"Був собі їжак. Якось вийшов він раненько зі своєї домівки подивитися на білий світ. Вийшов та й каже сам до себе: "А піду лишень у поле — подивлюся, як там моя морква та буряки." Іде собі та пісеньку мугикає. Коли виходить із-за куща заєць. Він саме в полі оглядав свою капусту, чи велика виросла..." (з української народної казки)
"Жили колись на білому світі троє гусенят. Не було в них ніяких клопотів-турбот. З ранку до вечора паслись собі на великому лузі. Дивилися на небо, як пролітають білі хмарки, слухали, як гомонить вітер, або грілися на сонечку. Ластівки, жучки-комашки, метелики, мухи — всі були гусенятам добрими друзями. Одного ясного ранку, коли троє гусенят умивались на березі струмочка, найстаршеньке побачило, що вода в струмочку піднялась і тече дуже швидко..." (з угорської казки)
Англійська казка "Сорочаче гніздо"
"Усі птахи прилетіли до сороки і попросили її: "Навчи нас, як вити гніздо." Усім відомо, що сорока майстер вити гнізда. У неї вони набагато кращі, ніж у будь-якого іншого птаха. Зібрала сорока всіх птахів навколо себе і почала вчити..." (з англійської народної казки)
"Дід Мороз за ручку
Веде свою внучку.
Веде, де малята
Чекають на свято...
Невідомі у мішку
Є ще дивні речі!
Подарує внучка
Слухняній малечі!"(Юлія Хандожинська)
"Діти в хаті посміхались
І до шибки притулялись,
Бо пухнастий білий сніг
Замів стежку і поріг."(Юлія Хандожинська)
"Украла собі лисичка-сестричка курочку та й біжить. Біжить та й біжить, от стала її ніч застигати. Бачить вона хатку, заходить туди, вклонилась звичайненько та й каже: "Добривечір, люди добрі!" — "Дай боже здоров'ячка." — "Пустіть переночувати!"..." (з української народної казки)
"Голодна лисиця бігла понад лісом, задерши голову вгору, приглядалася на ворон, зазівалась і впала в яму. Яма була глибока, викопана мисливцями, щоб зловити яку-небудь тваринку. Лисиця цілий день сиділа в ямі голодна, намагалася вистрибнути і ніяк не могла вибратися звідти. Уже пізно так, як у полудню пору, де не взявся козел, ішов до лісу, задерши голову. Хвостиком ворушив, борідкою потрухував, головою покивував. Побачила лисиця козла, почала його улещувати..." (з української народної казки)
"Щовечора перед Новим роком дідусь Демид навчав Андрійка щедрувати: "Щедрий вечір, хато-світлице, сійся-родися, житечку, пшенице!.." Андрійко співав разом з дідусем та уявляв, як він прийде із дзвіночком до дядька Івана, потім до дядька Юхима і сам лунко, як дзвіночок, щедруватиме. А йому за це дякуватимуть, пригощаючи цукерками, горіхами..." (Андрій М'ястківський)
"Каю́"- франко-канадський мультиплікаційний серіал для дітей, знятий за книжками Кристини Льорьо та ілюстрованими Елен Депюто. Тішить, що мультики перекладені та озвучені українською мовою. Це - пригоди чотирирічного хлопчика на ім'я Каю, який кожен день виявляє для себе щось цікаве з його мамою, татом, молодшою сестрою Роузі, бабусею та дідусем. Кожна нова серія - це нова повчальна історія про малюків, що пізнають життя та починають розуміти стосунки... "Каю" - дуже спокійний та позитивний мультфільм. Він буде цікавий діткам від 3-х років та усій родині... ;)
Гаптування (золотошвейництво) — це вишивання металевою золотою або срібного ниткою. Гаптування виникло на основі простої народної вишивки у зв’язку з появою панівних верств суспільства і їх побутом — природнім потягом до розкоші, а також до потреб церкви — прикрашати дорогими тканинами інтер’єр храмів (скатертини, покривала, плащаниці, рушники) та вишукано оздоблювати літургійне вбрання. Особливого розвитку золотошвейництво набуло в час Гетьманщини як в оздобленні вжиткових речей для інтер’єру, так жіночого та чоловічого, а насамперед, вбрання козацької старшини.
