Статті для дітей та батьків

Пишемо писанки центральної України (Середньої Наддніпрянщини). Звертаємося до унікальної колекції Володимира Ястребова, до якої, окрім українських та молдавських, увійшли й болгарські писанки. Болгарських зразків у колекції - одинадцять. Усі вони створені в селі Вільшанці (наголос на другий склад). Зараз це районний центр на Кропивниччині. У Вільшанці живе компактна болгарська громада. Отож, знайомимося з писанкою "Юрдана".

6 серпня відзначаємо свято Преображення Господне, або Спаса. У цей день у церкві святять груші, яблука, мед і обжинкові вінки, або жмут колосся жита й пшениці. Повернувшися з церкви, родина, звичайно, врочисто сідала за стіл і розпалялася: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином, — «щоб садовина родила». В середній смузі України від цього дня вже можуть починатися приморозки, а тому й кажуть: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!» (Василь Скуратівський)

 

 

«Лісом, небом, водою» — це пригодницько-фантастичний роман для підлітків, написаний на матеріалі питомої української міфології. За сюжетом, Сергій Іванюк, відпочиваючи на дачі зі своїм кумом, знайшов машину часу, а в ній — рукопис, автором якого є Сергій Оксеник, який він розшифровує та долучається до його видання. Дія твору відбувається в далекому майбутньому, в умовах постекологічної катастрофи. Перед головним героєм, Лисим, стоїть важлива місія — знайти «живу» воду, інакше кажучи, чисту, незабруднену наслідками людського існування. У цьому йому допомагає дівчина з багатодітньої родини Леля, історія якої розвивається у другій частині твору. Відправляє Лисого в небезпечну мандрівку Інженер — головний герой третьої книжки. Загалом це не тільки книга для розважання, а й спроба говорити з підлітками про те, що їх хвилює в їхньому віці.

 

Маковія — одне з найулюбленіших у народі свят. Відзначають його 1 серпня. Цього дня у церквах святили воду, квіти й мак. Так звану маковійську квітку переважно робили з городніх квітів, але додавали в букет і лісові квіти. Пишний букет складався з чебрецю, чорнобривців, м’яти, васильків, нагідок, польових сокирок тощо. Додавали інколи й голівку невеличкого соняшника, і все це обв’язували червоною стрічкою. Свято Маковія називають іще Першим Спасом, Спасом на воді, Медовим Спасом. Воду, освячену на Маковія, вважають цілющою. Цього дня хворі на пропасницю купалися в річці. А в давнину ще й святили колодязі та воду в річках. Медовим його називають тому, що вулики до того часу наповнюються медом і традиційно пасічники починали медозбір. Тільки після освячення першого меду в церкві на Маковія можна було розговлятися.

 

У статті дивіться про вишивання пацьорками (бісером) рахунковою технікою вишивання, у прикріп та вишивання склярусом, намистинками, лелітками, металічними пластинками.
Також читайте докладно про способи (техніки) силяння пацьорками: плетення, силяння наскрізною сіткою, силяння в стовпчик, силяння в хрестик, мозаїку. 
Про ткання пацьорками теж можна ознайомитись у цій статті.

Згідно із народними віруваннями, Святий Ілля є наступником громовика Перуна, повелителя блискавки та грози. Святий Ілля їздить небом у вогняній колісниці і б'є чортів блискавками. Громові стріли — кам'яні, після удару вони на сім сажень уганяються в землю, а через сім років виходять на поверхню. Хто знайде таку стрілу — щасливий, бо вона лікує від усіх хвороб.

 

 

 

 

Чітких рекомендацій щодо витравлювання не існує. Я просто розповім, як відбувалося витравлювання трьох конкретних писанок. Для письма я обрала лемківські зразки. Мені ще важко їх писати, але маю бажання навчитися. З інструментів та матеріалів були використані: бджолиний віск, шпильковий професійний писачок та писачок лійковий, свічки, куришка, простий олівець; бляшанка, в якій розтоплювався віск; курячі коричневі видутки, паперові серветки, ганчірка, стара чашка, щіточка, миючий засіб для посуду, оцет, важки та стаканчики, м'який рушник, чайник.

