Юлія Хандожинська. Казка про їжачків

Юлія Хандожинська

Казка про їжачків

Жили колись маленькі, кругленькі їжачки. І була у них сіра та гладенька шубка - м'яка, наче пух, і виблискувала наче той шовк. Їжачки дуже пишалися тими шубками і, бувало, як виходили зранку, то виблискували на сонці так, немов чарівні скляні дзеркальні кулі.
Оселилися вони біля високих зелених ялиночок. І ялинки ті були не простими, а чарівними, тому що їх власноруч посадив сам дід Мороз. Ось так вони жили і товаришували з їжачками. Вдень звірятка спали на м'яких подушках, що настелили ялинки, а вночі бігали по грибочки та по ягоди.
Одного разу маленькі їжачки пішли шукати смачних ласощів та забрели далеко від дому у сад людей. Як же гарно їм там було. Великі червонощокі яблука рясно лежали серед трави. А скільки тут медових груш - і не перелічити. Їжачки так захопилися збиранням запасів, що і не помітили, як у сад прийшла людина.
Раптом великі руки нависли над одним із їжачків, адже він виблискував, як срібло, і його легко було впіймати. З переляку братики і сестрички їжачка почали голосно пищати. Людина так здивувалася, що випустила з рук свого бранця, і їжачки швидко побігли додому.
Прибігши додому, їжачки почали плакати і ображатися на свої шубки. Вони зрозуміли, що їх краса надто приваблива і небезпечна, бо вони легко можуть потрапити у пастку. Почули плач їжачків ялинки. Їм стало шкода їх, і вони вирішили допомогти своїм друзям. Чарівні дерева махнули гілочками, і на їжачків посипалася густа хмарка із голочок.
З того часу їжачки стали схожими на ялинки. Всі звірята в лісі дивувалися і не могли звикнути, що у них не така шубка, як у всіх. Їжачки змушені були перебратися до лісу з листочками. Тепер вони носять на своїх колючках легенькі листочки і забігають в гості до ялиночок.

Казку люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

Більше творів Юлії Хандожинської на "Малій Сторінці":