На відео: Юлія Хандожинська розповідає свою казочку "Пузатий чайник".
Юлія Хандожинська
ПУЗАТИЙ ЧАЙНИК
(казка)
На верхній полиці стояв чайний сервіз. Шість чашечок з блюдечками і чайник — пузатий, червоний в горошок. Чайник стояв, як маяк, пишався своїми горошками, а носа, носа задер аж до самого неба! Ні з ким чайник не полюбляв товаришувати і вважав, що то не гідне діло — спілкуватися із звичайним посудом, адже він був не простим чайником, а святковим. Діставали його лише на великі свята, або коли гості поважні приїжджали, тож від таких справ чайник вважав себе «пупом» усього кухонного начиння.
Бувало, прибіжать чашки, аж рум’яні після чергової порції чаю, або пахнуть малиною після свіжого компоту. Щасливі — щебечуть, радіють.
А чайник — зирк на них:
— Та що ви? От я! Я — не простий чайник, а святковий! З мене найповажніші гості в цьому домі п’ють! А ви? Що ви? Тільки й тратите свої обідки на прості чаї! Вас навіть у куточок кладуть. А от я ! Я на самій серединці стою!
І вже замовкнуть чашечки і мовчать, стоять собі скромно в куточку.
От, після одного такого чаювання прибігли чашечки назад. Стали у рядочок, і раптом пузатому чайнику здалося, що він не на самій серединці стоїть.
— Гей, ти, маленька чашка, ану посунься вправо, бо ти моє місце займаєш! — та й сунеться чайник поперед чашок, дороги не бачить, та так, що аж на блюдце з пересердя наступив. А блюдце від болю аж підстрибнуло, та так, що чайник аж з полиці звалився.
Упав чайник, відбилося в нього вушко, плаче.
— Ось і все, прийшов мені тепер кінець. Вже горошки мої більше не будуть на полиці око радувати. Бідний я, бідний чайник!
— Нічого ти не бідний, — заспокоювали його чашечки. Їм стало шкода чайника хоч він був і пихатий, але вже вони до нього звикли. — Просто тепер ти більше не святковий, а самий звичайний пузатий чайник. А якщо ти не будеш вважати себе кращим за нас, то ми тобі допоможемо!
— Не буду, — мовив чайник.
Порадилися чашки між собою, пробачили чайнику і переселили його на стіл. А вушко йому підклеїли. Правда, тепер він став звичайним, буденним посудом, і чай тепер з нього пили кожен день.
Казка люб'язно надіслана авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Дивіться також на "Малій Сторінці":
І калинова, й малинова,
Дзвінка, барвиста, голосиста,
І як сльоза — джерельно-чиста.
Із вуст в вуста передається,
Як тепле сонечко, сміється,
Виразна, сильна і багата,
Окраса в будні і на свята!"
(Юлія Хандожинська)