Розповім більш детально про зведення воску з розписаного перепелиного яйця. Якщо віск не покриє котрусь ділянку, то лишиться пляма. Її буде добре видно, і робота виглядатиме неохайно. Тому краще заздалегідь накрапати додатково воску, щоб він повністю покрив всю шкаралупу. Так ми забезпечимо писанці рівний тон.

До книги Олександри Бурбело "Золота росинка" увійшли поезії з кількох циклів та фантастична казка "Аліна і чотири властивості медальйона".

"Весна", "Весна – як революція мені", "І знов весна", "Весняне", "Напиши мені морем велику поему про вітер", "Синій весняний ліс". "Це золото сріблить моє волосся", "Пророк", "Любов напала навесні", "Ти тілом читала вірші мої", "Весна і війна", "Жилава пісня і не мілка", "Видно, на роду мені назначена".

"Давно-предавно, коли не було ні дня, ні ночі, коли взагалі не було ні землі, ні неба, ані моря, велетенська глибока тріщина позіхала в порожнечі, немов рот небаченого страховиська. Усе довкола тієї тріщини вкривали туман і темрява, але десь на самому споді миготів язичок вогню. А ще з тієї тріщини невпинно витікала вода і в холодній темній порожнечі замерзала широкими смугами льоду. Великий дух глянув на цей лід і побачив, що на ньому нічого не росте, що все довкола — сіре та безбарвне..." (зі скандинавського міфу)

 

 

Насування епохи ІТ-технологій вимагає структурування великого обсягу інформації і без візуалізації тут не обійтись. К. Д. Ушинський писав: «Розум є не що інше, як добре організована система знань». Система, в перекладі з грецької, означає – ціле, складене з частин з’єднання. С. Л. Рубінштейн свого часу зазначав: оскільки все в реальному світі системне, взаємообумовлене і взаємопов’язане, то і знання, що описують різноманітність форм цього світу, повинні бути системними. А системні знання – це знання, що вибудовуються за логічною схемою.

"У далекому минулому оседжі мешкали на небі. Вони захотіли знати, звідки вони родом, і пішли до Сонця. Сонце сказало їм, що вони його діти. Оседжі пішли далі і прийшли до Місяця. Місяць розповів їм, що він їх народив, а батьком їхнім було Сонце. Місяць звелів оседжам залишити небо, спуститися на землю і жити там. Вони прийшли на землю і побачили, що вона вкрита водою. Оседжі вже не могли повернутися на небо і почали плакати, але ніхто їм не відповів. Вони літали в повітрі і шукали духа, який би допоміг їм, але нікого не знайшли. Разом з людьми були тварини, і найкращим та найгіднішим був лось. Він утішав людей, і вони попросили їм допомогти. Лось стрибнув у воду і поплив. Потім він почав кликати вітри, і вони злетілися з усіх боків і дули доти, поки вся вода не піднялась угору, перетворившись на туман. Спочатку з’‎явилися гори, і люди оселилися на них, але там нічого не росло і їм нічого було їсти. Потім вода спустилася ще нижче, і з’‎явилася земля..." (з міфу племені Оседж)

 

Одним з імен, які є гордістю і окрасою нашої країни, є ім’я Олени Костівни Журливої (справжнє прізвище – Котова). Дивіться матеріал про життя поетеси та  її ілюстровані твори.

 

 

 

 

 

 

 

У мистецькому відділі обласної наукової бібліотеки імені Дмитра Чижевського (місто Кропивницький, вулиця Велика Перспективна, 24) відбулася виставка "Писанка: барви ягід і трав". Виставка тривала протягом травня та усього літа 2017 року​.

