлія Хандожинська. Хмаринки. Казка для дітей"Високо в небі весело вигравали хмаринки, як малі діти. Які ті хмаринки тільки не були: і великі, і малі, і пухнасті, і кучеряві! Їх так багато, і всі вони - зовсім різні! Вони - то прудкими кониками біжать вперед, то табунами-отарами тягнуться за сонечком, то човником пливуть, як поважні гості, то падають великими островами до землі..." (Юлія Хандожинська)

Юлія Хандожинська. У бібліотеці. Казка для малят"День добігав до вечора. У бібліотеці ставало зовсім тихо.
Тільки ще сонечко краєм промінчиків заглядало на полиці, де лежало багато книг. Та раптом, не втримавшись від розмов, одна маленька книжечка прошепотіла іншій:
- Ти знаєш, мене вже так довго ніхто не відвідував! Мабуть, я стаю нікому не цікавою... А так хотілося б ще дарувати хороший настрій читачам!.."

(Юлія Хандожинська)

Юлія Хандожинська. Подаруй книгу бібліотеці. Інсценівка"Одного разу простий Олівець, який стояв у коробці для ручок і фломастерів почув, як хтось плаче у протилежному куточку стола.
- А хто це плаче? - запитав олівець у своєї старої подруги Гумки, яка гріла свій бочок на великому столі.
- Де? Я нічого не чую, - відповіла Гумка.
- Та як же? Он там, справа! Прислухайся! - сказав Олівець.
- Дійсно, хтось плаче! Давай, перевіримо!
Друзі спустилися трішки нижче, відкрили тумбочку стола... І раптом вони побачили у куточку маленьку книжечку.
- Чому це ти плачеш? - запитала її Гумка. - Що сталося? Хтось тебе образив?
- Хто ти? - промовив Олівець.
- Я - Казка! - відповіла маленька Книжечка. - А плачу я тому, що я тепер нікому не потрібна..."
  (Юлія Хандожинська)


Останні коментарі до сторінки
«Юлія Хандожинська. Казки та оповідання для малят»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми