На відео: Юлія Хандожинська. Аудіоказка "Калиточка".
Юлія Хандожинська
КАЛИТОЧКА
Одного ранку сіра гусочка йшла собі і мріяла. Хотілося їй сходити на базар та прикупити нового жупанчика і капелюшка. Нові черевички теж би не завадило на свої гусячі лапки причепити. А на шию — коралі червоні.
— Ото б я була красуня! Справжнісінька леді-помпадур! А червоні коралі на моїй гусячій шийці, боже, ну справжня тобі лебідочка, — мріяла собі гусиня.
Тож йшла наша гусочка стежинкою, аж раптом — щастя яке… назустріч гусочці калиточка біжить. Та не проста калиточка, а повнісінька грошей.
— Ого скільки! — думає гусочка. — Та тут мені геть на усе вистачить.
— Калиточко, калиточко, а куди це ти біжиш? — питає.
— Ой, гусонько, нікуди я не біжу, так собі — йду по стежині.
— А хочеш, калиточко, зі мною на базар?
— Хмм, базар ? — а що це таке за місце? Що ж я там буду робити?
— Як це що? Гроші витрачати! Ось, бачиш, калиточко, яка я бідна гусочка, не вистачає мені на черевички, аж ніжки пожовтіли! — і гуска показала свої лапи.
Стало калиточці шкода гусочку, і вирішила вона їй по доброті душевній купити черевички. А що ж, для друзів нічого не шкода, а грошей он — повний животик.
Та калиточка була не проста, а чарівна. Хто в неї гроші вкидав, тому вона їх примножувала. А хто лише брав, у того вони закінчувалися швидко.
— Що ж, гусочко, мені не шкода, ходімо куплю я тобі черевички, нехай буде тобі подарунок і гарна пам'ять про мене.
Зраділа гусиня і швидесенько від того щастя вхопила калиточку під крило, і найкоротшими стежками потягла її на базар.
Йде гуска по базару, пишається, несе повну торбу грошей, та носа пне аж до самого неба. Та до дешевих яток не підходить — ні, ні, що ж вона, дурненька хіба?
— Ой, гусочко, дивись, які славні черевички, — каже їй калиточка і вказує на туфельки. Давай вже візьмемо!
— Ой, такі дешеві — ні! Ці точно мені не пасують! Ось ці хочу, ти тільки глянь! Понюхай! Чуєш? Чуєш? Справжня шкіра пахне!
— Ну добре, — каже калиточка. — Обіцяла — куплю.
І купили гусочці найдорожчі черевички.
— Знаєш, а якби мені ще жупанчика сірого, ото б вже було мені тепленько! — клянчить гусочка.
— Добре, — каже калиточка і сипле грішми наліво-направо.
От і купили гусині і черевички, і капелюшок, і жупанчика. Ось вже і базар закінчується. Аж тут, як на зло, якийсь крамар виніс коралі. Тут тобі і жовті, і червоні, і смарагдові.
А гуска вже й дозволу не питає вибирає собі щонайдорожче, щонайкраще і крило в калиточку суне. Раз — а немає грошей! Закінчилися! Усе витратила!
— Бачиш, яка справа, — каже калиточка, — закінчилися гроші.
— Як це закінчилися? І що тепер?
— Що, що? — біжи, зроби якусь роботу. Наприклад: нащипай трави, висуши, та наплети корзинок, потім продай їх, а гроші поклади, а я вже їх примножу.
— Траву, кажеш, щипати? То як це?
— Підеш вранці, коли рясна роса, поки ще всі сплять, та й серпом нажнеш. А як сонечко встане, насушиш, а потім крильцями наплетеш кошики. І зранку в неділю на базар понесеш.
— Ну, здрасті, ще я тільки нові черевички не мочила в росі... І ти хочеш, щоб я в новому жупанці спітніла під сонцем? Та ще й своє пір'ячко обточила об суху солому? Чи ти хочеш, щоб я, гуска–гусиня, в неділю спину рвала на базарі? Ще чого! — пшикнула гуска і викинула калиточку подалі від своїх очей.
З часом жупанчик сірий зносився, а капелюшок — миші поїли. Одні тільки черевички, ті, що шкіряні, лишилися, а коралів, про які гуска мріяла так і не отримала, бо була гуска ледача.
А калиточка бігає по світу і всякий хто її зустріне, якщо не тільки звідти бере, але й кладе, то завжди має копійку. Бо любить чарівна калиточка лише працьовитих і старанних.
Казка люб'язно надіслана авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Дивіться також на "Малій Сторінці":
І калинова, й малинова,
Дзвінка, барвиста, голосиста,
І як сльоза — джерельно-чиста.
Із вуст в вуста передається,
Як тепле сонечко, сміється,
Виразна, сильна і багата,
Окраса в будні і на свята!"
(Юлія Хандожинська)