Юлія Хандожинська. Казка "Яєчко" — читати та слухати

На відео: Юлія Хандожинська. Казка "Яєчко".

Юлія Хандожинська

ЯЄЧКО

(казка)

Тихенько підкрадалася нічка, і маленька зірочка сором’язливо заглянула у віконце старого хліва.    

У солом’яному гнізді тулилося до купки п’ять яєчок. П’ять яєчок тулилося, а шосте не хотіло. Мама качечка уже усі пір’ячка розправила і підбила свіжу тирсу у гнізді. Усе-усе готово було до сну.

— А я не буду спати,  — завередувало шосте яєчко. — Не буду — і все тут! 

— Синочку, нічка прийшла! Усе-усе лягло спатки, — почала мама-качечка, — он уже усі твої братики і сестрички готуються до сну. 

— Хай усі сплять, а я буду гратися! — протестувало яйце.

— Але ж тоді ти будеш заважати їм! — захвилювалася качечка. — Як же це так? Це не дуже хо̀роше!

— Пхе, і спати, коли не спиться — теж не дуже хо̀роше! — бурчало яйце. —  І  взагалі, хто це придумав спати по ночах? 

— Ну і що ж мені з тобою робити тепер? — запитала мама качечка. — Можливо,  давай я тобі казочку цікаву розповім чи пісеньку заспіваю?

— Не потрібно мені казочки! І пісеньку я не хочу! Я уже дорослий, я сам вирішу, коли мені спати! — фиркнуло яєчко.

Вискочило воно з гніздечка — тільки його й бачили. 

Котилося яєчко по хліву та й прикотилося до гнізда гусочки.

— Гей, гусачкѝ, виходьте гратися! Нумо веселитися!

— Ой, ні! — запищали маленькі гусочки. — Нічка вже, ми дуже втомилися і хочемо спатки-відпочиватки. Завтра приходь, зранку будемо гратися. 

— Ач, які ніжні знайшлися! Ну і спіть собі, раз так! А я он до курочок побіжу!

Покотилося яєчко собі далі… Прикотилося поближче до курячої сторони і давай заклика̀ти курчат до гри. 

— Гей, курчата, виходьте гратися! Нумо веселитися!

—  А чого ти там кричиш? Не бачиш, ніч на дворі! Нікуди ми не підемо, бо темно вже, нічого не видко!

—  Ой, не даремно про вас кажуть, що сліпі, як ті кури! — невдоволено буркнуло качине яйце і покотилося собі далі.

Але ж бач, куди не прийде — усі сплять, усі втомлені. Одне лише яєчко — як той живчик. І що ж тепер робити? А спати зовсім не хочеться! Ну бач, аж ні на стілечки!

— А-а-а знаю, побіжу-но я до Бровка! — і яєчко рипнуло дверима старого хлівця.

Бровко — то сторожовий пес. От він-то вночі точно не спить, бо робота в нього така! 

— Привіт, Бровко, а я прийшов до тебе! Давай разом не спати! Будемо гратися!

—  Що ж, — промовив старий добрий пес, — спати точно не будемо, але ж, бач, я на службі, дуже важливій, гратися не можу! Хіба ти мені зможеш допомогти...

— Так-так, усе що завгодно, тільки б не спати! — засвітилося від щастя яйце. —І  що ж мені робити?

— Ось бач, на небі зірки? Потрібно їх усіх перелічити. Як тільки ти їх порахуєш, відразу настане ранок.

—  Так, це серйозне завдання, це мені пасує! 

— Тоді вмощуйся зручненько, ось сюди, і давай лічити!

Застрибнуло яєчко до Бровка, вмостилося зручненько і вже налаштувалось щось там рахувати, але що ж це за магія така. Дивиться яєчко на небо, а зорі усі на небі як то в одну срібну краплю злилися і ось так і лоскочуть очі. І повіки вже важкі стали і закриваються, як їх хто клеєм змастив. Лише й встигло яєчко пискнути:  

— Одииин, двааа, трииии… — і заснуло міцним сном. 

Обережно відніс Бровко яєчко назад у гніздечко, і з того часу по ночах воно більше не мандрувало, а вчасно лягало спатки.