На відео: Юлія Хандожинська розповідає свою казочку "Цукерки".
Юлія Хандожинська
ЦУКЕРКИ
(казка)
На вітрині крамниці красувалися шоколадні цукерки. Вони виблискували кольоровими фантиками. Радували око різнобарвними відтінками і вабили своїм запахом покупців.
— Ой, я настільки приваблива, що мене полюбляють усі, і дорослі, і малі, — хизувалася «Ліщина», — а плаття, платтячко яке! Зелененьке у золотий горішок!
— Ой, то твої горіхи усім в зубах застрягають! Теж мені знайшлася цукерка ! — єхидно перебила її сусідка. — Ти — довга і зелена, як качан кукурудзи, нічого особливого! А ось я! Я! Кругленька, як яєчко, а платтячко — біленьке в горошинку! А що вже смачна! Тільки й чути, як діти біжать і кричать: «Хочу «Ко-ко-чоко»! Хочу «Ко-ко-чоко»!» — і зліва, і справа! — нахвалювала себе кругла цукерка — та так, що мало із полиці не звалилася.
— Та ти хвалько! Яйце тут я, а не ти! А ще я — найбажаніше із усіх солодощів, мені тут ніхто не конкурент, — промовив шоколадний «Кіндер-сюрприз».
Суперечка продовжилася, і тут уже всі шоколадні цукерки кричали, одна з перед одної розповідаючи, які ж вони смачні, які популярні і які в них фантики блискучі і різнобарвні.
І тут велика коробка мармеладу, що стояла на видному місці, і якій уже добряче допекли ці суперечки, раптом запропонувала:
— А давайте так: кого сьогодні куплять найпершим, той і є найпопулярнішою цукеркою.
— Згода! Згода! — промовили інші.
Двері крамниці відчинилися, і розпочався робочий день. Перший покупець підійшов до прилавка. Оглянув оком різномаїття цукерочок і промовив:
— Дайте, будь ласка, мені 500 грам м’ятних цукерок! Он тих, що збоку...
Маленькі льодяники у скромних зелених платтячках несміливо зраділи, стрепенулись, ожили і, мов молодий горох, посипалися в торбинку покупця.
Соромно стало «Ліщині», і «Ко-ко-чоко» вже мовчала. Вони раптом зрозуміли, що некрасиво вихвалятися і сперечатися, і що усі цукерки, незалежно від обгорток, форми і начинки, є смачними. Бо на кожну цукерку є свій покупець.
Казка люб'язно надіслана авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Дивіться також на "Малій Сторінці":
І калинова, й малинова,
Дзвінка, барвиста, голосиста,
І як сльоза — джерельно-чиста.
Із вуст в вуста передається,
Як тепле сонечко, сміється,
Виразна, сильна і багата,
Окраса в будні і на свята!"
(Юлія Хандожинська)