"А самі прибили", "Буде половинка", "В переповненім трамваї", "В чім різниця", "Відповів", "Віршик про Лідку, голку і нитку", "Десь повипадали", "Дивний м’яч", "Довговухий зайчик", "Дуже хочеться узнати", "З вини погоди", "З чого двійка", "Заспокоїв", "Знає", "Зрозуміло", "Кицька помилилась", "Кмітливі діти", "Лічилочка", "Міський онук", "На долину біг бичок", "На іспиті", "Навчилась", "Наша баба снігова", "Не перескочив", "Оля матері гука", "Оце майстер!", "Підказала", "Помічниці", "Про Петрика та манну кашу", "Про півника та курочку", "Сестричка", "Справжня причина", "Тут справа ось у чім", "Хворий зуб", "Хитре місто", "Хто розплутає слова?", "Хто старший", "Чим же гризти?", "Шкідники та охоронці", "Що за пташка?", "Щоб сонечко світило" - такі ілюстровані віршики для дітей ви знайдете у збірочці відомого українського поета Василя Шаройка.    

 

На перший погляд вірш не є поетичним, а більше схожий на прозу. Не буду тут говорити про суто технічні прикмети (регулярний розмір, рими, строфіка і т. ін.), за якими більшість читачів і відносять ті чи інші тексти до поезії, ігноруючи чи не беручи до уваги інші, більш суттєві ознаки поетичності. Дехто навіть пропонує вважати віршем уривок будь-якого прозового тексту, тільки записавши його, як верлібр, тобто текст поділеним на окремі синтагми. Цей вірш за насиченістю тропікою ніяк не можна вважати прозовим. У плані вираження його міститься три кода. (Василь Голобородько)

Періодично я знайомлюся з науковими працями дослідників первісної орнаментики. Фахівці розповідають про поняття епіфанії «великої богині». Бачиш, наприклад, знак «дерево», а на ньому – гілки вгору, і розумієш (завдяки дослідженням),  що то не дерево, а «богиня», так її зображали. Бачиш сітку на писанці, а то не сітка, то теж «велика богиня». І так з усіма символами – космогонічними, геометричними, зооморфними і навіть антропоморфними. Класифікувати орнаменти на писанках потрібно й необхідно, але при цьому слід враховувати, що всі вони космогонічні.

11 квітня 2017 року в обласному художньому музеї міста Кропивницький напередодні Великодня у залі сакрального мистецтва було презентовано виставку писанок Ірини Михалевич «Живі барви писанки». На виставці представлені писанки, які пані Ірині вдалося створити протягом 2014 - 2017 років. Писанки було пофарбовано такими натуральними барвниками, як цвіт бузини, листя горіха, ягід шовковиці, чорниць, бузини, квітів сафлору, мальви, безсмертника, ромашки, комахи кошеніль, сандалу, цезальпінії. В рамках відкриття виставки було проведено презентаційний майстер-клас з писанкарства (фарбування природним барвником — ягодами бузини). Виготовлені писанки стали гарним подарунком дітлахам до наступаючого свята — Світлого Христового Воскресіння.

"Катрусині окуляри були великими, вони нагадували очі сови та пітніли, коли дівчинка забігала з двору до хати. Особливо зараз, взимку, їй зовсім не подобалось, що ними треба опікуватись. Мама протирала їх гліцерином, однак вони все одно продовжували час до часу затягуватись непрозорою плівкою туману, знімати яку не тільки не приносило Катрусі насолоди, а навпаки викликало непереборне бажання заховати окуляри якомога далі з-перед очей. Надворі в окулярах теж було незручно. Іноді кортіло покидатись сніжками, погасати, а вони вічно нагадували про себе — якщо і не спітніють, то обов'язково натиснуть вухо, або в кращому разі вгризуться у ніс. Коли тато приніс окуляри додому, він сказав: "Мінус три". Катруся, бувши кмітливою та розумною дівчинкою, добре затямила, що її окуляри називаються "Мінус три"..." (Галина Мирослава)