Що ж записано на писанках? Що означають усі ці малозрозумілі переплетення ліній? З писанкою цікаво, бо це робота гарячим бджолиним воском, цікаво, бо пишеш знаки і символи, в які закладено конкретну інформацію. Розібратися у барвниках – теж щонайменше захоплююче. Отже, на прикладі традиційної писанки центральної України «Клиння» з’ясуємо три речі: як писати, щоб не заплутатися в тенетах орнаменту; що означає символ «клиння»; чим і в якій послідовності фарбувати писанку. Надзвичайної краси червоно-чорну писанку з Новгородківського району Кропивниччини, що має назву “Клиння”, до колекції Володимира Ястребова взяли з села Інгуло-Кам'янки. Її орнамент так і вабить око: не відразу й зрозумієш, як він побудований...
Легенда про мак (легенда Наддніпрянщини)
"Було це давно-давно, коли ще на нашу землю нападали кочівники-печеніги. В одному місті жили дуже вродливі дівчата. Хороводи водили, пісень співали. Побачили це печеніги і вирішили захопити дівчат у полон. Підстерегли вони, коли загін воїнів залишив місто і пішов у похід, та й оточили місто з усіх сторін. Зрозуміли дівчата, що їм прийшов кінець і вирішили врятуватися, втекти з міста через підземний хід. Вийшли вони на широке зелене поле і кинулись тікати до лісу..." (з легенди)
"То була тиха ніч чарівниця,
Покривалом спокійним, широким
Простелилась вона над селом,
Прокидалась край неба зірниця,
Мов над озером тихим, глибоким
Лебідь сплескував білим крилом..."(Леся Українка)
"Журавлі ключем летять
Піднебесним плаєм,
Діти радісно кричать
І довкола ну скакать
Прастарим звичаєм:Круцю, круцю, журавлі,
Ваша мати на воді!"(Іван Франко)
"Гори мої високії,
Не так і високі,
Як хороші, хорошії,
Блакитні здалека.
З Переяслава старого,
З Виблої могили,
Ще старішої... мов ті хмари,
Що за Дніпром сіли..." (Тарас Шевченко)
О
"Серйозні казки" від Галини Мирослави
"Стежка", "Диво", "Світло", "Камені" - чудові казки, створені пані Галиною, що виховують і змушують замислитись про найважливіше у житті...
Ольга Кобилянська: життя та твори
Ім’я видатної української письменниці-демократки, яка пройшла благородний шлях самовідданого служіння народові, віддала йому всі думки і помисли у тяжкий час соціального і національного поневолення, і в світлий час його возз’єднання, духовного відродження, оповите в нашій країні глибокою шаною і любов’ю, відоме у широкому світі. У своїй кращій частині літературна спадщина Ольга Кобилянської вливається у скарбницю загальнолюдської культури як неперехідна художня цінність, сприяючи духовному зближенню, і взаємозбагаченню народів.
П
До цієї добірки дитячих віршів Анатолія Мойсієнка увійшли такі поезії: "Олесині співаночки", "Малюночок", "Струмочок", "І вишні, й мак", "Сива качечка", "Павучок-трудівничок", "Хмарка", "Голубі в метро вагони", "Весна", "Випурхнули грози", "Біля телефону", "Вітер", "Хвиля", "Снігурі", "Киця захворіла", "Про Мишка та гусака", "Кінь і слон", Дві скоромовки", "Сорока і горобець", "Соловей і солов’їха", "Перепел, перепелиха і перепелятко", "Зелен-дуб", "Спати пора".
